Рішення

від 11.06.2018 по справі 905/388/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/388/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма Висмут ,

пр-т Київський, 38б/29, м. Донецьк, 83054

Поштова адреса: пров. Коломиївський, буд. 17/31А, кв. 424, м. Київ, 03022

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Лакс

вул. Московська, 54, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

про стягнення 17846грн 94 коп.

За участю:

представник позивача: Вареник І.В., довіреність №30 від 24.05.2018

представник відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма ВИСМУТ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛАКС про стягнення 17 846,94грн, а саме: 14 822,71 грн боргу за договором купівлі-продажу №166/12 від 05.01.2012, 237,16 грн інфляційних, 1 304,80 грн 3% річних та 1 482,27грн штрафу 10%.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №166/12 від 05.01.2012 та на неоплату поставленого товару за видатковою накладною №51, податковою накладною №6/7 від 09.02.2015 на суму 14 822,71грн з ПДВ.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи на 14.05.2018, викликано у судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача.

Уповноважені представники сторін в призначене судове засідання не прибули.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2018, направлена на поштову адресу позивача (пров. Коломиївський, буд. 17/31А, кв. 424, м. Київ, 03022) вказану у позовній заяві, повернулася до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання , та була направлена йому повторно 05.05.2018.

14.05.2018 судом вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма Висмут , за адресою: пров. Коломиївський, буд. 17/31А, кв. 424, м. Київ, 03022 ухвали суду від 16.04.2018 за штрихкодовим ідентифікатором 1400039642273. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400039642273 станом на 12.05.2018 невдала спроба вручення в місці виконання операції КИЇВ 22, станом на 14.05.2018 відправлення до відділення зв'язку в місці виконання операції Чернігів.

Крім того, в порядку ч. 1 ст. 1-1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (зі змінами та доповненнями) на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет розміщено оголошення про виклик у судове засідання 14.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма Висмут .

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400039481768.

02.05.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №38 від 24.04.2018. В поданому відзиві відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити повністю в їх задоволенні. Зокрема, відповідач зазначає, що видаткова та товаротранспортна накладні оформлені з порушенням законодавства, квитанція ТОВ Делівері підтверджує тільки факт прийняття вантажу на склад перевізника, про отримання відповідачем товару від перевізника доказів не надано. Податкова накладна не може бути доказом по справі в частині підтвердження фактичного отримання товару та існування заборгованості. Крім того, відповідач вказує, що надані акти звіряння взаєморозрахунків складені позивачем станом на 01.02.2018, 02.06.2016 та 01.02.2018 не підписані уповноваженою особою відповідача.

10.05.2018 від позивача на адресу суду надійшли заперечення №27 від 07.05.2018 на відзив відповідача. В поданих запереченнях позивач посилається на п.2.1 Договору та зазначає, що покупець разом з замовленням товару 06.02.2015 запросив електронну накладну на товар та отримав скановану накладну 09.02.2015 на свою електронну пошту, цим підтверджується, що покупець прийняв товар на складі продавця 09.02.2015, по факту виписки видаткової накладної продавцем. Позивач, посилаючись на п.4.2 договору, стверджує, що момент виписки видаткової накладної №51 від 09.02.2015 на складі продавця є відправною точкою для відліку відстрочення оплати за товар. Що позивач продав товар відповідачу 09.02.2015, і, незалежно від способу та факту отримання, обставин транспортування та інших дій, які проводилися з товаром, купленим покупцем 09.02.2015 з відстрочкою платежу 30 календарних днів та переданим покупцю на складі продавця 09.02.2015, цей товар повинен бути оплачений покупцем не пізніше терміну відстрочки в 30 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної 09.02.2015. Позивач зазначає, що заключне двостороннє оформлення видаткової накладної та передача одного екземпляра продавцю разом з довіреністю повинно бути проведено покупцем у відповідності та в терміни згідно діючого законодавства, але до сих пір ці дії покупцем не здійснені. Крім того, за твердженням позивача додатковим беззаперечним доказом фактичного фізичного отримання товару по видатковій накладній №51 від 09.02.2015 на фірмі покупця та отримання в бухгалтерії покупця документів на товар на паперовому носії є той факт, що бухгалтерською службою ТОВ ФІРМИ ЛАКС з електронної бази державної податкової звітності MEDOС шляхом запиту 17.02.2015 в 14ч 45 хв (після оплати продавцем 11.02.2015 послуг вантажоперевізника та забору товару покупцем 13.02.2015 зі складу вантажоперевізника Делівері у м. Ніжин) покупцем була отримана електронна податкова накладна №6/7 від 09.02.2015 на суму 14822,71, в т.ч. 969,71грн ПДВ. Позивач зазначає, що отримана і використана в розрахунках з державою по обов'язку сплати ПДВ електронної податкової накладної №6/7 від 09.02.2015 на суму 14822,71, в т.ч. 969,71грн ПДВ є додатковим беззаперечним фактом отримання товару покупцем, але обов'язки по розрахунку за товар виникли з моменту виписки видаткової накладної №51 з 09.02.2015, борг в сумі 14822,71грн повинен бути сплачений не пізніше 30 календарних днів від 09.02.2015.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 29 травня 2018 та викликано у судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача.

23.05.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшли заперечення від 22.05.2018 №45 на позовну заяву. В поданих запереченнях відповідач зазначає, що у позивача анульована реєстрація платника податку за самостійним рішенням контролюючого органу по причині відсутності поставок та ненадання декларацій. Окрім того, відповідач зазначає, що з початком антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з боку правоохоронних органів України поширена практика залучення до кримінальної відповідальності за статтею 258-5 КК Фінансування тероризму за господарські та торговельні відносини з підприємствами із зони АТО, сплату податків в ДНР . Враховуючи дані обставини, з метою запобігання виникнення непорозумінь із контролюючими органами та можливості продовження господарської діяльності із позивачем. Відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу його реєстрації на підконтрольній Україні території. Але позивач залишився зареєстрованим у м.Донецьк. В зв'язку з чим Відповідачем було припинено подання замовлень на придбання товару у позивача.

23.05.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява від 22.05.2018 №46, в якій відповідач просить розглянути справу без його участі.

29.05.2018 у судове засідання прибув тільки уповноважений представник позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, яке призначено на 29.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400039861889.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

З огляду на те, що позивач стверджує про отримання відповідачем товару гірчичники на суму 14 822,71грн за видатковою накладною №51 від 09.02.2015, товарно-транспортною накладною №39 від 10.02.2015, податковою накладною №6/7 від 09.02.2015, відправленого позивачем 11.02.2015 на адресу відповідача згідно з квитанцією про прийом вантажу №0330102894 за участю експедитора - ТОВ Делівері (ідентифікаційний код 31738765), а відповідач в той же час заперечує отримання товару та зазначає, що надана позивачем квитанція ТОВ Делівері підтверджує тільки факт прийняття вантажу на склад перевізника, про отримання відповідачем товару від перевізника доказів не надано, що також викликає сумнів у добросовісному виконанні учасниками справи їхніх процесуальних прав, виконанні обов'язків щодо доказів, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача надати суду докази отримання (вручення) ТОВ Лакс товару за видатковою накладною №51 від 09.02.2015, товарно-транспортною накладною №39 від 10.02.2015 податковою накладною №6/7 від 09.02.2015 на суму 14 822,71грн з ПДВ, відправленого позивачем 11.02.2015, експедитор - ТОВ Делівері , згідно з квитанцією про прийом вантажу №0330102894.

Окрім того, зважаючи на подані відповідачем заперечення на позовну заяву, суд вважав за доцільне витребувати у позивача докази державної реєстрації позивача, його місцезнаходження, керівництва станом на теперішній час.

В судовому засіданні 29.05.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 11 червня 2018 року.

Ухвала суду від 29.05.2018 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400039860823.

07.06.2018 на адресу суду від відповідача надійшла заява №62 від 04.06.2018, в якій він просить справу розглянути без участі представника відповідача та не визнає позовні вимоги. Представник відповідача не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.

Представник позивача не заперечив проти клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відмовив в задоволенні заяви позивача про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з її необґрунтованістю.

За приписами ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Однак, приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання та приписи ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника відповідача.

08.06.2018 позивачем через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи №34 від 06.06.2018, яке задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи з огляду їх подання на виконання ухвали суду від 29.05.2018.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2018, місцезнаходження юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма Висмут проспект Київський, будинок 38-б, квартира 29, м. Донецьк, місцезнаходження філії Туристична фірма Висмут вул. Московська, будинок 9/7, м.Херсон.

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Лакс , вул. Московська, буд. 54, м. Ніжин.

Як вбачається з довідки АТ Сбербанк вих.№48/5/52-10 від 04.06.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма Висмут станом на 31.05.2018 відкрито поточний рахунок №260020132821 в національній валюті України (980), доларах США (840), Євро (978), російських рублях (643) в Акціонерному товаристві Сбербанк (МФО 320627 код ЄДРПОУ 25959784),юридична адреса: 01601, м. Київ, вул.Володимирська,46; Маріупольське відділення №33 АТ Сбербанк , адреса: 87515, м. Маріуполь, пр.Миру (Леніна), 67/30.

За даними з офіційного сайту Державної фіскальної служби України станом на 01.06.2018 щодо платника податків ТОВ НКВТ фірма ВИСМУТ наявна інформація: Перебуває на обліку в органах доходів та зборів

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

05.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма Висмут (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лакс (покупець) укладено договір купівлі-продажу №166/12 (далі - договір), відповідно до умов якого предметом купівлі-продажу по даному договору є вироби медичного призначення та інші споживчі товари, в подальшому - товар, найменування, кількість, асортимент і ціна яких вказана у видаткових накладних продавця (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар згідно з накладною. Загальна сума договору складається з сум накладних в рамках даного договору. Партії товару продаються по заявкам покупця.

Згідно з п. 2.1 договору товар передається покупцю на складі продавця.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що умови оплати - відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту виписки відвантажувальних накладних.

Відповідно до п. 4.3 договору при наявності у покупця заборгованості за куплений товар по кільком накладним, отриманий від нього платіж буде зараховано в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий раніше, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні.

Згідно з п. 9.1, 9.2 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення дії даного договору жодна зі сторін не надасть іншій стороні письмового повідомлення про його розірвання, договір продовжується на наступний рік.

Сторонами не подано доказів про розірвання договору, а тому договір вважається продовженим на наступний рік.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В підтвердження здійснення відповідачу поставки товару на суму 14822,71 грн позивач посилається на видаткову накладну №51 на поставку відповідачу товару: гірчичник №10 РС №6893/2007 в кількості 4000 пакетів на суму 6640,00 грн, гірчичник-пакет перцевий № 10 Р№2327/2003 в кількості 540 пакетів на суму 1053,00 грн, гірчичник-пакети економ №10 Р№2327/2003 в кількості 2000 пакетів на суму 3480,00 грн, гірчичники-пакети дитячі економ №10 Р№2327/2003 в кількості 1000 пакетів на суму 1800,00 грн, гірчичники-пакети перцеві економ №10 Р№2327/2003 в кількості 500 пакетів на суму 880,00, а всього на суму 14822,71 грн, податкову накладну 6/7 від 09.02.2015 на суму 14822,71, яка містить посилання на договір №166/12 від 05.01.2012, товарно-транспортну накладну № 39 від 10.02.2015, яка містить посилання на накладну №51 та податкову накладну 6/7 від 09.02.2015.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із п. 2.1, п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.4, 2.5 Положення).

Отже, доказом отримання відповідачем у позивача товару є первинні бухгалтерські документи.

Як встановлено судом, видаткова накладна №51 від 09.02.2015 та податкова накладна №6/7 від 09.02.2015 на суму 14822,71 грн містять перелік товару, його вартість, посилання на договір, найменування юридичних осіб, підпис особи, яка передає товар (складає документ), скріплений печаткою підприємства позивача. Товарно-транспортна накладна № 39 від 10.02.2015 на суму 14822,71грн містить перелік товару, його вартість, посилання на накладну №51 та податкову накладну 6/7 від 09.02.2015, найменування юридичних осіб, підпис особи, яка передає товар (складає документ), скріплений печаткою підприємства позивача.

Позивачем подано до матеріалів справи повідомлення про доставку документа адресату, відповідно до якого відправник (21960856) ТОВ Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма Висмут , vismut_05@ukr.net , одержувач (14255011) ТОФ Фірма Лакс , дата та час доставки: 17.02.2015 в 14:45, документ (j121007) податкова накладна №6/7 від 09.02.2015.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

З огляду на те, що позивач стверджує про отримання відповідачем товару гірчичники на суму 14 822,71грн за видатковою накладною №51 від 09.02.2015, товарно-транспортною накладною №39 від 10.02.2015, податковою накладною №6/7 від 09.02.2015, відправленого позивачем 11.02.2015 на адресу відповідача згідно з квитанцією про прийом вантажу №0330102894 за участю експедитора - ТОВ Делівері (ідентифікаційний код 31738765), а відповідач в той же час заперечує отримання товару та зазначає, що надана позивачем квитанція ТОВ Делівері підтверджує тільки факт прийняття вантажу на склад перевізника та не підтверджує отримання відповідачем товару від перевізника, Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 29.05.2018 зобов'язав позивача в порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України надати докази отримання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Лакс товару за видатковою накладною №51 від 09.02.2015, товарно-транспортною накладною №39 від 10.02.2015 податковою накладною №6/7 від 09.02.2015 на суму 14 822,71грн з ПДВ, відправленого позивачем 11.02.2015, експедитор - ТОВ Делівері , згідно з квитанцією про прийом вантажу №0330102894.

На виконання вимог ухвали суду від 29.05.2018, позивачем подані до матеріалів справи документи з доказами їх направлення відповідачу.

Так, відповідно до акта отримання багажу № А-14900000010045 від 13.02.2015, товар за квитанцією №0330102894 (відвантаження склад Дніпропетровськ-1, відправник НКВТФ Вісмут ТОВ, багаж 33 місця, одержувач Лакс Фірма ТОВ) отримано відповідачем в особі ОСОБА_3 на складі м. Ніжин багаж 33 місця за довіреністю №1 (зареєстрованою у ТОВ Делівері під номером НЖ-30) на отримання вантажу (багажу) від ТОВ Делівері від 01.01.2015, паспортні дані НМ 289259, дата видачі паспорту 16.06.2007. Факт отримання відповідачем (уповноваженою особою відповідача) товару підтверджується довіреністю № 1 на отримання вантажу (багажу) від ТОВ Делівері від 01.01.2015 виданої на ім'я, зокрема, ОСОБА_3 та актом отримання багажу № А-14900000010045 від 13.02.2015 за квитанцією 0330102894, копія яких додана до матеріалів справи.

З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що посилання відповідача на неотримання товару, направленого на його адресу позивачем з підконтрольної Україні території, на суму 14822,71грн є безпідставними, адже про здійснення відповідної господарської операції свідчать підписаний уповноваженою особою відповідача акт приймання багажу №А-14900000010045 13.02.2015 об 11:37. Слід зазначити, що по вказаному акту відповідачем було отримано багаж ще від 4 підприємств. Акт отримання багажу не містить будь-яких застережень щодо неотримання товару, а навпаки містить інформацію про відсутність претензій до цілісності, кількості , товарного виду вантажу, а видачу вантажу по акту приймання багажу №А-14900000010045 від 13.02.2015 провів ОСОБА_4

Позивач стверджував про відправлення відповідачу спірного товару через ТОВ Делівері по квитанції №0330102894, на доставку якого окрім видаткової накладної №51 та податкової накладної накладною №6/7 від 09.02.2015, була виписана товарно-транспортна накладна №39 від 10.02.2015, в той же час відповідач не спростував цієї обставини та не надав відповідних доказів.

За таких обставин, позивач виконав зобов'язання з поставки товару відповідачу на суму 14822,71 грн.

Відповідач зобов'язаний розрахуватися за товар у строк - 11.03.2015.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду становить 14822,71 грн.

Відповідачем не подано суду доказів повної оплати вартості поставленого товару.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, як підстава для відмови у позові, оскільки спростовуються матеріалами справи, так як в справі наявні документи, які підтверджують факт отримання відповідачем товару.

Отже, борг в сумі 14822,71 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 10% штрафу у розмірі 1482,27 грн.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що у випадку прострочки оплати товару на строк понад шістдесят календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити додатково понад вищевказану пеню виплатити продавцю штраф у розмірі десяти відсотків від заборгованості. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання основного зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 1482,27 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 237,16 грн інфляційних за період з березня 2015 по січень 2018 та 1304,80 грн 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 12.03.2015 по 14.02.2018.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд доходить висновку, що правомірним є нарахуванням позивачем 3% річних у сумі 1303,56 грн за період з 12.03.2015 по 14.02.2018, оскільки позивачем безпідставно не враховано, що у 2016 році кількість днів становить 366 днів. Таким чином, у стягненні 01,24 грн річних має бути відмовлено.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з березня 2015 по січень 2018, суд доходить висновку, що він не перевищує дійсного розміру інфляційних втрат за визначений період, а отже підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 237,16 грн інфляційних за період з березня 2015 по січень 2018.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на електронну переписку між позивачем та відповідачем, як визнання поставки відповідачу товару, оскільки з неї неможна достовірно та точно встановити факт отримання відповідачем товару на суму 14822,27грн.

Посилання відповідача на домовленість сторін, щодо отримання товару на складі продавця, не спростовують факт отримання спірного товару відповідачем та його обов'язок провести оплату в обумовлений договором термін.

Враховуючи вище наведене та приймаючи до уваги матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛАКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма ВИСМУТ 14 822грн71коп. боргу, 237грн16коп. інфляційних, 1 303грн56коп. 3% річних та 1 482грн27коп. штрафу 10%. Позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛАКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма ВИСМУТ 3% річних у сумі 01грн24коп. задоволенню не підлягають.

Позивачем в судовому засіданні усно висловлено намір збільшити судові витрати, та окрім суми, заявленої в попередньому розрахунку судових витрат, стягнути витрати пов'язані з представництвом позивача у суді та відправкою відповідачу документів по справі.

Суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2018 про залишення позовної заяви без руху, надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести №19 від 02.04.2018, який складається тільки з судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Інших письмових заяв та клопотань щодо розміру судових витрат до суду в порядку передбаченому приписами Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду за захистом свого порушеного права сплатив судовий збір у сумі 1762,00грн, що підтверджується оригіналом платіжного доручення №2118 від 06.02.2018, який знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 124, 128, 129, 165, 202, 232, 233, 236-242, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма ВИСМУТ до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛАКС про стягнення 17 846 грн.94коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛАКС (вул. Московська, 54, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, ідентифікаційний код 14255011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма ВИСМУТ (пр-т Київський, 38б/29, м. Донецьк, Поштова адреса: пров. Коломиївський, буд. 17/31А, кв. 424, м. Київ, ідентифікаційний код 21960856) 14 822грн71коп. боргу, 237грн16коп. інфляційних, 1 303грн56коп. 3% річних та 1 482грн27коп. штрафу 10%, 1761грн88коп. судового збору.

3. У частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛАКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма ВИСМУТ 3% річних у сумі 01грн24коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Рішення складено та підписано 18.06.2018.

Суддя Н.Ю.Книш