Постанова

від 13.06.2018 по справі 760/21875/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/21875/17 Головуючий у 1 інстанції: Шереметьєва Л.А.

Провадження № 22-ц/796/4984/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах Інституту кримінально-виконавчої служби, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року справі за позовом ОСОБА_2 до Інституту кримінально-виконавчої служби про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Інституту кримінально-виконавчої служби про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що 30 квітня 2015 року його було звільнено з посади завідувача кафедри спеціальної підготовки Інституту кримінально-виконавчої служби з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року, його поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Протягом двох років вказане рішення не виконувалося і лише 25 вересня 2017 року він був поновлений на посаді відповідно до наказу начальника Інституту кримінально-виконавчої служби № 164/ос-17. 27 вересня 2017 року начальником Інституту кримінально-виконавчої служби було видано наказ № 138/ОД-17 про затвердження акта про призупинення роботи у зв'язку з відсутністю навчального навантаження, яким змінено умови його праці та встановлено оплату праці в розмірі 2/3 від тарифної ставки. Посилаючись на те, що наказом начальника Інституту кримінально-виконавчої служби №138/ОД-17 від 27 вересня 2017 року порушено його право на оплату праці, просив визнати незаконним та скасувати наказ; стягнути з відповідача не нараховану частину заробітної плати, починаючи з 27 вересня 2017 року до винесення рішення суду; стягнути у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 гр.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним наказ Інституту кримінально-виконавчої служби № 138/ ОД-17 від 27 вересня 2017 року. Стягнуто з Інституту кримінально-виконавчої служби на користь ОСОБА_4 9 251,99 грн. заробітної плати та 2 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з Інституту кримінально-виконавчої служби на користь ОСОБА_4 1920,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи. На думку апелянта, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає обсягу понесених ним моральних страждань, вимогам розумності, справедливості та практиці Європейського суду з прав людини. Суд не врахував тяжкості вимушених для нього змін, зусиль, необхідних для відновлення його прав, а також ступеню зниження його авторитету та репутації. Вважає, що відшкодування моральної шкоди має бути встановлено судом в розмірі 100 000,00 грн.

Представник Інституту кримінально-виконавчої служби в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно визнав наказ Інституту кримінально-виконавчої служби № 138/ ОД-17 від 27 вересня 2017 року незаконним, неправильно застосувавши положення ст.ст. 34, 113 КЗпП України; дійшов помилкового висновку, що відсутність навчального навантаження не може вважатися простоєм з точки зору чинного законодавства. Також, суд безпідставно стягнув з Інституту кримінально-виконавчої служби на користь позивача моральну шкоду.

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року, ОСОБА_4 було поновлено на посаді завідувача кафедри спеціальної підготовки Інституту кримінально-виконавчої служби з 01 травня 2015 року, стягнуто з Інституту кримінально-виконавчої служби на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2015 року по 27 січня 2016 року у розмірі 70 072,45 грн.

Відповідно до наказу начальника Інституту кримінально-виконавчої служби №164/ос-17 від 25 вересня 2017 року позивача було поновлено на роботі на посаді завідувача кафедрою спеціальної підготовки, з посадовим окладом згідно з штатним розписом з 01 травня 2015 року (а.с. 5-18).

Рішенням Вченої ради Інституту кримінально-виконавчої служби від 27 вересня 2017 року Про вирішення питання щодо відсутності навчального навантаження на введену посаду, згідно з судовим рішенням, завідувача кафедри спеціальної підготовки ухвалено керівництву Інституту на період зупинення роботи з організаційних причин, відсутністю навчального навантаження (простою) на посаді начальника кафедри спеціальної підготовки Інституту, застосувати до даних трудових відносин з 25 вересня 2017 року вимоги статей 34 та 113 КЗпП України.

Відповідно до наказу Інституту кримінально-виконавчої служби від 27 вересня 2017 року №138/ОД-17 Про затвердження акта про призупинення роботи, у зв'язку з відсутністю навчального навантаження затверджено акт про призупинення роботи від 25 вересня 2017 року №15, встановлено початок призупинення роботи з організаційних причин - відсутністю навчального навантаження (простою) для ОСОБА_4, як завідувача кафедрою спеціальної підготовки з 25 вересня 2017 року, доручено відділу фінансового забезпечення та бухгалтерської звітності здійснювати відповідні розрахунки заробітної плати на весь період призупинення відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України та встановити оплату праці в розмірі 2/3 від тарифної ставки (а.с. 42-45).

Задовольняючи частко позов ОСОБА_2 про визнання незаконним даного наказу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що до відносин ОСОБА_2 та Інституту кримінально-виконавчої служби не можуть бути застосовані положення ст.ст. 34,113 КЗпП України, відсутність навчального навантаження не може вважатися простоєм.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

В обґрунтування наявності простою Інститутом кримінально-виконавчої служби було зазначено, що на момент поновлення на роботі основним замовником на підготовку бакалаврів, спеціалістів та магістрів для державної кримінально-виконавчої служби у Інституті кримінально-виконавчої служби була ДПтС, однак у вересні 2016 року ДПтС фактично ліквідована. Її функції покладено на Мінюст. Враховуючи, що державного замовлення на здійснення підготовки Інститутом фахівців у 2016 та 2017 роках від Мінюсту не надходило, а набору курсантів в ці роки не здійснювалося. У зв'язку з цим навантаження на науково-педагогічних працівників зменшувалося. Наказом ДПтС України від 21 вересня 2017 року № 85/ОД-17 посада начальника (завідувача) кафедри спеціальної підготовки була скорочена. Для поновлення позивача на роботі, для нього спеціально було створено посаду начальника кафедри спеціальної підготовки. В зв'язку з відсутністю навантаження на посаді, на якій позивач був поновлений за рішенням суду, забезпечити його роботою на введеній посаді начальника кафедри спеціальної підготовки було неможливо.

Разом з тим, одночасно Інститутом кримінально-виконавчої служби вказано, що після відповідної реорганізації Інституту, здійсненої відповідно до наказу ДПтС України від 03 червня 2016 року № 174/ОД-16, введено посаду завідуючого кафедрою вогневої та спеціальної, фізичної підготовки, де збільшено кількість дисциплін.

Заперечуючи проти позову, Інститутом кримінально-виконавчої служби не було наведено доказів на підтвердження неможливості надання ОСОБА_4 відповідного навантаженням.

Розподілення навантаження на день поновлення ОСОБА_4 на роботі між іншими науково-педагогічними працівниками не може вважатися простоєм.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання незаконним наказу Інституту кримінально-виконавчої служби № 138/ ОД-17 від 27 вересня 2017 року та стягнення з Інституту кримінально-виконавчої служби на користь ОСОБА_4 9 251,99 грн. заробітної плати.

Посилання представника Інституту кримінально-виконавчої служби на порушення судом ст.ст. 34, 113 КЗпП Україниє безпідставними.

Встановивши факт порушення трудових прав ОСОБА_4, суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із Інституту кримінально-виконавчої служби на його користь моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з визначеним розміром відшкодування моральної шкоди, що підлягає присудженню на користь ОСОБА_4

Враховуючи характер правопорушення, обсях моральних страждань, зусиль, які приклав позивач для відновлення прав,вимоги розумності та справедливості, суд обґрунтовано визначив моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах Інституту кримінально-виконавчої служби, залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Українець Л.Д.