Постанова

від 07.06.2018 по справі 619/264/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Харків

справа № 619/264/18

провадження № 22-ц/790/2990/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Котелевець А.В.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фермерського господарства Планета про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, суборенди, зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року (в складі судді Нечипоренко І.М.),

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської областізвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фермерського господарства Планета про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, суборенди, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області №654-СГ та №655-СГ від 27.05.2014 про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 30.05.2014 площею 12,4968га та 36,9932га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасувати їх державну реєстрацію; визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 03.06.2014 площею 12,4968га та 36,9932га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, укладені між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Планета та скасувати їх державну реєстрацію; зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельні ділянки площею 12,4968га та 36,9932га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

В обґрунтування позову вказував, що у ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Дергачівського району, Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області №№ 654-СГ та 655-СГ від 27.05.2014 надано ОСОБА_1 в оренду 2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 49,49га (12,4968га та 36,9932га), за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Козачолопанської селищної та Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, строком на 49 років. На виконання зазначених наказів між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 30.05.2014 укладено 2 договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 за №№ 5931593 та 5932358. Відповідно до п.1 вищевказаних договорів в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), які передаються в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14). Рішеннями LІ сесії VI скликання №№ 1074-37 та 1075-38 від 21.07.2015 затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки двох земельних ділянок, що надані в оренду ОСОБА_1, відповідно до яких нормативно грошова оцінка земельних ділянок складає: 368827,66грн та 1020377,53грн, тобто, загальна сума складає 1389205,19грн. У подальшому, 23.08.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення змін до вищевказаних договорів оренди землі, відповідно до яких визначено розмір орендної плати. Крім цього встановлено, що листами № 19-20-14-5427/0/9-15 та № 19-2 14-5434/0/9-15 від 06.03.2015 ГУ Держземагенства у Харківській області ОСОБА_1 надано згоду на передачу двох земельних ділянок в суборенду. На виконання вказаних листів ОСОБА_1 передав на підставі договорів в суборенду вищевказані земельні ділянки ФГ Планета строком на 49 років. Поряд із цим, згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства Планета (державна реєстрація 01.07.1997) та під яке для ведення фермерського господарства у користування останньому вже виділялися земельні ділянки за рахунок земель державної власності для ведення селянського (фермерського) господарства. Зокрема, ОСОБА_1 розпорядженнями Дергачівської райдержадміністрації № 773 від 31.12.1996 надано в постійне користування земельну ділянку площею 40 га для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі якого останній 01.05.1999 отримав державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_3 та рішенням X сесії XXIII скликання Козачолопанської селищної ради від 29.02.2000 року передано в приватну власність земельну ділянку 7,38га для ведення селянського фермерського господарства, на підставі якого останній отримав державний акт на право приватної власності на землю № 696196. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 від Головного управління фактично отримав земельні ділянки не для ведення фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, оскільки він вже є засновником фермерського господарства. Таким чином, вказані накази прийнято з порушенням вимог статтей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статтей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство . Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України загальним. (Правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15). Порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, державна реєстрація фермерського господарства. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закон України Про фермерське господарство ). Отже, ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, був обізнаний про можливість допущення правових порушень з боку публічної влади (Управління), отримав земельні ділянки поза конкурсом, без обґрунтування розмірів земельних ділянок та їх кількості, які розташовані на територіях різних рад. Залучення третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з нездійсненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар. Аналізуючи дану ситуацію, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 отримав земельні ділянки як громадянин, а в подальшому передав земельні ділянки фермерському господарству Планета , головою якого він є, в суборенду, з основною метою - для розширення створеного ним фермерського господарства та поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів (ст. 134 ЗК України). Отже, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт укладення останнім договору суборенди із власним фермерським господарством, з метою обходу обов'язкової процедури - земельних торгів. Враховуючи, що накази Головного управління Держземагенства визнаються незаконними, тому договори оренди землі, укладені на підставі наказів також мають бути визнані недійсними. Отже, відповідачі по справі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірного наказу та укладення спірного договору оренди , а тому вони повинні бути визнані незаконним та недійсним відповідно, скасувавши державну реєстрацію права користування ОСОБА_1 спірними земельними ділянками. Визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагенства у Харківській області про передачу ОСОБА_1 у користування (оренду) державної землі, визнання недійсними договорів оренди між ними на об'єкт нерухомого майна припиняє правомочності ФГ Планета щодо користування земельними ділянками на підставі договорів суборенди, дає підстави для скасування державної реєстрації договорів суборенди між ФГ Планета та ОСОБА_1 від 18.03.2015 року.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ФГ Планета у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзиви на позовну заяву, згідно яким оскаржувані прокуратурою накази та договори укладено у суворій відповідності до вимог чинного законодавства України та прийняті з урахуванням фактичних обставин використання земельних ділянок. Фермерське господарство Планета створене та діє з 1997 року, розташоване в смт Козача Лопань. Господарство має власні транспортні засоби, комбайни, трактори та іншу сільгосптехніку, складські приміщення, що підтверджує перспективність розвитку фермерського господарства, спроможність виробляти сільськогосподарську продукцію на наданих земельних ділянках. Прокурор, заявляючи позов не надав оцінку тим обставинам, що спірні земельні ділянки загальною площею 49,49га (12, 4968 га, 36,9932 га,) знаходяться в оренді ФГ Планета , розташовані єдиним масивом з іншими земельними ділянками, що обробляються ФГ Планета . Між Дергачівською РДА та головою ФГ Планета ОСОБА_1 в 2001 та 2002 роках було укладено договори оренди зазначених вище земельних ділянок та весь цей час господарство правомірно використовує вказані земельні ділянки, вносить орендну плату. Правомірність використання ділянок витікає із приписів земельного законодавства. Тобто ФГ Планета використовує земельні ділянки на цей час правомірно виходячи з викладених обставину здійснене переоформлення земельних ділянок Наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 654-СГ та №655-СГ від 27.05.2014 року лише закріпило фактичний стан земельних правовідносин між орендодавцем та орендарем. У зв'язку з тим, що мали місце зміни в земельному законодавстві, реорганізовано державні земельні органи, що розпоряджаються землями державної власності, ОСОБА_1 вирішив привести у відповідність земельні правовідносини з органами державного управління та контролю та ним було подано до ГУ Держземагенства у Харківській області у відповідності з вимогами статті 7 Закону заяву, в якій зазначено необхідні реквізити та документи. Позивачем не зазначено, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені Наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 654-СГ та № 655-СГ від 27.05.2014 року, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди землі та в чому саме виражаються такі суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних прокуратурою договорів оренди землі, оскільки тільки наявність усіх перелічених складових є обов'язковою підставою для визнання правочину недійсним. При цьому прокуратурою не надано й жодних доказів щодо порушення відповідачами інтересів держави, а зазначені в позовній заяві порушення закону мають виключно формальний характер, що жодним чином не впливає та не зачіпає матеріальних чи будь-яких інших інтересів як держави, так і інших осіб. В цілому позовні вимоги та їх обґрунтування сформовані таким чином, що порушують загальновідомий принцип свободи договору та вільної реалізації громадянином України своїх прав. Крім того, заявляючи позов, прокурором порушено строки позовної давності для звернення до суду, при цьому безпідставно зазначено, що перебіг строку позовної давності для прокурора починається з часу, коли особа дізналася про порушення її прав. На позови прокурора, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Згідно наданому суду відзиву просив відмовити у позові у повному обсязі посилаючись на те, що прокурор не обґрунтував належним чином наявність у нього підстав для представництва в суді інтересів держави. Прокурором не виконано вимог частину 4 статті 23 ЗУ Про прокуратуру та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення Прокурора до суду за захистом інтересів держави. Прокурором не доведено в позовній заяві факту порушення, не визнання або оспорювання Відповідачами законних інтересів держави, не доведено недійсність правочину. В даному випадку Прокурором не доведено в чому саме вбачаються порушення інтересів держави оспорюваними наказами Головного управління, не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали б підстави вважати, що наявне порушення інтересів держави або реальна загроза такого порушення, що Головним управлінням було порушено вимоги чинного законодавства при передачі спірних земельних ділянок в користування на умовах оренди ОСОБА_1. На час видання спірного наказу органом виконавчої влади, що відповідно до закону мав право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області було Головне управління Держземагенства у Харківській області. Громадянин ОСОБА_1 отримав земельну ділянку у постійне користування у відповідності до законодавства, що було чинним на той час. В подальшому, громадянин ОСОБА_1 отримав земельну ділянку у приватну власність для ведення фермерського господарства загальною площею 7,38 га. До земель фермерського господарства можуть відноситись земельні ділянки, що перебувають на праві приватної власності у членів ФГ. Наявність у громадянина земельної ділянки на праві приватної власності для ведення фермерського господарства, наявність у нього земельної ділянки на праві постійного користування (тобто на інших правових титулах) жодним чином не перешкоджає йому отримати в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства за новим законодавством. Крім того, прокурором пропущено строк позовної давності, оскільки слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що Дергачівська місцева прокуратура не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_1, викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки поновлення договору оренди землі не може бути автоматичним та потребує обов'язкове прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Отже, для поновлення права оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною ділянкою; сторони сумлінно виконують свої зобов'язання за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову поновити договір; орган місцевого самоврядування або виконавчої влади за результатами розгляду звернення орендаря ухвалює рішення щодо поновлення договору (щодо земель державної або комунальної власності); сторони укладають відповідну угоду (новий договір оренди або додаткову угоду до існуючого договору оренди землі), що підлягає державній реєстрації. Разом із цим, відповідачем долучено лише розпорядження про надання Дергачівською райдержадміністрацією дозволів на розроблення технічних документації на земельні ділянки. Останнім не надані будь-які документи про укладення додаткових угод про поновлення оренди, що підтверджують факт законного користування земельними ділянками. Не відповідає дійсності факт посилання відповідача на правомірність використання спірних земельних ділянок безпосередньо ФГ Планета зв'язку із переоформленням земельних ділянок наказами ГУ Держземагенства в Харківській області № 654-СГ та № 655-СГ від 27.05.2014 року, оскільки спірні земельні ділянки надані ОСОБА_1, а не ФГ Планета . Також, факт розширення земельних ділянок саме для господарської діяльності ФГ Планета не оспорюється самим відповідачем, оскільки останнім долучено до відзиву матеріали, що підтверджують перспективи вже діючого фермерського господарства, а саме: інформацію щодо наявної сільськогосподарської техніки у ФГ Планета , витяг з основних засобів ФГ Планета , звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду ФГ Планета . Аналізуючи дану ситуацію встановлено, що ОСОБА_1 отримав земельні ділянки як громадянин, а в подальшому передав земельні ділянки фермерському господарству Планета , головою якого він є, в суборенду, з основною метою - для розширення створеного ним фермерського господарства та поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів (ст. 134 ЗК України). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ФГ Планета набули право оренди (суборенди) на земельну ділянку незаконно, оскільки на момент укладення договорів не було дотримано вимог чинного земельного законодавства в частині прийняття спірних наказів та отримання земельних ділянок в обхід земельних торгів. Звернення прокурора до суду із позовом на захист інтересів держави перш за все спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про відчуження земель належних Українському народу, тобто державі та повернення у власність держави земельної ділянки, яка вибула з її володіння незаконно.

Представником відповідачів подано заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень. Останній вказував, що позивачем необґрунтовано, без посилання на діюче законодавство зазначається, що ФГ Планета неправомірно використовує земельні ділянки надані відповідно до розпорядження Дергачівської РДА № 183 від 05.08.2002 року. Фермерське господарство Планета , ОСОБА_1 як голова ФГ не порушували вимог вказаного законодавства, тому правомірно використовують зазначені земельні ділянки. Позивач продовжує безпідставно стверджувати про необхідність проведення земельних торгів для отримання земельних ділянок, які і так на протязі тривалого часу використовувались ФГ. При цьому позивачем залишено поза увагою ті обставини, що жоден контролюючий орган, в тому числі і прокуратура не оскаржили розпорядження Дергачівської РДА № 183 від 05.08.2002, яким було укладено договір оренди земельної ділянки розташованої на території Козачолопанської селищної ради площею 12,5га та договір від 16 січня 2001 року між Токарівською сільською радою і ФГ Планета на оренду земельної ділянки площею 57,0га. Вказані земельні ділянки зареєстровано в органах землевпорядкування як такі, що орендуються ФГ Планета . Переоформлення оренди наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 654-СГ та № 655-СГ від 27.05.2014 2 земельних ділянок загальною площею 49,49га (12, 4968 га, 36,9932 га,), кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих на території Козачолопанської та Токарівської сільської ради Дергачівського району не порушують прав інших осіб та інтересів держави і не є підставою для влучення вказаних земельних ділянок з обробітку ФГ Планета .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у позові керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області - відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Харківської областізвернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задовольнити та судові витрати покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 фактично отримав земельні ділянки не для ведення фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, оскільки він вже є засновником фермерського господарства та у подальшому надав спірні земельні ділянки в суборенду ФГ Планета , головою якого він є, з основною метою для розширення створеного ним фермерського господарства та поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Також апелянт посилався на те, що необґрунтованим є твердження суду, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, що оспорюванні накази та договори оренди суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оспорюванні накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області суперечать актам цивільного законодавства. Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання спірних договорів оренди, суборенди земельних ділянок недійсними, прокурор не зазначив, яким чином, які саме та чиї інтереси, за захистом яких прокурор звернувся до суду, зачіпають (порушують) вказані договори, та в чому вони суперечать моральним засадам суспільства.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 14.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявами про надання йому в оренду земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_2 площею 36,9932га розташовану за межами населеного пункту на території Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 12,4968га за межами населеного пункту на території Козачолопанської селищної ради, для ведення фермерського господарства.

Наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області №№ 654-СГ та 655-СГ від 27.05.2014 року надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 12,4968га за межами населеного пункту Козачолопанської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області та кадастровий номер НОМЕР_2 площею 36,9932га розташовану за межами населеного пункту Токарівської сільської ради на території Дергачівського району Харківської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів від 30 травня 2014 року між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено 2 договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 року за №№ 5931593 та 5932358, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 вищевказаних договорів в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), які передаються в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14).

Рішеннями LІ сесії VI скликання №№ 1074-37 та 1075-38 від 21.07.2015 року затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки двох земельних ділянок, що надані в оренду ОСОБА_1, відповідно до яких нормативно грошова оцінка земельних ділянок складає: 368827,66 грн. та 1020377,53грн.

23.08.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення змін до вищевказаних договорів оренди землі, відповідно до яких визначено розмір орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Із листів ГУ Держземагенства у Харківській області від 06.03.2015 року за вих. №№ 19-20-14-5427/0/9-15 та 19-20-14-5434/0/9-15 вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на передачу зазначених земельних ділянок в суборенду на умовах, визначених договором оренди землі.

03.06.2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Планета укладено договори суборенди вищевказаних земельних ділянок строком на 49 років, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами статті 1 ЗУ Про оренду землі встановлено, що оренда землі - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 вищевказаного Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частини 1 статті 15 ЗУ Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до статті 21 ЗУ Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно частин 1,2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, далі - Закон), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Стаття 7 Закону визначала обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем копій заяв ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельних ділянок, відповідають вимогам статті 7 Закону.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником ФГ Планета .

Крім того, з наданих представником відповідачів даних державного статистичного спостереження вбачається наявність у фермерського господарства Планета сільськогосподарської техніки, енергетичних потужностей, основних засобів, виробництво культур зернових, зернобобових, технічних, овочевих, баштанних, кормових, багаторічних, насіння сільськогосподарських культур. (а.с.92-106).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 створено фермерське господарство, надані докази свідчать про спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Звертаючись до суду із позовом керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 30.05.2014 площею 12,4968га та 36,9932га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасувати їх державну реєстрацію; визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 03.06.2014 площею 12,4968га та 36,9932га, за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, укладені між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Планета та скасувати їх державну реєстрацію.

Положеннями статті 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільними відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до п. 7 вказаної постанови, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 25 Закону України Про оренду землі , п. 29 Договору оренди, орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку стосовно того, що оспорювані договори укладені сторонами в письмовій формі, як це встановлено законодавством, містять усі суттєві умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заборгованість щодо сплати орендної плати відсутня, ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду земельних ділянок.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що мотивуючи свої вимоги щодо визнання спірних договорів оренди, суборенди земельних ділянок недійсними, прокурор взагалі не зазначив, яким чином, які саме та чиї інтереси, за захистом яких прокурор звернувся до суду, зачіпають (порушують) вказані договори, та в чому вони суперечать моральним засадам суспільства і будь-яких доказів цього ним не надано.

При розгляді справи судом першої інстанції був врахований правовий висновок Верховного Суду України у справі за № 6-2354цс16.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області- залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

А.В. Котелевець