Рішення

від 03.05.2018 по справі 208/4167/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/4167/17

№ провадження 2/208/586/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Пентраковської М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-БІЗНЕС ГРУП про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсацію моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В липні 2017 р. до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-БІЗНЕС ГРУП про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсацію моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказує, що 01 квітня 2013 року був прийнятий на посаду вантажника дільниці бункерів доменних печей ТОВ ІТ- Бізнес Груп , 20.03.2014 року його було переведено на посаду заступника керуючого з виробництва, 02 березня 2015 року переведено на посаду - керуючого з виробництва, 01 вересня 2016 року позивача було звільнено на підставі ст 38 КЗпП України.

07 вересня 2016 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду технічного директора ТОВ ІТ- Бізнес Груп з посадовим окладом - 4300,00 грн, з якої він був звільнений 30 червня 2017 року на підставі ст 38 КЗпП України.

Фактичною підставою звільнення було суттєві порушення прав позивача відповідачем, яке полягало в невиплаті заробітної плати з 07 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України, де отримав довідку форми ОК - 5 (індивідуальні відомості про застраховану особу), з якої він дізнався, що йому в вересні 2016 року при звільнені не була виплачена компенсація в розмірі - 14411,00 грн., а подані відповідачем відомості за 2016 рік про нараховану заробітну плату не відповідають розміру встановленого посадового окладу, в 2017 році, згідно довідки, ОСОБА_1 працював лише місяць - лютий 2016, але фактично його було звільнено - 30 червня 2017 року, що підтверджується записами в трудовій книжці та копією наказу № 154-к від 30 червня 2017 року.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідачем в вересні 2016 року при звільнені не була виплачена компенсація в розмірі - 14411,00 грн, а також не виплачувалась заробітна плата з 07 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року, не виплачена компенсація за не використану відпустку, та подані недостовірні відомості при подачі звітності до фіскальної служби, позивач вважає, що відповідачем суттєво порушені його права.

А тому, просить стягнути з ТОВ ІТ-БІЗНЕС ГРУП на його користь компенсацію, нараховану в вересні 2016 року в розмірі - 14411,00 грн., заробітну плату за період з 07 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року в розмірі 38700,00 грн., компенсацію за невикористану основну щорічну в розмірі 2927,60 грн., компенсацію моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представником позивача було надано заяву, в якій він просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, судова повістка - виклик направлена відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду провести заочний розгляд справи та розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 01 квітня 2013 року був прийнятий на посаду вантажника дільниці бункерів доменних печей ТОВ ІТ- Бізнес Груп , 20.03.2014 року його було переведено на посаду заступника керуючого з виробництва, 02 березня 2015 року переведено на посаду - керуючого з виробництва, 01 вересня 2016 року позивача було звільнено на підставі ст 38 КЗпП України.

07 вересня 2016 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду технічного директора ТОВ ІТ- Бізнес Груп з посадовим окладом - 4300,00 грн, з якої він був звільнений 30 червня 2017 року на підставі ст 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки позивача (а.с. 15-17).

Як вбачається з виписки з табелю обліку робочого часу (а.с. 28-32), ОСОБА_1 в період з 07.09.2016р. по 30.06.2017р. знаходився на робочому місці повний робочий день.

30.06.2017р. ОСОБА_1 було звільнено з посади технічного директора, що підтверджується копією наказу про звільнення №154-к від 30.06.2017р. (а.с.20). Даним наказом також зобов'язано провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 20 календарних днів.

Судом встановлено, що в день звільнення розрахунок з позивачем проведений не був, а саме не було виплачено заробітну плату за період з 07 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року, яка складала 43000,00 грн. А 16 липня 2017 року була виплачена заробітна плата за один місяць в розмірі 4300,00 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: Про оплату праці .

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був у день звільнення ОСОБА_1 виплатити всі належні йому суми, а в разі спору про розмір цих сум виплатити не оспорювану ним суму, однак цього не зробив.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що повний розрахунок з позивачем в день його звільнення проведений не був та не проведений до даного часу, а саме не виплачена заробітна плата за період з 07.09.2016р. по 30.06.2017р., суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача не виплаченої заробітної плати за період з 07.09.2016р. по 30.06.2017р.

Судом встановлено, що відповідно до штатного розкладу, який був введений в дію з 01.09.2016р. та з 01.01.2017р (а.с.24, 27), посадовий оклад технічного директора складав 4300,00 грн.

Згідно до виписки з табелю обліку робочого часу за вересень 2016р. (а.с. 28), ОСОБА_1 працював в вересні 2016р. на посаді технічного директора 18 робочих днів, відповідно, його заробітна плата на посаді технічного директора за вересень 2016 р. складає 3518,18грн.(4300(оклад)* 18(відпрацьовано робочих днів): 22(кіл-ть робочих днів у місяці)). Отже, за період з 07.09.2016р. по 30.06.2017р. заробітна плата ОСОБА_1 становить 3518,18 + (4300*9) = 42218,18грн. З урахування того, що 16.07.2017р. відповідачем було сплачено позивачу заробітну плату в розмірі 4300,00 грн., до сплати відповідачем на користь позивача підлягає сума заробітної плати в розмірі 37 918 грн. 18 коп., з відрахуванням обов`язкових платежів.

Разом з тим, на думку суду, підлягають частковому задоволення і позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь компенсації, нарахованої при звільненні позивача 01.09.2016р., виходячи із наступного.

Позивача було звільнено з посади керуючого з виробництва 01.09.2016р., що підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_1

Згідно даних форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу), наданої Пенсійним фондом України на запит позивача, в вересні 2016р. йому було нараховано 14411,00грн. (а.с.18), які йому також виплачено не було.

Як встановлено судом, заробітна плата ОСОБА_1 в вересні 2016 року склала 3518,18 грн. Всього нараховано в вересні 2016р. 14411,00грн. Отже, сплаті підлягає компенсація, нарахована в вересні 2016р. за відрахуванням суми заробітної плати за вересень 2016р., нарахована ОСОБА_1 на посаді технічного директора.

Судом встановлено, що в вересні 2016р. заробітна плата позивача на посаді технічного директора склала 3518,18грн., таким чином, компенсація, яка підлягає сплаті на користь позивача становить 10892,82 грн. ( 14 411,00 - 3 518,18).

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

Також суд вважає такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за період з 07.09.2016р. по 30.06.2017р. в сумі 2927,60грн., яка також підлягала виплаті в день звільнення позивача, але сплачена не була.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15 000,00грн., суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, чи дійсно була завдана моральна шкода позивачу внаслідок невиплати заробітної плати, чи перебував позивач в стані стресу, чи втратив душевний спокій. З матеріалів справи не вбачається достатньо доказів того, що позивач відчував страждання, спричинені діями відповідача.

Враховуючи вищевикладене, та, встановивши в ході розгляду справи, що, дійсно мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд, задовольняючи вимоги позивача частково, та, враховуючи, що, позивача звільнено від сплати судових витрат, на підставі ст.141 ЦПК України вважає необхідним стягнути судовий збір на користь держави з відповідача, у сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116 КЗпП України, ст.ст. 4, 11, 141, 258, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-БІЗНЕС ГРУП про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсацію моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" код ЕДРПОУ 36811341 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, компенсацію, нараховану в вересні 2016 року в розмірі - 10 892 грн. 82 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" код ЕДРПОУ 36811341 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, заробітну плату за період з 07 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року в розмірі - 37 918 грн. 18 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" код ЕДРПОУ 36811341 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, компенсацію за невикористану основну щорічну в розмірі - 2927 грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" код ЕДРПОУ 36811341 на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду ну було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ізотов В. М.