Рішення

від 18.06.2018 по справі 910/4873/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.06.2018Справа №  910/4873/18 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"  в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Спецтехмаркет" про стягнення 78 600 грн 33 коп. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 19.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Спецтехмаркет" про стягнення 78 600 грн 33 коп. штрафних санкцій за порушення строків надання послуг за договором № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017.   Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехмаркет" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим відповідачу було нараховано пеню за порушення строку надання послуг у розмірі 29 880 грн 33 коп. та штраф у розмірі 48    720 грн 00 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 постановлено відкрити провадження у справі № 910/4873/18 та прийняти позовну заяву до розгляду, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 19.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на кошти відповідача у розмірі ціни позову та судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про забезпечення позову відмовлено. 14.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду). 31.05.2018 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103047106480, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, було направлено ухвалу від 19.04.2018, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання, дата довідки ф.20: 29.05.2018. Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 вручена відповідачу 29.05.2018. Станом на 18.06.2018 відповідачем вимог ухвали суду від 19.04.2018, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано. Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 12.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця"  в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Спецтехмаркет" (виконавець за договором) укладено договір № Л/М-171188/НЮ, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги власними силами та засобами, а замовник – прийняти і оплатити послуги відповідно до умов договору на наступну закупівлю: код за ДК-021:2015-50530000-9 послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (ремонт фронтального навантажувача). Код ДКПП: 45.20.    Відповідно до пункту 1.2. договору умовами цього договору передбачається виконання ремонту фронтального навантажувача ZL 50G виробничого структурного підрозділу «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт» згідно з Технічним завданням (додаток №  до договору). Згідно з пунктом 3.1. договору сума цього договору становить 696    000 грн 00 коп. (з ПДВ) (шістсот дев'яносто шість тисяч гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 116    000 грн 00 коп. (сто шістнадцять тисяч гривень 00 коп.) 580    000 грн 00 коп. (без ПДВ) (п'ятсот вісімдесят тисяч гривень 00 коп.). Пунктом 5.3. договору встановлено строк надання послуг – протягом 40 (сорока) робочих днів, починаючи з дати, вказаної в акті здачі фронтального навантажувача в ремонт. У пункті 5.4. договору зазначено, що документом, що засвідчує закінчення надання послуг з ремонту фронтального навантажувача, є акт приймання наданих послуг, що підписується уповноваженими особами виконавця і замовника після проведення випробовування фронтального навантажувача.   Пунктом 5.8. договору сторони погодили місце надання послуг - на території виконавця (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, 2а). Згідно з підпунктом 6.3.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (пункт 10.1. договору). Відповідно до пункту 12.6. договору всі зміни та доповнення до даного договору вносяться сторонами в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод. Згідно з додатком № 2 до договору № Л/М-17488/НЮ від 12.10.2017 загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ складає 696    000 грн 00 коп. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. На виконання умов договору, 12.10.2017 між сторонами підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого замовник передав, а виконавець прийняв фронтальний навантажувач ZL 50G (реєстраційний № 14378ВС) для проведення його ремонту. Пунктом 5.3. договору встановлено строк надання послуг – протягом 40 (сорока) робочих днів, починаючи з дати, вказаної в акті здачі фронтального навантажувача в ремонт. Таким чином, виконавець зобов'язувався відповідно до пункту 5.3. договору закінчити надання послуг з ремонту фронтального навантажувача 07.12.2017. У зв'язку із невиконанням умов договору відповідачем, 22.01.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № НЮ-93 на суму 82    128 грн 02 коп. з вимогами  про зарахування суми штрафних санкцій за порушення строків надання послуг при здійснення розрахунків за договором № Л/М-171188/НЮ та повернення залізниці відремонтованого фронтального навантажувача ZL 50G. Вказана претензія була отримана відповідачем 31.01.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900050713470. У відповідь на претензію, відповідач звернувся до позивача листом № 02/02 від 01.02.2018 з проханням продовження терміну ремонту на 15 робочих днів з урахуванням листа №  138 від 30.11.2017, у зв'язку з тривалим процесом поставки запасних частин. Крім того, цим листом відповідач просив перерахувати позивача суму претензії № НЮ-93 від 22.01.2018. Листом № 138 від 30.11.2017 відповідач звернувся до позивача з проханням погодити продовження терміну ремонту фронтального навантажувача та відрядити відповідального працівника МЧ Львів за адресою м. Київ, вул. Трублаїні, 2а для складання двостороннього акту для погодження. Вказаний лист був отриманий позивачем 08.02.2018, що підтверджується відповідною відміткою № 686. У відповідь на лист відповідача № 02/02 від 01.02.2018, 06.02.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією, відповідно до якої перерахував розмір штрафних санкцій, а також повідомив, що строк надання послуг становить 40 робочих днів (як передбачено договором), у зв'язку із відсутністю додаткових угоди між сторонами про продовження вказаного строку. З матеріалів справи не вбачається підписання між сторонами будь-яких додаткових угоди, з огляду на що строк надання послуг складає – 40 робочих днів. 31.01.2018 між сторонами підписано акт прийому-передачі до договору № Л/М-17488/НЮ від 12.10.2017, відповідно до якого виконавцем були виконані, а замовником прийняті наступні роботи: капітальний ремонт фронтального навантажувача ZL 50G реєстраційний номер 14378ВС. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасного надання послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь 29 880 грн 33 коп. пені, нарахованих за період прострочення з 08.12.2017 по 30.01.2018, та 48 720 грн 00 коп. штрафу. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" викладено рекомендації, щодо того, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 7.3. договору за несвоєчасну видачу фронтального навантажувача з ремонту згідно з умовами цього договору виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % договірної ціни одиниці ремонту за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості послуг. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 7.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача. Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Суд встановив, що розрахунок пені є неправильним, оскільки пеню нараховано за період,   коли догогвір вже закінчив свою дію. Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Строк дії договору № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017 сторонами чітко визначений у пункті 10.1. та становить до 31.12.2017, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині нарахування штрафних санкцій діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Враховуючи те, що строк дії договору № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення та визнання розміру закінчився 01.01.2017, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованих за період прострочення з 08.12.2017 по 30.01.2018, визнається судом не обґрунтованими в частині нарахування пені з 01.01.2017 по 30.01.2018, оскільки пеня нарахована за період, коли умови договору щодо її застосування та визначення її розміру та порядку нарахування вже не діяли. Також, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення неустойкою (штрафом, пенею) виконання відповідачем обов'язку, після закінчення строку дії договору № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017. Як вже було зазначено вище, пунктом 7.3. договори сторони погодили за несвоєчасну видачу фронтального навантажувача з ремонту згідно з умовами цього договору виконавець сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7 % за прострочення понад 30 днів. У зв'язку з тим, що період прострочення в межах дії договору мало місце з 08.12.2017 по 31.12.2017, тобто менше за 30 днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу не підлягають задоволенню. З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов'язання за договором № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 880 грн 33 коп. пені підлягають частковому задоволенню за період прострочення з 08.12.2017 по 31.12.2017 у розмірі та 13 004 грн 71 коп. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Спецтехмаркет" (03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 26, А, ідентифікаційний код 20771828) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815)  в особі регіональної філії "Львівська залізниця"  (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код 40081195) пені у розмірі 13    004 (тринадцять тисяч чотири) грн 71 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн 07 коп. 3. В іншій частини позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                                                     Н.Б.Плотницька