Постанова

від 18.04.2019 по справі 905/1739/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1739/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018

та на рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2018

у справі № 905/1739/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства "Камерон"

про стягнення 267 693,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ПП "Камерон" про стягнення 267 693,58 грн., з яких: пеня - 132 004,81 грн., штраф - 135 688,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016 в частині строків поставки вугілля з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору ПП "Камерон" повинен був поставити вугільну продукцію не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання заявки залізниці, однак строки поставки відповідачем були порушені.

07.12.2016 за №НЗТ-9/548 відповідачу була заявлена претензія з вимогою сплатити пеню та штраф у відповідності до пункту 9.2. Договору. Проте, листом від 13.12.2016 №114 відповідач повідомив, що заявка не мала юридичної сили, а поставку було здійснено згідно Специфікації до договору, в якому вказано строк поставки 3 - 4 квартал 2016 року.

На думку позивача, Специфікація до Договору не може замінити собою заявку на поставку вугілля, оскільки таке суперечитиме умовам пункту 5.2. Договору, відповідно до якого поставка вугілля відбувається виключно на підставі письмової заявки Позивача, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Судові рішення першої та апеляційної інстанції мотивовані безпідставністю заявлених вимог щодо стягнення пені та штрафу на підставі пункту 9.3 договору поставки вугілля № ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016 з огляду на встановлення судом факту не направлення на адресу відповідача належним чином оформленої заявки, на виконання пункту 5.2. Договору.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 12.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №905/1739/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Касаційний господарський суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що в розумінні пунктів 5.1, 5.2 договору № ПР/Т-16693/НЮ, відповідач мав здійснити поставку не пізніше ніж 31.12.2016, тобто на протязі 10 днів з дня вручення претензії про сплату пені та штрафу від 07.12.2016, яка була отримана відповідачем 20.12.2016.

Для встановлення дати останнього дня поставки, суди першої та апеляційної інстанцій повинні були встановити на підставі якої заявки було поставлено товар, дату заявки і дату її отримання відповідачем, чого не було зроблено. Твердження позивача, та докази, подані в обґрунтування цих тверджень, не оцінювалося судами попередніх інстанцій та не були враховані під час винесення спірних рішення та постанови

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі № 905/1739/17 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі № 905/1739/17 залишено без змін.

За висновком апеляційного та місцевого господарських судів, повне та своєчасне виконання ПП "Камерон" своїх зобов'язань за договором поставки вугілля № ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016 з огляду на ненадання ПАТ "Укрзалізниця" належних та допустимих доказів щодо направлення заявки покупця, передбаченої п.5.2. Договору, свідчить про відсутності правових підстав для покладання штрафних санкцій на відповідача, що як наслідок зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі № 905/1739/17, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Підставами для скасування оскаржуваних рішення та постанови позивач зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, АТ"Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" посилається на те, що оскаржувані судові рішення суперечать нормам Закону України "Про публічні закупівлі", а саме п. 16) ч. 2 ст. 22 в частині незастосування визначення тендерною документацією організатора закупівель посадової особи замовника, уповноваженої здійснювати зв'язок з учасниками закупівлі.

На думку заявника касаційної скарги, електронна заявка позивача хоча і не підписана електронним цифровим підписом, однак була прийнята відповідачем до виконання, оскільки інших доказів направлення заявки на поставку вугілля матеріали справи не містять.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №905/1739/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" від ПП "Камерон" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами установлено, що 26.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Покупець) та Приватним товариством "Камерон" (Постачальник) укладено договір поставки вугілля № ПР/Т-16693/НЮ (надалі - Договір № ПР/Т-16693/НЮ) за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити покупцю вугілля згідно зі специфікацією №1. Рік виготовлення - 2016.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ сторони визначили, що кількість Товару, що підлягає закупівлі, становить 1300 тонн, яка зазначається у відповідній Специфікації №1 до цього Договору.

Пунктом 5.1 Договору № ПР/Т-16693/НЮ сторони погодили, що товар, зазначений у Специфікації до цього Договору (Додаток 1) поставляється протягом III-IV кварталів 2016 року на умовах DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень, і застережень, що містяться у Договорі, але не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару .

При цьому, пунктом 5.2 Договору № ПР/Т-16693/НЮ визначено, що поставка відбувається виключно при наявності письмової заявки покупця, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Відповідно до пункту 9.3 Договору № ПР/Т-16693/НЮ, за несвоєчасну поставку вугілля постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Пунктом 12.1 Договору № ПР/Т-16693/НЮ встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Також Договором передбачена цивільно-правова відповідальність за невиконання взятих сторонами зобов'язань.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

У Специфікації № 1 до договору визначені найменування товару ("вугілля кам'яне" (код ДК 021-2015 -011100-1 "Вугілля"), ДГ (13-100), показники якості (зольність, вологість), кількість тонн (1300), ціна однієї тонни без ПДВ та сума, без ПДВ; термін поставки - III-IV кварталів 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 5.1 Договору № ПР/Т-16693/НЮ сторони погодили, що товар, зазначений у Специфікації до цього Договору (Додаток 1) поставляється протягом III-IV кварталів 2016 року на умовах DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень, і застережень, що містяться у Договорі, але не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

При цьому, пунктом 5.2 Договору № ПР/Т-16693/НЮ визначено, що поставка відбувається виключно при наявності письмової заявки покупця, яка містить відомість про кількість товару, що підлягає до поставки, та є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зы ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.06.2018, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, направлення на адресу відповідача листа-заявки від 27.09.2016 № НЗТ-9/375 як в письмовій, так і в електронній формі.

Так, в накладній транспортної служби "КСД Кур'єрська Служба Доставки" від 27.09.2016 яка, за твердженнями позивача свідчить про направлення на адресу ПП "Камерон" оригіналу заявки від 27.09.2016 та договору поставки від 26.09.2016, в графі "адреса отримувача", після зазначення адреси ПП "Камерон" міститься примітка "договор поставки".

Лист ПАТ "Укрзалізниця" від 27.09.2016 №H3T-9/375, який було направлено на електронну пошту ПП "Камерон", не містить обов'язкових реквізитів, а саме: дати і місця складання; як особистого підпису, так і електронного підпису особи, що його підписала, а тому визнано судами таким, що не може вважатись електронним документом, оскільки не відповідає вимогам, визначеним в ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

При цьому, суди визнали правомірним використання сторонами договору при здійсненні між ними зв'язку електронної адреси I.Riznizchenko@dp.uz.gov.ua, незважаючи на той факт, що її не включено до Договору від 26.09.2016 № ПР/Т-16693/НЮ, оскільки вона міститься в тендерній документації і зазначений засіб зв'язку не суперечить нормам Закону України1 "Про публічні закупівлі".

Дослідивши документи на підставі яких відвантажено вугілля, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відвантаження вугілля у відповідних видаткових накладних визначено саме договір №ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016.

У Специфікації № 1 до договору № ПР/Т-16693/НЮ визначені найменування товару ("вугілля кам'яне" (код ДК 021-2015-011100-1 "Вугілля"), ДГ (13-100), показники якості (зольність, вологість), кількість тонн, ціна однієї тонни без ПДВ та сума, без ПДВ та термін поставки - III-IV кварталів 2016 року.

В тендерній документації на закупівлю кам'яного вугілля зазначено, що строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт ) є III-IV квартали 2016 року.

Згідно актів приймання-передачі вугільної продукції за Договором № ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016 вугілля було поставлене: 23.10.2016 в кількості 126,79 тонн, 31.10.2016 в кількості 128 тонн, 03.11.2016 в кількості 61,24 тонн, 30.11.2016 в кількості 254,49 тонн, 05.12.2016 в кількості 128 тонн, 23.12.2016 в кількості 190,84 тонн, 25.12.2016 в кількості 256 тонн, 26.12.2016 в кількості 64 тонн, 27.12.2016 в кількості 64,5 тонн, 30.12.2016 в кількості 26 тонн (том 1, а.с.22-30,61). Загальна кількість поставленого вугілля - 1300 тонн.

Судами встановлено, що наявні в матеріалах справи видаткові та залізничні накладні за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року були підписані представниками з обох сторін та скріплені печатками сторін за договором. Документів, що свідчать про наявність претензій з боку позивача щодо якості поставленого товару, щодо неможливості прийняття товару, чи неможливості його оплати матеріали справи не містять.

Надавши правову оцінку твердженням позивача та враховуючи встановлені обставини справи, суди дійшли висновку про повне та своєчасне виконання ПП "Камерон" своїх зобов'язань за договором №ПР/Т-16693/НЮ від 26.09.2016, а саме, здійснення поставки всього обсягу вугілля протягом III-IV кварталів 2016 року відповідно до положень, зазначених в Специфікації № 1 та тендерній документації.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, господарські суди попередніх інстанцій дослідили фактичні обставини, якими позивач обґрунтував необхідність застосування штрафних санкцій до відповідача.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, з огляду на повноваження касаційного суду, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для покладання штрафних санкцій на відповідача, що як наслідок зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, доводи касаційної скарги, наведені АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку позивача, неправильно були оцінені судами, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Суд відхиляє аргументи позивача про можливість використання електронної адреси I.Riznizchenko@dp.uz.gov.ua для зв'язку з учасниками закупівель без зазначення обов'язку підписувати документи цифровим підписом, що передбачено тендерною документацією, з огляду на умови п. 5.2 договору щодо поставки товару при наявності письмової заявки покупця та вимоги до електронного документа, встановлені положеннями Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді питання щодо підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі № 905/1739/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі № 905/1739/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.