Постанова

від 05.06.2018 по справі 905/1739/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1739/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.

здійснивши перегляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Донецької області від 12.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства "Камерон"

про стягнення 267 693,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Камерон" (далі - ПрАТ "Камерон") про стягнення 267 693,58 грн., з яких: пеня - 132 004,81 грн., штраф - 135 688,77 грн.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання умов договору № ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016 ПрАТ "Камерон" повинен був поставити вугільну продукцію не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання заявки залізниці, однак строки поставки відповідачем були порушені. 07.12.2016 за №НЗТ-9/548 відповідачу була заявлена претензія з вимогою сплатити пеню та штраф у відповідності до пункту 9.2. Договору. Проте, листом від 13.12.2016 №114 відповідач повідомив, що заявка не мала юридичної сили, а поставку було здійснено згідно специфікації до договору, в якому вказано строк поставки 3 - 4 квартал 2016 року. Позивач зазначав, що Специфікація до Договору не може замінити собою заявку на поставку вугілля, оскільки таке суперечитиме умовам пункту 5.2. Договору, відповідно якого поставка вугілля відбувається виключно на підставі письмової заявки Позивача, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Судові рішення першої та апеляційної інстанції мотивовані безпідставністю заявлених вимог щодо стягнення пені та штрафу на підставі пункту 9.3 договору поставки вугілля № ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016 з огляду на встановлення судом факту не направлення на адресу відповідача належним чином оформленої заявки, на виконання пункту 5.2. Договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням і постановою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування рішення і постанови Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, приписів статей 1, 22, 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Заявник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про публічні закупівлі", оскільки спірний договір було укладено за наслідками процедур публічних закупівель.

Крім цього, заявник касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не обґрунтовано і не встановлено на підставі якої заявки відповідач здійснював поставку вугілля.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Господарськими судами установлено, що 26.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Покупець) та Приватним товариством "Камерон" (Постачальник) укладено договір поставки вугілля № ПР/Т-16693/НЮ (надалі - Договір № ПР/Т-16693/НЮ) за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю вугілля згідно зі специфікацією №1. Рік виготовлення - 2016.

За умовами пунктів 1.2 та 1.3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ, найменування, кількість Товару зазначені у специфікації № 1. Виробник Товару -ПП "КАМЕРОН"

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ сторони визначили, що кількість Товару, що підлягає закупівлі, становить 1300 тонн, яка зазначається у відповідній Специфікації №1 до цього Договору.

Фактична кількість одержаного Товару у напіввагонах, в яких він поставляється, повинна відповідати кількості, зазначеній у залізничних накладних.

Приймання Товару за кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Держарбітражем із змінами та доповненнями, від 15.06.1965 № П-6 із складанням акта приймання за кількістю. Покупець здійснює переваження кожного вагону на вагонних вагах станції призначення.

В розділі 3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ сторони визначили порядок здійснення оплати за Договором.

Так, оплата Товару, щодо якого постачальником виконані зобов'язання щодо поставки, здійснюються Покупцем, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами відповідних Актів прийому-передачі Товару за наявністю пакету документів, що зазначені у п.5.5 Договору.

Вартість понаднормових нестач, за якими заявлені претензії, а також вартість Товару, який не пройшов вхідний контроль, покупцем не сплачуються.

Датою оплати вважається подання покупцем до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документу на переказ коштів (пункти 3.1, 3.2, 3.3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ).

Пунктом 5.1 Договору № ПР/Т-16693/НЮ сторони погодили, що товар, зазначений у Специфікації до цього Договору (Додаток 1) поставляється протягом III-IV кварталів 2016 року на умовах DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень, і застережень, що містяться у Договорі, але не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару .

При цьому, пунктом 5.2 Договору № ПР/Т-16693/НЮ визначено, що поставка відбувається виключно при наявності письмової заявки покупця, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього .

Відповідно до пункту 9.3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ, за несвоєчасну поставку вугілля постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Пунктом 12.1 Договору № ПР/Т-16693/НЮ встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Також Договором передбачена цивільно-правова відповідальність за невиконання взятих сторонами зобов'язань.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

У Специфікації № 1 до договору визначені найменування товару ("вугілля кам'яне" (код ДК 021-2015 -011100-1 Вугілля ), ДГ (13-100), показники якості (зольність, вологість), кількість тонн (1300), ціна однієї тонни без ПДВ та сума, без ПДВ; термін поставки - III-IV кварталів 2016 року.

В матеріалах справи наявна копія листа Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 27.09.2016 № H3T-9/375, в якому викладено прохання відвантажити на Регіональну філію "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 1300 тонн, з яких: 400 тонн - до 05.10.2016, 400 тонн - з 05.10.2016 по 10.10.2016 та 500 тонн - з 10.10.2016 до 15.10.2016, яку ПП "Камерон" отримав 27.09.2016 шляхом направлення електронного документу.

Згідно актів приймання-передачі вугільної продукції за Договором № ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016 вугілля було поставлене: 23.10.2016 в кількості 126,79 тонн, 31.10.2016 в кількості 128 тонн, 03.11.2016 в кількості 61,24 тонн, 30.11.2016 в кількості 254,49 тонн, 05.12.2016 в кількості 128 тонн, 23.12.2016 в кількості 190,84 тонн, 25.12.2016 в кількості 256 тонн, 26.12.2016 в кількості 64 тонн, 27.12.2016 в кількості 64,5 тонн, 30.12.2016 в кількості 26 тонн.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року були підписані представниками з обох сторін та проставлені печатки сторін.

Також залізничні накладні щодо направлення вантажу за договором за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року підписані представниками з обох сторін та містять відбитки печатки сторін.

Зазначені документи свідчать про факт поставки відповідачем та прийняття товару позивачем.

Документів, що свідчать про наявність претензій з боку позивача щодо якості поставленого товару, щодо неможливості прийняття товару, чи неможливості його оплати матеріали справи не містять.

07.12.2016 за №НЗТ-9/548 позивачем була заявлена претензія з вимогою сплатити пеню та штраф у відповідності до пункту 9.3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ, у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, яка була розглянута відповідачем та залишена без задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № ПР/Т-16693/НЮ щодо своєчасної поставки товару позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з вимогами про стягнення 267 693,58 грн., з яких: пеня - 132 004,81 грн., штраф - 135 688,77 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши про те, що спосіб надання заявки в електронному вигляді не передбачений умовами договору, надіслана електронна заявка про поставку не є відповідним електронним документом, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", дійшов висновку щодо недотримання умов договору позивачем в частині надсилання відповідачу заявки, передбаченої пунктом 5.2, а відповідно висновку щодо безпідставності нарахування пені та штрафу у відповідності до пункту 9.3 договору, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено належне виконання умов пункту 5.2 договору, а строк поставки, визначений пунктом 5.1 договору та Специфікацією, відповідачем порушений не був.

Проте такі висновки господарських судів попередніх інстанцій Касаційний господарський суд вважає передчасними з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, (далі - ЦК), Господарського кодексу України (далі - ГК).

Відповідно до статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно визначились суди попередніх інстанцій, Договір № ПР/Т-16693/НЮ за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання норм §3 глави 54 ЦК та §1 глави 30 ГК.

Частиною 1 статті 712 ЦК, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

Аналогічне положення викладено у частині 1 статті 265 ГК.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 ГК, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами статті 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК зазначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 5.1 Договору № ПР/Т-16693/НЮ сторони погодили, що товар, зазначений у Специфікації до цього Договору (Додаток 1) поставляється протягом III-IV кварталів 2016 року на умовах DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень, і застережень, що містяться у Договорі, але не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

При цьому, пунктом 5.2 Договору № ПР/Т-16693/НЮ визначено, що поставка відбувається виключно при наявності письмової заявки покупця, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Тобто у даному випадку, термін поставки пов'язаний з моментом одержання постачальником письмової заявки покупця, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що в розумінні пунктів 5.1, 5.2 договору № ПР/Т-16693/НЮ, відповідач мав здійснити поставку не пізніше ніж 31.12.2016, тобто на протязі 10 днів з дня вручення претензії про сплату пені та штрафу від 07.12.2016, яка була отримана відповідачем 20.12.2016.

Для встановлення дати останнього дня поставки, суди першої та апеляційної інстанцій повинні були встановити на підставі якої заявки було поставлено товар, дату заявки і дату її отримання відповідачем, чого не було зроблено.

Під час розгляду справи не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що: 1) поставка товару здійснювалась до вручення претензії про сплату пені та штрафу від 07.12.2016, яка була отримана відповідачем 20.12.2016 ; 2) Специфікація до Договору не може замінити собою заявку на поставку вугілля, оскільки таке суперечитиме умовам пункту 5.2. Договору, відповідно якого поставка вугілля відбувається виключно на підставі письмової заявки Позивача, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього; 3) договір було укладено згідно рішення тендерного комітету, яке передбачало електронне листування між сторонами з визначенням відповідних реквізитів. Ці твердження позивача, та докази, подані в обґрунтування цих тверджень, не оцінювалося судами попередніх інстанцій та не були враховані під час винесення спірних рішення та постанови.

З урахуванням вказаних норм законодавства судам попередніх інстанцій необхідно було надати належну правову оцінку умовам укладеного між сторонами договору поставки вугілля.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що судами не надано належної оцінки умовам договору поставки вугілля.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 4 , 86 , 269 , 282 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позову, як наслідок, оскаржувані рішення і постанова ухвалені з порушенням норм процесуального права (статті 4 , 86 , 269 , 282 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини 4 статі 310 ГПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті господарськими судами рішення і постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи судам слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №905/1739/17 скасувати.

Справу №905/1739/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков