Рішення

від 12.06.2018 по справі 522/11099/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2 /522/573/18

Справа № 522/11099/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Шевчик В. І.,

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що їй з 08.09.2006 року на праві власності належало нежитлове приміщення № 1202, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 69,5 кв. м., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, котре було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за реєстровим номером 1558849. 08.09.2006 року вказане нежитлове приміщення було передано за договором в іпотеку Акціонерному комерційному інноваційному банку УкрСиббанк , як забезпечення за зобов'язаннями кредитного договору № 11037678000 та № 11037747000/2 від 08 вересня 2006 року. 08.09.2006 року на вказане нежитлове приміщення накладено заборону відчудження до припинення чи розірвання іпотечного договору. У лютому 2017 року їй стало відомо, що цим приміщенням користуються невідомі особи на ім'я ОСОБА_3. Згодом, 26.02.2017 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності їй стало відомо, що це приміщення на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_3.

Вважає, що передане нею за Договором іпотеки (нерухомого майна) від 08.09.2006 р. нерухоме майно було відчужене при неналежній заміні Іпотекодержателя, з порушенням порядку дострокового повернення кредиту, без дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та порушенням переважного права на придбання приміщення, що свідчать про недійсність правочину, яким задоволено вимоги іпотекодержателя, а саме, Договір купівлі-продажу №939 від 07.10.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2. Також просила визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №25109999 від 07.10.2015 року, про реєстрацію права власності на житлове приміщення №1202 за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ Сіті проперті , номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №11507184.

Ухвалою судді від 19.06.2017 року позов залишено без руху. 21.06.2017 року позивач усунула недоліки позову.

26 червня 2017 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання на 11 годин 00 хвилин 17 липня 2017 року.

Ухвалою суду від 17.07.2017 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 належним чином засвідчені копії документів, а саме:

- Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладеного між ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ та ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ від 07.10.2015 року зареєстрованого в реєстрі №939;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)\, індексний номер 25109999 від 07.10.2015 року про реєстрацію права власності за ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ на підставі вказаного договору купівлі-продажу, про що внесено запис до реєстру №11507184;

- Всі документі, на підставі яких було посвідчено договір та зареєстровано право власності за ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ (ЄДРПОУ 39796981) на нежитлове приміщення №1202 за адресою м. Одеса, вул. Літературна 12.

01.08.2017 року від приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2017 року було надано копії документів, на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на спірне приміщення. Просила справу розглядати за її відсутності (т.1, а.с.148-178)

11.09.2017 року представником ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ до суду було подано клопотання про закриття провадження у справі через порушення правил підсудності.

11.09.2017 року через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3, підписане адвокатом ОСОБА_6. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, та рішення по цій справі може вплинути на його права як кінцевого власника нерухомого майна.

Протокольною ухвалою суду 11.09.2017 року, суд порадившись на місці, без виходу у нарадчу кімнату, залучив ОСОБА_3 в якості третьої особи на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 09.10.2017 року.

До суду 06.10.2017 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_7 було подані письмові пояснення на позов ОСОБА_1, згідно яких зазначили, що задовольняючи свої вимоги, як іпотеко держателя, ТОВ Кей-Колект здійснило продаж предмету іпотеки ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ за договором купівлі-продажу №939 від 07.10.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2. У подальшому мало місце відчуження нерухомого майна від ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ до ОСОБА_8 і лише після цього, ОСОБА_3 став власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності до Договору купівлі-продажу №522 від 14.02.2017р. посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_9. З позовної заяви вбачається, що позивачка оскаржує договір купівлі-продажу №939 від 07.10.2015р., а не договір відступлення права вимоги, а тому положення ст.ст. 516, 517, 1082 ЦК України не застосовуються в спірних правовідносинах. Порушенням порядку дострокового повернення кредиту, не дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та порушення неважного права на придбання приміщення зводяться позивачем лише до того, що ПАТ УкрСиббанк письмово не повідомив позивача про порушення умов договору кредиту та не попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки. Між тим, на виконання вимог розділу 5 Договору Іпотеки та Закону України Про іпотеку , ТОВ Кей-Колект повідомило позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки листом від 20.01.2014 р., який ОСОБА_1 отримала згідно повідомлення про вручення 25.01.2014 року. У пункті 5.4 Договору іпотеки, повідомлення, про яке йдеться в п.5.1, вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки. Щодо оцінки майна посилались на те, що згідно оспорюваного договору купівлі-продажу (п.2.2), вартість приміщення визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки на підставі Звіту про оцінку майна від 20.08.2015 року, виконаного СОД ТОВ Експерт оцінка плюс , зазначене свідчить про виконання ТОВ Кей-Колект вимог ч.6 ст. 38 Закону України Про іпотеку та безпідставність тверджень позивача. також, на виконання діючого на той момент законодавства нотаріус при посвідчені договору купівлі-продажу від 07.05.2015 року №939 виконала усі необхідні дії, а саме: перевірила наявність документу, що підтверджує повідомлення позивача (більше ніж за 30 днів) про намір продавця звернути стягнення на предмет іпотеки - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було отримано позивачкою 25.01.2014 року. З урахуванням викладеного, вважає, що позивачем не обґрунтовано жодної підстави для визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора, а тому, підстав для задоволення позову немає.

У судовому засіданні 09.10.2017 року протокольно судом було вирішено питання з приводу залучення ТОВ Сіті проперті в якості співвідповідача та виключення з кола 3х осіб по справі.

09.10.2017 року від приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2017 року повторно до суду було надано копії документів, на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на спірне приміщення. Просила справу розглядати за її відсутності (т.1, а.с.186-227).

До суду 11.10.2017 року позивачкою було подано уточнену позовну заяву (т.1, а.с.229-235).

Ухвалою суду від 30.10.2017 року цивільну справу було призначено до судового розгляду.

До суду 13.12.2017 року надійшли письмові заперечення ТОВ Кей-колект , згідно яких позовні вимоги не визнали та просили відмовити. Зазначили, що первісний банк відступив їй, ТОВ Кей-Колект , відповідно до Договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права за кредитним та іпотечним договорами позивачки. Зміна іпотекодержателя була належним чином зареєстрована в Державному реєстрі. Боржник не звільняється від виконання своїх кредитних зобов'язань та до моменту отримання від нового кредитора витребуваних документів боржник може платити саме новому кредитору. Крім того, на державного реєстратора не покладено обов'язку перевірки надсилання повідомлення про відступлення прав вимоги до боржника, оскільки державний реєстратор перевіряє лише наявність даного відступлення у Державному реєстрі. Також надали копію повідомлення про відступлення та докази направлення такого повідомлення позивачці. З приводу порушення порядку дострокового повернення кредиту, то дані посилання вважають безпідставними. Посилались на те, що вимога про порушення умов кредитного договору надсилалась позивачці ще 09.07.2014 року та ними було дотримано усі умови кредитного договору. Також, необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя чинним законодавством та договором іпотеки не вимагається. Крім того, мораторій не передбачає витрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусового стягувати його (відчужувати без згорди власника). Між тим, у даному випадку спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не розглядалися, виконавчі написи нотаріусом не вчинялися, виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виконання виконавчих документів не здійснювалося. Таким чином, вважають, що примусове стягнення на предмет іпотеки не відбувалось. Третя особа придбала право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. Вважають, що у даному випадку положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не можуть бути застосовані і твердження позивача вважають такими, що не відповідають чинному законодавству. Також вважають, що твердження позивача з приводу порушення приватним нотаріусом вимог Закону України Про державну реєстрацію права на нерухоме майно та їх обтяжень (оскільки вчинена дія не була пов'язана із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майно) є безпідставними. Нотаріус, приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діяв як суб'єкт владних повноважень. Пунктом 2 частини ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 26.11.2015 року №834-8 Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію права на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Отже, рішення нотаріуса (яке було прийнято пізніше вказаної дати) цілком відповідало і не порушувало норми Закону України Про державну реєстрацію права на нерухоме майно та їх обтяжень . Крім того, вважають, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинен бути розглянутий тільки в адміністративному порядку (т.2, а.с.30-35). За викладених обставин просили відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи, призначений на 13.12.2017 року, був відкладений за клопотанням представника позивача на 22.02.2018 року.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року було задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на приміщення № 1202, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Розгляд справи, призначений на 18.04.2018 року, був відкладений за клопотанням сторін на 12.06.2018 року.

У судовому засіданні 12.06.2018 року представник позивача - ОСОБА_5 (по довіреності) позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Вважає, що відповідачами було порушено вимоги чинного законодавство з відчуження іпотечного майна. Посилався на те, що нотаріус після отримання документів, які стали підставою для реєстрації прав за ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ , повинен був пересвідчитися в отриманні іпотекодавцем відповідного повідомлення та надання останньому строк для добровільного погашення заборгованості (або ж на придбання спірного майна, оскільки позивачка має переважне право на придбання предмету іпотеки). Відповідачем на виконання вимог п.4.2. та п.4.4 Договору Іпотеки, ст. 35 Закону України Про іпотеку повинно було бути направлено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Проте, при направленні поштової кореспонденції не було опису вкладення та останнє було відправлено без оголошення його цінності, не зрозуміло хто отримав таке поштове повідомлення, відсутня дата та заперечував підпис позивачки на повідомленні про отримання пошти, посилався на те, що ОСОБА_1 не отримувала повідомлення. Вважає, що оцінка майна була проведена неналежним чином, ТОВ Кей-Колект продала ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ приміщення 309 205 грн., при цьому раніше предмет іпотеки оцінено 352 000 грн.. Нотаріус не пересвідчився в безспірності вказаних вимог. Посилався на те, що не дотримання 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя є підставою для скасування держаної реєстрації і відповідача була відсутня правова підстава на розпорядження спірним майном, тому відповідно нотаріус не мав права реєструвати за ТОВ СІТІ ПРОПЕТРІ права власності.

Представник ТОВ Кей-Колект - Галайчук Г.С. (по довіреності №762 від 01.05.2018 року) у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити з урахуванням тих заперечень, які були надані ними 13.12.2017 року. Посилався на те, що вони мали підстави для продажу іпотечного майна, оскільки це прямо вказано в договорі іпотеки. Вважає, що позивачка була сповіщена про існування заборгованості та намір відчужити спірне приміщення завчасно, відсутні докази того, що позивачка не отримувала відповідне повідомлення. Вважає, що нотаріус провів державну реєстрацію з дотриманням норм законодавства (наявний текст повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, докази відправки зі строком 30 днів; і нотаріус все належним чином перевірив). Безспірність вимог нотаріус перевіряє у вчиненні виконавчого напису, проте у даному випадку здійснювались інші дії на підставі іпотечного застереження. Посилався на те, що сторони добровільно підписали іпотечний договір, в тому числі і в частині цього застереження. За вказаних обставин просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особо ОСОБА_3 - ОСОБА_7 (діюча по ордеру серії ОД №314662 від 21.09.2017 року) у судовому засіданні заперечувала проти вимог ОСОБА_1 та просила відмовити з урахуванням їх письмових пояснень від 06.10.2017 року. Посилалась на те, що є декілька підстав позову: 1. що незаконно відбулась заміна іпотеко держателя, між тим чинним законодавством не передбачено отримання згоди боржника на заміну іпотекодержателя і цей факт не впливає на недійсність спірного договору; 2. що не було отримано повідомлення, між тим у матеріалах справи наявне повідомлення про вручення і сторони позивача не оспорювали цей підпис; і нотаріусом все було перевірено; 3. що не було реалізовано його право на переважне придбання іпотечного майна (проте позивачка, отримавши відповідне повідомлення, була обізнана про намір відповідача реалізувати іпотечне майно та мала можливість скористуватись цим); 4. Щодо ціни позову посилався на те, що реалізація здійснювалась на підставі відповідного звіту про оцінку майна та про її невідповідність немає доказів, крім того це не впливає на недійсність договору. Посилалась також на те, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №522/4415/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Проперті , ОСОБА_8 про витребування із чужого незаконного володіння нежитлового приміщення, та у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Апеляційний суд залишив в силі рішення суду 1-ї інстанції. Сама процедура передачі майна розглядалась у суді апеляційної інстанції та було встановлено, що все вчинено відповідно до вимог чинного законодавства. У рамках даної справи також оскаржувався певний порядок реєстрації права власності та правочин, підстави даного позову збігались з підставами позову ОСОБА_1 про витребування майна. За вказаних обставин просила відмовити у задоволенні позову.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та представник ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ у судове засідання не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Приватний нотаріус надала до суду заяву, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності (т.1, а.с.148-178).

Суд, за згодою осіб, які були присутні у судовому засідання, з урахуванням положень ч.1,3 ст. 223 ЦПК України, ухвалив слухати справу за відсутності приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 та представника ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ , сповіщених належним чином.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення учасників процесу в судових засіданнях, суд приходить до наступних висновків.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2006 року на праві власності належало нежитлове приміщення № 1202 в АДРЕСА_1, загальною площею 69.5 кв.м..

08.09.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційний банк УкрСиббанк (далі-Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11036780000 та №11037747000 (далі - Договір кредиту).

08.09.2006 року вказане нежитлове приміщення було передано за договором в іпотеку Акціонерному комерційному інноваційному банку. УкрСиббанк , як забезпечення за зобов'язаннями Позивача за Договорами про надання споживчого кредиту № 11037678000 та № 11037747000/2 від 08 вересня 2006 року по поверненню кредитних коштів.

08.09.2006 року на вказане нежитлове приміщення було накладено заборону відчуження до припинення чи розірвання іпотечного договору (зареєстровано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу в реєстрі заборон за №179).

11.06.2012 року між ПАТ УКРСІББАНК (правонаступник якого ПАТ УкрСиббанк ) та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ укладено договір факторингу № 4 за умовами якого, ПАТ УкрСиббанк зобов'язується передати у власність ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ , а ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, одночасно з відступленням прав вимоги до ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ переходять усі права ПАТ УкрСиббанк за усіма договорами забезпечення.

11.06.2012 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки. Відповідно до п. 1.1. цього Договору ПАТ УкрСиббанк передає, а ТОВ КЕЙ- КОЛЕКТ приймає права вимоги за Договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки укладеним між Акціонерним комерційним інноваційний банк УкрСиббанк та ОСОБА_1

Таким чином, ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ набуло права кредитора та іпотекодержателя у відносинах з Позивачем щодо спірного майна та мало право відповідно до застережень на відчуження іпотечного майна.

Задовольняючи свої вимоги, як іпотекодержатель, ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ здійснило продаж предмету іпотеки ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ за Договором купівлі-продажу від 07.10.2015 р. за ціною 309205,00 гривень, зареєстрованого в реєстрі під №939 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

У подальшому приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер: 25109999 від 07.10.2015 року про реєстрацію права власності за ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ на підставі вказаного договору купівлі-продажу, про що внесено запис до реєстру №11507184.

Згодом, відчуження нерухомого майна від ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ до ОСОБА_8 і ОСОБА_3 став власником спірного нерухомого майна у відповідності до Договору купівлі-продажу №522 від 14.02.2017 р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 21.03.2017 року ОД142170802375 відповідачем переведено із нежитлового в житлове спірний об'єкт нерухомості.

Зазначені обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанції за розглядом справи №522/4415/17.

Зокрема, на розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №522/4415/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Проперті , ОСОБА_8 про витребування із чужого незаконного володіння нежитлового приміщення, по якій 23.10.2017 року було винесено рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24.05.2018 року було залишено без змін рішення суду 1ї інстанції.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вбачає, що підставою звернення до суду з відповідним позовом стало те, що спірний Договір купівлі-продажу №939 від 07.10.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2, укладено з порушенням Закону України Про іпотеку , Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

ОЦІНКА СУДУ щодо предмету спору та правовідносин.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Доповнюючи положення про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, у ст. 16 ЦК міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спірні правовідносини з приводу задоволення вимог іпотекодержателя в безспірному порядку врегульовано, зокрема, Законом України Про іпотеку та договором іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.4.3. Договору іпотеки, у випадку порушення Іпотекодавцем зобов'язань за Договором, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України Про іпотеку .

Згідно із ст. 35 Закону України Про іпотеку , у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Пунктом 4.4. Договору іпотеки встановлено, що у разі невиконання Іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3., Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Відповідно до п. 4.2 Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до розділу 5 Договору іпотеки, Сторони вирішили питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 5 Договору іпотеки.

Згідно п.п.5.1., 5.2. Договору іпотеки іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку .

Крім того, Сторони визначили певний порядок застосування звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.5.2. Договору іпотеки у разі настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя із зазначенням, який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя застосовується.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ повідомило Позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки листом від 20.01.2014 р., який ОСОБА_1 отримала згідно повідомлення про вручення 25.01.2014 р..

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно цивільного процесуального законодавства, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

За змістом наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Зазначена правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 23.05.2018 року по справі № 192/2761/14.

Суд вбачає, що позивачка не скористались своїм процесуальним правом та не виконували свої процесуальні обов'язки належним чином (позивачка чи її представник із клопотанням про призначення судової експертизи щодо встановлення справжності підпису у повідомленні не звертались). Усне посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_1 не отримувала 25.01.2014 року повідомлення від іпотекодержателя про намір продати іпотечне майно, суд вважає необґрунтованим та таким, що не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Крім того, в п.5.4. Договору іпотеки, передбачено, що у разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки, як способу задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотекодержатель реалізує норми ст.38 Закону України Про іпотеку і повідомлення, про яке йдеться в п.5.1., вважається повідомленням Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Аналізуючи умови Договору іпотеки, суд також доходить до висновку, що вищезазначене повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки прирівнюється одночасно до повідомлення Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

З урахуванням викладеного судом також не встановлено порушення права позивачки на переважне придбання спірного приміщення, з будь-якими заявами щодо своєї пропозиції на придбання майна не зверталась.

Суд вбачає, що позивачка завчасно була сповіщена про намір відповідача відчужити предмет іпотеки (25.01.2014 року), відчуження якого відбулось на користь ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ 07.10.2015 року.

З урахуванням викладеного, суд вбачає, що підстави позову ОСОБА_1, такі як порушення порядку заміни іпотекодержателя, недотримання порядку дострокового порядку повернення кредиту, недотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, порушення переважного права на придбання приміщення, не знайшли свого підтвердження за розглядом справи.

Суд вбачає, що ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ дотрималось умов Договору іпотеки та вимог Закону України Про іпотеку при зверненні стягнення на предмет іпотеки, мало всі правові підстави на його відчуження, що свідчить про правомірність продажу предмету іпотеки ТОВ СІТІ-ПРОПЕРТІ .

Посилання позивачки як підстави позову на положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті суд вбачає безпідставними, оскільки положення такого Закону стосуються житлових приміщень.

Реєстрація права, власності на момент прийняття рішення нотаріусом, здійснювалась у відповідності до порядку Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок №868).

Відповідно до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Так, згідно із п.2.3. Договору купівлі-продажу від 07.10.2015 р. №939, нотаріус перевірила наявність документу, що підтверджує про повідомлення Позивача (більше ніж за 30 днів) про намір Продавця звернути стягнення на предмет іпотеки - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було отримано 25.01.2014 р..

Судом не приймається до уваги посилання позивача на порушення ст.ст. 517, 1082 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно із 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Враховуючи положення зазначених вимог чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про те, що неповідомлення про заміну кредитора має лише один правовий наслідок - виконання боржником зобов'язання неналежному кредитору. В такому випадку всі негативні наслідки у вигляді відшкодування збитків, пов'язані з неналежним виконанням покладаються на первісного кредитора.

Відповідно до ст. 24 ЗУ Про іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Таким чином, виконання чи невиконання вимог ст.ст. 517, 1082 ЦК України жодним чином не впливає на дійсність оскаржуваного правочину, оскільки не містить заборони до його вчинення та не свідчить про порушення порядку заміни іпотекодержателя.

Суд зазначає, що позивач звернувся із позовною заявою про оскарження договору купівлі-продажу №939 від 07.10.2015 р., а не договору відступлення права вимоги, а тому дані норми не застосовуються в спірних правовідносинах і не можуть слугувати підставами для визнання недійсним спірного правочину.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача щодо оцінки майна та твердження позивача про порушення ч.6-8 ст. 38 Закону України Про іпотеку

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України Про іпотеку дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Як вбачається з оспорюваного Договору (п.2.2) купівлі-продажу вартість приміщення, визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки на підставі Звіту про оцінку майна від 20 серпня 2015 р., виконаного СОД ТОВ Експерт оцінка плюс (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий ФДМУ №67/15 від 28 січня 2015 р.).

Даний факт свідчить про виконання ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ вимог ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку та необґрунтованість доводів позивача з цього приводу.

Положення п.7,8 ст. 38 Закону України Про іпотеку , на які посилається позивач не мають жодного юридичного значення для предмета спору, оскільки регулюють правовідносини між іпотекодавцем та іпотекодержателем вже після продажу предмету іпотеки, а відповідно і після укладення договору та не можуть впливати на його дійсність.

Отже, аналізуючи встановлені по справі обставини та наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки відсутні правові підстави визнавати недійсним договір купівлі-продажу №939 від 07.10.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16, 202-203, 215-216, 317, 321, 516-518 ЦК України, ст. 24, 35, 36, 38 Законом України Про іпотеку , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 1, 2, 10- 13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 209, ч.1, 3 ст. 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ (код ЄДРПОУ 37825968, місце розташування: м. Київ, вул. Межигірська, буд.22), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (АДРЕСА_3), ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ (код ЄДРПОУ 39796981, місце розташування: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 9-а, оф. 108), третя особа ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_4) про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 19.06.2018 року.

Суддя: Домусчі Л. В.