Рішення

від 16.05.2018 по справі 335/9686/17

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9686/17 2/335/224/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького навчально-виховного комплексу Гармонія Донецької міської ради, Ленінської районної у м. Донецьку ради, Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який в процесі розгляду справи уточнила, до Донецького навчально-виховного комплексу Гармонія Донецької міської ради, Ленінської районної у м. Донецьку ради, Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вона працювала у Донецькому НВК Гармонія до лютого 2015 р. відповідно до запису у трудовій книжці, а фактично до жовтня 2014 р. У НВК Гармонія перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі, а саме за серпень 2014 р. 50% в сумі 1 921,00 грн., за вересень 2014 р. в сумі 4 150,99 грн., за жовтень 2014 р. в сумі 4 474,94 грн. Зазначені суми були нараховані, але не виплачені через початок бойових дій у м. Донецьку. При звільненні відповідач не провів із нею остаточного розрахунку і заборгованість по заробітній платі на період звільнення на лютий 2015 р. склала 10 546,95 грн. Тому, відповідач має сплатити їй середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення до дати звернення до суду із позовом у розмірі 160 338,81 грн.

Через бойові дії позивач перемістилася до м. Запоріжжя. На цей час Донецький НВК Гармонія та Ленінська районна у м. Донецьку рада знаходяться в м. Донецьку, тобто на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, тому вважає, що виплатити заборгованість перед нею має Управління державної казначейської служби у місті Донецьку Донецької області, яке наразі розташоване в м. Маріуполі.

Просила стягнути з відповідачів на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 10 546,95 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 160 338,81 грн., зобов'язати Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області вчинити дії щодо перерахування на користь позивача грошових коштів в загальній сумі 170 885,76 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2017 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 18).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2017 задоволено клопотання позивача, до участі у справі залучено в якості відповідачів Донецький навчально-виховний комплекс Гармонія , Відділ освіти Ленінської районної у м. Донецьку ради, Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку, виключивши Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації з кола відповідачів у справі, прийнято до розгляду у даній цивільній справі уточнену позовну заяву ОСОБА_1, надано їй строк на усунення недоліків уточненої позовної заяви (а.с. 53-54).

08.12.2017 в порядку усунення недоліків надійшла оновлена уточнена позовна заява ОСОБА_1 (а.с. 59-64).

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням викладених вимог закону, розгляд справи було продовжено за правилами спрощеного позовного провадження.

15.12.2017 від Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області надійшли письмові заперечення, в яких посилалось на те, що Управління не перебувало із позивачем та відповідачами у будь-яких правовідносинах, прав та інтересів позивача не порушувало. Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування Управління із позивачем, НВК Гармонія , Відділом освіти Ленінської районної ради у м. Донецьку ради не укладалось. Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Донецька Донецької області було перереєстровано на контрольовану територію України, але не здійснює своїх функцій та повноважень щодо розрахунково-касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів. З квітня 2014 р. на території Донецької області проводиться антитерористична операція, у зв'язку із чим постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014 № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій було зобов'язано учасників внутрішньодержавних платіжних систем призупинити здійснення усіх видів операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей передбачено, що фінансування бюджетних установ, які знаходяться на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, здійснюється тільки за умови: переміщення бюджетної установи, підприємства та організації з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі; заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи; заробітна плата та виплата, за час щорічної відпустки працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, виплачується якщо установа продовжує функціонувати і працівники виконують свої обов'язки. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитування у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади. З наведених підстав просить у позові відмовити (а.с. 71-73).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2018 клопотання позивача про прийняття заяви про уточнення позовних вимог задоволено, прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, замінено відповідача у справі Відділ освіти Ленінської районної у м. Донецьку ради на Ленінську районну у м. Донецьку раду, виключивши Ленінську районну у м. Донецьку раду зі складу третіх осіб, а також виключено зі складу третіх осіб Донецьку обласну державну адміністрацію, Державну інспекцію з питань праці, Територіальну державну інспекцію з питань праці в Донецькій області.

Від позивача та її представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, в якій зазначили, що не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача - 1 Донецького навчально-виховного комплексу Гармонія Донецької міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, причини неявки в судове засідання не повідомив. Від представника відповідача-1 не надходило до суду відзиву на позов, а також заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів- 2, 3 Ленінської районної у м. Донецьку ради, Управління державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом надіслання судових повісток рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не подавали.

Враховуючи неявку без поважних причин належним чином повідомлених представників відповідачів у судове засідання, суд, з урахуванням думки позивача та його представника, які не заперечували проти заочного розгляду справи, про що зазначили у поданій ними заяві, та керуючись ст.ст. 280, 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи (із занесенням до протоколу судового засідання).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача 06.09.2000 позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду математика ЗОШ І-ІІІ ступеню № 27 м. Донецька строком на 1 рік.

09.07.2001 ЗОШ І-ІІІ ступеню № 27 м. Донецька реорганізована у гімназію Гармонія .

01.09.2001 позивач була переведена із ЗОШ І-ІІІ ступеню № 27 м. Донецька до гімназії Гармонія на посаду вихователя тимчасово з 01.09.2001 по 25.06.2002.

26.06.2002 контракт було продовжено до 25.06.2003.

26.06.2003 позивача було переведено на постійну роботу вчителем економіки.

01.09.2004 гімназія Гармонія м. Донецька реорганізована в навчально-виховний комплекс Гармонія .

01.09.2004 позивач була переведена до навчально-виховного комплексу Гармонія на посаду вчителя економіки.

01.09.2008 позивача було переведено на посаду вчителя математики.

30.01.2015 позивача було звільнено з посади вчителя математики за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 14-16).

Згідно із довідкою від 20.02.2017 № 0000119468 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач ОСОБА_1 перемістилась з м. Донецька до м. Запоріжжя (Вознесенівський район) (а.с. 17).

З 01.09.2015 позивач працює вчителем математики в Запорізькій гімназії № 11 (а.с. 16 - зворот).

Позивач зазначає, що із нею при звільненні з НВК Гармонія м. Донецьк не було проведено остаточного розрахунку при звільненні, а також не виплачено заробітну плату за серпень 2014 р. 50% в сумі 1 921,00 грн., за вересень 2014 р. в сумі 4 150,99 грн., за жовтень 2014 р. в сумі 4 474,94 грн.

Так, відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 наявні відомості про нарахування ОСОБА_1 відділом освіти Ленінської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 25719442) таких сум заробітку, з яких сплачено єдиний внесок: у серпні 2014 р. 3 842,05 грн., у вересні 2014 р. 4 150,99 грн., у жовтні 2014 р. 4 474,94 грн. (а.с. 9).

Разом із тим, доказів, що позивачеві вказані суми заробітної плати були виплачені, відповідачами не надано, а також не надано доказів проведення із позивачем остаточного розрахунку при звільненні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, виходячи з вищезазначених вимог ЦПК України, суд дійшов висновку, що відповідачі не виконали свого обов'язку та не подали суду доказів, які б свідчили про дотримання прав позивача у спірних правовідносинах, зокрема, щодо виплати їй заборгованості по заробітній платі, проведення розрахунку при звільненні. Крім того, і представник відповідача Управління Держаної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області до письмових заперечень жодного доказу не долучив (а.с. 71-73).

Разом із тим, як випливає з матеріалів справи, зокрема, відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Ленінська районна у місті Донецьку рада зареєструвала своє місцезнаходження за адресою: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Транспортна, будинок 2, тобто на підконтрольній державній владі України території (а.с. 63).

З письмових заперечень Управління Держаної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області випливає, що Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Донецька Донецької області було перереєстровано на контрольовану територію України за адресою: 87000, смт. Володарське, вул. Леніна, 128, але фактично не виконує своїх функцій та повноважень щодо розрахунково-касового обслуговування розпорядників одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів (а.с. 72).

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 наявні відомості про нарахування ОСОБА_1 відділом освіти Ленінської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 25719442) сум заробітку, з яких сплачено єдиний внесок: у серпні 2014 р. 3 842,05 грн., у вересні 2014 р. 4 150,99 грн., у жовтні 2014 р. 4 474,94 грн., проте, зважаючи, що Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Донецька Донецької області, яке обслуговувало вказаний відділ освіти, фактично не виконує своїх функцій та повноважень щодо розрахунково-касового обслуговування розпорядників одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, тому наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно не отримала заробітну плату за вказані періоди у розмірі, про який вона вказує у позові.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Про оплату праці джерела коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно зі статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, за серпень 2014 р. позивачеві було виплачено 50% від нарахованої заробітної плати в сумі 1 921,00 грн. Отже, невиплачена позивачеві сума заробітної плати за серпень-жовтень 2014 р. склала 10 546,93 грн. (1 921,00 + 4 150,99 + 4 474,94 = 10 546,93 грн.), а не 10 546,95 грн. як вказує позивач.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з січня 2015 р. по серпень 2017 р. у розмірі 160 338,81 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати , середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці, які передують події, з якою пов'язана виплата.

Тому, з урахуванням вимог вказаної Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 для розрахунку середнього заробітку у даному випадку необхідно враховувати два повні останні місяці, за які ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, а саме вересень та жовтень 2014 р.

Як зазначено судом вище, у вересні 2014 р. позивачеві нараховано заробітну плату в розмірі 4 150,99 грн., у жовтні 2014 р. - 4 474,94 грн. При цьому, кількість робочих днів у вересні 2014 р. складало 22 дні, у жовтні 2014 р. - 23 дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 191,69 грн. ((4 150,99 + 4 474,94) / (22 + 23) = 8 625,93 / 45 = 191,69 грн.).

Час затримки розрахунку, про який вказує позивач у позовній заяві, становить період січень 2015 р. - серпень 2017 р., кількість днів у цьому періоді дорівнює 974 дні (365 днів у 2015 р., 366 днів у 2016 р., 243 дні з січня по серпень 2017 р. включно).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку склав 186 706,06 грн.

В цей же час, позивачем заявлено вимоги про стягнення такої компенсації в сумі 160 338,81 грн., тобто у розмірі, меншому ніж встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, у даному випадку суд вважає за необхідне визначити позивачеві розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах заявлених нею вимог, а саме в сумі 160 338,81 грн.

Крім того, з аналізу норм статті 117 Кодексу законів про працю України вбачається, що працівникові підлягає виплаті середній заробіток за час затримки розрахунку тільки у разі відсутності спору про його розмір та доведеної вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належним грошових сум при звільненні.

В даному випадку заробітну плату не було виплачено позивачеві саме з вини відповідачів-1, 2, а не з вини позивача. Спір щодо розміру середнього заробітку відсутній, оскільки жоден відповідач не надав заперечень щодо правильності його визначення позивачем.

Тому, стягненню на користь позивача ОСОБА_1 з місцевого бюджету міста Донецька підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 10 546,93 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в межах заявлених позовних вимог у розмірі 160 338,81 грн.

При цьому суд зазначає, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідним обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13).

Вирішуючи питання щодо визначення особи, яка має провести виплату позивачеві вищезазначених сум, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України з квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція.

Активна фаза антитерористичної операції з липня 2014 року проходить у місті Донецьку. З моменту проведення цієї операції, територія міста Донецька є тимчасово непідконтрольною українській владі.

Відповідач-3 наголошує, що на час звільнення позивача і на час звернення з позовом до суду, існує особливий порядок фінансування бюджетних установ, організацій, підприємств, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, який визначений, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Постанова № 595).

Постановою № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 2 Тимчасового порядку було встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи (пункт 3 Тимчасового положення).

Крім того, відповідач-3 в запереченнях вказує, що ДНВК Гармонія не було переміщено з непідконтрольної частини території України на підконтрольну українській владі, та вищевказаними нормативно-правовим актами встановлена пряма заборона фінансування установ, які не переміщені з неконтрольованої території, стягнення сум заборгованості по заробітній платі, на час існування особливого порядку фінансування бюджетних установ, є неможливим.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 у справі № 826/18826/14, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, визнано незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595.

Вказані рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанції залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 р.

Таким чином, посилання відповідача-3 у відзиві на позов на положення Тимчасового порядку (пункту 2) є необґрунтованим та не може прийматися судом до уваги.

Слід також зазначити, що заборгованість по заробітній платі позивача виникла з за період з серпня по жовтень 2014 року, тобто до набрання чинності Постановою №595 (11 листопада 2014 р.).

Згідно із Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР органи місцевого самоврядування фінансуються за рахунок місцевого бюджету.

Частиною другою статті 78 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до покладених на них статтею 43 цього Кодексу функцій та повноважень.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного і місцевого бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Судом встановлено та підтверджено відповідачем-3 у своїх письмових запереченнях (відзиві), що відділ освіти Ленінської районної у м. Донецьку ради знаходився на обслуговуванні в Управлінні Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Донецька Донецької області. Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Донецька Донецької області було перереєстровано на контрольовану територію України за адресою: 87000, смт. Володарське, вул. Леніна, буд. 128, але фактично не виконує своїх функцій та повноважень щодо розрахунково-касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів. Тому, покладення обов'язку виплати позивачеві сум заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку на Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Донецька Донецької області є неможливим.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У позові ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів на її користь суму заборгованості по заробітній платі та зобов'язати відповідача-3 вчинити дії щодо перерахування грошових коштів у розмірі 170 885,76 грн. на її користь на визначений нею розрахунковий рахунок.

У даному випадку стягнення з відповідачів-1, 2 на користь позивача вищезазначеної суми не буде ефективним способом захисту її порушених прав, оскільки Донецький НВК Гармонія знаходиться на тимчасово непідконтрольній державній владі України території, Ленінська районна у м. Донецьку рада змінила місцезнаходження, але діяльності фактично не здійснює. Відомості про переміщення на контрольовану територію відділу освіти вказаної ради відсутні. Тому, в даному випадку суд вважає за можливе захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, що здійснює відповідно до законодавства розрахунково-касове обслуговування органів місцевого самоврядування м. Донецька, вчинити дії щодо перерахування на картковий рахунок позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 10 546,93 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в межах заявлених позовних вимог у розмірі 160 338,81 грн., а разом суму в розмірі 170 885,74 грн. Вказаний спосіб захисту не виходить за межі позовних вимог позивача та не суперечить закону.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у вищезазначений спосіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від оплати судових витрат та фактично їх не понесла, тому судові витрати, зокрема, зі сплати судового збору слід залишити за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283, пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області (ЄДРПОУ 38033949, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68) вчинити дії щодо перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, Установа АТ Ощадбанк , ТВБВ № 10007/0264, МФО 313957, № карткового рахунку НОМЕР_3) заборгованості по заробітній платі в сумі 10 546 (десять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 93 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 160 338 (сто шістдесят тисяч триста тридцять вісім) грн. 81 коп., а всього - 170 885 (сто сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 74 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 травня 2018 р.

Повне судове рішення виготовлене 21 травня 2018 р.

Копія заочного рішення направляється сторонам, які не з'явилися в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третіми особами до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Шалагінова