Постанова

від 17.12.2018 по справі 910/15452/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 910/15452/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача -2: згідно протоколу судового засідання від відповідача -3: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 04.06.2018 суддя Сташків Р.Б повний текст складений 13.06.2018 у справі № 910/15452/18 Господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк, Волинська обл. до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Нояк", м. Київ 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", м. Дніпро 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Грей - Юг", м. Дніпро простягнення 654 620,37 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Західінкомбанк (надалі-позивач/ ПАТ Західінкомбанк ) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Нояк (надалі-відповідач 1/ ТОВ Нояк ), товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика санітарно-гігієнічних виробів (надалі-відповідач 2/ ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів ) та товариства з обмеженою відповідальністю Грей-ЮГ (надалі-відповідач 3/ТОВ Грей-Юг про стягнення 654 620,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що термін користування кредитними коштами за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007, укладеним між ним та відповідачем-2, сплив 31.08.2014.

Кошти надані в кредит, а також проценти, відповідачем-2 (позичальником) сплачено не було, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість, яка станом на 01.09.2017 становить 654 620,37 грн., з яких: 570 447,83 грн. по тілу кредиту та 84 172,54 грн. по процентам.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено окремі договори поруки від 02.09.2011 № 2320 та від 13.09.2011 за № 2394, згідно з умов яких кожен із поручителів (відповідач-1 та відповідач-3 за відповідним договором) зобов'язався перед кредитором (позивачем) нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання боржником (відповідачем-2) умов вказаного кредитного договору.

14.11.2017 відповідачем 2 до Господарського суду міста Києва було подано заяву про застосування строків позовної давності ( т. 1, а.с. 91-94).

Відповідно до поданої заяви ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів з відповідача-2 на користь позивача, однак, якщо суд буде вважати права позивача порушеними і не буде вбачати підстав для відмови в позові з підстав його необґрунтованості, відповідач 2 просив суд застосувати до спірних правовідносин ст. 267 Цивільного кодексу України і відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності.

За твердженнями ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів перебіг позовної давності за правовідносинами по кредитному договору у будь-якому випадку почався 01.09.2014 і сплив 01.09.2017, тоді як позивач звернувся до суду з даною позовною заявою лише 06.09.2017, як зазначено про це в самій позовній заяві.

При цьому відповідач-2 заперечував доводи позивача про те, що строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором переривався і розпочався заново у зв'язку із зверненням позивача 08.09.2018 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "Нояк", ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Грей-Юг" та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З аналогічними заяви про застосування строку позовної даності також зверталися до Господарського суду міста Києва як відповідач 1, так і відповідач 3.

У поданих відзивах на позовну заяву відповідачі 1, 3 просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача

654 620,37 грн. заборгованості за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007.

За твердженнями відповідачів 1, 3 підстави для задоволення позовних вимог до них взагалі відсутні, оскільки порука відповідача-2 та відповідача-3 є припиненою відповідно до положень ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до яких в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, враховуючи при цьому, що: у відповідному договорі поруки не встановлений строк дії цього договору; строк виконання зобов'язання ТОВ "Нояк" та ТОВ Грейт -ЮГ за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007 настав 31.08.2014; позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів лише 06.09.2017, тобто зі спливом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Також у поданих відзивах на позовну заяву ТОВ "Нояк" та ТОВ Грейт -ЮГ вказували на відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів спірної кредитної заборгованості, оскільки з кожним із поручителів було укладено окремий договір поруки, тоді як ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поруки, а не декількох поручителів за різними договорами поруки, оскільки поручителі за різними договорами поруки не несуть відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/15452/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. За рішенням суду стягнуто з ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" на користь ПАТ 570 447,83 грн. заборгованості за кредитом, 84 172,54 грн. відсотків за користування кредитом. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні позову до ТОВ "Нояк" та ТОВ "Грей - Юг" відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи рішення місцевий господарський суд, із посиланням на ст.ст. 251, 264, 267, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України виходив з наявності відповідача 2 обов'язку щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007, і відповідно, прийшов до висновку про доведеність позовних вимог.

Також суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що переривання строку позовної давності відбулось шляхом пред'явлення позивачем позову до одного з поручителів - ОСОБА_3 який за положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України є солідарним боржником разом із відповідачем-2 у межах справи № 175/3838/15-ц, а тому дійшов висновку проте, що ПАТ Західкомбанк не було пропущено строк позовної давності, про який було заявлено відповідачем -2 у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю Нояк та товариства з обмеженою відповідальністю Грей-Юг , місцевий господарський суд виходив з того, що умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності відповідача-1 та відповідача-3 між собою, останні поручилися за відповідача-2 за окремими договорами поруки, а тому підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 Цивільного кодексу України відсутні.

Суд першої інстанції встановивши, що позивач в межах шестимісячного строку з 20.02.2015 по 20.08.2015 включно не звернувся із позовом до відповідача-1 та відповідача-3, як поручителів, дійшов висновку про те, що порука є припиненою, та, відповідно, правові підстави для стягнення зі вказаних поручителів кредитної заборгованості також відсутні.

Оскільки місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідачів 1, 3, а тому подані ТОВ "Нояк" та ТОВ "Грей - Юг" заяви про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/15452/17 та прийняти нове судове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, зокрема ст. ст. 264, 267 Цивільного кодексу України і процесуального права.

Вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилково висновку про переривання строку позовної давності шляхом пред'явлення позивачем позову до одного з поручителів, а саме-Куцого Р.В. який за положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України є солідарним боржником разом із відповідачем-2 у межах справи № 175/3838/15-ц.

Скаржник зазначає, що перебіг позовної давності за правовідносинами по кредитному договору у будь-якому випадку почався 01.09.2014 і сплив 01.09.2017, тоді як позивач звернувся до суду з даною позовною заявою лише 06.09.2017, що також не заперечувалося позивачем у поданій ним позовній заяві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 (головуючий суддя- Тарасенко К.В., судді: Тишенко О.В., Іоннікова А.І.) у справі № 910/15452/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/15452/17.

10.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського від ПАТ Західінкомбанк надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції правомірно було застосовано ст. 264 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, оскільки як вірно було встановлено місцевим господарським судом, що 08.09.2015 публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" зверталось до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_3, ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" про стягнення кредитної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, а тому відповідно трирічний строк позовної давності переривався на підставі ст. 264 Цивільного кодексу України та почався заново.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 у справі № 910/15452/17 закінчено проведення підготовчих дій; призначено розгляд справи № 910/15452/17 на 26.09.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 910/15452/17 відкладено розгляд справи № 910/15452/17 на 31.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/15452/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018, справу № 910/15452/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/15452/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд скарги призначено га 17.12.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю Нояк та товариство з обмеженою відповідальністю Грей-ЮГ відзивів на апеляційну скаргу не подали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/15452/17 скасувати та прияти нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач та відповідачі 1, 3 в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивач та відповідачів 1, 3 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце (рекомендовані поштові повернення), дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників позивача та відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвоката скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті місцевим господарським судом оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України ( надалі-ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 18.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Західінкомбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" ( надалі-кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" (надалі-позичальник) було укладено кредитний договір № 1809/07 (надалі- кредитний договір) (т.1 а.с.34-38).

За умовами зазначеного договору, кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії для здійснення господарської діяльності у розмірі 3 000 000,00 грн. на умовах, визначених даним кредитним договором, із сплатою 18 % річних, з терміном користування кредитними коштами до 18.09.2010, позичальник зобов'язується сплачувати процентну ставку за користування кредитними коштами із нарахуванням індексу інфляції (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 кредитного договору).

Сторонами вносились зміни до кредитного договору № 1809/07 від 18.09.2007, шляхом укладення додаткових договорів, а саме додатковий договір від 24.10.2008, додатковий договір від 11.11.2008, додатковий договір від 01.09.2009, додатковий договір від 01.09.2009, додатковий договір від 11.11.2009, додатковий договір від 02.09.2010, додатковий договір від 10.01.2013 (т.1 а.с. 38-45).

Так, зокрема, змінено суму кредиту, яку кредитор надає позичальнику, та яка була визначена у розмірі 3 500 000,00 грн., а також змінено сплачуваний розмір відсотків річних (п. 1.1 кредитного договору в редакціях додаткових договорів від 24.10.2009, від 24.10.2008, від 11.11.2008, від 01.09.2009, від 11.11.2009).

Пунктом 1.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 11.11.2009) визначено, що термін користування кредитним коштами встановлено до 18.09.2011 включно.

Пунктом 3.2.3 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 02.09.2011) сторони також узгодили повне погашення кредиту здійснити не пізніше 31.08.2014.

У п. 3.2.4 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 02.09.2011) встановлено зобов'язання позичальника сплатити проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 1% річних, починаючи з 02.09.2011 із нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць, в кінці строку дії кредитного договору не пізніше, ніж 31.08.2014.

При цьому до 02.09.2011 була передбачена сплата процентів за користування кредитними коштами виходячи із розрахунку 21% річних щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно (п. 3.2.4 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 01.09.2009).

У п. 3.2.2 кредитного договору сторонами погоджено зобов'язання позичальника забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих відсотків та належне виконання інших умов даного кредитного договору.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п. 1.1 даного кредитного договору, сплати відсотків, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача 2 за кредитним договором, було укладено:

- договір поруки від 02.09.2009 № 2320, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., укладений між ПАТ "Західінкомбанк", як кредитором, ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів , як боржником та ТОВ Нояк , як поручителем;

- договір поруки від 13.09.2011 № 2394, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., укладений між ПАТ "Західінкомбанк" (кредитором), ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів (боржником) та ТОВ Грей-ЮГ (поручителем).

За умовами п. 1 договору поруки від 02.09.2009 № 2320 та договору поруки від 13.09.2011 № 2394 поручителі (відповідач 1 та відповідач-3 окремо за відповідним договором поруки) зобов'язуються перед кредитором (позивачем) нести в повному обсязі відповідальність за невиконання боржником (відповідачем-2) умов Кредитного договору № 1809/07 від 18.09.2007, укладеного між кредитором і боржником (далі - основний договір).

У п. 2 договору поруки від 02.09.2009 № 2320 та договору поруки від 13.09.2011 № 2394 визначено, що поручитель приймає на себе зобов'язання при невиконанні боржником зобов'язань перед кредитором в строки та на умовах, що обумовлені основним договором та додатковими до нього договорами погасити: кредитну заборгованість в розмірі 2 789 972,61 грн. нараховані за користування кредитними коштами відсотки в розмірі передбаченому в основному договорі та додатковими до нього договорами, а також неустойку, збитки, а також інші боргові зобов'язання, що випливають з основного договору та додаткових до нього договорів шляхом перерахування даної суми в повному обсязі в 3 (три) денний строк на рахунок кредитора.

Крім того, умовами вищевказаних договорів поруки також визначено, що:

- строк виконання зобов'язання за основним договором - 31.08.2014 (п. 3);

- у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 6);

- відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов'язання за основним договором, так і при невиконанні боржником зобов'язання в цілому (п. 7);

- кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за основним договором повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 8);

- повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою, що вказана у договорі чи надано особисто поручителю. Підтвердження відправлення є оригінал поштової квитанції та оригінал опису вкладення в цінний лист. Цінний лист вважається врученим поручителю, після спливу 10 календарних днів з дня відправлення кредитором (п. 10).

Публічне акціонерне товариство Західінкомбанк зазначає, що термін користування кредитними коштами за кредитним договором сплив 31.08.2014.

Однак надані в кредит кошти та нараховані за користування ними проценти в порушення умов кредитного договору позичальником (відповідачем 2) сплачені не були.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 умов за кредитного договору у останнього утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача станом на 01.09.2017 становить 654 620,37 грн., з яких: 570 447,83 грн. по тілу кредиту та 84 172,54 грн. по процентам.

З огляду на наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою, зокрема, про стягнення на свою користь з відповідача 2 заборгованості за кредитним договором у сумі 654 620,37, яка згідно поданого позову і доданого до нього розрахунку підтверджена позивачем в наведеній сумі станом на 01.09.2017.

Крім того, посилаючись на умови договорів поруки від 02.09.2009 № 2320 та договору поруки від 13.09.2011 № 2394 та вимоги статей 526, 554 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків порушення зобов'язань, у тому числі забезпечених порукою, позивач стверджував, що поручителі (відповідачі1, 3), як солідарні боржники, зобов'язані погасити спірну заборгованість перед публічним акціонерним товариство "Західінкомбанк", яка виникла у позичальника (відповідача-2).

За таких обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду також з вимогою про стягнення на свою користь з відповідача 1 (ТОВ Нояк ), відповідача-3 (ТОВ "Грей-Юг") солідарно з відповідачем 2 ( Фабрика санітарно-гігієнічних виробів ) заборгованості за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007 в розмірі 654 620,37 грн.

Щодо звернення до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, то позивач зазначив, що 08.09.2015 ПАТ "Західінкомбанк" зверталось до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_3, ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" про стягнення кредитної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 у справі № 175/3838/15-ц (провадження № 22-ц/774/1606/17) рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 скасовано, провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Західінкомбанк" до ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" про стягнення заборгованості - закрито; у задоволенні позову ПАТ "Західінкомбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Публічне акціонерне товариство Західінкомбанк вважає, що хоча наведеним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області провадження у справі № 175/3838/15-ц щодо ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" було закрито у зв'язку з тим, що позов до юридичної особи повинен розглядатись в порядку господарського судочинства, проте, подавши позов також до ОСОБА_3, який також є боржником, адже несе обов'язок по поверненню кредитної заборгованості, яка виникла у позичальника за кредитним договором поряд із ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", строк позовної давності на стягнення спірної кредитної заборгованості переривався і розпочався заново.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов публічного акціонерного товариства Західінкомбанк до товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" про стягнення 654 620,37 грн. заборгованості за кредитним договором № 1890/7 від 18.07.2007 року, виходив з наявності у відповідача 2 обов'язку щодо погашення такої заборгованості.

При цьому місцевий господарський, керуючись положеннями ч.ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу, виходив з того, що переривання строку позовної давності відбулось шляхом пред'явлення позивачем 08.09.2015 позову до одного з поручителів - ОСОБА_3 який за положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України є солідарним боржником разом із відповідачем-2 у межах справи № 175/3838/15-ц, а тому дійшов висновку проте, що ПАТ Західкомбанк не було пропущено строк позовної давності про який було заявлено відповідачем -2 у справі.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України ( надалі-ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, що між позивачем та відповідачем 2 будо укладено кредитний договір № 1809/07 від 18.09.2007 (з додатковими договорами до нього), умови якого та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 ГК України визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.

Як унормовано ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1054 УК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ( ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами на виконання умов кредитного договору позивачем було перераховано кошти на рахунок відповідача-2.

Проте, відповідач 2 (боржник за кредитним договором) в установлений кредитним договором строк , а саме до 31.08.2014, не в повному обсязі виконав зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, чим порушив умови пунктів 1.2, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковими договорами до кредитного договору), у зв'язку з чим заборгованість на час розгляду справи у суді першої інстанції становить 654 620,37 грн., з яких: 570 447,83 грн. заборгованість по тілу кредиту та 84 172,54 грн. по процентам, що фактично не заперечувалось відповідачем-2.

Відтак, зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушеного право позивача (кредитора), з огляду на невиконання відповідачем 2 (позичальником) свого обов'язку за кредитним договором, щодо повернення одержаних кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, до винесення рішення, відповідачем 2 було подану заяву вих. № 11/12/2017 від 11.12.2017 року про застосування позовної давності, про що подано відповідну заяву 14.12. 2017 через відділ діловодства суду (т.1 а.с.91-94).

Так, ПАТ Західінкомбанк у поданій ним позовні заяві надано пояснення щодо заяви про застосування строку позовної давності, в якій останній зазначив, що звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності, оскільки 08.09.2015 ПАТ "Західінкомбанк" зверталось до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_3, ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" про стягнення кредитної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 у справі № 175/3838/15-ц (провадження № 22-ц/774/1606/17) рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 скасовано, провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Західінкомбанк" до ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" про стягнення заборгованості - закрито; у задоволенні позову ПАТ "Західінкомбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Відповідно до позиції позивача, зважаючи на те, що зазначеним рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області провадження у справі № 175/3838/15-ц щодо ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" було закрито у зв'язку з тим, що позов до юридичної особи повинен розглядатись в порядку господарського судочинства, строк позовної давності на стягнення спірної кредитної заборгованості переривався і розпочався заново.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає вищевказані доводи позивача щодо перебігу строку давності звернення до суду помилковими, зважаючи на наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність-це строк , у межах якого особа можу звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14, в якій зазначив те, що коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України)

Частиною 5 ст. 261 ЦК України унормовано, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/799/17 визначення початкового моменту перебігу позовної давності (ст. 261 ЦК України) має важливе значення, оскільки від цього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами пункту 1.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 02.09.2011) термін користування кредитним коштами встановлено до 31.08.2014 включно, при цьому пунктом 3.2.3 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 02.09.2011) визначено зобов'язання позичальника (відповідача-1) здійснити повне погашення кредиту не пізніше, ніж 31.08.2014.

Дослідивши матеріали, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредитних коштів згідно кредитного договору розпочався 01.09.2014.

В свою чергу позивач звернувся з даним позовом до суду 12.09.2017 (підтверджується реєстраційним штампом канцелярії Господарського суду міста Києва про одержання позовної заяви № 850-17 від 06.09.2017), отже поза межами встановленого ЦК України загального строку позовної давності стосовно стягнення з відповідача-2 заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивач стверджує про переривання позовної давності в спірному випадку і з цього приводу суд апеляційної вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Згідно частини третьої наведеної статті ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, положеннями ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, оскільки перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності , а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-1763цс16 (№ 544/525/15-ц).

Також, Верховний Суд України у постанові від 07.09.2016 року по справі № 6-1593цс16 дійшов висновку, що оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

У п. 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК України. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК України) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи правові висновки Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги про те, що позовна давність на стягнення спірної кредитної заборгованості переривалась і перебіг її розпочався заново після пред'явлення позивачем 08.09.2015 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області позову до ОСОБА_3, ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів", ТОВ "Нояк", ТОВ "Грей-Юг" про стягнення кредитної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору є необґрунтованими, оскільки позов було подано з порушення правил підвідомчості з вини позивача.

До того ж суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, враховуючи при цьому факт укладення позивачем кредитного договору саме з юридичною особою-ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" (позичальник/ відповідач 2), а також окремих договорів поруки з кожним із поручителів - ОСОБА_3 (фізичною особою), ТОВ "Нояк" (юридичною особою), ТОВ "Грей-Юг" (юридичною особою), у позивача були відсутні підстави для об'єднання ним вимог до кількох відповідачів (серед яких вказані юридичні особи та фізична особа) при зверненні до суду у порядку цивільного судочинства і таке звернення не може розцінюватися судом в спірному випадку як переривання позовної давності в порядку ст. 264 ЦК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач (кредитор) не був позбавлений права на звернення з окремим/окремими позовом/позовами у порядку господарського судочинства про захист свого порушеного права на підставі кредитного договору та відповідного договору поруки в межах строку позовної давності.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено суду наявність підстав для переривання перебігу позовної давності за вказаних ним обставин.

З огляду на зазначене та враховуючи подану ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів ( відповідачем 2) до винесення судом рішення у справі заяву про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування при розгляді спору в частині вимог до відповідача 2 (ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів") про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1809/07 у сумі стягнення 654 620,37 грн. позовної давності відповідно до положень ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Таким чином, хоча як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції встановлено підставність заявлених позивачем вимог в частині стягнення з ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" 654 620,37 грн., з яких: 570 447,83 грн. заборгованість по тілу кредиту та 84 172,54 грн. заборгованість по процентам на підставі кредитного договору № 1890/17 від 18.09.2007, однак, позовна заява подана до суду ПАТ "Західінкомбанк" після спливу трирічного строку позовної давності, а клопотання про його поновлення позивачем не заявлялось, поважності причин пропуску строку позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої відповідачем 2 подано відповідну заяву ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, рішення місцевого господарського суду у вказаній частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення у вказаній частині про відмову у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 654 620,37 грн. з відповідача1 та відповідача-3 (поручителів), на підставі договорів поруки № 2320, № 2394, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 2 за кредитним договором, було укладено договір поруки від 02.09.2009 № 2320, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., укладений між ПАТ "Західінкомбанк", як кредитором, ТОВ Фабрика санітарно-гігієнічних виробів , як боржником та ТОВ Нояк , як поручителем та договір поруки від 13.09.2011 № 2394, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О., укладений між ПАТ "Західінкомбанк" (кредитором).

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя ( ч. 1ст. 554 ЦК України).

Таким чином, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Товариства з обмеженою відповідальністю Нояк відповідно до умов договору поруки № 2320 та товариство з обмеженою відповідальністю Грей - Юг відповідно до умов договору поруки № 2394 зобов'язались перед кредитором (позивачем) нести в повному обсязі відповідальність за невиконання боржником (відповідачем 2) умов кредитного договору № 1809/07 від 18.09.2007 та прийняли на себе зобов'язання при невиконанні боржником зобов'язань перед кредитором в строки та на умовах, що обумовлені основним договором та додатковими до нього договорами погасити, зокрема, кредитну заборгованість в розмірі 2 789 972,61 грн. нараховані за користування кредитними коштами відсотки в розмірі передбаченому в основному договорі та додатковими до нього договорами (пункти 1, 2 наведених договорів поруки).

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Так, зі змісту договорів поруки № 2320 та № 2394 вбачається, що в них не встановлено строку, після закінчення якого порука припиняється, а умова цих договорів поруки (пункти 21) про їх дію до повного виконання боржником чи поручителем усіх зобов'язань боржника перед кредитором за основним договором та додатковими договорами до нього не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 ЦК України та ч. 1 ст. 252 ЦК України, а тому в такому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ().

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору" так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 631, 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Так, за умовами пунктів 1.2, 3.2.3 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 02.09.2011) та пунктів 3 договору поруки № 2320 і договору поруки № 2394, сторонами чітко визначено строк виконання зобов'язання за основним договором (кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007) - 31.08.2014.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що у кредитора (позивача) виникло право пред'явити вимогу до поручителів (відповідача 1 та відповідача-3) про виконання порушеного зобов'язання боржника (відповідача 2) щодо повернення кредитних коштів, починаючи з 01.09.2014, протягом наступних шести місяців до 01.03.2015.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вимога до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі).

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в межах строку дії поруки ПАТ "Західінкомбанк" 10.02.2015 направив вимогу відповідачам - 1, 3, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром поштових відправлень позивача від 11.02.2015, реєстрами рекомендованих відправлень та фіскальними чеками (т.1 а.с. 159-164) із відповідною вимогою до поручителів, в якій встановив строк для погашення заборгованості до 20.02.2015.

Отже, з цієї дати підлягає обрахуванню передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк, який закінчується 20.08.2015 (включно).

З позовними вимогами до відповідача 1 та відповідача 3, як поручителів за договорами поруки 2320 № 2394, позивач звернувся лише 12.09.2017, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що порука ТОВ "Нояк" (відповідач 1) та порука ТОВ "Грей - Юг" (відповідач-3) є припиненими, а отже, вимога позивача про стягнення на свою користь з відповідача 1, відповідача 3 солідарно з відповідачем 2 заборгованості за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007 в розмірі 654 620,37 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, місцевим господарським судом, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції було вірно враховано те, що умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності відповідача1 та відповідача-3 між собою, останні поручилися за відповідача-2 за окремими договорами поруки, у зв'язку з чим підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-185цс14.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові. Отже, відмова у позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові за пропуском позовної давності (відповідна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 3-112гс16).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Нояк та ТОВ "Грей-Юг до винесення судом рішення у даній справі подано заяви про застосування строку позовної давності.( т.2 а.с. 31-34, а.с. 45-47). Разом з тим, враховуючи вищевикладені обставини щодо припинення поруки відповідача 1 та відповідача-3, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в позові в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 1, відповідача 3 солідарно з відповідачем-2 заборгованості за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007 в розмірі 654 620,37 грн.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення про задоволення позову підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних про стягнення з ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" 570 447,83 грн. заборгованості за кредитом, 84 172,54 грн. відсотків за користування кредитом, оскільки рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Господарським судом міста Києва щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1, відповідача 3 солідарно з відповідачем-2 заборгованості за кредитним договором № 1809/07 від 18.09.2007 в розмірі 654 620,37 грн. надано вірну правову оцінку обставинам справи та правовідносинам між сторонами, зроблено вірний висновок про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на позивача у справі - ПАТ Західінкомбанк .

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/15452/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства Західінкомбанк до товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика санітарно-гігієнічних виробів про стягнення 654 620,37 грн.

3. У вказаній частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/15452/17 залишити без змін.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства Західінкомбанк (43005, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Перемоги, буд. 15, ідентифікаційний код 19233095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика санітарно-гігієнічних виробів (49047, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 27, ідентифікаційний код 31722493) 14 730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видати наказ.

8. Справу № 910/15452/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 20.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко