Постанова

від 19.06.2018 по справі 331/1869/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 2-а/331/41/2018 Справа № 331/1869/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі Постарнак М.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (місце проживання: 69104, АДРЕСА_1, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр.. Соборний АДРЕСА_2) до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, пл.. Пушкіна, буд. № 4) про скасування постанови № 12 від 23 лютого 2018 року по справі про адміністративне правопорушення , -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому позивач просить: скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 12 від 23 лютого 2018 року, винесену головним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України ОСОБА_4 про притягнення її до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КпАП України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн., і закрити справу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.02.2018р. головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 прийнята постанова № 12 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200,00 грн.

В постанові № 12 від 23.02.2018р. зазначено, що ОСОБА_3 в Декларації про готовність об»єкта до експлуатації, яка подана та зареєстрована 26 липня 2016 року за № 142161951747, зазначила недостовірні дані, а саме:

-рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15, яке скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року;

- відповідно до п. 10 Декларації про готовність об»єкта до експлуатації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097. Разом з тим, відповідно до договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097, земельна ділянка була відведена ОСОБА_3 для розміщення кіоску, тобто малої архітектурної форми, що не є об»єктом нерухомості та може бути демонтована після закінчення договору оренди. Договір оренди землі укладено строком на 3 (три) роки, тобто на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив.

- у п. 18 Декларації вказано, що ОСОБА_3 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, проте вивченням вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_3 не є стороною у даній справі, рішень на її користь судом не приймалося.

З приводу невідповідності обставин, зазначених головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 по тексту постанови № 12 від 23.02.2018р., позивач зазначила наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15 за ОСОБА_3 визнано право власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Уральська, буд. № 47.

Зазначене рішення набрало законної сили 06 серпня 2015 року.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15 скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Таким чином, на момент подачі ОСОБА_3 Декларації про готовність об»єкта до експлуатації, яка подана та зареєстрована 26 липня 2016 року за № 142161951747, зазначена нею інформація про наявність судового рішення та набрання ним законної сили була актуальною та відповідала дійсності.

Більш того, після скасування рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15, нею було подано нову Декларацію про готовність об»єкта до експлуатації без посилання на скасоване судове рішення.

Надалі, пунктом 33.16. договору оренди землі №201307000100373 від 26.07.20012р., що діяв на час проведення реконструкції, передбачено, що у випадку надання в оренду земельної ділянки для розташування тимчасових споруд, об'єктів, що не є об'єктами нерухомості, Орендарю заборонено здійснювати капітальне будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці та,або здійснювати реконструкцію тимчасових споруд у об'єкти нерухомості без відповідної згоди Запорізької міської ради.

Пунктом 34.4. договору передбачене право Орендаря за письмовою згодою Орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Як підтверджують матеріали справи, в 2009р. Запорізька міська рада надала згоду на розміщення біля кіоску літнього майданчика (тоді діяв договір оренди 2008р.).

В 2013 році позивачка отримала згоду Орендодавця в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району на початок будівельних робіт для проведення реконструкції та розширення кіоску в межах існуючої земельної ділянки.

В 2013 році реконструкція була завершена у відповідності до існуючих будівельних проектів. 02.08.2013р. був складений та затверджений Акт технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм (кіоску).

В травні 2014 року позивачкою від Запорізької міської ради в особі районної адміністрації по Шевченківському району був отриманий дозвіл на зміну статусу кіоску на торговельний павільйон з підключенням водопостачання.

Реконструкція кіоску у стан торговельного павільйону здійснені відповідно до виготовленої та затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації на земельній ділянці, яка була надана позивачці Запорізькою міською радою на умовах оренди. Площа земельної ділянки - 0,0033га, кадастровий номер 2310100000:07:075:0097.

Відповідно до статті 125 ЗК України, статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Незважаючи на те, що договір оренди був укладений 26.07.2012р. строком на 3 роки, він був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права тільки 27.02.2014р. за реєстраційним № 18621482. Тобто свою дію договір припинив з 01 березня 2017 року.

Відповідно до п.10.1. вказаного договору, після закінчення строку дії договору Орендар, який належним чином виконував обов'язки відповідно до умов цього договору та законодавства України, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору оренди землі. Така ж норма міститься і в ст. ЗЗ Закону України Про оренду землі .

У цьому разі, як то передбачено договором, Орендар зобов'язаний письмово повідомити Орендодавця не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди землі про намір продовжити його дію. Вказаним Законом передбачається також обов'язок надати Орендодавцю проект додаткової угоди. Пунктом 33.11. передбачено обов'язок Орендаря поновити договір після закінчення строку його дії або повернути земельну ділянку Орендодавцю за його вимогою.

До завершення строку дії договору, 06.06.2016р. ОСОБА_3 звернулася до Запорізької міської ради з заявою про укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди, додавши і саму додаткову угоду.

Вдруге така заява була подана ОСОБА_3 22.08.2016р.., на яку 31.08.2016р. Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради листом за № 3-1030 повідомило про необхідність надання додаткових документів, після отримання яких питання буде розглянуте по суті.

07.09.2016р. затребувані документи були направлені Управлінню з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_3 до Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, остаточна відповідь їй не надана.

Після закінчення строку дії договору від орендодавця не надходило і вимог про звільнення земельної ділянки в зв'язку зі спливом строку дії договору. Отже, укладений 26.07.2012р. договір оренди, що був зареєстрований 27.02.2014р., є поновленим на той же строк на тих же умовах.

Орендар продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою за призначенням та сплачувати встановлену договором орендну плату.

Вищий господарський суд України відповідно до чинного законодавства роз'яснив, що договір оренди землі вважається поновленим, якщо місцева рада не надала орендарю лист - заперечення в місячний строк після закінчення строку дії цього договору (ВГСУ від 30 березня 2017р. у справі № 904/8338/16).

Також зазначено, що в наданій ОСОБА_3 та зареєстрованій декларації дійсно зазначено, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, вона звільнена від укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

В цій постанові, якою скасовуються рішення господарського суду Запорізької області та Донецького апеляційного господарського суду, зазначено, що згідно із н.ч.2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Враховуючи системний аналіз вказаних статей, колегія суддів приходить до висновку, що дія цього Закону не поширюється на відповідача, оскільки, як було встановлено судами попередніх інстанцій відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов"язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески .

ОСОБА_3 не була стороною у вказаній справі, але вважала це рішення касаційної інстанції таким, що має застосовуватись і до інших суб'єктів містобудування, на яких лежить обов'язок укладання вказаного договору.

Таке посилання ОСОБА_3 вважає не наведення недостовірних даних, а застосування висновків Вищого Господарського суду України.

На час, коли був складений та затверджений Акт технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм (кіоску) -02.08.2013р. - рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012р. Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя не передбачалось укладення договору про таку пайову участь з власниками кіосків, як малих архітектурних форм.

Посилаючись на наведені обставини вважає, що відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП.

Також зазначено, що у відповіді ДАБІ від 04.11.2016р . про повернення поданої ОСОБА_3 декларації вказано, що вона повертається в зв'язку з тим, що документи оформлено відповідно до вимог, установлених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 880 .. .

Тобто перевірка наданих ОСОБА_3 документів була проведена ще в 2016р., а тому саме з цього часу слід вести відлік двомісячного строку для застосування штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.8 КУпАП визначено, що провадження у справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час та за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Якби правопорушення було виявлене в 2016 році під час перевірки документів, то застосовувались би санкції за ч. 11 ст.96 КУпАП, які на той час були вдвічі меншими за ті, які застосовуються на даний час.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП), але додержання цього принципу не вбачається при розгляді нашої справи Департаментом ДАБІ.

Пунктом 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні дала пояснення аналогічні викладеним по тексту позовної заяви, позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, вважає, що викладені по тексту постанови № 12 від 23 лютого 2018 року підстави притягнення ОСОБА_3 адміністративної відповідальності знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 01 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у відкрите судове засідання та зобов'язано відповідача у строк до 20 березня 2018 року подати до суду відзив на позовну заяву позивача. (а.с. 48)

20 березня 2018 року до суду від представника Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3, з якого вбачається, що Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України позов ОСОБА_3 не визнає з підстав, наведених по тексту відзиву та доданих до нього копій документів. (а.с. 66-96)

Приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, відзив на позовну заяву представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 12.02.2018 відповідачем позивачу під особистий підпис було вручено направлення № 69 від 12.02.2018р. про проведення планового (позапланового) заходу, в якому повідомлено про проведення позапланової перевірки на об'єкті: Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. № 47 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015р. № 976, звернення Запорізької місцевої прокуратури № 1. (а.с. 71)

На підставі виданого заступником директора Департаменту - начальником відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування ОСОБА_5 направлення № 69 від 12.02.2018р. для проведення позапланової перевірки, Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 проведено позапланову перевірку об'єкта Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. № 47 . Підставою для проведення позапланової перевірки вказано звернення Запорізької місцевої прокуратури № 1 .

За результатами проведення 19 лютого 2018 року позапланової перевірки на об'єкті: Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. № 47 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015р. № 976, звернення Запорізької місцевої прокуратури № 1, Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 складений акт. (а.с.72-75).

18.02.2018р. Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 складено Протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким за результатами проведеної позапланової перевірки виявлено порушення, яке полягає в тому, що ОСОБА_3 в Декларації про готовність об»єкта до експлуатації, яка подана та зареєстрована 26 липня 2016 року за № 142161951747, зазначила недостовірні дані, а саме:

-рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15, яке скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року;

- відповідно до п. 10 Декларації про готовність об»єкта до експлуатації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097. Разом з тим, відповідно до договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097, земельна ділянка була відведена ОСОБА_3 для розміщення кіоску, тобто малої архітектурної форми, що не є об»єктом нерухомості та може бути демонтована після закінчення договору оренди. Договір оренди землі укладено строком на 3 (три) роки, тобто на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив.

- у п. 18 Декларації вказано, що ОСОБА_3 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, проте вивченням вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_3 не є стороною у даній справі, рішень на її користь судом не приймалося.

Відповідальність за встановлене порушення передбачена ч.9 ст.96 КУпАП (а.с. 77-78)

Одночасно, 19 лютого 2018 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 винесено припис № 11, за яким, встановивши недостовірність даних, зазначених у декларації про початок будівельних робіт від 26.07.2016р., вимагалося з 19.02.2018р. зупинити експлуатацію об'єкта: Торгівельний павільйон, кафе з літнім майданчиком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. № 47 до прийняття його в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку (а.с. 76).

23.02.2018р. Головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності (направлення для проведення позапланової перевірки від 12.02.2018 № 69; Акт перевірки від 19.02.2018р. № 87; Припис №11 від 19.02.2018; протокол про адміністративне правопорушення від 18.02.2018; матеріали використання відеотехніки), прийняв постанову за № 12, згідно з якою встановлено, що дані, які були зазначені позивачем в декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.07.2016р., є недостовірними, а саме:

- рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15, яке скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року;

- відповідно до п. 10 Декларації про готовність об»єкта до експлуатації земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097. Разом з тим, відповідно до договору оренди землі № 201307000100373 від 26.07.2012р., кадастровий номер 2310100000:07:075:0097, земельна ділянка була відведена ОСОБА_3 для розміщення кіоску, тобто малої архітектурної форми, що не є об»єктом нерухомості та може бути демонтована після закінчення договору оренди. Договір оренди землі укладено строком на 3 (три) роки, тобто на момент реєстрації декларації строк дії договору оренди землі сплив.

- у п. 18 Декларації вказано, що ОСОБА_3 звільнено від укладення договору про пайову участь згідно з постановою Вищого Господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, проте вивченням вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_3 не є стороною у даній справі, рішень на її користь судом не приймалося;

Зазначене є порушенням ч. 10 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.16 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №46 1.

З цих підстав ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.9 ст.96 КУпАП , та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00грн. (а.с. 81).

Проте, в суді встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15 за ОСОБА_3 визнано право власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Уральська, буд. № 47.

Зазначене рішення набрало законної сили 06 серпня 2015 року.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2015р. по справі № 336/4199/15 скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. (а.с. 93-96)

Таким чином, на момент подачі ОСОБА_3 Декларації про готовність об»єкта до експлуатації, яка подана та зареєстрована 26 липня 2016 року за № 142161951747, зазначена нею інформація про наявність судового рішення та набрання ним законної сили була актуальною та відповідала дійсності.

Матеріалами справи встановлено, що 26 липня 2012 року між Запорізькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №201307000100373. (а.с. 90-92)

Пунктом 33.16. договору оренди землі №201307000100373 від 26.07.20012р., що діяв на час проведення реконструкції, передбачено, що у випадку надання в оренду земельної ділянки для розташування тимчасових споруд, об'єктів, що не є об'єктами нерухомості, Орендарю заборонено здійснювати капітальне будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці та,або здійснювати реконструкцію тимчасових споруд у об'єкти нерухомості без відповідної згоди Запорізької міської ради.

Пунктом 34.4. договору передбачене право Орендаря за письмовою згодою Орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Як підтверджують матеріали справи, в 2009р. Запорізька міська рада надала згоду на розміщення біля кіоску літнього майданчика (на той час діяв договір оренди 2008р.).

В 2012 році ОСОБА_3 отримала згоду Орендодавця в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району на початок будівельних робіт для проведення реконструкції та розширення кіоску в межах існуючої земельної ділянки. (а.с. 14)

В 2013 році реконструкція була завершена у відповідності до існуючих будівельних проектів. 02.08.2013р. був складений та затверджений Акт технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм (кіоску). (а.с. 16)

В травні 2014 року ОСОБА_3 від Запорізької міської ради в особі районної адміністрації по Шевченківському району був отриманий дозвіл на зміну статусу кіоску на торговельний павільйон з підключенням водопостачання. (а.с. 15)

Реконструкція кіоску у стан торговельного павільйону здійснені відповідно до виготовленої та затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації на земельній ділянці, яка була надана позивачці Запорізькою міською радою на умовах оренди. Площа земельної ділянки - 0,0033га, кадастровий номер 2310100000:07:075:0097.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Незважаючи на те, що договір оренди був укладений 26.07.2012р. строком на 3 роки, він був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права тільки 27.02.2014р. за реєстраційним № 18621482. (а.с. 32)

Таким чином, свою дію договір оренди землі №201307000100373 від 26 липня 2012 року припинив з 01 березня 2017 року.

Відповідно до п.10.1. вказаного договору, після закінчення строку дії договору Орендар, який належним чином виконував обов'язки відповідно до умов цього договору та законодавства України, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору оренди землі. Така ж норма міститься і в ст. ЗЗ Закону України Про оренду землі .

У цьому разі, як то передбачено договором, Орендар зобов'язаний письмово повідомити Орендодавця не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди землі про намір продовжити його дію. Вказаним Законом передбачається також обов'язок надати Орендодавцю проект додаткової угоди. Пунктом 33.11. передбачено обов'язок Орендаря поновити договір після закінчення строку його дії або повернути земельну ділянку Орендодавцю за його вимогою.

До завершення строку дії договору, 06.06.2016р. ОСОБА_3 звернулася до Запорізької міської ради з заявою про укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди, додавши і саму додаткову угоду.

Вдруге така заява була подана ОСОБА_3 22.08.2016р.., на яку 31.08.2016р. Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради листом за № 3-1030 повідомило про необхідність надання додаткових документів, після отримання яких питання буде розглянуте по суті. (а.с. 43)

07.09.2016р. затребувані документи були направлені Управлінню з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_3 до Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, остаточна відповідь їй не надана.

Після закінчення строку дії договору від орендодавця не надходило і вимог про звільнення земельної ділянки в зв'язку зі спливом строку дії договору. Отже, укладений 26.07.2012р. договір оренди, що був зареєстрований 27.02.2014р., є поновленим на той же строк на тих же умовах.

Орендар продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою за призначенням та сплачувати встановлену договором орендну плату.

Вищий господарський суд України відповідно до чинного законодавства роз'яснив, що договір оренди землі вважається поновленим, якщо місцева рада не надала орендарю лист - заперечення в місячний строк після закінчення строку дії цього договору (ВГСУ від 30 березня 2017р. у справі № 904/8338/16).

В наданій ОСОБА_3 та зареєстрованій декларації дійсно зазначено, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15, вона звільнена від укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

В цій постанові, якою скасовуються рішення господарського суду Запорізької області та Донецького апеляційного господарського суду, зазначено, що згідно із н.ч.2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Враховуючи системний аналіз вказаних статей, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що дія цього Закону не поширюється на відповідача, оскільки, як було встановлено судами попередніх інстанцій відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов"язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески .

ОСОБА_3 не була стороною у вказаній справі, але вважала це рішення касаційної інстанції таким, що має застосовуватись і до інших суб'єктів містобудування, на яких лежить обов'язок укладання вказаного договору, оскільки постанова Вищого господарського суду України від 27.01.2016р. у справі № 908/4000/15 є обов'язковою до виконання.

На час, коли, був складений та затверджений Акт технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм (кіоску) -02.08.2013р. - рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012р. Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя не передбачалось укладення договору про таку пайову участь з власниками кіосків, як малих архітектурних форм.

Також, згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п. 2 абзацу 6 ч. 1 ст. 41 зазначеного закону , підставою для проведення позапланової перевірки є: необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт; повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 , який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до п.5 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Пунктом 7 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

В даному випадку згідно Направлення на проведення позапланової перевірки від 12.02.2018 № 69, підставою для її проведення, а відтак, і метою вказаної перевірки є дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_3 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Натомість, на підставі акту перевірки від 19.02.2018р., протоколом про адміністративне правопорушення, а так само і постановою, що є предметом оскарження у даній справі, встановлено внесення ОСОБА_3 недостовірних даних у декларації про початок будівельних робіт, поданої 26.07.2016р., та порушення з цього приводу ч.9 ст.36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 .

Отже, відповідач, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за результатами проведеної позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виходив з встановленого цією ж перевіркою порушення в частині внесення даних в декларацію про початок будівельних робіт, подану 26.07.2016р., тобто з питання, яке не було охоплено предметом перевірки, і свідчить, що відповідач в даному випадку діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Крім того, суд зазначає, що достовірність даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт може бути підставою для проведення позапланової перевірки протягом трьох місяців з дня подання зазначеного документу. Враховуючи, що декларацію про початок будівельних робіт було подано 26.07.2016р., строк для проведення позапланової перевірки станом на 19.02.2018р. (дата складення акту перевірки) сплинув.

Також відповідно до п.11 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Вказані обставини свідчать про відсутність у головного інспектора правових підстав як для перевірки даних, зазначених у декларації про початок будівельних робіт, поданої 26.07.2016, так і для притягнення позивача до відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки означена постанова №12 від 23.02.2018р. прийнята не на підставі та не у межах повноважень, що визначені чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не узгоджується з критеріями правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та визначені ч.2 ст.2 КАС України .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а постанову по справі про адміністративне правопорушення №12 від 23.02.2018 року, винесена головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.8 ст.96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 10200 грн., такою що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України , основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дії суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності при відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність події адміністративного правопорушення і винність особи у його вчиненні, не можуть вважатися правомірними та порушують принцип презумпції невинуватості, визначений статтею 62 Конституції України . Будь-які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

У рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

За викладених обставин у даній справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок обґрунтовували б правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідачами під час прийняття вказаної постанови не враховано відсутність достатніх даних та доказів, що підтверджують вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не перевірено наявність підстав для визнання винним позивача у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 151, 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були прокладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що відповідачем будь-яких достовірних доказів на підтвердження тверджень, вказаних у оскаржуваній постанові суду не надано, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений на них статтею 77 КАС України, у зв'язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України , доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1.ст. 86 КАС України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи зазначені вище норми процесуального права, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування постанови № 12 від 23.02.2018 року із закриттям справи про адміністративне правопорушення через відсутість події такого правопорушення.

Керуючисьст.ст. 5, 6, 10, 19, 90, 241-246, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (місце проживання: 69104, АДРЕСА_1, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр.. Соборний АДРЕСА_2) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_4 № 12 від 23 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КпАП України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КпАП України.

Повний текст рішення складено 19 червня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

19.06.2018 .