Ухвала

від 18.06.2018 по справі 30/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.06.2018 р. Справа№ 30/6

Суддя Мороз Н. В.,

розглянувши матеріали скарги: ОСОБА_1, м. Львів

на рішення, дії або бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області

по справі №30/6

За позовом: СПД-фізична особа ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: ПП „Євро-Трейд", м.Львів

про стягнення 62 088, 10 грн.

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Бурак М.П.

Представники:

Від скаржника (позивача): ОСОБА_1

Від боржника (відповідача): н/з

Від органу ДВС: н/з

Суть спору:

До Господарського суду Львівської області звернувся ОСОБА_1, в порядку ст. 339 ГПК України, зі скаргою на дії та бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про закриття виконавчого провадження №51828857 від 28.04.2017р. та зобов'язання працівників виконавчої служби до вчинення дій.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2018р. скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2018р.

В судове засідання 18.06.2018р. скаржник з'явився, вимоги викладені у скарзі підтримав. Зазначив, що державним виконавцем не було вжито всіх заходів для забезпечення виконання наказу господарського суду Львівської області №30/6 від 12.04.2010р. Зокрема, державний виконавець не звертався до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ПП Євро-Трейд - ОСОБА_2, з вилученням паспорта. Вважає, що виконавчою службою було вчинено лише ряд стандартних дій, які не забезпечили виконання наказу господарського суду. Вимоги скарги просить задоволити.

Представник органу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.06.2018р. виконав частково. 15.06.2018р. на поштову адресу господарського суду надійшов відзив на скаргу, згідно якого представник виконавчої служби повідомив про дії які вчинялися державним виконавцем в межах виконавчого провадження №51828857 та просить в задоволенні скарги відмовити . Також, на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника виконавчої служби про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання. Проте, суд зазначає, що вказане клопотання електронним цифровим підписом не підписано, його оригінал на адресу суду не надходив.

Суд звертає увагу, що згідно п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Відповідач (боржник) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно ч.ч. 1,2. ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, заслухавши доводи скаржника, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.04.2010р. у справі №30/6 позов задоволено частково та стягнуто з приватного підприємства Євро-Трейд на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 39667,10 грн. основного боргу, 11210,50 грн. штрафу, 620,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 01.04.2010р. видано наказ від 12.04.2010р. про примусове виконання рішення.

03.08.2016р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №51828857 з виконання наказу Господарського суду Львівської області №30/6 від 12.04.2010р.

28.04.2017р. головним державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онисько С.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (копія постанови в матеріалах справи). З вказаної постанови вбачається, що боржник на виклики державного виконавця не з'являвся, борг не сплачував. Згідно бази даних МРЕВ 2000 та НАЇС, транспортних засобів зареєстрованих за боржником виявлено не було. Крім того, суд зазначає, що згідно акту державного виконавця перевірити майновий стан боржника по місцю проживання виявилось неможливим, оскільки доступу до приміщення не було і здійснені державним виконавцем заходи розшуку майна виявилися безрезультатними. Державним виконавцем було арештовано рахунки в банківських установах, проте згідно відповіді банків на рахунках боржника відсутні кошти. З метою забезпечення виконання виконавчого документу державним виконавцем внесено відповідні записи до реєстру заборон відчуження майна. Державним виконавцем було скеровано подання про обмеження керівника вказаного підприємства у праві виїзду за кордон, у задоволенні якого було відмовлено. Державним виконавцем скеровано подання про притягнення керівника ГІП "Євро Трейд" до відповідальності передбаченої законом за невиконання рішення суду, проте згідно відповіді Личаквського ВП ГУ НП у Львівській області відомості, щодо керівника у ЄРДР внесено не було.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з діями державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 28.04.2017р., стягувач неодноразово звертався до господарського суду зі скаргами на дії виконавчої служби, зокрема зі скаргами від 22.06.2017р. вх. №2750/17 та від 05.07.2017р. вх. №2940/17, які були повернуті скаржнику без розгляду. Також, стягувачем було подано скаргу на дії ДВС від 05.01.2018р. вх. №35/18, яка була прийнята судом до розгляду, проте внаслідок невиконання скаржником вимог ухвали суду та неявки в судове засідання, скарга була залишена судом без розгляду.

07.06.2018р. стягувач повторно звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії та бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Скаржник просить суд продовжити термін для оскарження постанови державного виконавця. Причиною несвоєчасного звернення зі скаргою до суду вказує тривале перебування скаржника за кордоном, в підтвердження чого надає копію закордонного паспорта ОСОБА_1 з відмітками прикордонної служби Республіки Польща про перетин кордону.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений у статті 341 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог цієї статті та статті 119 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Стаття 55 Конституції України встановлює, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною 2 ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на наведене, дослідивши матеріали справи та долучені до скарги докази, враховуючи неодноразове звернення стягувача зі скаргами на дії державної виконавчої служби до господарського суду щодо оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2017р. та тривале перебування скаржника за межами території України, з метою реалізації права особи на звернення до суду , суд дійшов висновку відновити скаржнику строк для подання скарги.

Згідно ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Звернувшись до господарського суду із скаргою на дії та бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, скаржник просить скасувати постанову про закриття виконавчого провадження №51828857 від 28.04.2017р., зобов'язати працівників виконавчої служби виконати рішення та встановити терміни його виконання, зобов'язати працівників виконавчої служби оголосити в розшук директора ПП Євро-Трейд - ОСОБА_2, згідно ст. 40 Закону України Про виконавче провадження та звернутись в суд згідно з положеннями ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України із вилученням паспорта до повного виконання зобов'язання. В обґрунтування вимог скарги, скаржник посилається на те, що державним виконавцем не було вжито всіх заходів для забезпечення виконання наказу господарського суду Львівської області №30/6 від 12.04.2010р. Зокрема, при зверненні державного виконавця Онисько С.В. до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ПП Євро-Трейд - ОСОБА_2, державний виконавець просив тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта, що на думку скаржника надало боржнику можливість ухилятися від виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи свої вимоги у скарзі, скаржник посилається на норми Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка на момент винесення оспорюваної постанови державним виконавцем втратила чинність, а також на норми Господарського процесуального кодексу України в редакції яка втратила чинність на час звернення зі скаргою до суду. Крім того, згідно вимог скарги позивач просить суд скасувати постанову про закриття виконавчого провадження №51828857 від 28.04.2017р., проте, до матеріалів скарги стягувачем долучено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2017р. ВП №51828857.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження у редакції яка діє 3 05.10.2016р., державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З огляду на наведену норму закону, суд звертає увагу, що державний виконавець має право, а не обов'язок звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду. Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та підтверджується виконавчою службою у відзиві на скаргу, 15.11.2016р. державним виконавцем скеровувалось подання до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ПП Євро-Трейд . 15.12.2016р. на адресу виконавчої служби надійшла ухвала Галицького районного суду м. Львова №461/7878/16-ц від 02.12.2016р. про відмову у задоволенні вказаного подання.

Суд зазначає, що законом не передбачено обов'язку державного виконавця щодо звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України саме з вимогою про вилучення паспорта.

Щодо вимоги скаржника про зобов'язання працівників виконавчої служби оголосити в розшук директора ПП Євро-Трейд - ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Згідно наказу про примусове виконання рішення від 12.04.2010р. по справі 30/6, боржником виступає ПП Євро-Трейд , а не фізична особа ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2018р. та відзиву на скаргу, державним виконавцем вчинялися заходи щодо розшуку майна боржника, зокрема, скеровувались запити в Державну податкову службу України, РСЦ МВС у Львівській області, а також здійснювались спроби перевірки майна боржника за місцем реєстрації, які виявились безезультатними.

Відповідно до ч.1. ст.6 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.1. ст.11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, а також з відзиву на скаргу та не заперечується скаржником, державним виконавцем було здійснено ряд дій з метою примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №30/6 від 12.04.2010р., зокрема: вчинялись заходи щодо розшуку майна боржника (скеровувались запити в Державну податкову службу України та РСЦ МВС у Львівській області, здійснювався вихід на територію за адресою реєстрації юридичної особи); арештовувались рахунки боржника в банківських установах; вносились відповідні записи до реєстру заборон відчуження майна; скеровувалось подання про обмеження керівника вказаного підприємства у праві виїзду за кордон, у задоволенні якого було відмовлено; скеровувалось подання про притягнення керівника ГІП "Євро Трейд" до відповідальності передбаченої законом за невиконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи вчинення виконавцем вищезазначених дій, суд вважає доводи скаржника про бездіяльність державного виконавця безпідставними та не вбачає порушення вимог законодавства в діях державного виконавця. Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог скаржника щодо скасування постанови про закриття виконавчого провадження від 28.04.2017р., зобов'язання працівників виконавчої служби оголосити в розшук директора ПП Євро-Трейд - ОСОБА_2, та звернутись в суд про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України із вилученням паспорта до повного виконання зобов'язання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 1 ст.18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведене, вимога скаржника щодо зобов'язання працівників виконавчої служби виконати рішення суду та встановити термін виконання є неналежною та такою що не підлягає задоволенню, оскільки виконання судового рішення забезпечується державою у встановленому законом порядку. Законом України Про виконавче провадження закріплено обов'язок державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Також, суд звертає увагу, що законодавством не передбачено можливості встановлення судом терміну виконання рішення.

Згідно положень п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012р. №9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змістувизнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів скарги не вбачається порушення вимог законодавства в діях державного виконавця, а наведені скаржником доводи бездіяльності державного виконавця є необґрунтованими та недоведеними.

Оскільки факт порушення державним виконавцем прав та інтересів скаржника не підтверджений жодними належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Як передбачено п.п.1,3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 340, 342, 343 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1, м. Львів від 05.06.2018р. (07.06.2018р. вх. №1538/18) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.