Постанова

від 19.06.2018 по справі 915/1294/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1294/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Головея В.М.,

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 19 березня 2018 року (повний текст складено 23.03.2018р.)

по справі № 915/1294/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ

про стягнення 21677, 59 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_3

дата та місце винесення рішення: 19.03.2018р., м. Миколаїв, вулиця Адміральська, 22 Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ 21677,59 грн., з яких 17236,29 грн. основної заборгованості, 2250,64 грн. пені, 1792,57 грн. інфляційних втрат, 398,09 грн. у якості 3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ умов договору № 95 від 04.10.2016р. з посиланням на те, що за поставлений товар на загальну суму 144 214,60 грн., яка виставлена відповідно до видаткової накладної № 100 від 31.01.2017 року, відповідач розрахувався не у повному обсязі, що призвело до виникнення у відповідача боргу у сумі, що заявлена до стягнення, та нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2018р. у справі №915/1294/17 (суддя Коваль С.М.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.04.2018 року) позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ задоволені у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ грошові кошти в загальній сумі 21677,59 грн., із яких: 17236,29 грн. - основний борг; 2250,64 грн. - пеня; 1792,57 грн. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції; 398,09 грн. - 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 1600 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції визнав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17236 грн. 29 коп., нарахувань на суму основного боргу: пені, 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, є обґрунтованими, а розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних є вірним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ зазначає, що позивачем не надано підтвердження наявності заборгованості та факту неповного розрахунку з позивачем за накладною № 100 від 31.01.2017р.

Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не надав оцінку платіжним дорученням та тій обставині, що у графі призначення платежу платіжних доручень вказаний договір, згідно якого перераховувались кошти, але не конкретизовано, згідно якої видаткової накладної здійснюється оплата. Тому, висновок місцевого господарського суду лише про часткове виконання зобов'язання відповідачем є передчасним, оскільки не відповідає встановленому договором порядку виконання зобов'язання, який не передбачає черговість зарахування оплат.

До того ж, ТОВ АЛЬФА ФАРМ , посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків, складений ТОВ ЮГ ФАРМ , у своїй апеляційній скарзі зазначає, що його заборгованість перед позивачем по накладній № 100 від 31.01.2017р. взагалі відсутня.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. відкрито апеляційне провадження по справі №915/1294/17 та апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів у складі: ОСОБА_4Ф (головуючий суддя), ОСОБА_5, ОСОБА_1

Відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

31.05.2018р. від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Пунктами 1, 2 та 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ , колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ (далі - позивач, постачальник, ТОВ ЮГ ФАРМ ) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ (далі - відповідач, покупець, ТОВ АЛЬФА ФАРМ укладено договір поставки №95 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцеві вироби медичного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікацією) на підставі заявок покупця. У заявці покупець визначає номенклатуру товару, кількість, узгоджену ціну, місце постачання та умови оплати.

Відповідно до п.4.4 договору, зокрема, доказом передачі партії товару у власність покупця є накладна, оформлена належним чином, підписана уповноваженими особами та завірена печатками сторін.

Згідно з п.4.5 датою постачання товару є дата отримання покупцем партії товару у відповідності з п.п. 4.3 та 4.4 цього договору, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх примірниках накладної.

Пунктом 5.1 договору унормовано, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, передбаченими у накладних (специфікація), які є невід'ємною частиною даного договору.

За пунктом 5.3 договору покупець оплачує кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дня прийняття покупцем товару, якщо інше узгоджено сторонами.

Відповідно до п.5.4 договору оплата здійснюється покупцем на підставі даного договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку.

Цим же пунктом сторони зазначили, що при здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної, або номер та дату рахунку.

Згідно п.6.4 договору покупець вправі повернути товар постачальнику після його прийняття, а постачальник зобов'язаний його прийняти (з оформленням необхідних документів) в разі:

-по взаємної згоді;

-в разі виявлення нестачі товару, але не пізніше п'яти днів з часу отримання товару;

-коли товар не має попиту та перестав продаватися, але не пізніше 3-х місяців;

-покупець в праві повернути товар в термін не менше 10% до закінчення строку придатності.

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 7.1 договору).

Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору, не повідомить про припинення його умов, договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік, на тих же умовах (п. 7.2 договору).

Розділом 8 договору визначена відповідальність сторін.

Зокрема, пунктом 8.2. зазначено, що покупець за затримку оплати товару більше строку, обумовленого п.5.3 цього договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Даний договір підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками сторін.

У матеріалах справи наявні декілька копій видаткових накладних за договором №95 від 04.10.2016р., але позивач зауважує, що позов стосується лише здійснення поставки та часткового розрахування за неї згідно видаткової накладної від 31.01.2017р. №100.

Як зазначає позивач, у зв'язку з пролонгацією вищезазначеного договору та на виконання його умов, 31.01.2017р. постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 144214,60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.01.2017р. №100 (а.с. 21).

У відповідності до п. 5.3 договору №95 від 04.10.2016р. ТОВ АЛЬФА ФАРМ повинно було оплатити товар протягом 45 календарних днів з дня прийняття товару, проте, свої зобов'язання виконало частково, розрахувавшись лише на суму 118835 грн. 07 коп., з урахуванням переплати в 571, 23 грн. по оплаті за іншу партію товару.

При цьому, позивач вказує, що у відповідності до п.6.4 договору, ТОВ АЛЬФА ФАРМ повернув частину товару на суму 8143 грн. 24 коп., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 28-31).

У матеріалах справи міститься копія письмової претензії від 01.11.2017р. №1, в якій позивач повідомляє відповідача про наявність боргу та наводить розрахунок відповідної пені.

Судова колегія звертає увагу на копії платіжних доручень відповідача за №407 від 09.03.2017р., №413 від 15.03.2017р., №423 від 21.03.2017р., №433 від 23.03.2017р., №448 від 07.04.2017р., №451 від 10.04.2017р., №455 від 11.04.2017р., №456 від 11.04.2017р., №487 від 18.05.2017р., №503 від 31.05.2017р., №517 від 18.06.2017р., №521 від 20.06.2017р., №531 від 22.06.2017р., №562 від 20.07.2017р., по яким здійснювались розрахування по договору №95 від 04.10.2016р. та банківські виписки, які містяться в матеріалах справи.

Однак, як зауважує позивач, станом на день звернення до суду з відповідним позовом, повна оплата за поставлений товар за договором №95 від 04.10.2016р. ТОВ АЛЬФА ФАРМ не здійснена.

Вказані обставини стали підставою звернення ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ 21677,59 грн., де 17236,29 грн. - основний борг; 2250,64 грн. - пеня; 1792,57 грн.- сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції; 398,09 грн.. - 3 % річних.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи умови договору №95 від 04.10.2016 року, суд апеляційної інстанції вважає, що даний договір за своєю природою є договором поставки.

Пунктом 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що кореспондується з частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, перевірено апеляційною колегією та не заперечується сторонами, на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією спірної видаткової накладної від 31.01.2017р. №100 на загальну суму 144214,60 грн., яка підписана та скріплена печатками обох сторін без зауважень (а.с. 21).

З приводу цього, відповідно до пункту 5.3 договору поставки, покупець повинен був розрахуватися з постачальником в безготівковому порядку протягом 45 календарних днів, тобто до 17.03.2017 року, а не до 15.02.2017р., як зазначає позивач у своєму позові.

У матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що станом на 18.03.2017р. (тобто на момент виникнення у покупця заборгованості за спірною накладною від 31.01.2017р. №100) ТОВ АЛЬФА ФАРМ сплатило за поставлений товар лише 20000,00 (двадцять тисяч) грн.

Згідно із зазначеними банківськими виписками, інші оплати від ТОВ АЛЬФА ФАРМ за договором №95 від 04.10.2017р. надходили позивачу вже після 18.03.2017р. (а.с. 22-27).

При цьому, позивач вказує, що він не заявляє до відповідача вимог щодо оплати за товар, здійсненої з порушенням передбаченого договором строку, що вбачається з дат оплат та наполягає на сумі боргу у розмірі 17326,29 грн., враховуючи повернення товару на підставі п.6.4 договору поставки на загальну суму 8143,24 грн., що підтверджується копіями відповідних документів, наявними у матеріалах справи (а.с. 28-31):

- №16 від 30.05.2017р. на суму 1099,96 грн.,

- №19 від 08.06.2017р. на суму 1609,82 грн.,

- №36 від 21.06.2017р. на суму 2450,30 грн.,

- №54 від 30.06.2017р. на суму 2983,16 грн.

Але, судова колегія зазначає, що навіть, якщо враховувати, що це повернення товару здійснювалося по спірній накладній від 31.01.2017р. №100, то сума боргу ТОВ АЛЬФА ФАРМ на 18.03.2017р. дорівнює: 144214,60-20000-8143,24=116071,36 грн., що не відповідає заявленій позивачем сумі боргу в розмірі 17326,29 грн.

Проте, ТОВ ЮГ ФАРМ надає свій розрахунок боргу та штрафних санкцій по спірній накладній, де вказує, що відповідач здійснював оплату наступним чином:

09.03.2017р. на суму 10 000,00 грн.,

15.03.2017р. на суму 10 000,00 грн.,

21.03.2017р. на суму 60 000,00 грн.,

23.03.2017р. на суму 2 500,00 грн.,

07.04.2017р. на суму 31 719,71 грн.

10.04.2017р. на суму 4 044,13 грн.

Крім того, постачальник вказує, що 22.06.2017р. відповідачем було здійснено оплату за іншу партію товару з переплатою на 571,23грн, яку позивач зарахував в рахунок оплати за видатковою накладною від 31.01.2017р. №100.

Однак, судова колегія наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь-які інші видаткові накладні, що були видані після отримання відповідачем спірної накладної від 31.01.2017р.

Таким чином, відстежити, за якими накладними здійснювалися розрахунки ТОВ ЮГ ФАРМ взагалі неможливо.

ОСОБА_1 з тим, як зазначалось вище, матеріали справи містять докази оплати відповідачем заборгованості ТОВ АЛЬФА ФАРМ - дублікати платіжних доручень:

№407 від 09.03.2017р. на суму 10000 грн;

№413 від 15.03.2017р. на суму 10 000 грн;

№423 від 21.03.2017р. на суму 60 000 грн;

№433 від 23.03.2017р. на суму 2 500 грн;

№448 від 07.04.2017р. на суму 31 719,71 грн;

№451 від 10.04.2017р. на суму 4 044,13 грн;

№455 від 11.04.2017р. на суму 129 722,46 грн;

№456 від 11.04.2017р. на суму 100 000 грн;

№487 від 18.05.2017р. на суму 50 000 грн;

№503 від 31.05.2017р. на суму 80 000 грн;

№517 від 18.06.2017р. на суму 40 000 грн;

№521 від 20.06.2017р. на суму 10 000 грн;

№531 від 22.06.2017р. на суму 12 924,10 грн;

№562 від 20.07.2017р. на суму 8 200 грн., за якими здійснювались оплати за договором №95 від 04.10.2016р. та загальна сума яких становить 399 110,40 грн, що значно перевищує суму поставки товару в 144 214,60 грн. за спірною накладною від 31.01.2017р. №100.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що неможливо вирахувати, яким чином позивач здійснював зарахування коштів за договором №95 від 04.10.2016р., відносно поставок товару по спірній та іншим накладним, враховуючи, що жодне платіжне доручення у графі призначення платежу не містить посилання на будь-яку конкретну видаткову накладну, згідно якої здійснюється оплата, а вказує лише на номер та дату договору.

Апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що відповідач порушив пункт 5.4 договору, відповідно до якого покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної, або номер та дату рахунку, ТОВ АЛЬФА ФАРМ здійснювало регулярні платежі за укладеним договором.

Але, враховуючи що у матеріалах справи відсутні додаткові видаткові накладні, на які посилається ТОВ ЮГ ФАРМ , а договір поставки в порядку виконання зобов'язання не передбачає черговість зарахування оплати, неможливо простежити порядок взаєморозрахунків між сторонами.

Колегія суддів не бере до уваги акт звірки взаєморозрахунків для з'ясування суми боргу ТОВ АЛЬФА ФАРМ , що наявний у матеріалах справи, оскільки він не є, в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом та не визначений умовами договору №95 від 04.10.2016р. як доказ, що підтверджує наявність боргу або його відсутність

З цих підстав колегія суддів не приймає також до уваги посилання апелянта на те, що акт звіряння є доказом відсутності його боргу по видатковій накладній від 31.01.2017р. №100.

Стосовно претензії, яка наявна у матеріалах справи, апеляційний суд зазначає, що вона не містить доказів її направлення та вручення відповідачу, тому не приймається судом до уваги.

Отже, з врахуванням встановлених обставин справи, оскільки первинні документи, які могли б підтвердити наявність заборгованості відповідача саме за спірною накладною відсутні, сума основного боргу, що заявлена до стягнення позивачем, є недоведеною.

Таким чином, враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище фактів, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №95 від 04.10.2016р. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає, що вказані вимоги є похідними від основної суми боргу та не підлягають задоволенню, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу є недоведеною.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (п.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, в розумінні ст.ст.73, 74, 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару по спірної накладної від 31.01.2017р. №100 на підставі договору поставки № 95 від 04.10.2016р. на загальну суму 144 214,60 грн.,

Апеляційний суд встановив, що неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав установленими, пов'язані з порушеннями процесу доказування, які допущені місцевим господарським судом.

Тобто, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, адже обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що господарський суд не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.

Недоведеність обставин, які мають значення для справи, що їх місцевий господарський суд визнав установленими, має місце в тих випадках, коли істотні для справи обставини не підтверджено доказами або підтверджено недопустимими чи недостовірними, суперечливими доказами, а також доказами, отриманими судом із порушенням норм процесуального права. Причиною недоведеності обставин, що мають значення для справи, є порушення судом правил дослідження й оцінки доказів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарським судом не надано належної оцінки всім зазначеним вище обставинам, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ є такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2018р. у справі №915/1294/17 - скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ (65069, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 72, приміщення 101, код ЄДРПОУ 39826036) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬФА ФАРМ (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 72А, код ЄДРПОУ 40002134).

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.