Рішення

від 10.01.2011 по справі 2-1621/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 2-1621/11

Номер провадження -

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2011 року м. Кіровоград

Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Іванова Д.Л., при секретарі - Логвинюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства ПММ - Транссервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду з позовом в якому просить стягнути з ЗАТ ПММ - Транссервіс 4500, грн. заборгованості по заробітній платі, 5000 грн. моральної шкоди та 26640, 00 грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він з 22 березня 2006 року по 13 квітня 2009 року працював слюсарем автотранспортного відділу даного підприємства і змушений був звільнитися з роботи за власним бажанням у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

У позові також зазначається, що середня заробітна плата ОСОБА_1 на підприємстві становила 1100, 00 грн. на місяць і за період з грудня 2007 року по березень 2008 року йому не виплачувалась, таким чином при звільненні з ним не проведено повний розрахунок, заборгованість не погашена, в результаті чого, позивач вважає, що крім матеріальної, підприємством йому спричинено і моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В ході судового розгляду справи позивачем подано заяву про залишення позову в частині стягнення з відповідача - 26640, 00 грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку без розгляду.

Ухвалою суду від 20 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 в цій частині - залишено без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у тому числі шляхом оголошення повідомлення у пресі, клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача до суду не надходило.

Крім того, за клопотанням позивача 29 листопада 2010 року судом витребувані з ЗАТ ПММ - Транссервіс копи документів, які стосуються даного спору.

Однак у встановлений судом строк ухвала суду відповідачем не виконана, копії документів не направлені.

Відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( постановляє заочне рішення ).

Згідно ст. 224 ч.І ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, при цьому судом роз'яснено його право на розгляд справи у звичайному порядку, а також зміст ч.З ст. 224 ЦПК України.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши представлені ним письмові докази, суд прийшов до висновку, про те, що позов ОСОБА_1А підлягає частковому задоволенню.

Суд встановив, що ОСОБА_2 22 березня 2006 року був прийнятий на роботу на

посаду автослюсаря ЗАТ ПММ - Транссервіс і 13 квітня 2009 року звільнений з

займаної посади за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією

його трудової книжки.

Як пояснив позивач в судовому засіданні, на підприємстві заробітна плата перераховувалась на його картковий рахунок, відкритий у банку з запізненням, в середньому він отримував 1100, 00 грн. на місяць, крім основної роботи, по сумісництву він працював водієм вантажного автомобіля, у зв'язку з постійними затримками та заборгованістю по заробітній платі він змушений був звільнитися за власним бажанням, після чого влаштувався експедитором торгівельної організації і звернувся в суд у листопаді 2010 року, лише після того як витратив всі можливості досудового врегулювання спору. Також позивач зазначив, що під час його роботи на підприємстві у нього народилась дитина з фізичними вадами, відсутність постійного джерела доходів та невиплата заробітної плати негативно відобразилось на його житті та стосунках з близькими, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя і в якості компенсації просить стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.

З пояснень позивача та представленого ним розрахунку, вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 з основної роботи заборгованість по заробітній платі за грудень 2007 року, січень, лютий, березень 2008 року становила - 4400, 00 грн.

Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Вирішуючи питання щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд, відповідно до принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, виходить з того, що відповідачем ухвала суду про витребування письмових доказів, у тому числі довідок про заборгованість та середню заробітну плату ОСОБА_1 не виконана, доказів про відсутність у ЗАТ ПММ -Транссервіс заборгованості перед позивачем по заробітній платі не представлено.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ст.З Конституції України, людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свобода людини є гарантією для держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою

щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В даному випадку ЗАТ ПММ - Транссервіс було порушено право позивача на оплату праці, що негативно вплинуло на його звичайний, сформований образ життя, між протиправними діями відповідача і наслідками у вигляді моральної шкоди є прямий причинний зв'язок.

Наведене повністю підтверджується дослідженими та оголошеними в судовому засіданні письмовими доказами і фактично ніким не оспорюється.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1, про те, що в результаті невиплати заробітної плати, з урахуванням стану здоров'я його малолітньої дитини та відсутністю іншого джерела доходів він переніс моральні страждання, пов'язані безпосередньо з відсутністю засобів для існування сім'ї.

Разом з тим, суд вважає, що заявлена ОСОБА_1, сума на відшкодування моральної шкоди є явно завищеною і не відповідає розміру перенесених ним моральних страждань.

Фактично після звільнення позивач працевлаштувався на іншу роботу, у зв'язку цим та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 - 300,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає також стягненню державне мито в сумі 51,00 грн. та ЗО, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 94, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 88, 208 - 218, 224 - 226 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства ПММ - Транссервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства ПММ - Транссервіс , вул. Короленко, 4-а, м. Кіровоград на користь ОСОБА_1 - 4400, 00 грн. заборгованості по заробітній платі та 500, 00 грн. моральної шкоди.

В решті задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства ПММ - Транссервіс , вул. Короленко, 4-а, м. Кіровоград в доход держави 51, 00 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Кіровського Д. Л. Іванов

районного суду

м.Кіровограда