Ухвала

від 15.06.2018 по справі 552/2613/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2613/18 Номер провадження 11-сс/786/353/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Полтава

Суддя-доповідач Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 29 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 29 червня 2018 року зобов`язано ОСОБА_3 передати речові докази у виді мідного купоросу в загальній кількості 40 штук поліетиленових мішків з написом UN 3077, розфасований по 25 кг загальною масою 1000 кг. ТОВ «РОЯЛТІ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39788106), якому згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 2.01.2018 на праві приватної власності належить вказане майно.

Також зобов`язано слідчого ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 здійснити контроль за передачею речових доказів у виді мідного купоросу в загальній кількості 40 штук поліетиленових мішків з написом UN 3077, розфасований по 25 кг загальною масою 1000 кг ТОВ «РОЯЛТІ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39788106).

На вказану ухвалу потерпілий ОСОБА_3 , посилаючись на ст.ст. 55,64 Конституції України, п.1 ст. 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права1966 року, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову ухвалу якою ТОВ «РОЯЛТІ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39788106) в розгляді клопотання про визначення долі речового доказу у кримінальному провадженні відмовити в повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам КПК України, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою за таких підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч. 1 ст. 309, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Такими рішеннями слідчого судді є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому.

Окрім того, ч. 3 ст. 309 КПК прямо передбачає, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже в такий спосіб реалізується право особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді.

Отже за відсутності у вичерпному переліку ч. 1 ст. 309 КПК рішення слідчого судді про визначення долі речового доказу у кримінальному провадженні, його апеляційне оскарження не можливе.

Тому на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Що ж стосується посилань у апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишить поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

Слід звернути увагу й на те, що в загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження" (п.17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК), що, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне й касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Також слід зазначити, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в апеляційній скарзі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (у даному випадку - кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

У зв`язку з викладеним, враховуючи, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження ухвали слідчого судді про визначення долі речового доказу, а саме передачу речового доказу, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою директора ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 399 КПК України,

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 29 травня 2018 року - відмовити.

Апеляційну скаргу повернути апелянту.

Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_2