Постанова

від 30.05.2018 по справі 910/13049/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13049/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Стражник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017

(головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді - Власов Ю.Л., Буравльов С.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017

(суддя Підченко Ю.О.)

у справі №910/13049/17

за позовом члена Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" ОСОБА_1

до Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2"

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Член Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" від 22.12.2016, оформлених Протоколом №38 від 22.12.2016.

1.2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані такими доводами.

1.2.1. У справі №910/8182/16 постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 задоволено позов члена ГБК "Либідь-2" Онуфрійчука Вадима Володимировича. Визнано недійсними рішення загальних зборів членів ГБК "Либідь-2" від 26.04.2016, оформлені протоколом №37. Одним із питань порядку денного на зазначених зборах було питання виборів керівних органів ГБК "Либідь-2" (Правління, голову Кооперативу, Ревізійну комісію).

1.2.2. Таким чином, позивач вважає, що оскільки визнано недійсними рішення загальних зборів членів ГБК "Либідь-2" від 26.04.2016, оформлені Протоколом № 37, то відповідно і органи управління (керівні органи), що були обрані на цих зборах також втратили легітимність.

1.2.3. Позивач зазначає, що є всі підстави констатувати факт недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів, що, в свою чергу, призвело до порушення його прав як члена кооперативу. Таким чином, всі рішення загальних зборів членів ГБК "Либідь-2", оформлені Протоколом №38 від 22.12.2016 підлягають визнанню недійсними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/13049/17 позовні вимоги члена Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними всі рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" від 22.12.2016, оформлені Протоколом №38 від 22.12.2016. Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2016 проведено загальні збори членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" на яких вирішено такі питання: 1. Обрання голови та секретаря загальних зборів. 2. Звіт правління ГБК "Либідь-2" за періоди з 26.04.2016 по 22.12.2016. 3. Обрання правління ГБК "Либідь-2". 4. Обрання ревізійної комісії ГБК "Либідь-2". 5. Обрання голови правління ГБК "Либідь-2". 6. Прийняття та виключення членів кооперативу.7. Затвердження та підписання Нової редакції Статуту ГБК "Либідь-2". 8. Інше.

2.4. Суди наголосили на тому, що судове рішення від 16.11.2016 у справі №910/8182/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

2.5. Суди зазначили, що на загальних зборах членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2", які відбулися 22.12.2016, ОСОБА_2 виступав як голова правління, зокрема оголосив Звіт правління ГБК "Либідь-2" за період часу з 26.04.2016 по 22.12.2016 (фактично за період, який слідував після прийняття скасованого рішення Загальних Зборів членів від 26.04.2016, оформленого Протоколом №37).

2.6. Крім того, на час підписання запрошення на Загальні Збори 22.12.2016 (запрошення було надіслано 25.11.2016) вже було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016, якою визнано недійсним рішення загальних зборів членів ГБК "Либідь-2" від 26.04.2016, оформлені протоколом №37.

2.7. Таким чином, враховуючи, що станом на час проведення Загальних Зборів членів ГБК "Либідь-2" 22.12.2016, рішення, оформлене протоколом №37, яким визначено повноваження ОСОБА_2 було скасовано, він не мав права здійснювати повноваження голови правління під час проведення Загальних Зборів 22.12.2016.

2.8. Таким чином, суди погодилися з доводами позивача про те, що нелегітимним правлінням (головою правління) скликано і проведено загальні збори членів кооперативу 22.12.2016 з порушенням встановленої законом процедури, органи кооперативу не дотрималися вимог закону і статуту про порядок скликання і проведення зборів, а тому позовні вимоги про визнання недійсним всіх рішень загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" від 22.12.2016, оформлених Протоколом №38 від 22.12.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, ГБК "Либідь-2" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити Оленичу Ігорю Федоровичу у задоволенні його позовних вимог.

3.2. В обгрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, зокрема, таке.

3.2.1. Відповідач наголошує на тому, що позивача, як члена ГБК "Либідь-2", було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів, що відбулися 22.12.2016. А саме, в матеріалах справи наявне запрошення позивачу на загальні збори з вказівкою на дату, час та місце їх проведення, а також порядок денний, яке було направлено позивачу 25.11.2016 за 25 днів до дня проведення загальних зборів. Проте суди зазначеним документам оцінки не надали.

3.2.2. Скаржник також стверджує, що позивач не довів належним чином, які його права чи інтереси порушені рішеннями, ухваленими на спірних загальних зборах. Крім того, позивач звертає увагу на той факт, що суди попередніх інстанцій взагалі не з'ясували, чи є позивач членом ГБК "Либідь-2" та чи має право на позов, заявлений у цій справі.

3.2.3. Таким чином, відповідач вважає, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не встановлено усіх фактичних обставин справи, а висновки судів ґрунтуються виключно на позиції позивача, без надання відповідної правової оцінки доводам відповідача.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про їх повторну оцінку та про перевагу одних доказів над іншими.

4.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом спору цієї справи є визнання недійсними рішень загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2".

4.2.2. Основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України "Про кооперацію" є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про кооперацію" до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

4.2.3. Згідно з статтею 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Питання віднесені до компетенції загальних зборів членів кооперативу визначені у частині 2 ст.15 Закону України "Про кооперацію".

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (ч.ч. 4, 5 ст.15 Закону).

Згідно з частиною 9 ст. 15 Закону загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ч.ч. 10, 11, 12 ст.15 Закону).

4.2.4. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

4.2.5. Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Права члена юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

4.2.6. Під час вирішення корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.

Втім, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції належним чином не дослідили питання, чи є позивач членом Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" та якими документами це підтверджено. Тоді як з'ясування порушеного корпоративного права, за захистом якого звернувся позивач, є первісним по відношенню до встановлення фактичних обставин порядку скликання та проведення спірних загальних зборів відповідача.

4.2.7. Суди зазначили, що на час підписання запрошення позивачу на спірні загальні збори, яке було надіслано 25.11.2016, вже було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 (абз. 5, ст.6 рішення, абз.2 ст.8 постанови).

Суд касаційної інстанції сприймає цей висновок як констатацію того, що запрошення на збори були підписані головою правління відповідача ГБК "Либідь-2" ОСОБА_2 саме після 16.11.2016, тобто після ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови у справі №910/8182/16.

Проте такі висновки судів є недостатньо вмотивованими, оскільки судами не надано належної оцінки змісту самого запрошення, зокрема, і дати його підписання. Дії з підписання та з надіслання запрошення є різними за своєю природою та не обов'язково повинні бути здійснені в один і той самий проміжок часу. Тобто передчасним є висновок судів про те, що запрошення підписано нелегітимним головою правління відповідача.

4.2.8. В розвиток зазначеного у п.4.2.7 суд касаційної інстанції також відзначає, що всупереч вимогам ст.43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2018) та ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2018) поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось і дослідження наявного у матеріалах справи Витягу із протоколу №01/11/16 Засідання Правління ГБК "Либідь-2" від 01.11.2016, на якому прийнято рішення скликати загальні збори та надати повноваження ОСОБА_2 на підготовку до їх проведення.

Судами не встановлено дійсність такого рішення Правління відповідача та правові наслідки його ухвалення для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

4.2.9. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Для визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій, вказавши, що позивач був повідомлений про місце та час проведення спірних загальних зборів, порядок денний таких зборів, не встановили чи приймав позивач участь у цих зборах та чи голосував по питанням порядку денного.

Висновок про те, що будучи повідомленим нелегітимним головою, позивача позбавлено можливості реалізувати належні йому корпоративні права, суд касаційної інстанції оцінює критично, оскільки такий висновок не ґрунтується на встановлених судами обставинах справи, тому є непереконливим.

4.2.10. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються .

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті . Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

6. Судові витрати

6.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судового витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/13049/17 скасувати.

3. Справу №910/13049/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко