Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/19005/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/19005/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом корпорації Співдружність КОМП

до приватного акціонерного товариства Плодоовоч

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно - консалтингова компанія Компанія з управління активами Будівельні проекти , що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду Аквілон

про визнання недійсними правочинів, застосування наслідків недійсності правочинів

Представники:

від позивача Михайлова В.В. (за дов)

від відповідача не прибули

від третьої особи не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація Співдружність КОМП звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Плодоовоч про визнання недійсними угоди №1 від 23.01.2009 та додаткової угоди від 23.01.2009.

Позовні вимоги про визнання недійсними правочинів мотивовані перевищенням представником позивача - генеральним директором, повноважень на їх укладення, що свідчить про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у Корпорація Співдружність КОМП . Предметом угоди № 1 від 23.01.2009 є заміна сторони у договорі про спільну діяльність, укладеного 01.04.2004 між Корпорацією Автоінвестстрой (правонаступником якої є Корпорація АИС ) та відкритим акціонерним товариством Плодоовоч . Внаслідок угоди № 1 від 23.01.2009 замінено сторону у договорі про спільну діяльність Корпорацію АИС (правонаступником якої є позивач) на приватне підприємство Імпульс-В . Додатковою угодою від 23.01.2009 до договору про спільну діяльність від 01.04.2009 викладено у новій редакції назву сторін цього договору, серед яких відсутній попередник позивача. Обґрунтовуючи перевищення повноважень генеральним директором на укладення угоди №1 від 23.01.2009 та додаткової угоди від 23.01.2009, позивач посилається на відсутність рішення загальних зборів учасників Корпорації АИС на укладення цих договорів. Обов'язкова наявність такого рішення обумовлена установчим договором Корпорації АИС , який є її установчим документом, а саме: п.п. 4.2.6 п. 4.2, згідно з яким до компетенції загальних зборів учасників відноситься прийняття рішень про входження Корпорації в об'єднання і виходу з них, про заснування інших підприємств, установ і організацій; п. 5.4, згідно з яким корпорація вправі продавати і передавати громадянам, підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування чи в борг належні їй будинки, спорудження, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину й інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу тільки за рішенням загальних зборів учасників.

01.11.2017 суд порушив провадження у справі № 910/19005/17.

Суд своєю ухвалою від 20.11.2017 здійснив заміну публічного акціонерного товариства Плодоовоч на його правонаступника - приватне акціонерне товариство Плодоовоч .

До початку розгляду справи по суті (відповідно до ст. 22 ГПК України в редакції, що була чинна до 15.12.2017), позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову. Зокрема, позивач, крім вимог про визнання недійсними договорів, просить застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши приватне акціонерне товариство Плодоовоч повернути корпорації Співдружність КОМП таке нерухоме майно:

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446496080000, нежитлові будівлі: загальною площею 21980,10 кв.м., складові частини об'єкта нерухомого майна: адміністративно-офісна будівля площею 528,6 кв.м., А, будівля виробничо-складського комплексу площею 19617,5 кв.м., Б, складська будівля площею 596,7 кв.м., виробнича будівля площею 148,0 кв.м., І, будівля їдальні площею 288,0 кв.м. Л, будівля СТО площею 523,3 кв.м., М, виробнича будівля площею 278,0 кв.м., Р, за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20;

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446477380000, нежитлова будівля офісно-торгівельного центру (літ. Т ), загальна площа 12429,2 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20;

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446445080000, нежитлова торгівельно-виробнича будівля (літ. У ), загальна площа 1964,4 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20;

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446332280000, будівля виробничої майстерні (літ К) пл. 67,3 кв.м., загальна площа 67,3 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20.

Обґрунтовуючи вимоги про повернення майна позивач зазначає, що предметом спільної діяльності було будівництво цих об'єктів. А тому, на його думку, нерухомість, яка побудована спільною діяльністю, підлягає передачі позивачу, як правонаступнику учасника Корпорації Автоінвестстрой .

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши:

- що рішення про вихід Корпорації АИС зі спільної діяльності за договором про спільну діяльність від 01.04.2004 було прийнято на загальних зборах учасників 16.01.2009. Приватне підприємство Імпульс-В відшкодувало Корпорації АИС всі затрати по договору про спільну діяльність, підтвердженням чого є акт звірки розрахунків від 26.03.2009;

- відповідач ніколи не був власником майна, яке позивача просить витребувати в порядку застосування наслідків недійсності правочинів;

- позивачем не доведено, що відповідач знав або повинен був знати про обмеження повноважень;

- спільна діяльність не є об'єднанням для прийняття рішення про входження і вихід з якого, відповідно до п. 4.2.6 статуту Корпорації АИС потрібно було рішення загальних зборів учасників Корпорації;

- за договором про спільну діяльність жодна зі сторін не набувала право власності на побудовані будівлі, а тому п. 5.4 статуту Корпорації АИС також не регулює спірні правовідносини.

На підтвердження волевиявлення Корпорації АИС на укладення оскаржуваних угоди відповідачем подано суду копію протоколу загальних зборів учасників Корпорації АИС від 16.01.2009 та копію акту звірки розрахунків від 26.03.2009. 14.12.2017 суд витребував у приватного акціонерного товариства Плодоовоч оригінали цих документів, які були надані суду для огляду.

Суд своєю ухвалою від 29.01.2018 постановив розглядати справу № 910/19005/17 за правилами загального позовного провадження.

Позивач подав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-консалтингова компанія Компанія з управління активами Будівельні проекти , що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду Аквілон . Клопотання мотивовано тим, що останнє на даний час є власником майна, яке є предметом оскаржуваних договорів.

Суд своєю ухвалою від 26.02.2018 залучив до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-консалтингова компанія Компанія з управління активами Будівельні проекти , що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду Аквілон , відклав підготовче провадження до 12.03.2018. Суд встановив третій особі строк для подачі пояснень по суті справи протягом п'яти днів з для отримання позову та відзиву.

За результатами підготовчого засідання, проведеного 12.03.2018, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

26.03.2018 третя особа надала пояснення на позовну заяву.

Статтею 168 ГПК України передбачено, що у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти нього. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом (ч. 4 ст. 168 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

Третя особа не подала заяви про продовження строку, встановленого судом, для подачі пояснень, а тому судом залишається без розгляду.

Відповідач подав клопотання про передачу матеріалів справи № 910/19005/17 на розгляд Господарського суду Харківської області. Клопотання мотивоване тим, що Господарський суд Харківської області своєю постановою № 5023/7064/11 від 14.05.2012 визнав позивача банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, а позивач фактично намагається повернути нерухоме майно до ліквідаційної маси боржника, тому справу слід розглядати в межах справи про банкрутство.

Суд відхилив клопотання з огляду не те, що:

- у цій справі боржник щодо якого порушена справа про банкрутство є позивачем, а не відповідачем, тобто позовні вимоги заявлені не до боржника, а боржником;

- особа, до якої заявлено позовні вимоги не є учасником справи про банкрутство, тобто не має жодного правового статусу в рамках справи № 5023/7064/11 та не наділена жодними особливими процесуальними правами та обов'язками, якими наділені учасники провадження у справі про банкрутство;

- спори, предметом яких є витребування майна, розглядаються за правилами виключної підсудності - за місцезнаходженням майна.

Також відповідач подав клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки, на думку відповідача, строк позовної давності сплив в січні 2012 року (сплило три роки після укладення спірних правочинів).

Позивач у своїх поясненнях зазначив, що про порушення своїх прав він дізнався лише в 2014 році, після зміни арбітражного керуючого у справі про банкрутство Корпорації Співдружність КОМП .

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.04.2004 відкрите акціонерне товариство Плодоовоч (учасник-1) та корпорація Автоінвестрой (участник-2) уклали договір про спільну діяльність (далі - Договір про спільну діяльність), відповідно до п. 1.1 якого його метою є об'єднання грошових коштів і майна учасника-1 і учасника-2 для досягнення спільної господарської мети, а саме: будівництво нежилої будівлі (далі - об'єкта) за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Відповідно п. 1.3 Договору про спільну діяльність, після закінчення будівництва об'єкта і підводу до об'єкта всіх інженерних систем і мереж та здачі його в експлуатацію, учасник-1 зобов'язується передати учаснику-2 у власність частину об'єкта відповідно до частки участника-2 в будівництві.

У пункті 3.7. Договору про спільну діяльність сторони передбачили, що остаточний розрахунок між учасником-1 та учасником-2 здійснюється після закінчення будівництва і оформлення учасником-1 акту введення об'єкта в експлуатацію.

11.10.2004 Харківською районною державною проведено державну реєстрацію установчого договору про створення та діяльність Корпорації АИС (далі - Установчий договір), відповідно до якого Корпораціє є договірним об'єднанням та правонаступником Корпорації Автоінвестстрой .

Отже, в даному випадку має місце універсальне правонаступництво, внаслідок якого до Корпорації АИС перешли всі права та обов'язки Корпорації Автоінвестстрой , у тому числі і за Договором про спільну діяльність. Внаслідок такого правонаступництва відбулась заміна сторони за цим договором з Корпорації АИС на Корпорацію Автоінвестстрой .

Додатковою угодою від 18.03.2008 сторони змінили п. 1.1 Договору про спільну діяльність, визначивши, що мета спільної діяльності - об'єднання грошових коштів і майна учасника-1 і учасника-2 для досягнення спільної господарської мети, а саме:

- будівництво нежилої будівлі за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20;

- реконструкція столярної майстерні під облаштування торгово-сервісного центра, в тому числі автосалону і станції технічного обслуговування за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20;

- будівництво автосалонів зі станцією технічного обслуговування легкових і вантажних автомобілів за адресою: м. Київ, провулок ер. Балтійський, 20, з облаштуванням прилеглої території.

Додатковою угодою від 18.03.2008 сторони виклали останнє речення п. 1.2. Договору про спільну діяльність у такій редакції: закінчення будівництва і реконструкції, передбачених п. 1.1. цього договору і здача об'єкта в експлуатацію: 28 грудня 2009 року .

16.01.2009 відбулись загальні збори учасників Корпорації АИС , на яких було прийнято рішення вийти зі спільної діяльності за Договором про спільні діяльність, укладеним з ВАТ Плодоовоч та укласти з ПП Імпульс-В угоду про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність та замінити Корпорацію АИС на ПП Імпульс-В у договорі з компенсацією затрат Корпорації АИС , які вона понесла за час участі у спільній діяльності.

23.01.2009 відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) Плодоовоч (сторона 3), приватне підприємство (далі - ПП) Імпульс-В (сторона 2) та корпорація АИС (правонаступником якої є корпорація Співдружність КОМП ) (сторона 1) уклали угоду № 1 до Договору про спільну діяльність про заміну сторони у зобов'язанні (далі - Угода № 1), якою сторони погодили, що корпорація АИС передає, а приватне підприємство Імпульс-В приймає на себе всі права та зобов'язання за Договором про спільну діяльність.

В цей же день сторони підписали додаткову угоду до Договору про спільну діяльність (далі - Додаткова угода), якою змінили преамбулу і реквізити Договору про спільну діяльність, зокрема, визначили, що сторонами Договору про спільну діяльність є ПП Імпульс-В та ВАТ Плодоовоч .

Від іменні корпорації АИС вказані правочини підписав генеральний директор Федотов Дмитро Сергійович.

12.02.2009 проведено державну реєстрацію установчого договору Корпорації Співдружність КОМП , відповідно до якого остання є правонаступником Корпорації АИС .

26.03.2009 між Корпорацією Співдружність КОМП та ПП Імпульс-В підписано акт звірки розрахунків по Угоді № 1, у якому сторони зазначили, що ПП Імпульс-В компенсувало Корпорації Співдружність всі затрати, які були понесені у зв'язку з виконанням зобов'язань по Угоді № 1, що склало 56 737 731,14 грн.

За приписами ст. 120 Господарського кодексу України корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегування ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Корпорація належать до господарського об'єднання, яким є об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність, і діє на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками (ст. 119 Господарського кодексу України).

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції (ч. 3 ст. 122 ГК України).

Отже, Установчий договір Корпорації АИС є установчим документом, який визначав органи управління Корпорації, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо.

За загальним правилом юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України). Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Редакція Установчого договору Корпорації АИС станом на час укладення Угоди № 1 та Додаткової угоди передбачала, що вищим органом управління Корпорації є загальні збори учасників, а виконавчим органом - дирекція, яку очолює генеральний директор.

До виключної компетенції загальних зборів учасників було віднесені прийняття рішень про створення, реорганізацію і ліквідацію дочірніх підприємств, філій і представництв, ліквідації їхніх статутів та положень, прийняття рішень про входження Корпорації в об'єднання і виході з них, про з них, про заснування інших підприємств, у станова і організацій (п. 4.2.6 Установчого договору).

Крім того, виключно за рішенням загальних зборів учасників Корпорація могла продавати і передавати громадянам, підприємствам, організаціям, і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування чи в борг належні їй будинки, спорудження, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину й інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу (п. 5.4 Установчого договору).

За приписами розділу ІV Установчого договору, рішення загальних зборів учасників набирають сили через 10 днів після їхнього прийняття, якщо в зазначений термін на дане рішення не було накладено вето голови ради директорів Корпорації.

Генерального директора Корпорації АИС було наділено право без доручення здійснювати дії від імені Корпорації, зокрема, укладати договори (п. 4.11 Установчого договору).

З огляду на викладені положення Установчого договору та підстави позову, вирішення питання правомочності генерального директора Федотова Дмитра Сергійович на укладення Угоди № 1 та Додаткової угоди залежить від того, чи підпадають правовідносини за цими правочинами під правове регулювання п. 4.2.6 та п. 5.4 Установчого договору та, відповідно, від набрання чинності рішень загальних зборів учасників Корпорації АИС від 16.01.2009.

За договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мати, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснювати на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ст. 1130 ЦК України).

Отже, головною класифікаційною ознакою цих зобов'язань виступає спільна діяльність осіб для досягнення будь-якої загальної мети. Жодна зі сторін договору про спільну діяльність не може вимагати виконання для себе особисто, так само як і не може виконувати зобов'язання безпосередньо іншій стороні. Взаємні права та обов'язки учасників опосередковуються необхідністю досягнення загальної мети.

Якщо спільна діяльність здійснюється на основі поєднання вкладів - учасники можуть обрати організаційно-правову форму їх спільної діяльності без створення юридичної особи (просте товариство).

Водночас, у розумінні п. 4.2.6 Установчого договору, об'єднання, прийняття рішення про вихід з якого належало до повноважень загальних зборів Корпорації АИС , є юридичною особою. Цей висновок слідує з використаного у п. 4.2.6 Установчого договорі порівнянні об'єднання з іншими підприємствами, установами і організаціями. З огляду на це, при тлумаченні п. 4.2.6 Установчого договору щодо правового статусу об'єднання слід дотримуватись повної логічної послідовності, яка полягає у наданні об'єднанню того ж рівня правосуб'єктності, що й підприємствам, установам і організаціями - юридична особа.

Об'єднання, як юридична особа, є господарською організацією, у творена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ст. 118 ГК України).

Таким чином, оскільки Договір про спільну діяльність не є об'єднанням у розумінні ст. 118 ГПК України, відсутні правові підстави для оцінки Угоди № 1 та Додаткової угоди на відповідність п. 4.2.6 Установчого договору.

Вирішуючи поширення компетенції загальних зборів Корпорації АИС , передбаченої п. 5.4 Установчого договору, як необхідної умови укладення Угоди № 1 та Додаткової угоди, суд виходить з такого.

Предметом договору про спільну діяльність є той правовий результат, на досягнення якого спрямовані дії учасників з об'єднання вкладів та спільної діяльності. При укладені і виконанні договору простого товариства між його учасниками здебільшого виникають відносини спільної власності. Для майнових складів учасники договору, а також майна, яке буде створено (придбане) внаслідок їх спільної діяльності, встановлюється правовий режим спільної часткової власності, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1134 ГПК України).

Як зазначено вище, відповідно п. 1.3 Договору про спільну діяльність, після закінчення будівництва об'єкта і підводу до об'єкта всіх інженерних систем і мереж та здачі його в експлуатацію, учасник-1 зобов'язується передати учаснику-2 у власність частину об'єкта відповідно до частки участника-2 в будівництві.

На підставі ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Отже, майнове права, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певним, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, до моменту створення об'єкту, який є предметом Договору про спільні діяльність, учасникам цього договору належать майнові права - це обумовлене право набуття в майбутньому право власності на нерухоме майно, яке виникне тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатня для набуття речового права. Вказане право є майном, тобто є матеріальною цінністю, відчуження якого, відповідно до п. 5.4 Установчого договору, повинно здійснюватись за рішенням загальних зборів.

Загальними зборами учасників Корпорації АИС відповідне рішення прийнято 16.01.2009, про що судом зазначено вище.

Виходячи з визначеного розділом ІV Установчого договору порядку набрання рішеннями загальних зборів сили (через 10 днів після їхнього прийняття), на час укладення Угоди № 1 та Додаткової угоди (23.01.2009) рішення загальних зборів учасників Корпорації АИС не набрало сили, тобто не було чинним.

Вказане свідчить про відсутність станом на 16.01.2009 у генерального директора Федотова Дмитра Сергійович повноважень на укладення Угоди № 1 та Додаткової угоди.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України). Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України Про господарські товариства (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Обставиною, яка свідчать про обізнаність відповідача про обмеження повноважень представника Корпорації (генерального директора), є наявність у останнього відповідного рішення загальних зборів з питань виходу зі спільної діяльності.

Таким чином, Угода № 1 та Додаткова угода були укладені, незважаючи на обізнаність відповідача про наявні обмеження повноважень генерального директора Корпорації АИС , у зв'язку з чим такі обмеження мають юридичну силу та свідчать про те, що ці правочини були укладені з перевищенням представником (генеральним директором) наданих йому повноважень.

Окрім того, враховуючи те, що жодних рішень зі схвалення Угоди № 1, Додаткової угоди після їх укладення загальними зборами учасників також не приймалося, факт схвалення таких правочинів юридичною особою відсутній, а отже відсутні і підстави для застосування положень 1 статті 241 ЦК України.

Докази проведення фінансових розрахунків між Корпорацією АИС та ПП Імпульс-В в матеріалах справи відсутні. Акт звірки розрахунків від 26.03.2009 не є первинним документом, який засвідчує вчинення господарської чи платіжної операції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, доводи позивача про недійсність Угоди № 1 та Додаткової угоди є обґрунтованим.

23.10.2017 року ПП Імпульс-В було припинено, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вирішуючи питання позовної давності суд виходить з такого.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Водночас, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

14.05.2012 Корпорація Співдружність КОМП визнана банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (постанова Господарського суду Харківської області у справі № 5023/7064/11).

27.03.2013 Мегерю Артура Валерійовича призначено ліквідатором Корпорації Співдружність КОМП .

До повноважень ліквідатора, поряду з керівництвом боржником, належить подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ).

Тобто, в даному випадку ліквідатор здійснює контрольні функції в інтересах кредиторів з метою створення передумов максимального забезпечення їх вимог. З огляду на це, при вирішенні питання позовної давності слід враховувати ці контрольні функції ліквідатора, які здійснюють не тільки в інтересах боржника, а й опосередковано в інтересах його кредиторів.

З огляду на це, позовна давність поновленню, а порушене право захисту.

Водночас, вимоги позивача про застосувати наслідків недійсності правочинів шляхом зобов'язання приватного акціонерного товариства Плодоовоч повернути корпорації Співдружність КОМП нерухоме майно не піддягають задоволенню, оскільки відповідач не є володільцем визначеного позивачем майна.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду № 1 про заміну сторони у зобов'язанні від 23.01.2009, укладену між відкритим акціонерним товариством Плодоовоч , приватним підприємством Імпульс-В та корпорацією Співдружність АИС .

Визнати недійсною додаткову угоду від 23.01.2009, укладену між відкритим акціонерним товариством Плодоовоч , приватним акціонерним товариством Імпульс-В та корпорацією Співдружність АИС .

Стягнути з приватного акціонерного товариства Плодоовоч (провулок Балтійський, 20, м. Київ, 04073, код 05528409) на користь корпорації Співдружність КОМП (вул. Озерна, 5, село Комунар, Харківський район, Харківська область, 62490, код 30712903) 3 200,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через Господарський суд міста Києва.

Рішення підписано 19.06.2018

Суддя С. А. Ковтун