Рішення

від 04.06.2018 по справі 709/590/18

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/590/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ПСП Нива (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,6540 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0570, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. 7 лютого 2013 року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області лише через 1 рік і 5 місяців, а саме 8 липня 2014 року за № 6299539. При цьому відповідно до п. 44 договору оренди землі він складений в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію. Вказував, що ні на його усний, ні на письмовий запити до відповідача оригінал договору оренди землі з додатками йому надано не було. Позивач отримав змогу ознайомитися з договором оренди землі лише під час розгляду судом цивільної справи про визнання цього договору недійсним. Так, з наданих на запит суду документів, зокрема з карток рахунку позивача за 2014-2017 роки, останнім встановлено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати за 2013-2017 роки, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка була погашена відповідачем у повному обсязі лише після звернення позивача до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним. Такі систематичні порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди землі обов'язків щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Від представника відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній вважав позов безпідставним та необґрунтованим. Зокрема, вказував на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки договір оренди землі укладено у 2013 році, а позивач звернувся до суду у 2018 році. З приводу невиплати орендної плати зазначав, що відповідно до звичаю, який склався між сторонами договору оренди землі, виплата орендної плати здійснюється на підставі заяв орендодавця про виплату йому частини орендної плати грошовими коштами, або у натуральній формі, або ж у виді надання послуг. Виплата орендної плати здійснюється за місцем знаходження відповідача. При цьому протягом дії договору оренди землі відповідачем своєчасно та у повному обсязі виплачувалася орендна плата за бажанням позивача на підставі його заяв та на час розгляду справи заборгованість відсутня. Позивач сам регулював суми виплат та час, коли йому потрібно було отримати орендну плату, а відповідач не міг примусити останнього отримати орендну плату. Жодних скарг чи звернень щодо виплати заборгованості від позивача не надходило. Таким чином у позовній заяві не доведено фактів істотних порушень відповідачем умов договору оренди землі, а тому підстави для його розірвання відсутні.

У відповіді на відзив, поданій до суду позивачем, зазначалося, що позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним ним не заявлялися, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні. Вказувалося також на відсутність спростувань позовних вимог та введення суду в оману з приводу повної та своєчасної виплати орендної плати, що не підтверджено належними доказами. Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що відповідач ігнорував звернення позивача з приводу з'ясування порядку виплати орендної плати.

У судових засіданнях представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові. В поданих до суду письмових поясненнях, посилаючись на судову практику, зазначали, що орендна плата має сплачуватись за кожен рік окремо.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив. Стверджував, що у відповідача заборгованість по орендній платі перед позивачем відсутня, а суми коштів, які позивач та його представники вважають заборгованістю, насправді є недоотриманими позивачем коштами за його власним бажанням. При цьому усталений порядок виплати орендної плати жодним чином не суперечить умовам укладеного між сторонами договору оренди землі, де вказано, що орендна плата вноситься на протязі року , тобто без визначення конкретної кінцевої дати.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Позивачу згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 19 листопада 2002 року серії ІV-ЧР № 050022 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6540 га, розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 11).

7 лютого 2013 року між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди землі, за яким позивач передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 20 років (а.с. 8-9).

8 липня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано право оренди належної позивачу земельної ділянки за відповідачем, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року

№ 24118024 (а.с. 10).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 5 березня 2018 року у справі № 709/2212/18, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі № 22-ц/793/784/18, у задоволенні позову ОСОБА_3 (позивач) до ПСП Нива (відповідач) про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

Таким чином спірний договір оренди землі від 7 лютого 2013 року на сьогоднішній день є дійсним та діючим.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами як визначено у ст. 629 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У якості підстави для розірвання договору оренди землі позивач вказує систематичне невиконання відповідачем обов'язків в частині виплати орендної плати.

Так, згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених

ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди землі. Разове порушення умов договору оренди землі у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня

2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6?977цс16.

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

У п. 9 договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати становить 4 % від вартості оцінки земельного паю, а виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця.

Пунктом 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься на протязі року .

З наданих у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 документів вбачається, що орендна плата у 2015-2017 роках виплачувалася на підставі заяв позивача

(а.с. 51-63).

Разом з тим судом встановлено, що згідно з картками рахунку позивача за 2014-2017 роки сальдо по орендній платі станом на 1 січня 2014 року становило 280,12 гривень (а.с. 20), станом на 1 січня 2015 року - 900,12 гривень (а.с. 21), станом на 1 січня 2016 року - 507,72 гривень (а.с. 22), станом на 1 січня 2017 року - 1892,54 гривень (а.с. 23).

Сальдо у вказаних розмірах виникали внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем орендної плати протягом року у повному обсязі, що суд розцінює саме як заборгованість по орендній платі за землю.

Так, за своєю правовою природою поняття несвоєчасна виплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За таких обставин доводи представника відповідача про те, що вказані суми грошових коштів не є заборгованістю по орендній платі, а є недоотриманими позивачем за його вільним волевиявленням коштами, враховуючи, що кінцева дата внесення орендної плати не визначена у договорі оренди землі, суд відхиляє як безпідставні та такі, що ґрунтуються на вільному трактуванні відповідачем умов договору оренди землі в частині строку виплати орендної плати з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання його умов.

Таким чином судом встановлено факт несвоєчасної сплати орендної плати у повному обсязі за користування земельною ділянкою за 2013-2016 роки, тобто послідовно за чотири роки поспіль, що свідчить про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов'язань, що на думку суду є істотним його порушенням. Позиція представника відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності заборгованості по орендній платі, оскільки позивач сам не отримав оренду плату у повному обсязі, є безпідставною, оскільки відповідач як орендар мав зобов'язання та можливість виплатити орендну плату у повному обсязі але будь-яких заходів на виконання свого обов'язку не вживав.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності з огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, а не про визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Позивач довів та підтвердив належними і допустимими доказами, що відповідачем допущено систематичні порушення умов договору оренди землі в частині виплати орендної плати, а відповідач у свою чергу не спростував доводів позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі площею 2,6540 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0570, укладений 7 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ПСП Нива .

Стягнути з ПСП Нива на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 14 червня 2018 року.

Суддя В.В. Чубай