Постанова

від 12.09.2018 по справі 922/318/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. Справа № 922/318/18

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Кладько А.С.

та за участю:

від позивача - адвокат Пекареніна О.М. (ордер РН 695 № 007 від 27.07.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 1364 від 28.03.2018);

від відповідача - адвокат Ус М.В. (ордер ПТ № 014388, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1684 від 04.04.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" (вх. №1607 Х/2) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області о 16 годині 52 хвилини 31.05.2018 (повний текст складено 06.06.2018) суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/318/18

за позовом ТОВ "Ентенсо Україна" (код 39938326)

до ФО-П ОСОБА_15 (НОМЕР_1)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ентенсо Україна" звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій, в якій, керуючись статтею 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_15 отримані без достатньої правової підстави кошти в сумі 582 999,10 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 13 січня 2017 року позивач почав здійснювати платежі на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. Однак, зазначений в призначенні платежу договір позивач з відповідачем так і не уклав, жодних грошових зобов'язань перед відповідачем позивач не має, а відтак, перерахування на рахунок відповідача грошових коштів на загальну суму 582 999,10 грн. в якості оплати за послуги програмування згідно Договору б/н від 03.01.2017 є помилковим.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 в задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання відповідачем певних послуг, прийняття зазначених послуг позивачем та оплати їх вартості, тобто між сторонами у даній справі було укладено усний договір.

Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального або трудового права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач помилково послався на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як на підставу повернення вказаних коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд зазначив про те, що грошові кошти в розмірі 582999,10 грн. не може бути витребувано у відповідача на користь позивача на підставі положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуті, а позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на необґрунтованість оскаржуваного рішення та неповноту дослідження судом обставин справи просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 по справі № 922/318/18 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_15 на користь ТОВ "Ентенсо Україна" безпідставно отримані кошти у сумі 582999,10 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 12.09.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. автоматизованою системою розподілу справ між суддями визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Шевель О.В., суддя Бородіна Л.І. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018 а.с. 171 т. 3).

Від апелянта надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги (вх. 7110 від 12.09.2018), в яких він наводить додаткове обґрунтування своєї позиції у справі. Просить задовольнити скаргу, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 12.09.2018 представник заявника апеляційної скарги підтримала її вимоги в повному обсязі. Зазначає про те, що на думку апелянта судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не надано оцінки відсутності між сторонами будь-яких правовідносин, що свідчить про безпідставність набуття відповідачем сплачених позивачем коштів.

В судовому засіданні 12.09.2018 представник відповідача заперечувала проти вимог апеляційної скарги та вважає доводи апелянта необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Наполягала на підставності набуття відповідачем сплачених позивачем коштів, а саме наявності між позивачем та відповідачем трудових відносин, однак не оформлених належним чином з вини позивача. Наполягала на тому, що відповідач виконував певні роботи за дорученням та завданням позивача протягом тривалого часу, мав робоче місце на підприємстві позивача та чітко визначений робочий час, відпустку. На підтвердження наведених обставин посилається на наявні в матеріалах справи показання свідків, які працювали разом з відповідачем, які оформлені відповідно до вимог процесуального закону відповідними письмовими заявами, засвідченими нотаріально, показаннями замовника зазначених робіт "Patron Empowerment" LLC в особі його керівника ОСОБА_5 та висновком експертизи. На думку відповідача для застосування положень статті 1212 ЦК України необхідно довести саме безпідставність отримання відповідачем грошових коштів, а не встановлювати конкретну підставу отримання цих коштів. Достатньо встановити, що підстава існувала. Вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області є законним та обґрунтованим просить залишити його без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши справу та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до пояснень позивача 03 січня 2017 року ТОВ "Ентенсо Україна" складено проект договору про надання послуг/виконання робіт із програмування та передано відповідачу для узгодження та підписання.

За твердженням позивача, протягом 2017 року представники позивача зверталися до відповідача з проханням передати підписаний договір про надання послуг/виконання робіт із програмування, однак в матеріалах справи підписаний договір відсутній. Як пояснюють представники обох сторін підписаного письмового договору між сторонами не існує.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції на протязі січня-жовтня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" було перераховано на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_15 грошові кошти в загальному розмірі 582 999,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи:

№ 623 від 13.01.2017 на суму 11 151,80 грн.;

№ 640 від 24.01.2017 на суму 33 442,90 грн.;

№ 665 від 10.02.2017 на суму 11 057,70 грн.;

№ 673 від 14.02.2017 на суму 37 776,80 грн.;

№ 711 від 09.03.2017 на суму 12 123,00 грн.;

№ 725 від 14.03.2017 на суму 36 274,50 грн.;

№ 745 від 30.03.2017 на суму 5 513,30 грн.;

№ 767 від 06.04.2017 на суму 13 530,00 грн.;

№ 799 від 27.04.2017 на суму 39 840,00 грн.;

№ 823 від 10.05.2017 на суму 13 245,00 грн.;

№ 848 від 25.05.2017 на суму 39 375,00 грн.;

№ 885 від 01.06.2017 на суму 13 150,00 грн.;

№ 919 від 29.06.2017 на суму 15 636,00 грн.;

№ 935 від 03.07.2017 на суму 23 409,00 грн.;

№ 960 від 07.07.2017 на суму 11 071,30 грн.;

№ 992 від 27.07.2017 на суму 32 933,30 грн.;

№ 1001 від 27.07.2017 на суму 2 996,30 грн.;

№ 1031 від 10.08.2017 на суму 14 126,75 грн.;

№ 1051 від 23.08.2017 на суму 41 926,50 грн.;

№ 1074 від 30.08.2017 на суму 3 067,20 грн.;

№ 1090 від 07.09.2017 на суму 17 798,60 грн.;

№ 1125 від 21.09.2017 на суму 54 109,80 грн.;

№ 1155 від 06.10.2017 на суму 21 186,75 грн.;

№ 1180 від 19.10.2017 на суму 78 257,60 грн. (том 1, а.с. 15-38), а також випискою ПАТ "Альфа-Банк" (том 1, а.с. 39).

У графі призначення платежу у платіжним дорученнях зазначено: "оплата за послуги програмування згідно Договору б/н від 03.01.2017 року."

У жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією передати підписаний Договір від 03.01.2017 про надання послуг/виконання робіт із програмування, а також передати результати наданих послуг/виконаних робіт із програмування. Однак, відповідачем не передано позивачу підписаного договору. Як вказує позивач, ненадання відповідачем підписаного договору та результатів цих робіт дало підстави позивачу вважати, що кошти сплачені за вищезазначеними платіжними дорученнями відповідачу набуті останнім безпідставно. З урахуванням наведених обставин позивач звернувся з позовом до відповідача у даній справі, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 582 999,10 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що позивачем не доведено безпідставності набуття відповідачем зазначених грошових коштів. Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими такі висновки суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи пояснень відповідача між сторонами досягнуто усної домовленості щодо виконання ОСОБА_15 певного обсягу робіт та послуг щодо програмного забезпечення. На виконання вказаних усних домовленостей у грудні 2016 року ОСОБА_15 фактично приступив до виконання своїх трудових обов'язків у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна", які полягали у виконанні робіт щодо написання програмного забезпечення на посаді Front-end Developer.

Після прийому на роботу ОСОБА_15 було встановлено 5-ти денний робочий тиждень (з пн. по пт. з 10.00 до 19.00 з обідньою перервою з 13.00 до 14.00). Йому було надано робоче місце (коворкінговий простір на 2-му поверсі, де йому було виділено окремий робочий стіл, крісло, комп'ютер та надані інші матеріальні цінності для виконання покладеної на нього трудової функції. Трудову книжку до відділу кадрів ОСОБА_15 не здавав, а заробітну плату отримував двічі на місяць на свій картковий рахунок. У червні 2017 р. ОСОБА_15 отримав офіційну пропозицію про роботу у цій же компанії на посаді Front-end Developer і після цього йому було збільшено і заробітну плату.

З початку 2017 року по вересень 2017 року ОСОБА_15 працював над проектом, замовником за яким був "Patron Empowerment" LLC в особі власника (засновника) ОСОБА_5. Протягом цього періоду його трудова функція полягала в розробці та програмуванні інтерфейсу для користувачів інтернет-додатків мовою JavaScript. Під час роботи ОСОБА_15 і отримав грошові кошти у розмірі 582 999, 10 грн.

Безпосередньо завдання з трудової функції перед ОСОБА_15 ставив і контролював їх виконання ОСОБА_6, який працював на посаді проектного менеджера в ТОВ "Ентенсо Україна" та ОСОБА_5 - засновник замовника послуг ТОВ "Ентенсо Україна" ("Patron Empowerment" LLC).

Над проектом для "Patron Empowerment" LLC ОСОБА_15 працював в команді, зокрема, з такими особами:

- ОСОБА_7 (працював на посаді Back-end Developer, трудова функція полягала у виконанні робіт щодо написання програмного забезпечення) - копія пропозиції про роботу та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №97);

- ОСОБА_8 (працював на посаді Back-end Developer, трудова функція полягала у виконанні робіт щодо написання програмного забезпечення) - копія пропозиції про роботу та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №98);

- ОСОБА_9 (працював на посаді дизайнера інтерфейсу для користувачів) - копія пропозиції про роботу та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №99);

- ОСОБА_6 (працював на посаді менеджера з розробки програмних продуктів) - копія пропозиції про та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №100).

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи показаннями свідків, оформленими відповідними заявами посвідченими нотаріально, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та заявою самого відповідача.

В заявах кожний свідок підтверджує, щодо обізнаності із змістом закону про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, а також вказують про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Відповідно до заяв свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_15 "Patron Empowerment" LLC (ТОВ "Патрон Емпауермент") було замовником програмного забезпечення, що розроблялося позивачем. Над проектом для "Patron Empowerment" LLC відповідач працював в команді з іншими розробниками. Програмний продукт, який розроблявся командою розробників, до складу якої входив і ОСОБА_15, є єдиною взаємопов'язаною системою, оскільки прийняття вказаної роботи кінцевим замовником ("Patron Empowerment" LLC) можливо було лише у разі, якщо кожен співробітник ТОВ "ЕНТЕНСО", який входив у команду, виконав свою частину роботи.

Згідно заяви свідка ОСОБА_8, під час виконання робіт в ТОВ "Ентенсо Україна " останній був підпорядкований відповідачеві - ОСОБА_15

При цьому, свідок свідчить про те, що ТОВ "Ентенсо Україна " не мало претензій щодо виконання зобов'язань ОСОБА_8 (п.3 Акту від 21.10.2017 приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.2017; п.3 Акту від 30.09.2017 приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.2017; п.3 Акту від 30.06.2017 приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.2017; п.3 Акту від 25.05.2017 приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.2017; п.3 Акту від 31.03.2017 приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.2017).

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_8, облік робочого часу ОСОБА_15 під час роботи в ТОВ "Ентенсо Україна " здійснювався таким чином: звіт про виконані роботи вносився їм самостійно до внутрішньої таск-трекінгової системи роботодавця (внутрішня система планування, постановки завдань й обліку робочого часу співробітників). Володільцем інформації про облік робочого часу та виконувані задачі також є ОСОБА_5 - власник та керівник "Patron Empowerment" LLC (ТОВ "Патрон Емпауермент").

На підтвердження виконання відповідачем роботи до матеріалів справи надано лист від "Patron Empowerment" LLC - контрагента позивача, до якого додаються інвойси, розклади та інші платежі, з яких вбачається інформація про виконані роботи (день, час виконання, обсяги, характер робіт, тощо) вносилася ОСОБА_15 та іншими особами, які працювали над проектом, до внутрішньої таск-трекінгової системи роботодавця.

Виходячи із тексту наявного в матеріалах справи листа ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_15, останньому було повідомлено логін та пароль "Patron Empowerment" LLC ОСОБА_5, як замовника до вищевказаної таск-трекінгової системи за адресою в Інтернеті: http://сrm.entenso.com/.

Лист засвідчений приватним нотаріусом округа ОСОБА_10 та поданий в перекладі зробленому перекладачем ОСОБА_11 справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12

В листі зазначено, що співпраця "Patron Empowerment" з позивачем полягала в тому, що на замовлення "Patron Empowerment" позивач зобов'язався виконати певні роботи в сфері програмного забезпечення, для виконання яких позивачем залучались фізичні особи підприємці (спеціалісти в даній галузі).

Представник позивача як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції підтверджує, що дійсно він співпрацює з "Patron Empowerment" та саме "Patron Empowerment" є замовником робіт з програмного забезпечення, над якими працює підприємство позивача.

Відповідно до листа "Patron Empowerment", останній повідомляє, що з метою належного та якісного виконання робіт, а також специфіка цих робіт вимагала постійного нагляду та особистого спілкування працівників "Patron Empowerment" з безпосередніми виконавцями цих послуг. З цією метою працівники "Patron Empowerment" відстежували за допомогою внутрішньої таск -трекінгової системи виконання відповідних завдань виконавцями. В листі підтверджує, що серед працівників ТОВ "Ентенсо Україна ", які виконували на замовлення "Patron Empowerment" відповідні завдання, був ОСОБА_15 в період з січня 2017 по вересень 2017 (включно).

До вказаного листа додані дані про надання банківських інвойсів (рахунків-фактур) для відображення оплат ТОВ "Ентенсо Україна ", отриманих від "Patron Empowerment" LLC; засвідченням ОСОБА_5 (в нотаріальній формі) про надання банківських звітів для відображення оплат ТОВ "Ентенсо Україна ", отриманих від "Patron Empowerment" LLC; засвідченням ОСОБА_5 (в нотаріальній формі) про надання скріншотів з таск-трекінгової системи ТОВ "Ентенсо Україна". З наведених документів вбачається, що інвойси містять прізвища виконавців вказаних робіт ( в тому числі ОСОБА_15) із зазначенням розміру винагороди.

Крім того, з метою доведення факту виконання відповідачем завдань позивача, а отже, підставності набуття спірних грошових коштів представником відповідача в порядку ст. 98 Господарського процесуального кодексу України було замовлено проведення комп'ютерно-технічної експертизи в Харківському НДІ судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса (дослідження сайту "http://crm.entenso.com/" в Інтернеті щодо інформації про ОСОБА_15).

Згідно висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи № 9546 від 20.04.2018, проведеної Харківським НДІ судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса (том 2, а.с. №11-13), в області даних розділу "Activities" веб-сайту "http://crm.entenso.com/" міститься інформація стосовно ОСОБА_14 (Вся інформація наведена у Додатку А); в області даних розділу "Tasks" веб-сайту "http://crm.entenso.com/" міститься інформація стосовно ОСОБА_14 (Приклади такої інформації наведено у Додатку А).

Записами за адресою в Інтернеті: http://crm.entenso.com/, де вказується дата та час, витрачений ОСОБА_15 на виконання завдання, формуються саме завдання, наводиться короткий опис процесу його виконання, тип роботи, тощо, підтверджується надання позивачу послуг/виконання робіт із програмування.

Експертом було встановлено, що даний веб-ресурс призначено для ведення обліку витраченого часу на виконання конкретних завдань.

Належність дослідженого експертом Інтернет ресурсу позивачеві підтверджується Договором № 3 про надання послуг від 01.03.2017 між ФОП ОСОБА_8 та ТОВ "Ентенсо Україна" та додатковими угодами до нього, відповідно до яких CRM система, до якої ФОП ОСОБА_8 зобов'язаний вносити інформацію про облік робочого часу, знаходиться на сайті ВТО "Ентенсо Україна" за адресою: "http://crm.entenso.com/" (а.с. 29-44 т. 3).

У жовтні 2017 року ОСОБА_15 припинив працю в ТОВ "Ентенсо Україна".

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію обставинам, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 269 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Статтею 88 ГПК України передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Частиною 4 статті 88 закріплено, що заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме, що ОСОБА_15 виконував певну роботу в ТОВ "Ентенсо Україна " , яку "Patron Empowerment" LLC оплачувало, як контрагент ТОВ "Ентенсо Україна ".

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Також згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що твердження позивача про відсутність правовідносин між сторонами спростовуються наведеними вище належними доказами, а отже висновок місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог є правомірним.

Судова колегія вважає необґрунтованими твердження апелянта про нез'ясування судом характеру правовідносин між сторонами при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень процесуального закону саме на сторони покладається обов'язок доведення своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 статті 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Позивач своїм правом, відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України, - не скористався, клопотання про виклик свідків до суду з приводу змісту, достовірності чи повноти викладених у заявах відомостей, - не подав. Позивач підтверджує, що особи, які дали свідчення в якості свідків дійсно працюють в ТОВ "Ентенсо Україна".

Зважаючи на те, що як на підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, то предметом доказування у даній справі є саме відсутність правовідносин між сторонами, а не їх правовий характер.

Як встановлено вище, відповідачем доведено належними та допустимими доказами наявність правовідносин між сторонами. Крім того, суд вважає, що системність та регулярність оплат, які здійснював позивач, а також те, що вказані оплати проводились протягом тривалого часу; обізнаність позивача щодо реквізитів відповідача та зазначення в платіжних дорученнях призначення платежу "оплата за послуги програмування" свідчить про фактичне існування між сторонами правовідносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання відповідачем певних послуг, прийняття зазначених послуг позивачем та оплати їх вартості. Судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що між сторонами у даній справі було укладено усний договір, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 582999,10 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання , що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в рішенні Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 у справі 922/318/18, ґрунтуються на чинному законодавстві та зроблені при належному повному та об'єктивному дослідженні обставин справи. Судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, документально не підтверджені та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору, який сплачений апелянтом за звернення з апеляційною скаргою, відшкодуванню не підлягають та покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 254, 269, 270, 273, п.1 ч. 1 статті 275, 276, 282-284 ГПК України Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 у справі № 922/318/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови передбачені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.09.2018

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шевель О. В.