Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/19625/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа № 910/19625/17

За позовомЗаступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської обласної державної адміністрації третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради. третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Житомирська обласна рада провизнання незаконним та скасування розпорядження №344 від 31.08.2017

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від прокуратури - Винник О.О. за посвідченням №036704;

від відповідача - Снісар Б.Ю. за довіреністю;

від третьої особи 1 - ОСОБА_3 за довіреністю;

від третьої особи 2 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації; третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради; третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Житомирська обласна рада про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 31.08.2017 № 344 Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження землями .

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне розпорядження прийнято з порушенням вимог ст. 144 Земельного кодексу України та Порядку підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.08.2014 №317. Окрім того, прокурор у позові зазначив, що голова облдержадміністрації, приймаючи 31.08.20217 спірне розпорядження №344 безпідставно здійснив розпорядження землями комунальної власності, а припинення права постійного користування комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства такими землями припиняє їх використання для потреб лісового господарства, що є зміною цільового призначення вказаних земельних ділянок. Водночас, положеннями ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України, передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, жодного погодження на таку зміну Житомирська обласна державна адміністрація не отримала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 10.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/19625/17 та призначено розгляд справи на 05.12.2017.

У задоволенні клопотання прокурора, зазначеного у позовній заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовив відповідно до ст.ст. 66,67 ГПК України за необґрунтованістю підстав.

05.12.2017 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що спірні земельні ділянки не є комунальною власністю та продовжують перебувати у державній власності, а тому відповідно до пп. Г п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті а пункту 3 цього розділу їх розпорядником є Житомирська обласна державна адміністрація, а тому відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України відповідач мав право припинити право постійного користування.

05.12.2017 через відділ діловодства суду Житомирською обласною радою подане клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи-2, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2017 продовжено строк розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Через відділ діловодства суду третьої особою-2 також подано клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи-2.

Ухвалою суду від 23.01.2018 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/19625/17 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №910/19625/17 призначено на 22.02.18.

07.02.2018 через відділ діловодства суду третьою особою-1 подані письмові пояснення по суті спору, згідно яких третя особа-2 підтримала заявлені позовні вимоги прокуратури з підстав викладених у позові.

15.02.2018 через відділ діловодства прокуратурою Житомирської області подана відповідь на відзив, відповідно до якої прокуратура заперечила проти доводів викладених у відзиві, зазначивши, що вказані доводи не спростовують обставин щодо порушень вимог чинного законодавства при винесенні спірного розпорядження.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні з'ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/19625/17. Призначено розгляд справи по суті на 05.04.2018.

05.04.2018 розгляд справи по суті не відбувся в зв'язку із перебуванням судді І.І. Борисенко на лікарняному.

Ухвалою суду від 23.04.2018 розгляд справи призначено на 24.05.2018.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 24.05.2018 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засідання 24.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частинами 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як зазначав прокурор у позові та додаткових письмових поясненнях, прокурор самостійно виступив у якості позивача у даній справі з метою захисту інтересів держави, оскільки в системі органів державної влади відсутній відповідний орган, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави шляхом звернення до суду з позовами про визнання незаконним та скасування розпоряджень органів виконавчої влади.

Суд погоджується з такими аргументами прокурора стосовно наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, в якому зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі Хаммер проти Бельгії Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

У своєму рішенні від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України Європейський суд категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес . Безумовне дотримання вимог національного законодавства, безсумнівно, є одною із ключових умов функціонування правової держави.

Оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження лісових ділянок, зміна їх цільового призначення і їх протиправне виведення з господарського управління спеціалізованого лісогосподарського підприємства призведе до порушення екологічної рівноваги, відсутності контролю за використанням значних площ та їх охороною від незаконних порубок, техногенних та природних факторів впливу на ліс, погіршенню якісних властивостей насаджень.

Відтак, запобігання такому незаконному відчуженню, безконтрольності використання відповідних ділянок є беззаперечним суспільним та загальнодержавним інтересом.

Крім того, прокурор вказує, що безпосереднім порушенням інтересів держави у даному випадку є перевищення власних повноважень органом виконавчої влади - обласною державною адміністрацією, недотримання законодавчої процедури припинення права постійного користування землями (неправильне застосування закону) та фактичне порушення права власності територіальної громади на значну площу земель лісогосподарського призначення шляхом автоматичного переведення відповідних лісів з комунальної у державну форму власності без збереження відповідного цільового призначення земель.

Із урахуванням висновків Конституційного Суду України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, головою Житомирської обласної державної адміністрації 31.08.2017 прийнято розпорядження №344 Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження землями , відповідно до якого дочірньому підприємству Коростенський лісгосп АПК повністю припинено право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, загальною площею 86,65 га, що знаходяться на території Горщиківської сільської ради Коростенського району (кадастрові номери НОМЕР_3 НОМЕР_1, НОМЕР_7).

В свою чергу, підставою для винесення вказаного розпорядження №344 стало спрямоване на адресу облдержадміністрації клопотання Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (надалі - Інспекція) від 08.08.2016 №01/669 про усунення порушень та припинення права користування земельними ділянками.

Відповідно до даного клопотання від 08.08.2016 №1/669 повідомлено, що Держсільгоспінспекція в Житомирській області керуючись ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та на підставі плану роботи Держсільгоспінспекції в Житомирській області на II квартал 2016 року проведено перевірку стану дотримання вимог земельного законодавства Коростенською РДА в частині використання порушених земель державної власності ДП Коростенський лісгосп AПК на території Горщиківської сільської ради Коростенського району.

У клопотанні від 08.08.2016 №01/669 вказується про наступні порушення:

- на частині земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 орієнтовною площею 12,2 га у зв'язку із проведенням вскришних робіт виявлено порушені землі, родючий шар ґрунту знищено. Згідно даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка обліковується як ненадана у власність чи користування.

- на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 9,7841 га - у зв'язку з проведенням вскришних робіт порушені землі, родючий шар ґрунту знищено;

- також, в межах земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_3 яка перебуває у постійному користуванні ДП Коростенський лісгосп АПК , розміщено трансформатор та ЛЕП орієнтовною площею 50 кв.м., що є порушенням вимог ст.ст. 91,96 Земельного кодексу України, а саме не забезпечено використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

- на земельній ділянці орієнтовною площею 1,4 га, яка розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_4 яка відповідно до звітності форми 6-зем рахується заболоченими землями, не наданими у власність та користування, виявлено порушені землі в зв'язку з проведенням вскришних робіт, в наслідок чого знищено родючий шар ґрунту.

Відповідно до поданого клопотання від 08.08.2016 №01/669 запропоновано в межах наданих законодавством повноважень:

- усунути виявлені порушення, шляхом проведення рекультивації;

- вжити заходів щодо припинення користування земельними: ділянками ДП Коростенський лісгосп АПК (кадастрові номера НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_6) на території Горщиківської сільської ради.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи клопотання інспекції ґрунтується на перевірці у Коростенській райдержадміністрації стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель лісогосподарського призначення державної власності на території Горщиківської сільської ради, за результатами якої, голові адміністрації 06.06.2016 внесено припис № 11/09 та 07.07.2016 внесено повторний припис №14/22. Водночас, аналогічні за вимогами та змістом приписи скеровані до ДП Коростенський лісгосп АПК 06.06.2016 за № 10/09 та 07.07.2016 за № 13/22.

Відповідно до наведених приписів №№ 14/22, 13/22, інспекцією, при повторній перевірці райдержадміністрації 07.07.2016 встановлено, що вимоги приписів від 06.06.2016 № № 11/09, 10/09 не виконані, а на вищезазначених у клопотанні земельних ділянках порушено структуру ґрунту та допущено інші порушення вимог земельного законодавства.

Разом з тим, як вбачається з вищезазначених документів реагування, приписи №№ 11/09 14/22, які винесені голові Коростенської райдержадміністрації, останнім не отримані, відсутні будь-які відмітки про їх спрямування поштою або передачу уповноваженим особам нарочно, що фактично унеможливлює їх виконання райдержадміністрацією. Зворотного суду не доведено, а матеріали справи не містять.

Аналогічно, повторно внесений припис на адресу ДП Коростенський лісгосп АПК 07.07.2016 №13/22 також не отриманий дочірнім підприємством, в документі реагування відсутні будь-які відомості щодо його надсилання поштою або передачею нарочно. Зворотного суду не доведено, а матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, є:

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 144 Земельного кодексу України визначений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі не усунення порушень земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Як свідчать матеірали справи, в порушення вказаних вимог, державний інспектор сільського господарства жодного протоколу про допущені порушення не складав, відсутні будь-які відомості щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. ст. 53, 53-3, 53-4, 54 КУпАП посадових осіб ДП Коростенський лісгосп АПК та осіб, які допустили порушення.

З матеріалів справи вбачається, що вказівку про усунення порушень надано не особі, яка допустила порушення, а постійному землекористувачу комунальному лісогосподарському підприємству. Водночас, порушений 30-и денний термін, необхідний для усунення порушень, який передбачений ч. 1 ст. 144 Земельного кодексу України (так первинний припис №10/09 отриманий ДП Коростенський лісгосп АПК 06.06.2016, а термін усунення порушень шляхом проведення рекультивації в ньому визначений зі строком до 21.06.2016, тобто 15 діб).

Разом з тим, земельні ділянки, які вилучаються, відповідно до державних актів на право постійного користування земельними ділянками (серії ЯЯ № 072213 та № 072222 від 29.06.2006), перебувають у користуванні дочірнього підприємства Коростенський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства ЖИТОМИРОБЛАГРОЛІС , яке входить до сфери управління Житомирської обласної ради.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають у вказаного спеціалізованого лісогосподарського підприємства на праві постійного користування відносяться до земельних ділянок комунальної форми власності і є спільною власністю територіальних громад області.

Водночас, із вищезазначених документів реагування, складених інспекцією, вбачається, що порушення земельного законодавства допущені ДП Коростенський лісгосп АПК , однак, в порушення вимог ст. 144 Земельного кодексу України, вказівку про усунення такого порушення та відповідно повторну вказівку (у вигляді припису № 11/09 від 06.06.2016) спрямовано для розгляду по суті до Коростенської райдержадміністрації, тобто органу виконавчої влади, який з 01.01.2013 жодного правового відношення до вищезазначених земель комунальної форми власності не має, не розпоряджається ними, а так само і контроль за їх станом, не здійснює.

Інші приписи № 10/09 та № 13/22 скеровано до ДП Коростенський лісгосп АПК - суб'єкту, в якому перевірка фактично не проводилась, та посадові особи якого жодних порушень земельного законодавства не вчиняли. Зворотного матеріали справи не містять.

Окрім того, перевірка стану додержання вимог земельного законодавства інспекцією проведена також не у комунальному підприємстві і не в уповноваженому органі управління - Житомирській обласній раді, а у органі виконавчої влади - Коростенській райдержадміністрації, що також є порушенням вищезазначених вимог земельного законодавства.

Доводи Житомирської обласної державної адміністрації про те, що ДП Коростенський лісгосп АПК є юридичної особою приватного права, а не комунальним підприємством, суд визнає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, згідно преамбули статуту ДП Коростенський лісгосп АПК , останнє засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та перебуває в управлінні Житомирської обласної ради.

Таким чином, ДП Коростенський лісгосп АПК є комунальним підприємством, що спростовує доводи відповідача про статус останнього, як юридичної особи приватного права.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

За змістом статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері розпорядження землями державної так комунальної форм власності.

Так, ч.ч.1,2 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктами а , г частини першої ст. 12 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з правового аналізу вищевикладених норм, враховуючи встановлення факту віднесення спірної земельної ділянки до земель комунальної власності, суд доходить висновку про відсутність станом на момент прийняття рішення від 31.08.2017 №344 "Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження землями" у Житомирської обласної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

Також, суд погоджується з тим, що процесуальні порушення вимог чинного законодавства допущено при розгляді клопотання про усунення порушень та припинення права користування земельними ділянками від 08.08.2016 № 01/669.

Зокрема, п.п. 5.1., 5.2., Порядку підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 27.08.2014 № 317 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.09.2014 за № 1126/25903) контроль за своєчасним розглядом та повнотою виконання вимог, зазначених у клопотаннях, забезпечується відповідними структурними підрозділами інспекційних органів Держсільгоспінспекції України, які виявили порушення та оформили клопотання.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування виконати вимоги, зазначені у клопотанні, чи при неотриманні від них протягом 30 днів з дати отримання клопотання письмового повідомлення про результати розгляду клопотання відповідний інспекційний орган Держсільгоспінспекції України, що вніс клопотання, направляє копію клопотання та матеріали, які засвідчують факт порушення земельного законодавства, до відповідного органу прокуратури для вжиття заходів згідно з вимогами чинного законодавства.

Вищезазначене клопотання № 01/669 спрямоване інспекцією для розгляду по суті до Житомирської облдержадміністрації 08.08.2016, а розглянуто останнє лише через рік - 31.08.2017, про що винесене спірне розпорядження №344.

Фактично, саме клопотання в порушення вказаного Порядку незаконно розглянуто облдержадміністрацією через рік, з порушенням відповідної процедури.

Окрім того, як досліджено судом п. 2 спірного розпорядження Коростенській райдержадміністрації доручено організувати проведення робіт з інвентаризації порушених земель на території Горщиківської сільської ради з метою формування земельних ділянок та їх віднесення до відповідної категорії.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесенню інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Між тим, як вбачається з Державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 072213 та № 072222 від 29.06.2006 земельні ділянки, право користування яких припиняється мають кадастрові номери НОМЕР_3 НОМЕР_1, НОМЕР_7 та є сформованими земельними ділянками в розумінні земельного законодавства, зокрема ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим, як встановлено судом відповідно до акту обстеження земельних ділянок НОМЕР_9, НОМЕР_8 складеного головним лісничим дочірнього підприємства, інженером та лісничим Горщиківського лісництва, порушень ґрунтового покриву вказаних земельних ділянок не виявлено. На зазначених землях зростають лісові масиви 1-2 класу бонітетів (віком 27-62 роки), що підтверджує наявність родючого шару ґрунту.

Крім цього, в межах земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_6 розміщено ЛЕП та трансформатор, які відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року виділено в окремий відділ (квартал 15 виділ 9, площею 1,0 га).

Аналогічно, належний стан вищевказаних земельних ділянок підтверджується повторним актом обстеження, проведеним 11.10.2017 посадовими особами ДП Коростенський лісгосп АПК .

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обраний прокуратурою спосіб захисту ефективним, а вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації підлягають розгляду господарським судом.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором як позивачем доведено порушення відповідачем інтересів держави.

Доводи відповідача які викладені у відзиві не спростують обставин щодо порушень вимог чинного законодавства при винесенні спірного розпорядження.

З огляду на зазначене, вимоги заступника прокурора Житомирської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 31.08.2017 №344 Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження землями є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 31.08.2017 №344 Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження землями .

Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова,1; ідентифікаційний код 00022489) на користь Прокуратури Житомирської області (10014, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, на розрахунковий рахунок №35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950) судовий збір в розмірі 2 400 грн. (дві тисячі чотириста) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.06.2018

Суддя І.І.Борисенко