Рішення

від 25.05.2018 по справі 759/1788/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1788/18

пр. № 2/759/3664/18

25 травня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суду м. Києва

у складі: головуюючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Чернишук К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер , третя особа: Обслуговуючий кооператив Товариство співвласників Біличі про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд розірвати договір на експлуатацію та обслуговування №990 від 15.06.2010 укладеного між ПрАТ Партнер та ОСОБА_1 посилаючись на ті підстави, що між сторонами було укладено договір на експлуатацію та обслуговування, однак вказаний договір не відповідає типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідач порушив умови договору, а саме п.2.3 з якого вбачається, що власник вносить внески за охорону автомобіля на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених розрахунків СП Партнер . У зв'язку із відсутністю у відповідача дозвільної документації на надання послуг щодо охорони автотранспорту він не може надавати такі послуги, що прямо суперечить п. 2.1. Договору. Також при укладенні договору її відповідач ввів в оману, оскільки відповідач не надав доказів того, що він володіє земельною ділянкою на праві довгострокової оренди по АДРЕСА_1, як це передбачено у п. 1.17 Договору.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.02.2018 провадження відкрито у порядку спрощеного провадження.

15.12.201 набрав чинності Закон, яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492), шляхом викладення його в новій редакції.

Згідно п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (редакції 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

Розгляд справи проводиться без виклику сторін.

Від відповідача по справі надійшов відзив в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, СП Партнер у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1041 від 29.07.1996 року Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35, 36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву Біличі згідно інвестиційного підрядного договору №4 від 20.05.1997 укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП Партнер виконані роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві Біличі за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

31.08.1999 Замовник відповідно до умов інвестиційного підрядного договору №4 від 20.05.1997 передав на баланс інвестору - підрядчику позивачу напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 земельна ділянка відведена Позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва (а.с. 41).

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22.06.1999 за №846 Про прийняття в експлуатацію об'єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва , затверджений акт державної приймальної комісії від 29.05.1999 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць ні дільниці за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 та їх експлуатацію покладено на позивача. З прийняттям рішення Київської міської ради від 18.03.2004 за №125/1335 про відведення відповідачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 та розпорядження Ленінградської районної держадміністрації від 22.06.1999 за № 846 про затвердження Акта державної комісії від 29.05.1999 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць за зазначеною адресою, з покладенням їх експлуатації на відповідача, а також присвоєння почтової адреси напівпідземним гаражам, власникам транспортних засобів, які приймали участь в фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах та укладений з ними договір на експлуатацію та обслуговування, в тому числі із позивачем, договір №990 від 15.06.2010 на експлуатацію та обслуговування

Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору договір №990 від 15.06.2010 на експлуатацію та обслуговування відповідач бере на себе обов'язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі встановленого на земельній ділянці, відведеній відповідачу, а автовласник тобто позивач бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати визначені на основі собівартості утримання машино-місця відповідно до умов п. 2.3 договору №990 від 15.06.2010.

Таким чином, кожна із сторін, уклавши договір договір №990 від 15.06.2010, взяла на себе зобов'язання, а саме: відповідач зберігати автомобіль, що належить Автовласнику - позивачу в гаражі з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження автомобіля, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором.

Відповідно до ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

У відповідністю із ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП Партнер відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов'язкові платежі та податки.

Згідно ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до п. 3.1. укладеного договору №990 від 15.06.2010 на експлуатацію та обслуговування відповідач зобов'язаний не пізніше 10 числа кожного місяця вносити грошові внески на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених позивачем розрахунків, у відповідності до п. 2.3. даного договору має право змінювати внески, з врахуванням змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок земельного і комунального податку, росту цін на матеріали та ремонт у тому числі проведення державної індексації доходів, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони.

Пунктами 6.7. Закону України Про ціни та ціноутворення , яким встановлюються вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Інформація про зміни тарифів у напівпідземному гаражі надається у відповідності до припису п. 7. Правил зберігання транспортного засобу на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115 за місцем надання послуг.

Згідно з п. 4.1. договору у випадку затримки оплати зі сторони відповідача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми затриманого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, умови укладеного між сторонами договору на експлуатацію та обслуговування мають виконуватись належним чином.

Також встановлено, що позивач користується гаражним боксом, який знаходиться в її приватній власності.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов'язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК). Тобто зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

Враховуючи викладене, з урахуванням матеріалів справи, враховуючи підтвердження факту надання самих послуг, дії сторін свідчать про визнання істотних умов вказаного договору, фактичне його виконання.

У відповідністю із ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП Партнер відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов'язкові платежі та податки.

Згідно ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Пунктами 6.7. Закону України Про ціни та ціноутворення , яким встановлюються вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Інформація про зміни тарифів у напівпідземному гаражі надається у відповідності до припису п. 7. Правил зберігання транспортного засобу на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за № 115 за місцем надання послуг.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.3. Договору №990 від 15.06.2010 встановлено, що відповідач виконує свої обов'язки по зберіганню і охороні майна, а власник вносить внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених розрахунків відповідача з врахуванням змін в нормативній та законодавчій базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, росту цін на матеріали та ремонт, у тому числі при проведені державою індексації доходів населення, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони (а.с. 14).

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати внесків на відшкодування витрат на утримання, експлуатацію та благоустрій автостоянок і гаражів, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа Ліцензійної палати України від 28.05.1998, діяльність гаражних кооперативів, пов'язана з охороною власності членів кооперативу не ліцензується

Позивач сплачує земельний податок за земельну ділянку: м. Київ, вул. К. Уборевича, 27-а, площею 0,3952 га, заборгованість по земельному податку відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 977 ЦК України, за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Статтею 978 ЦК України зазначено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 Постанови).

Згідно узагальнення Верховного Суду України Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними , викладених у листі від 24.11.2008, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах необхідно виділити правочини, вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК); обману (ст. 230); насильства (ст. 231); тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233), а також унаслідок зловмисної домовленості (ст. 232). Відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах (узагальнення Верховного Суду України Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними , викладені у листі від 24.11.2008).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач не довела належними доказами, як це передбачено ст. ст. 58, 60 ЦПК України, достовірних доказів обману з боку відповідача щодо істотних умов договору. Істотне значення має обман щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Судом встановлено, що в стосунках, які склалися між сторонами, не мало місця обману. Навпаки матеріали справи свідчать, що відповідач виконує всі істотні умови договору, укладеного між сторонами, позивач також з моменту укладення спірного договору умови договору виконувала належним чином. Тому посилання, що умови оскаржуваного договору вводить позивача в оману, щодо істотних умов договору є недоведеними та безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, позові вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України Про ціни та ціноутворення ; Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115; Пленумом Верховного Суду України в п. 19 постанови Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9; ст.ст. 203, 215, 229-233, 322, 509252, 526, 530, 611, 625, 629, 901, 903, 936, 977, 978 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 89, 247 ч.2, 263-265, 268, 274 ч.1 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер , третя особа: Обслуговуючий кооператив Товариство співвласників Біличі про розірвання договору відмовити.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення складено 25.05.2018.