Постанова

від 14.01.2019 по справі 910/4873/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. Справа№ 910/4873/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018

у справі № 910/4873/18 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехмаркет

про стягнення 78 600,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення пені в сумі 29 880,33 грн., нарахованої за період з 08.12.2017 по 30.01.2018, та штрафу в сумі 48 720,00 грн. за порушення відповідачем строків виконання взятих на себе зобов'язань за договором № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню у розмірі 13 004,71 грн., нараховану за період прострочення з 08.12.2017 по 31.12.2018, в іншій частині позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що, оскільки строк дії договору № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення та визначення розміру, закінчився 01.01.2018, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період прострочення з 08.12.2017 по 30.01.2018 в частині нарахування пені з 01.01.2018 по 30.01.2018 є необґрунтованими, адже пеня нарахована за період, коли умови договору щодо її застосування та визначення її розміру та порядку нарахування вже не діяли, в той час як суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення неустойкою (штрафом, пенею) виконання відповідачем обов'язку після закінчення строку дії договору № Л/М-171188/НЮ від 12.10.2017.

Щодо вимог в частині стягнення штрафу суд першої інстанції, врахувавши умови п. 7.3. договору, де сторони погодили, що за несвоєчасну видачу фронтального навантажувача з ремонту згідно з умовами цього договору виконавець сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7 % за прострочення понад 30 днів, дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що прострочення в межах дії договору мале місце з 08.12.2017 по 31.12.2017, тобто менше за 30 днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18 в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що:

- саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку;

- судом першої інстанції неправильно визначено правову природу спірного договору, адже він є договором підряду, а не договором надання послуг.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018 справа № 910/4873/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Куксов В.В. (головуючий), судді Гончаров С.А., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Розпорядженням № 09.1-08/2412/18 від 21.08.2018, у зв`язку перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4873/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 справа № 910/4873/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Куксов В.В. (головуючий), судді Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця повернуто.

17.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 у цій справі.

Постановою Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 910/4873/18 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 у справі № 910/4873/18 скасовано повністю, справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018 справа № 910/4873/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 27.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 12.12.2018;

- позивача зобов'язано в строк до 12.12.2018 подати через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду оригінал апеляційної скарги та всіх доданих до неї документів;

- сторонам роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- учасникам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на 14.01.2019 відзивів та пояснень до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/4873/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18 відкрито 27.11.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався з 13.12.2018, апеляційна скарга має бути розглянута, з урахуванням вихідних днів, по 26.01.2019 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

12.10.2017 позивач як замовник та відповідач як виконавець уклали договір № Л/М-171188/НЮ (далі Договір) (а.с. 31-35 т. 1), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується надати послуги власними силами та засобами, а позивач - прийняти і оплатити послуги відповідно до умов Договору на наступну закупівлю: код за ДК-021:2015-50530000-9 послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (ремонт фронтального навантажувача). Код ДКПП: 45.20.

Відповідно до п. 1.2 Договору умовами цього договору передбачається виконання ремонту фронтального навантажувача ZL 50G виробничого структурного підрозділу Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт згідно з Технічним завданням (додаток 1 до договору).

Згідно з п. 3.1 Договору сума Договору становить 696 000,00 грн., у тому числі ПДВ 116 000,00 грн.

Пунктом 5.3 Договору встановлено строк надання послуг - протягом 40 (сорока) робочих днів, починаючи з дати, вказаної в акті здачі фронтального навантажувача в ремонт.

12.10.2017 сторонами підписано акт прийому-передачі (а.с. 42 т. 1), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв фронтальний навантажувач ZL 50G (реєстраційний № 14378ВС) для проведення його ремонту.

Отже, спірні роботи мали бути виконані в строк до 07.12.2017 включно (з врахуванням того, що 14.10.2017 є святковим днем (День захисника України), який було перенесено на 16.10.2017 понеділок).

У пункті 5.4 Договору зазначено, що документом, що засвідчує закінчення надання послуг з ремонту фронтального навантажувача, є акт приймання наданих послуг, що підписується уповноваженими особами позивача та відповідача після проведення випробовування фронтального навантажувача.

Відповідний акт прийому-передачі до Договору сторонами було підписано 31.01.2018 (а.с. 54 т. 1).

Отже, відповідачем було допущено прострочення виконання робіт в період з 08.12.2017 по 30.01.2018.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № НЮ-93 від 22.01.2018 на суму 82 128,02 грн. (а.с. 43-45 т. 1), в якій просив при здійсненні розрахунків за Договором зарахувати суму нарахованих позивачем штрафних санкцій в розмірі 82 128,02 грн., з яких 33 408,02 грн. - пеня, нарахована за період з 22.11.2017 по 18.01.2018, 48 720,00 грн. штраф, та повернути позивачу відремонтований фронтальний навантажувач ZL 50G.

Вказана претензія була отримана відповідачем 31.01.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором № 7900050713470 (а.с. 46 т. 1).

У відповідь на претензію, листом № 02/02 від 01.02.2018 (а.с.48 т.1) відповідач звернувся до позивача з проханням перерахувати суму претензії від 22.01.2018, врахувавши лист відповідача № 138 від 30.11.2017, яким відповідач просив погодити продовження терміну ремонту фронтального навантажувача ZL 50G на 15 робочих днів у зв'язку з тривалим процесом поставки заводом-виробником комплектуючих, без яких ремонт неможливий.

(Лист № 138 від 30.11.2017 (а.с. 49 т. 1) був отриманий позивачем 08.02.2018, що підтверджується відповідною відміткою № 686)

У відповідь на лист відповідача № 02/02 від 01.02.2018, позивач звернувся до відповідача з претензією № НЮ-210 від 06.02.2018 (а.с. 51-52 т. 1), в якій просив зарахувати пеню в сумі 26 829,37 грн., нараховану позивачем за період з 08.12.2017 по 25.01.2018, та штраф у сумі 48 720 грн., зауваживши на тому, що, оскільки жодних додаткових угод щодо строку надання послуг сторони не укладали, вказаний строк становить 40 робочих днів, як і передбачено в Договорі.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку по виконанню робіт за Договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені в сумі 29 880,33 грн., нарахованої за період з 08.12.2017 по 30.01.2018, та штрафу в сумі 48 720,00 грн. за порушення відповідачем строків виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позовної заяви не в повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів вважає вірними посилання позивача на те, що Договір за своєю правовою природою є договором підряду, а не договором надання послуг, оскільки предметом Договору фактично є виконання відповідачем обумовлених сторонами ремонтних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 ст. 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи слідує, що жодних додаткових угод до Договору щодо збільшення строку виконання робіт сторонами підписано не було, а відтак, за умовами Договору спірні роботи мали бути виконані відповідачем в строк до 07.12.2017 включно, в той час як виконані вони були 31.01.2018.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з виконання робіт у встановлений Договором строк, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до пункту 7.3 Договору за несвоєчасну видачу фронтального навантажувача з ремонту згідно з умовами цього договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % договірної ціни одиниці ремонту за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості послуг.

Колегія суддів погоджується з позивачем в тому, що одночасне стягнення пені і штрафу в спірному випадку не суперечить чинному законодавству.

Щодо вимог в частині стягнення пені слід зазначити таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення пені частково, в сумі 13 004,71 грн., за період з 08.12.2017 по 31.12.2017, виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 01.01.2018 по 30.01.2018, коли умови Договору щодо її застосування та визначення її розміру та порядку нарахування вже не діяли, є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає вказану позицію суду першої інстанції помилковою, оскільки за приписами чинного законодавства (ст. 180 ГК України та ст. 631 ЦК України) закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору, а відтак, закінчення строку договору, який однією стороною був належно виконаний, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Водночас слід зазначити про таке.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 08.12.2017 по 30.01.2018 за порушення негрошового зобов'язання виходячи з розміру, встановленого Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , згідно зі ст. 3 якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, застосування Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до спірних правовідносин не є вірним, адже вказаний закон регулює правовідносини суб'єктів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачем пені в розмірі, передбаченому п. 7.3 Договору, а саме 0,1 % договірної ціни одиниці ремонту за кожен день прострочення, за період з 08.12.2017 по 30.01.2018 не суперечить приписам чинного законодавства.

При перерахунку суми пені, на яку має в спірному випадку позивач, колегією суддів встановлено, що розмір пені, розрахований відповідно до положень Договору, є більшим за заявлений позивачем до стягнення (29 880,33 грн.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 29 880,33 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені задоволено частково, у розмірі 13 004,71 грн., підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 29 880,33 грн.

Щодо вимог в частині стягнення штрафу слід зазначити таке.

Суд першої інстанції, виходячи з того, що штраф, обумовлений Договором, не може бути стягнутий за період після закінчення строку дії останнього, врахувавши умови п. 7.3. Договору, де сторони погодили, що за прострочення видачі фронтального навантажувача з ремонту понад 30 днів виконавець сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7 %, відмовив у задоволенні вимог про стягнення штрафу в зв'язку з тим, що прострочення в межах дії договору мале місце з 08.12.2017 по 31.12.2017, тобто менше за 30 днів.

Колегія суддів визнає вважає позицію суду першої інстанції помилковою і, з огляду на те, що за приписами чинного законодавства (ст. 180 ГК України та ст. 631 ЦК України) закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору, враховуючи досліджені судом обставини справи, визнає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 48 700 грн., нарахованого згідно з п. 7.3 Договору, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу відмовлено повністю, підлягає скасуванню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 48 720,00 грн.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18 підлягає зміні, позов задовольняється повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 29 880,33 грн. та штраф в сумі 48 720,00 грн.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави зміни судового рішення, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі за подачу позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18 змінити.

3. Викласти резолютивну частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі № 910/4873/18 в такій редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехмаркет (03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 26, А, ідентифікаційний код 20771828) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код 40081195) пеню в сумі 29 880 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 33 коп., штраф в сумі 48 720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехмаркет (03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 26, А, ідентифікаційний код 20771828) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код 40081195) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4873/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк