Постанова

від 12.06.2018 по справі 822/2198/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №822/2198/17

адміністративне провадження №К/9901/49072/18 №К/9901/48686/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Шепетівський ремонтний завод на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів Граб Л. С., Гонтарука В. В., Білої Л. М. та касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у складі судді Петричковича А. І. у справі № 822/2198/17 за позовом Державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Державний концерн Укроборонпром , Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот та Товариство з обмеженою відповідальністю Талюрі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Державне підприємство Шепетівський ремонтний завод (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2017 року № 0004681402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 937 247 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 318 567 грн, № 0004691402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 313 303 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 578 326 грн., № 0004701402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств у розмірі 3 866 629 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 853 398 грн., № 0004711402, яким застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 105 321 грн. за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку, № 0017321306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 276 062 грн. 51 коп. (в частині нарахування 180 779 грн. 34 коп.), з мотивів безпідставності їх прийняття.

17 серпня 2017 року та 06 вересня 2017 року ухвалами Хмельницького окружного адміністративного суду до участі у справі залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державний концерн Укроборонпром , Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот та Товариство з обмеженою відповідальністю Талюрі .

13 листопада 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду позов задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2017 року №0004681402, №0004701402, №0004711402 та визнано їх протиправними , податкове повідомлення-рішення №0004691402 скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 1 841 412 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 460 353 грн. та визнано його протиправним в цій частині, податкове повідомлення-рішення №0017321306 скасовано в частині нарахування штрафної санкції в сумі 180 779 грн. та визнано його протиправним в цій частині , в решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції виходив із протиправності податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2017 року №0004681402, №0004701402 та часткової протиправності податкового повідомлення-рішення №0004691402 внаслідок реальності господарських операцій позивача з контрагентами - Товариствами з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот та Талюрі .

Протиправність податкового повідомлення-рішення №0004711402 встановлена судом першої інстанції на підставі недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасної сплати чистого прибутку унітарних підприємств.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0017321306 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 180 779 грн. суд першої інстанції висновувався з недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого підпунктом 1.4 пункту 16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення та підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

22 березня 2018 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004681402, № 0004691402 №0004701402, прийнято в цій частині нову постанову, якою скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004681402 в частині нарахування грошового зобов'язання по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Талюрі" в сумі 277 885 грн. , № 0004701402 в частині нарахування грошового зобов'язання по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Талюрі" в сумі 189 888 грн. В іншій частині позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004681402, №0004701402, № 0004691402 відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині, суд апеляційної інстанції висновувався з часткової правомірності податкових повідомлень-рішень № 0004681402, № 0004691402 №0004701402, внаслідок встановлення нереальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Патріот та доведення реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Талюрі".

Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень №0017321306 та №0004711402 суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

23 квітня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу на постанови судів першої та апеляційної інстанцій, в якій податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 966), пункту 2.1 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/415, пункту 57.1 статті 57, статей 126-127 Податкового кодексу України, частину 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковим органом доводиться нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Талюрі", спростовуються висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання у вигляді частини чистого прибутку та обґрунтовується необхідність застосування положень статті 127 Податкового кодексу Україну у зв'язку із несвоєчасною сплатою військового збору. Відповідач просить скасувати вішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25 квітня 2018 року позивачем подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції, норм матеріального та процесуального права, а саме положень статті 1 Закону № 966, статті 72, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить реальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот , та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

27 квітня 2018 року ухвалами Верховного Суду відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача і витребувано з Хмельницького окружного адміністративного суду справу № 822/2198/17.

До Верховного Суду надано відзиви на касаційні скарги, які надійшли від позивача, адвоката позивача, податкового органу, а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного концерну Укроборонпром . Учасники адміністративної справи у поданих до Суду відзивах спростовують доводи касаційних скарг іншої сторони та просять залишити їх без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у червні 2017 року податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 21 червня 2017 року № 0976/22-01-14-02/08396724 (далі - акт перевірки).

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а також пункту 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 (Постанова № 138), пункту 57.1 статті 57, підпункту 1.4 пункту 16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України та підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 цього кодексу .

13 липня 2017 року податковим органом на підставі акта перевірки та згідно з підпунктами 54.3.2 та 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом на підставі висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, а також несвоєчасність сплати частини чистого прибутку (доходу) унітарних підприємств та військового збору.

Щодо доводів касаційних скарг.

Податковим повідомленням-рішенням № 0004681402 за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/415, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 937 247 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 318 567 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0004691402 за порушення абзацу а пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 313 303 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 578 326 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0004701402 за порушення пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 3 866 629 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 853 398 грн.

Склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2017 року № 0004681402, № 0004691402 та № 0004701402, доводиться податковим органом на підставі твердження про нереальність господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот та Талюрі .

Позиція податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника податків контрагентами доводиться податковим органом на підставі висновку про відсутність у постачальників активів для здійснення постачання в такому обсязі запчастин подвійного призначення. Податковим органом обґрунтовується, що операції з поставки товарів не підтверджено за ланцюгом постачання, а за реквізитами суб'єктів господарювання оформлено первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні) з метою введення в законний товарообіг продукції невідомого джерела походження та товаровиробника, та, як наслідок, формування витрат та податкового кредиту кінцевому споживачу.

Нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот додаткового обґрунтовується відповідачем з посиланням на вирок Індустріального суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року у справі № 202/5765/16-к (1-кп/0202/425/2016), яким директора цього товариства визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України , протоколом допиту наступного директора - ОСОБА_1 та висновками судових почеркознавчих експертиз.

Щодо операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Талюрі .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 травня 2015 року по 09 липня 2015 року третьою особою надано статус кваліфікований Товариству з обмеженою відповідальністю Талюрі на постачання оптичних приладів за поданням Державного підприємства Харківський бронетанковий завод .

Позивачем у травні 2015 року здійснено придбання запчастин подвійного призначення на загальну суму 1 852 565 грн. 54 коп., в тому числі податок на додану вартість у сумі 308 760 грн. Операція здійснена на підставі договору №12/05-1 від 12 травня 2015 року та підтверджена видатковою накладною від 20 травня 2015 року №ТА-0000004, а також дорожнім листом № 357, оплатою запчастин.

В основу податкового правопорушення податковим органом покладено наслідки господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю Талюрі , за якою не підтверджені поставки запчастин подвійного призначення на загальну суму 1 543 805 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 277 885 грн., та частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами на суму 189 888 грн.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що витрати для цілей формування податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано висновувалися з того, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність господарських операцій, за наслідком здійснення яких платником понесені витрати, які вплинули на визначення розміру податкового зобов'язання з податку на прибуток. При цьому наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Талюрі не є підставою для визнання операцій нереальними, причетність Товариства з обмеженою відповідальністю "Талюрі" та позивача до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, податковим органом не надано.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові по справі № 21-1400а16 від 06 грудня 2016 року, є неприйнятними, оскільки у цій справі відсутність матеріальних і трудових активів є однією з обставин, якою доводилась нереальність господарських операцій і яка оцінена судами у комплексі з іншими обставинами справи.

У справі № 822/2344/17 (К/9901/7186/18), на яку також посилається податковий орган в обґрунтування касаційної скарги, Верховний Суд взагалі не давав оцінки доводам щодо відсутності матеріальних і трудових активів, а підтвердив висновок судів попередніх інстанцій, що операції є нереальними, якщо зміст наданої позивачем бухгалтерської документації не дає можливості встановити які саме юридичні та консультаційні послуги та у якому об'ємі надано Товариству і як надані послуги використано у господарській діяльності позивача.

Щодо операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот .

У період з 22 червня 2016 року по 15 лютого 2017 року Концерном надано статус умовно кваліфікований Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот на постачання оптичних приладів за поданням позивача у цій справі відповідно до наказу від 30 березня 2016 року № 91.

Судами попередніх інстанцій встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліках позивача операції з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот в період з липня 2014 року по листопад 2016 року запчастин подвійного призначення на суму 11 062 410 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 843 735 грн.

За наслідком здійснення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот податковим органом визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1 659 362 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 318 567 грн.

За цими ж операціями Підприємством не перераховано частину чистого прибутку (доходу) до держаного бюджету у розмірі 3 676 741 грн. та завищено податковий кредит за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року (включно) у сумі 1 841 412 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткові накладні, якими підтверджено факт здійснення витрат, містять підписи зі сторони постачальника - директора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот ОСОБА_2 (до 16 березня 2016 року) та ОСОБА_1 (з 17 березня 2016 року до 21 грудня 2016 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 листопада 2011 року вироком Індустріального суду м. Дніпропетровська у справі №202/5765/16-к (1-кп/0202/425/2016) директора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Із вироку вбачається, що ОСОБА_2 зареєструвавши на своє ім'я підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот та передавши установчі документи суб'єкта господарювання невстановленому співучаснику злочину для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного Товариства, придбав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб. Цим же вироком встановлено і інші ознаки складу злочину, вчиненого ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_2, діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписав протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Юдіс від 26 січня 2015 року та нотаріально завірений статут Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот .

Податковим органом в суді першої інстанції надано протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 07 червня 2017 року (директор Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот з березня 2016 року), яка заперечила свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного підприємства, в тому числі й підписання первинних документів. А згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз, проведених Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, призначених в межах кримінального провадження, та наданих до суду, підписи на первинних документах, що підтверджують реальність господарських операцій, виконані не ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині та скасовуючи постанову суду першої інстанції у цій частині, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак колегія суддів вважає, що господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд погоджується з доводами касаційної скарги позивача та третьої особи, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Верховний Суд погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагенту платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Підтверджуючи нереальність господарських операцій за період з 17 березня 2016 року до 21 грудня 2016 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано висновувався з комплексного дослідження обставин справи, з врахуванням положень статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій

Суд апеляційної інстанції дійшов до вмотивованих висновків про непідтвердження понесених позивачем витрат за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Патріот , за якими сформовано податковий кредит, належними, допустимими і достатніми первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, що обумовлює правомірність податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2017 року № 0004681402, № 0004691402 та № 0004701402 частині визначення податкових зобов'язань за цими операціями.

Щодо несвоєчасної сплати частини чистого прибутку.

Податковим повідомленням-рішенням № 0004711402 за порушення строку сплати грошового зобов'язання, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та пунктом 2 Постанови №138 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, а саме 105 321 грн. на підставі статті 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, серед іншого, у розмірі 10% відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі двох груп операцій: прострочення сплати на 24 дні суми у розмірі 67 050 грн., а також прострочення сплати на 2 дні суми у розмірі 986 160 грн.

Щодо затримки платежу на 2 дні .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що суму в розмірі 67 050 грн. помилково задекларовано Підприємством за 2015 рік, кінцевий строк сплати цієї суми визначено 19 лютого 2016 року, разом з тим, позивачем 19 лютого 2016 року подано уточнюючий розрахунок №9275862349, за яким суму податкового зобов'язання кореговано та зменшено на вказану суму.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Суд зазначає, що специфіка нарахування штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Щодо затримки платежу на 24 дні .

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказана сума є податковим зобов'язанням за три квартали 2016 року, останній день сплати - 19 листопада 2016 року припав на вихідний день - суботу, кошти фактично сплачені 21 листопада 2016 року - у понеділок (робочий день).

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися з відсутності несвоєчасної сплати податкового зобов'язання на підставі положень Європейській конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, оскільки таке правозастосування відповідає презумпції правомірності рішень платника податків, закріпленого у пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Щодо несвоєчасної сплати військового збору.

Податковим повідомленням -рішенням № 0017321306 за порушення підпункту 1.4 пункту 16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення та підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено суму штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення, як встановлено судами попередніх інстанцій, доводиться податковим органом на підставі висновку про несвоєчасну сплату військового збору на суму 381 132 грн. 68 коп. за лютий-жовтень 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач визнає часткову правомірність податкового повідомлення-рішення та оскаржує його в частині нарахування 180 779 грн. 34 коп. за ознакою повторності податкового правопорушення .

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, обов'язковою умовою для визначення податкового порушення в частині обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору є встановлення обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, чи сплачено податок на доходи фізичних осіб з такою виплатою доходу або у разі невиплати доходу у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, оскільки сплата (перерахування) такого податку до бюджету пов'язується саме з оподатковуваним доходом.

Відповідно до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими податковий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення , є акт перевірки податкового органу, який повинен утримувати чіткі факти щодо спірних податкових періодів, строків сплати податку, строків виплати доходу тощо.

Вказаної інформації акт перевірки не містить, не доводилася ця група обставин податковим органом і під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій, а відтак Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2017 року № 0017321306 та безпідставне застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 180 779 грн. 34 коп.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції здійснив комплексне дослідження обставин справи, надав оцінку кожному специфічному, доречному та важливому аргументу позивача, що відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зобов'язанням, визначеним пунктом 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційні скарги податкового органу та позивача залишаються без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства Шепетівський ремонтний завод залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року в частині залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції у справі № 822/2198/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер