Ухвала

від 14.06.2018 по справі 22/36-10-1307

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

14 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 22/36-10-1307 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді С.В. Таран,

суддів : Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2010

у справі №22/36-10-1307

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Джессіки

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2010 у справі №22/36-10-1307, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2010, позовні вимоги задоволено повністю: визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 29, загальною площею 1394,7 кв.м.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2010 у справі №22/36-10-1307 скасувати, в позові відмовити. У вказаній апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що спірне майно належить йому на праві спільної сумісної власності, оскільки він знаходиться з відповідачкою у шлюбі з 01.12.2017.

Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги в зв'язку з тим, що він не брав участі у справі і про її існування дізнався після спливу строку на апеляційне оскарження, оскільки він є громадянином США та буває на території України тимчасово.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь в судовому засіданні в Господарському суді Одеської області, що відбулося 06.10.2010, про що свідчить відповідний протокол та ухвала місцевого господарського суду, прийнята за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Джессіки про перегляд оскарженого рішення за нововиявленими обставинами (том ІІ а.с. 34-36).

Крім того, у матеріалах справи наявні копії нотаріально посвідченної довіреності серії ВМЕ №851718 від 20.01.2010, виданої представнику ОСОБА_4 ОСОБА_1, що діяв від імені ОСОБА_3 Джессіки на підставі довіреності серії ВМІ №814194 від 21.12.2009 (том І а.с. 125, том ІІ а.с. 51,67, том ІІІ а.с. 10,16).

Зазначене спростовує доводи скаржника щодо його необізнаності про існування цієї справи та про прийняття господарським судом першої інстанції оскарженого рішення, а тому підстави, вказані ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою, не можуть бути визнані поважними.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе запропонувати скаржникові відповідно до частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України навести інші підстави для поновлення строку на звернення з відповідною скаргою до суду.

Крім того, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

В порушення зазначеної норми скаржником не надано належних у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати судового збору у встановлених чинним законодавством порядку та розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України „Про судовий збір» , який набрав чинності 01.11.2011.

До вказаного Закону Законом України "Про судовий збір" №2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності з 15.12.2017, було внесено зміни.

Згідно з підпунктом 4 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовна заява фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 була подана до Господарського суду Одеської області 19.03.2010.

Станом на вказану дату питання сплати судового збору (державного мита) за подання позовних заяв до господарських судів були врегульовані Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.03.1993 з подальшими змінами та доповненнями.

Пунктом а частини другої статті 3 вказаного Декрету в редакції, що діяла станом на день звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з позовом до суду, визначено, що ставка державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даній справі є одна вимога майнового характеру (про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна).

Правову позицію стосовно того, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, викладено у пункті 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013, а також у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №916/1220/17.

Із матеріалів справи вбачається, що вартість спірного майна відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 25.05.2010 за №26206802 складає 700 000 грн (том ІІ а.с.16).

Отже, відповідно до пункту а частини другої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в редакції, що діяла станом на день звернення позивача з позовом до суду, за подання позовної заяви майнового характеру (про визнання права власності) позивач повинен був сплатити 7000 грн.

Відтак, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2010 у справі №22/36-10-1307 складає 10500 грн , тобто 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.

Між тим, як вбачається з доданої до апеляційної скарги квитанції №СВ00356006 від 11.12.2017 скаржником сплачено судовий збір лише в сумі 93,50 грн , а тому вказана квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В силу частини другої статті 9 Закону України „Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми, суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп'ютерній програмі „Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги по справі №22/36-10-1307 лише в сумі 93,50 грн.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004080848, №1004080881 від 11.06.2018, зроблених головуючим суддею, позивач і відповідач припинили підприємницьку діяльність (державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 Джессіки відбулася 29.01.2015, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 11.04.2012). При цьому згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача: 65026, АДРЕСА_1.

Додані до апеляційної скарги опис вкладення поштового відправлення та квитанція від 17.05.2018 свідчать про направлення скарги та доданих до неї документів за іншою адресою, а саме: 65011, АДРЕСА_2, а тому не можуть належними доказами направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачеві.

Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 (зазначення скаржником підстав для поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою, визнаних судом неповажними; відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку та розмірі; відсутність доказів надіслання копії апеляційної скарги відповідачеві), колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 258-260 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2010 у справі №22/36-10-1307 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі - апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна