Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/15452/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/15452/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нояк";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей - Юг"

про стягнення 654620,37 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Жук В.М.

Представники сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача-1 - Чижова А.О. (представник за довіреністю);

від відповідача-2 - Чижова А.О. (представник за довіреністю);

від відповідача-3 - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15452/17 за вищевказаним позовом, вимоги якого мотивовані неналежним виконанням Відповідачем-2 умов Кредитного договору від 18.09.2007 № 1809/07, та укладеним із Відповідачами 1 та 3 у його забезпечення договорам поруки від 02.09.2011 та від 13.09.2011.

Відповідач-1 вимоги позову не визнав, пославшись у відзиві на припинення поруки внаслідок попуску Позивачем відповідного строку для пред'явлення вимоги до Відповідача-1, як поручителя, а також на відсутність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості з поручителів.

Відповідач-2 надав заяву про застосування строку позовної давності щодо заявлених до нього позовних вимог.

Відповідач-3 у відзиві на позов також проти задоволення позову заперечував, пославшись на необґрунтованість вимоги про солідарне стягнення заборгованості з поручителів, а також на припинення поруки.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників Позивача та Відповідача-3 перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні, відтак, судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 202 ГПК України. Одночасно, судом враховано клопотання Позивача від 07.05.2018 про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачів 1 та 2, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Кредитного договору від 18.09.2007 № 1809/07 із укладеними до нього додатковими угодами (копії яких долучені до матеріалів справи, далі разом - Кредитний договір) Позивач (Банк) зобов'язався відкрити Відповідачу-2 відкличну поновлювальну кредитну лінію у розмірі 3500000 грн. зі сплатою 18 % річних та терміном користування кредитними коштами до 18.09.2010.

Додатковим угодами до вказаного Кредитного договору, зокрема, від 02.09.2011 було змінено відсотки річних за користування кредитом до 1 %, а також встановлено строк на його повернення із графіком погашення заборгованості до 31.08.2014.

У забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем-2 по Кредитному договору між Позивачем та Відповідачем-1 (Поручителем) було укладено Договір поруки від 02.09.2011, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., зареєстрований за № 2320.

Також, відповідний Договір поруки від 13.09.2011 посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., зареєстрований за №23948, щодо забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем-2 за Кредитним договором було укладено між Позивачем та Відповідачем-3.

Крім того, за виконання Відповідачем-2 зобов'язань по Кредитному договору на підставі укладеного із Позивачем Договору поруки від 02.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., зареєстрованого за №2322, поручився гр. ОСОБА_4

Пунктами 2 вказаних договорів поруки передбачено, що поручитель приймає на себе зобов'язання при невиконанні боржником зобов'язань перед кредитором в строки та на умовах, що обумовлені кредитним договором та додатковими до нього договорами, погасити кредитну заборгованість в розмірі 2789972,61 грн., нараховані за користування кредитними коштами відсотки в розмірі передбаченому кредитним договором та додатковими до нього договорами, а також неустойку, збитки та інші боргові зобов'язання.

Вищенаведені факти та виконання Позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором - надання Відповідачу-2 обумовлених договором коштів належним чином та у запитуваних обсягах (з урахуванням меж кредитної лінії), було встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 у справі № 175/3838/15-ц, яким скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2016, за позовом Банку до поручителів про стягнення 570 447,83 грн. по тілу кредиту, 84172,54 грн. по відсоткам, 77362,10 грн. 30 % за невчасне повернення тіла кредиту, 11415,18 грн. 30 % за невчасну сплату процентів, пені в розмірі 69985,36 грн. за неповернення тіла кредиту, пені в розмірі 10326,69 грн. за несплату нарахованих відсотків за період з серпня 2011 по серпень 2014 року, штрафу 2% в розмірі 70000,00 грн. За результатами розгляду вказаної справи суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_4 та припинив провадження у справі в частині позовних вимог до інших двох поручителів - ТОВ Нояк та ТОВ Грей-Юг .

Даним рішенням також встановлено, що термін користування кредитними коштами сторонами визначено до 31.08.2014 включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов Кредитного договору - до першої письмової вимоги кредитора (п. 3 додаткового договору від 02.09.2011); відповідно до п. 4 вказаного додаткового договору позичальник зобов'язаний повне погашення кредиту здійснити не пізніше ніж 31.08.2014, а в разі невиконання (неналежного виконання) умов даного договору - у семиденний строк з дня надіслання кредитором письмової вимоги. Як встановив апеляційний суд, протягом шести місяців з часу настання кінцевого строку виконання умов кредитного договору, 10.02.2015 позивач направив відповідачам повідомлення-вимогу за вих. № 166-11, де ПАТ Західінкомбанк встановлено строк погашення заборгованості в розмірі 756777,48 грн., яка утворилась за Кредитним договором до 20.02.2015. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що перебіг передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя розпочався з початку та закінчився 20.08.2015 року (включно), у зв'язку з чим, за умови не вчинення боржником чи поручителями дій по визнанню боргу, звернення Банку 08.09.2015 із позовом до поручителя ОСОБА_4 відбулося після припинення поруки, що стало підставою для відмови в позові в частині вимог до вказаного поручителя.

Наведені обставини не підлягають доведенню на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із цим, апеляційний суд припинив провадження у справі № 175/3838/15-ц щодо позовних вимог до інших поручителів - ТОВ Нояк та ТОВ Грей-Юг , оскільки дані вимоги мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. (ст. 252 ЦК України).

Водночас, умови договорів поруки про їх дію до повного виконання зобов'язань боржником чи поручителями за Кредитним договором не свідчать про встановлення строку припинення поруки в розумінні статей 251, 252 ЦК України.

Таким чином, внаслідок невиконання боржником у встановлений Кредитним договором строк до 31.08.2014 (сплата останнього чергового платежу) зобов'язань щодо повного погашення заборгованості, Позивач звернувся 10.02.2015 із відповідною вимогою до поручителів, в якій встановив строк для погашення заборгованості до 20.02.2015. Отже, з цієї дати підлягає обрахуванню передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк, який закінчується 20.08.2015 (включно).

Однак, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося саме матеріальне право кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14.

Ураховуючи викладене, оскільки в межах шестимісячного строку з 20.02.2015 по 20.08.2015 включно Позивач не звернувся із позовом до Відповідача-1 та Відповідача-3, як поручителів, суд дійшов висновку про те, що порука є припиненою, у зв'язку з чим правові підстави для стягнення зі вказаних поручителів кредитної заборгованості відсутні, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності Відповідача-1 та Відповідача-3 між собою, останні поручилися за Відповідача-2 за окремими договорами поруки, у зв'язку з чим підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 ЦК України відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-185цс14.

Водночас, невиконання Відповідачем-2 прийнятих за Кредитним договором зобов'язань призвело до накопичення заборгованості та порушення ст.ст. 525, 526, 530, 629 та 1054 ЦК України.

Також, з огляду на наведене та виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач-2 є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом відповідно до ст. 1054 ЦК України та на підставі умов п.п. 3.2.4. Кредитного договору.

Доказів наявності у Відповідача-2 претензій щодо якості та/або обсягу виконання Позивачем по Кредитному договору своїх зобов'язань матеріали справи не містять, контррозрахунку заборгованості та відсотків Відповідачем-2 також не подано, матеріали справи не містять доказів погашення указаних сум у добровільному порядку, у тому числі станом на час винесення рішення. Крім того, до Кредитного договору сторонами неодноразово вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод до нього, підписуючи які Відповідач-2 погоджував розмір заборгованості, а також графік її погашення.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог до Відповідача-2 щодо наявності в останнього обов'язку з погашення заборгованості та процентів за Кредитним договором.

Водночас, у матеріалах справи наявна заява Відповідача-2 про застосування строку позовної давності, мотивована тим, що перебіг вказаного трирічного строку розпочинається 01.09.2014 - дня наступного, за кінцевою датою настання зобов'язання з повного повернення кредиту, а враховуючи пред'явлення до Відповідача-2 позову лише 07.09.2017, строк позовної давності є пропущеним.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У той же час, Позивач зауважив на перериванні строку позовної давності шляхом пред'явлення позову до одного з поручителів - ОСОБА_4 у межах справи № 175/3838/15-ц.

Частинами 2, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, подана Відповідачем-2 заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки судом встановлено переривання вказаного строку шляхом пред'явлення Позивачем 08.09.2015 (у межах строку позовної давності) позову до одного з поручителів - ОСОБА_4, який за положеннями ст. 543 ЦК України є солідарним боржником разом із Відповідачем-2.

Заявлені Відповідачем-1 та Відповідачем-3 заяви про застосування строку позовної давності не підлягають задоволенню, з огляду на відмову в задоволенні позову в частині пред'явлених до вказаних осіб позовних вимог.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача-2.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" (м. Дніпро, вул. Ударників 27; ідентифікаційний код 31722493) на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (м. Луцьк, пр. Перемоги 15; ідентифікаційний код 19233095) 570447 (п'ятсот сімдесят тисяч чотириста сорок сім) грн. 83 коп. заборгованості за кредитом, 84172 (вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят дві) грн. 54 коп. відсотків за користування кредитом, а також 9819 (дев'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 31 коп. судового збору.

У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нояк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей - Юг" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 13.06.2018.

Суддя Р.Б. Сташків