Постанова

від 12.02.2019 по справі 910/19005/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/19005/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Корпорація "Співдружність КОМП",

представники позивача - Мегеря А.В. (арбітражний керуючий - ліквідатор), Михайлова В.В., адвокат (довіреність від 03.09.2018), ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Плодоовоч",

представник відповідача - Заброда М.Л., адвокат (довіреність від 10.01.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон",

представник третьої особи - Черей О.В., адвокат (довіреність від 09.01.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В.,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018

у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

у справі за позовом

Корпорації "Співдружність КОМП"

до Приватного акціонерного товариства "Плодоовоч"

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 Корпорація "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. (далі - позивач) звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Плодоовоч" (далі -ПАТ "Плодоовоч", відповідач) про визнання недійсними Угоди № 1 від 23.01.2009 про заміну сторони у зобов`язанні та додаткової угоди від 23.01.2009, укладені між ВАТ "Плодоовоч", ПП "Імпульс В" та Корпорацією "АИС", правонаступником якої є позивач.

2. Вимоги позивача обґрунтовані відсутністю рішення загальних зборів учасників Корпорації "АИС" на укладення оспорюваних угод, обов'язковість якого обумовлена Установчим договором Корпорації "АИС", а саме п. п. 4.2.6 та 5.4. Позивач вважає, що оспорювані угоди були укладені з перевищенням повноважень генеральним директором Корпорації "АИС".

3. Заявою від 08.12.2017 (надійшла до суду 11.12.2017) позивач збільшив розмір позовних вимог і додатково просив застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язати відповідача повернути позивачу наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446496080000, нежитлові будівлі, загальною площею 21980,10 кв. м., складові частини об'єкта нерухомого майна: адміністративно-офісна будівля площею 528,6 кв. м., А., будівля виробничо-складського комплексу площею 19617,5 кв. м., Б, складська будівля площею 596,7 кв. м., виробнича будівля площею 148,0 кв. м., І, будівля їдальні площею 288,0 кв. м., Л, будівля СТО площею 523,3 кв. м., М, виробнича будівля площею 278,0 кв. м., Р, за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20;

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446477380000, нежитлова будівля офісно-торгівельного центру (літ. Т ), загальна площа 12429,2 кв. м., за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20;

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446445080000, нежитлова торгівельно-виробнича будівля (літ. У ), загальна площа 1964,4 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20;

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446332280000, будівля виробничої майстерні (літ К) площею 67,3 кв.м., загальна площа 67,3 кв.м., за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20.

В обґрунтування вимог про повернення майна позивач посилався на те, що предметом спільної діяльності було будівництво цих об'єктів. А тому, на його думку, нерухомість, яка побудована спільною діяльністю, підлягає передачі позивачу, як правонаступнику учасника Корпорації Автоінвестстрой .

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19005/17 залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-консалтингова компанія Компанія з управління активами Будівельні проекти , що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду Аквілон .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду м. Києва 26.04.2018 у справі № 910/19005/17 позов, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, задоволено частково, визнано недійсними Угоду № 1 від 23.01.2009 про заміну сторони у зобов`язанні та додаткову угоду від 23.01.2009, в іншій частині позову відмовлено.

5. Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що Угода № 1 та додаткова угода до неї були укладені, незважаючи на обізнаність відповідача про наявні обмеження повноважень Генерального директора Корпорації "АИС", з перевищенням представником (Генеральним директором) наданих йому повноважень. Жодних рішень зі схвалення Угоди № 1 та додаткової угоди після їх укладення загальними зборами учасників Корпорації також не приймалося.

Окрім того, укладені угоди суперечать п. 5.4 Установчого договору Корпорації "АИС".

Щодо вимог про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов'язання відповідача передати позивачу нерухоме майно, господарський суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не є володільцем визначеного позивачем майна на час розгляду справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

6. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

6.1. 01.04.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Плодоовоч" (учасник-1) та Корпорацією "Автоінвестрой" (учасник-2) укладено Договір про спільну діяльність, метою якого визначено об'єднання грошових коштів і майна учасників для досягнення спільної господарської мети, а саме: будівництво нежилої будівлі (далі - Об'єкта) за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20 (п. 1.1 Договору).

Відповідно п. 1.3 Договору про спільну діяльність, після закінчення будівництва Об'єкта і підводу до Об'єкта всіх інженерних систем і мереж, здачі його в експлуатацію, учасник -1 зобов'язався передати учаснику-2 у власність частину Об'єкта відповідно до частки учасника - 2 в будівництві.

За умовами п. 3.7. Договору про спільну діяльність, остаточний розрахунок між учасником-1 та учасником-2 здійснюється після закінчення будівництва і оформлення учасником-1 акту введення об'єкта в експлуатацію.

6.2. 11.10.2004 Харківською районною державною проведено державну реєстрацію Установчого договору про створення та діяльність Корпорації "АИС" (далі - Установчий договір), відповідно до якого Корпораціє є договірним об'єднанням та правонаступником Корпорації "Автоінвестстрой".

До Корпорації "АИС" перешли всі права та обов'язки Корпорації "Автоінвестстрой", у тому числі і за Договором про спільну діяльність.

Установчий договір Корпорації "АИС" є установчим документом, який визначав органи управління Корпорації, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо.

Відповідно до умов Установчого договору Корпорації "АИС" (в редакції станом на час укладення Угоди № 1 та Додаткової угоди від 23.01.2009), вищим органом управління Корпорації є загальні збори учасників, а виконавчим органом - дирекція, яку очолює генеральний директор.

До виключної компетенції загальних зборів учасників було віднесено прийняття рішень про створення, реорганізацію і ліквідацію дочірніх підприємств, філій і представництв, ліквідації їхніх статутів та положень, прийняття рішень про входження Корпорації в об'єднання і виході з них, про з них, про заснування інших підприємств, у станова і організацій (п. 4.2.6 Установчого договору).

Згідно п. 5.4 Установчого договору, виключно за рішенням загальних зборів учасників, Корпорація могла продавати і передавати громадянам, підприємствам, організаціям, і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування чи в борг належні їй будинки, спорудження, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину й інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

За приписами розділу ІV Установчого договору, рішення загальних зборів учасників набирають сили через 10 днів після їхнього прийняття, якщо в зазначений термін на дане рішення не було накладено вето голови ради директорів Корпорації.

Генерального директора Корпорації "АИС" було наділено право без доручення здійснювати дії від імені Корпорації, зокрема, укладати договори (п. 4.11 Установчого договору).

6.3. Додатковою угодою від 18.03.2008 сторони змінили п. 1.1 Договору про спільну діяльність, визначивши, що мета спільної діяльності - об'єднання грошових коштів і майна учасника-1 і учасника-2 для досягнення спільної господарської мети, а саме:

- будівництво нежилої будівлі за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20;

- реконструкція столярної майстерні під облаштування торгово-сервісного центра, в тому числі автосалону і станції технічного обслуговування за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20;

- будівництво автосалонів зі станцією технічного обслуговування легкових і вантажних автомобілів за адресою: м. Київ, провулок ер. Балтійський, 20, з облаштуванням прилеглої території.

6.4. Додатковою угодою від 18.03.2008 сторони виклали останнє речення п. 1.2. Договору про спільну діяльність у такій редакції: "закінчення будівництва і реконструкції, передбачених п. 1.1. цього договору і здача об'єкта в експлуатацію: 28 грудня 2009 року".

6.5. 16.01.2009 відбулись загальні збори учасників Корпорації "АИС", на яких було прийнято рішення вийти зі спільної діяльності за Договором про спільну діяльність, укладеним з ВАТ "Плодоовоч" та укласти з ПП "Імпульс-В" угоду про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність та замінити Корпорацію "АИС" на ПП "Імпульс-В" у договорі, з компенсацією затрат Корпорації "АИС", які вона понесла за час участі у спільній діяльності.

6.6. 23.01.2009 ВАТ "Плодоовоч" (сторона 3), ПП "Імпульс-В" (сторона 2) та Корпорація "АИС" (правонаступником якої є корпорація "Співдружність КОМП") (сторона 1) уклали Угоду № 1 до Договору про спільну діяльність про заміну сторони у зобов'язанні, якою сторони погодили, що Корпорація "АИС" передає, а ПП "Імпульс-В" приймає на себе всі права та зобов'язання за Договором про спільну діяльність.

6.7. 23.01.2009 сторони підписали Додаткову угоду до Договору про спільну діяльність, якою змінили преамбулу і реквізити Договору про спільну діяльність, зокрема, визначили, що сторонами Договору про спільну діяльність є ПП "Імпульс-В" та ВАТ "Плодоовоч".

Від іменні Корпорації "АИС" Угода № 1 та Додаткова угода підписані Генеральним директором Федотовим Дмитром Сергійовичем.

6.8. 12.02.2009 проведено державну реєстрацію Установчого договору Корпорації "Співдружність КОМП", відповідно до якого остання є правонаступником Корпорації "АИС".

6.9. 26.03.2009 між Корпорацією "Співдружність КОМП" та ПП "Імпульс-В" підписано Акт звірки розрахунків по Угоді № 1, у якому сторони зазначили, що ПП "Імпульс-В" компенсувало Корпорації "Співдружність" всі затрати, які були понесені у зв'язку з виконанням зобов'язань по Угоді № 1, що склало 56 737 731,14 грн.

6.10. Постановою Господарського суду Харківської області від 14.05.2012 у справі № 5023/7064/11 було визнано банкрутом Корпорацію "Співдружність КОМП" та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2013 р. у справі № 5023/7064/11 призначено ліквідатором Корпорації "Співдружність КОМП" арбітражного керуючого Мегерю Артура Валерійовича.

6.11. 23.10.2017 ПП "Імпульс-В" було припинено, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 апеляційні скарги ПрАТ "Плодоовоч" та ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон", задоволено; рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2018 у справі № 910/19005/17 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення в цій частині, у задоволенні позову відмовлено повністю.

В іншій частині рішення залишено без змін.

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорювані угоди укладені відповідно до вимог чинного законодавства та установчих документів Корпорації "АИС", в межах повноважень для такого укладення, які були надані Генеральному директору загальними зборами Корпорації "АИС" від 16.01.2009, за висновками апеляційного суду права позивача, як правонаступника Корпорації "АИС", не порушені.

За висновками суду, позивач прийняв виконання Угоди № 1 шляхом підписання акту звірки розрахунків уповноваженим представником, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи

9. Апеляційним судом встановлено:

9.1. Згідно з протоколом загальних зборів учасників Корпорації "АИС" від 16.01.2009 було прийнято рішення вийти із спільної діяльності за договором про спільну діяльність від 01.04.2004, укладеним з ВАТ "Плодоовоч", та укласти з ПП "Імпульс-В" угоду про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність від 01.04.2004, який укладено між Компанією "АИС" і ВАТ "Плодоовоч" та замінити Корпорацію "АИС" на ПП "Імпульс-В" у вказаному Договорі з компенсацією коштів Корпорації "АИС", які вона понесла за час участі у спільній діяльності. Також, вирішено надати повноваження на підписання Угоди про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність від 01.04.2004 Генеральному директору Федотову Дмитру Сергійовичу.

9.2. Відповідно до п. 4.4.4 Установчого договору про створення та діяльність Корпорації "АИС", рішення загальних зборів учасників набирають законну силу через 10 днів після їх прийняття, якщо в зазначений термін на дане рішення не було накладено вето голови ради директорів.

9.3. В матеріалах справи відсутні докази того, що на протокол загальних зборів учасників Корпорації "АИС" від 16.01.2009 було накладено вето головою ради директорів.

9.4. Акт звірки розрахунків від 26.03.2009 по Угоді № 1, у сукупності з іншими доказами у справі, підтверджує отримання позивачем інвестованих грошових коштів в розмірі 56 737 731,14 грн. за Договором про спільну діяльність від 01.04.2004.

9.5. Згідно з п. 4.2.6 Установчого договору Корпорації "АИС", до компетенції загальних зборів Корпорації "АИС" належить, зокрема, прийняття рішень про входження Корпорації в об'єднання і виходу з них, про заснування інших підприємств, установ і організацій.

За висновками суду, спільна діяльність за укладеним Договором не є входження до об'єднання як до новоствореної юридичної особи, відтак, для укладення оспорюваних Угод від 23.01.2009 не було обов'язковим прийняття рішення загальними зборами Корпорації "АИС" з цього питання.

9.6. За умовами Договору про спільну діяльність від 01.04.2004, жодна із сторін договору не набуває права власності на збудовані будівлі.

Факт того, що позивач ніколи не мав права власності на будівлі, які розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/1026/15-г.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 13.09.2018, Корпорація "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. звернулася з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2018 у справі № 910/19005/17.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Ухвалою від 21.12.2018 Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 27.11.2018), після усунення недоліків касаційної скарги за ухвалою Суду від 03.10.2018, поновлено Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 910/19005/17, судове засідання призначено на 12.02.2018.

12. 14.01.2019 до Верховного Суду від ТОВ "КУА "Будівельні проекти" та ПрАТ "Плодоовоч" надійшли Відзиви на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

13. 11.02.2019 до Суду від ПрАТ "Плодоовоч" надійшли Пояснення по справі № 910/19005/17, з проханням врахувати пояснення відповідача та практику Верховного Суду у справі № 910/19164/17.

14. Корпорацією "Співдружність КОМП" 12.02.2019 Суду були подані Додаткові пояснення до касаційної скарги.

15. Представники скаржника (Корпорація "Співдружність КОМП"), в засіданні суду касаційної інстанції повністю підтримали вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просили Касаційний господарський суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 910/19005/17, залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2018.

16. Представники ПрАТ "Плодоовоч" та ТОВ "КУА "Будівельні проекти", в судовому засіданні, проти вимог та доводив скаржника заперечили з підстав наведених у відзивах та поданих поясненнях; просили Суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 910/19005/17 залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В.)

17. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення апеляційним судом ст. ст. 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України, ст. ст. 2, 80, 91, 92, 203, 215 ЦК України, ст. 119 ГК України. Крім того, посилаючись на приписи ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України вказує на те, що позовна давність підлягає поновленню, а порушене право захисту.

18. Скаржник доводить:

18.1. Акт звірки, який прийнятий апеляційним судом як документ що підтверджує отримання позивачем інвестованих коштів за Договором про спільну діяльність від 01.04.2004, не є належним та допустимим доказом у підтвердження проведення господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

18.2. Відсутність або наявність доказів того, що на протокол загальних зборів учасників Корпорації "АИС" від 16.01.2009 було чи не було накладено вето головою ради директорів не впливає на сам порядок набрання законної сили даним протоколом та не надає особі повноваження до спливу десятиденного строку на вчинення нею дій щодо підписання правочинів.

18.3. Наступного схвалення дій з боку юридичної особи -Позивача не було.

18.4. При вирішенні питання позовної давності слід враховувати контрольні функції ліквідатора, які здійснюють не тільки в інтересах боржника, а й опосередковано в інтересах його кредиторів, відтак, позовна давність підлягає поновленню, а порушене право захисту.

Доводи відповідача (ПрАТ "Плодоовоч")

19. Відповідач у Відзиві на касаційну скаргу доводить:

19.1. Акт звірки між Корпорацією "АИС" та ПП "Імпульс-В" містить дати платежів, суми сплачених грошових коштів, назви банків платника та отримувача коштів, що доводить факт розрахунків.

19.2. Відсутність чи наявність розрахунків не є та не може бути підставою для визнання угод недійсними.

19.3. загальні збори учасників Корпорації "АИС" 16.01.2009 здійснили своє волевиявлення, а саме надали згоду на укладення Генеральним директором Федотовим Дмитром Сергійовичем угоди про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність від 01.04.2004, який укладено між Корпорацією "АИС" та ВАТ "Плодоовоч".

19.4. Позивачу достеменно було відомо про укладення оскаржуваних угод з 2009, оскільки Корпорація "Співдружність КОМП" була стороною даних угод.

Доводи третьої особи (ТОВ "КУА "Будівельні проекти")

20. Третя особа доводить, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

21. Доводить, що Позивач прийняв виконання Договору шляхом підписання уповноваженим представником, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та провів всі необхідні розрахунки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, вимоги особи, що її подала, полягали в скасуванні Постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 910/19005/17 та залишенні без змін Рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2018;

в свою чергу, доводи і обґрунтування касаційної скарги стосуються виключно предмету позову в первісній редакції позовної заяви, а саме визнання недійсними Угоди № 1 від 23.01.2009 про заміну сторони у зобов'язанні та додаткової угоди від 23.01.2009, укладені між ВАТ "Плодоовоч", ПП "Імпульс В" та Корпорацією "АИС";

рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов'язання відповідача передати позивачу нерухоме майно - позивач в апеляційному порядку не оскаржив, а в касаційній скарзі викладена вимога про залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції в тому числі і в цій частині.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені ст. 300 ГПК обмеження суду касаційної інстанції щодо меж перегляду касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду здійснює перегляд Постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 910/19005/17 в частині вимог про визнання недійсними Угоди № 1 від 23.01.2009 про заміну сторони у зобов'язанні та додаткової угоди від 23.01.2009.

23. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом позову, в даному випадку, є визнання недійсними Угоди № 1 від 23.01.2009 про заміну сторони у зобов'язанні та додаткової угоди від 23.01.2009, укладені між ВАТ "Плодоовоч", ПП "Імпульс В" та Корпорацією "АИС", правонаступником якої є позивач.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 ГК України).

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

При вирішенні даного спору підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Підставою для визнання недійсними Угоди № 1 від 23.01.2009 про заміну сторони у зобов`язанні та додаткової угоди від 23.01.2009 визначено укладення їх з перевищенням повноважень, за відсутністю рішення загальних зборів учасників Корпорації "АИС" на укладення оспорюваних угод, обов'язкова наявність якого обумовлена п.п. 4.2.6 та 5.4. Установчого договору Корпорації "АИС".

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частинами 1 та 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції (п.8), за протоколом загальних зборів учасників Корпорації "АИС" від 16.01.2009, зокрема, прийнято рішення вийти із спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 01.04.2004 та укласти з ПП "Імпульс-В" угоду про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність від 01.04.2004, з наданням повноважень на підписання Угоди про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність від 01.04.2004 Генеральному директору Федотову Дмитру Сергійовичу.

Відповідно до п. 4.4.4 Установчого договору про створення та діяльність Корпорації "АИС", рішення загальних зборів учасників набирають законну силу через 10 днів після їх прийняття, якщо в зазначений термін на дане рішення не було накладено вето голови ради директорів

Судами встановлено, що наведене вище рішення прийнято загальними зборами учасників Корпорації "АИС" 16.01.2009, оспорені правочині, за підписом Генерального директора Федотова Д.С., укладені 23.01.2009.

Слід відзначити, що дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 910/19164/17 (Постанова від 25.10.2018).

Поряд з цим, апеляційним судом встановлено, що загальні збори учасників Корпорації "АИС" 16.01.2009 здійснили своє волевиявлення, а саме надали згоду на укладення Генеральним директором Федотовим Дмитром Сергійовичем угоди про заміну сторони у спільній діяльності до Договору про спільну діяльність від 01.04.2004, який укладено між Корпорацією "АИС" та ВАТ "Плодоовоч".

Водночас, слід зауважити, що не набрання законної сили відповідно до розділу 4 установчого договору позивача протоколу від 16.01.2009 не впливає на волевиявлення учасників уповноваженого органу корпорації "АИС" щодо укладення спірних угод.

Щодо Акту звірки розрахунків від 26.03.2009 по Угоді № 1, то означений документ був прийнятий апеляційним господарським судом до уваги та оцінений у сукупності з іншими доказами, на підставі яких суд встановив отримання позивачем інвестованих грошових коштів в розмірі 56 737 731,14 грн. за Договором про спільну діяльність від 01.04.2004.

Згідно ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявних у справі доказів, які були досліджені апеляційним судом та їм була надана належна правова оцінка, достатньо, аби дійти висновку про те, що загальні збори учасників Корпорації "АИС" 16.01.2009 здійснили своє волевиявлення, а саме, надали згоду на укладення Угоди № 1 від 23.01.2009 про заміну сторони у зобов`язанні та додаткової угоди від 23.01.2009, оскільки відповідно до 4 Установчого договору, вето Голови директорів Корпорації на вказане рішення накладено не було та дій щодо несхвалення зазначеного рішення, яке оформлене протоколом від 16.01.2009, зокрема, щодо скасування цього рішення, учасниками корпорації також вчинено не було.

Поміж тим, позивач, в обґрунтування заявлених вимог послався на відсутність рішення загальних зборів учасників Корпорації "АИС", обов'язкова наявність якого обумовлена п.п. 4.2.6 та 5.4. Установчого договору Корпорації "АИС".

Під час розгляду справи було встановлено, що за п. 4.2.6 Установчого договору Корпорації "АИС" до компетенції загальних зборів Корпорації "АИС" належить, зокрема, прийняття рішень про входження Корпорації в об'єднання і виходу з них, про заснування інших підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5.4 Установчого договору про створення та діяльність Корпорації, Корпорація вправі продавати і передавати громадянам, підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування чи в борг належні їй будинки, спорудження, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину й інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу тільки за рішенням загальних зборів учасників.

Як це було встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано під час касаційного провадження, спільна діяльність за укладеним Договором не є входження до об'єднання як до новоствореної юридичної особи.

Також, апеляційним судом, з посиланням на рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/1026/15-г, встановлено, що позивач ніколи не мав права власності на будівлі, які розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини, а також приписи ч. 2 ст. 300 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком про те, що для укладення оспорюваних Угод від 23.01.2009 не було обов'язковим прийняття рішення загальними зборами Корпорації "АИС" з цього питання.

Крім того, у задоволенні даного позову було відмовлено з підстав його необґрунтованості, тому Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно не порушення останнім строків позовної давності при зверненні до суду, оскільки, у даному випадку, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

24. Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом ст. ст. 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України, ст. ст. 2, 80, 91, 92, 203, 215 ЦК України, ст. 119 ГК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Інші доводи Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. (п. 17 цієї Постанови) направлені на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених ст. 300 ГПК України.

25. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. та необхідність залишення постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 910/19005/17 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

26. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. та залишенням без змін оскарженого судового акту, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері А.В. залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 910/19005/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков