Постанова

від 06.06.2018 по справі 816/2231/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

Київ

справа №816/2231/15

адміністративне провадження №К/9901/8650/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кремторг

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 (головуючий суддя: Іваненко С.А.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (головуючий суддя: Бондар В.О., судді: Кононенко З.О., Калитка О.М.)

у справі № 816/2231/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кремторг

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кремторг (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2015 № 0002432202/1263 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 302363,31 грн. за основним платежем та на 75590,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини 1 та 2 ст. 71 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) За доводами касаційної скарги, судами не було враховано надані позивачем докази фактичної поставки позивачу від ТОВ Алвікс маркетингових послуг, обґрунтованості їх економічної доцільності.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.04.2015 № 499/16-03-22-02-12/37154268. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 ПК: завищений податковий кредит на загальну суму 302363,31 грн. у податковому обліку за вересень 2014 року за господарськими операціями з поставки від ТОВ Алвікс маркетингових послуг, які не мали реального характеру. Висновки про відсутність реального характеру поставки позивачу від вказаного постачальника послуг обґрунтовано посиланнями на ознаки фіктивності вказаного контрагента, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність основних засобів, трудових ресурсів, відсутність розумної економічної причини витрат на оплату цих послуг.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 №0002432202/1263 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 302363,31 грн. за основним платежем та на 75590,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Алвікс маркетингових послуг, сторони підписали акти здачі-приймання виконаних робіт, від імені цього постачальника виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковій декларації із ПДВ за вересень 2014 року.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 14.1.108 пункту 14.1 цієї статті, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності

Заперечуючи проти позову, ОДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ Алвікс маркетингових послуг, зокрема: відсутність у вказаних постачальників основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; відсутність цих юридичних осіб за своїм місцезнаходженням, відсутність у позивача розумної економічної причини щодо цих витрат.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені контролюючим органом обставини відсутності у постачальників позивача адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності; оцінивши додані до матеріалів справи звіти, складені з посиланням на поставку від ТОВ Алвікс маркетингових послуг, які не містять чітких напрямків дослідження; відсутність у них будь-яких рекомендацій за наслідками виконання; ненадання у судовому процесі доказів використання вказаних досліджень у власній господарській діяльності та їх економічну доцільність, зробили обґрунтований висновок про недоведеність позивачем у судовому процесі наявності у нього розумної економічної причини витрат на оплату таких послуг від ТОВ Алвікс . Вказане свідчить про безпідставність формування сум податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних від імені цього постачальника. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати прийняття оскаржуваних судових рішень).

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кремторг залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко