Постанова

від 10.04.2019 по справі 619/264/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 619/264/18

провадження № 61-40543 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області,

відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерське господарство Планета ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - заступник прокурора Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Нечипоренко І. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі ГУ Держгеокадастру у Харківській області), Фермерського господарства Планета (далі ФГ Планета ) про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, суборенди, зобов'язання вчинити дії.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що наказами ГУ Держземагентства у Харківській області від 27 травня 2014 року № 654-СГ та 655-СГ Про передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 12,4968 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів Козачолопанської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області, строком на 49 років, та земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 36,9932 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів Токарівської сільської ради на території Дергачівського району Харківської області, строком на 49 років.

30 травня 2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди зазначених земельних ділянок, строком на 49 років, які 02 червня 2014 року зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 5931593 та 5932358 відповідно.

03 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ Планета укладено договори суборенди земельних ділянок, площею 12,4968 га та 36,9932 га, за умовами яких фермерському господарству передані наведені вище земельні ділянки в суборенду, строком на 49 років.

Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 є засновником та керівником ФГ Планета (державна реєстрація 01 липня 1997 року), якому у користування для ведення фермерського господарства вже виділялися земельні ділянки за рахунок земель державної власності для ведення селянського (фермерського) господарства.

Неналежна перевірка та формальний підхід ГУ Держземагентства в Харківській області до розгляду заяви ОСОБА_1 щодо передачі йому земельних ділянок у оренду, наявності у нього наміру створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на наданих для ведення фермерського господарства земельних ділянках, призвели до безпідставного отримання ОСОБА_1 земельних ділянок у користування на поза конкурсних умовах.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів спірні земельні ділянки, площею 12,4968 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) та 36,9932 га (кадастровий номер: НОМЕР_2), вибули з володіння держави, що позбавляє її можливості реалізувати їх на умовах оренди на більш вигідних конкурентних засадах, та попередити неефективне використання землі, керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області просив визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держземагенства у Харківській області від 27 травня

2014 року №654-СГ та №655-СГ про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від

30 травня 2014 року площею 12,4968 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) та 36,9932 га (кадастровий номер: НОМЕР_2), укладені між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1, та скасувати їх державну реєстрацію; визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 03 червня 2014 року, площею 12,4968 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) та 36,9932 га (кадастровий номер: НОМЕР_2), укладені між ОСОБА_1 та ФГ Планета , скасувати їх державну реєстрацію; зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області земельні ділянки, площею 12,4968 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) та 36,9932 га (кадастровий номер: НОМЕР_2).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня

2018 року у задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при отриманні земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 були подані документи відповідно до вимог статей 122, 123 ЗК України, статей 1, 7 Закону України Про фермерське господарство . Відповідачем було зареєєстровано ФГ Планета , яке має сільськогосподарську техніку, енергетичні потужності та основні засоби для виробництва зернових, зернобобових, технічних, овочевих, баштанних, кормових, багаторічних сільськогосподарських культур, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має можливість виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Суд відхилив, як непереконливі, доводи позивача про те, що для ведення фермерського господарства необхідно надання земельної ділянки єдиним масивом, а не у вигляді окремих земельних ділянок, розташованих на відстані одна від одної. За відсутності доказів на підтвердження того, що укладення договорів оренди та суборенди земельних ділянок вчинено з порушенням вимог закону, чи призвело до порушення прав та інтересів держави, суд визнав необгрунтованими вимоги прокурора про визнання зазначених договорів недійсними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від

02 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оспорювані накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області суперечать актам цивільного законодавства та порушують цивільні права або інтереси держави. ОСОБА_1 створено фермерське господарство, надані ним докази свідчать про його спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Оспорювані договори укладені сторонами в письмовій формі, містять усі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України Про оренду землі та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заборгованість щодо сплати орендної плати відсутня, ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду земельних ділянок, а тому суд дійшов висновку, що оспорювані договори укладені відповідно до вимог чинного законодавства.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

заступника прокурора Харківської області, у якій він просив скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що ОСОБА_1 фактично отримав земельні ділянки не для ведення фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, оскільки він вже є засновником фермерського господарства, та в подальшому надав спірні земельні ділянки в суборенду ФГ Планета , головою якого він є, з основною метою для розширення створеного ним фермерського господарства, поза передбаченою законом обов'язковою процедурою земельних торгів. Крім того, громадянин має право на отримання на пільгових умовах земельної ділянки державної власності лише один раз, додатково земельні ділянки можуть отримуватися виключно на конкурсних засадах через участь у торгах. Натомість ОСОБА_1 у порушення вимог статті 14 Закону України Про фермерське господарство передав спірні земельні ділянки у суборенду, як фізична особа, тоді як таке право належить виключно фермерському господарству.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

25 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Харківській області на касаційну скаргу, у якому просило поновити строк на його подання, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги вони отримали лише 08 жовтня

2018 року, а тому не мали змоги надати відзив у встановлений судом строк.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ГУ Держгеокадастру у Харківській області строк для подання відзиву на касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області та приєднати його до матеріалів справи.

На обгрунтування відзиву на касаційну скаргу, ГУ Держгеокадастру у Харківській області зазначало, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, за змістом частини першої якої вони розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Особливості участі прокурора у розгляді справ визначено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави до органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ФГ Планета та фізичної особи ОСОБА_1 з цивільним позовом про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, площею 12,4968 га та 36,9932 га, наданих для ведення фермерського господарства, укладених між ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Харківській області, визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, укладених між ОСОБА_1 і ФГ Планета , та зобов'язання ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки, у зв 'язку з порушенням земельного законодавства при вирішенні питання про передачу в оренду земельних ділянок .

Згідно частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство , у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних наказів щодо надання

ОСОБА_1 земельних ділянок, та укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатисяїї переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Аналізуючи положення статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верхового Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Вирішуючи спір, суди не надали оцінки тому, що між ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Харківській області укладено договори оренди земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство , при цьому на дату укладення зазначених договорів ОСОБА_1 вже було зареєстровано фермерське господарство Планета , тобто у спірних правовідносинах на дату укладення правочинів щодо користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов 'язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства, що і було засвідчено договорами суборенди спірних земельних ділянок.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ФГ Планета про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, суборенди, зобов'язання вчинити певні дії, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства Планета про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, суборенди, зобов'язання вчинити дії, закрити.

Повідомити заступнику прокурора Харківської області, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик