Постанова

від 14.06.2018 по справі 921/426/17-г/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/426/17-г/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "МВМ" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 (суддя Андрусик Н.О.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 (головуючий: Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

за позовом Приватного підприємства "МВМ"

до Тернопільської міської ради

про визнання недійсним договору оренди землі,

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

12.07.2017 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "МВМ" до Тернопільської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 26.04.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю даного правочину вимогам ч. 3 ст.203 ЦК України, ст. 215 ЦК України, а саме, позивач посилається на відсутність наміру підприємства укладати договір в редакції, запропонованій відповідачем, а тому надіслані міською радою примірники проекту договору позивачем було підписано разом з протоколом розбіжностей, де п. 5 та п. 9 договору викладено в іншій редакції. Втім, незважаючи на направлення відповідачу примірників договору, підписаних з протоколом розбіжностей, відповідачем у справі даний договір зареєстровано у встановленому законодавством порядку без урахування редакції позивача, скориставшись відсутністю напису на одному з примірників договору оренди від 26.04.2016 про те, що даний договір підписано з протоколом розбіжностей.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 рішення господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 у справі №921/426/17-г/17 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ" б/н від 13.09.2017 залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовані тим, що відсутні правові підстави для висновку про відсутність волевиявлення позивача, як учасника правочину, на його укладення, а звідси і про визнання договору недійсним на підставі ч. 3 ст.203 ЦК України.

Приватне підприємство "МВМ" 28.12.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 921/426/17-г/17.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2018 касаційну скаргу Приватного підприємства "МВМ" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 921/426/17-г/17 повернуто заявникові без розгляду разом з доданими до неї матеріалами на підставі підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ).

19.02.2018 (згідно з реєстраційним штампом ЛАГС) Приватним підприємством "МВМ" повторно подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 921/426/17-г/17.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 921/426/17-г/17 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2018 у справі № 921/426/17-г/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

02.04.2018 суд постановив ухвалу про поновлення Приватному підприємству "МВМ" строку для подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 14.06.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 17.04.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Приватне підприємство "МВМ", позивач) зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що оскільки предметом спору, визначеного позивачем, є визнання недійсним договору оренди землі внаслідок волевиявлення позивача на укладення спірного договору в тій редакції, що була зареєстрована відповідачем, то обставини і норми права, що визначають порядок встановлення та сплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності, не підлягали будь-якому дослідженню судом, оскільки спір у справі не стосувався відповідної сфери нормативного регулювання. Позивач не був згоден на укладення договору в наявній редакції, в підтвердження чого наводив доводи та докази, а не оспорював розмір орендної плати чи порядок його встановлення.

На думку позивача, оцінка судом доказів у справі не є встановленою судом обставиною, а суд неправильно застосував вимоги ч.3 ст.35 ГПК України, коли вважав встановленими фактами, що звільняють від доказування обставини, встановлені в рішенні господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі №921/769/16-г/4 щодо неналежності опису поштового вкладення та повідомлення про вручення протоколу розбіжностей відповідачем.

Як вказує скаржник, позивач стверджував, що підписав спірний договір з протоколом розбіжностей, який разом з підписаним договором направив відповідачу, в підтвердження чого надав суду опис поштового вкладення у цінний лист, де міститься вказівка на наявність 2 договорів та 2 протоколів розбіжностей. Листом №1060/25 від 19.07.2016 відповідач повідомив про відмову від підписання протоколу розбіжностей до договору від 26.04.2016, посилаючись на недопустимість втрат бюджету щодо збору орендної плати на землю внаслідок перегляду нормативної грошової оцінки землі у 2014 році. Аналогічну позицію висловив і представник відповідача у судовому засіданні.

Крім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2016 у справі №921/486/16-г/6 встановлено, що протокол розбіжностей було направлено позивачем на адресу Тернопільської міської ради 29.06.2016 листом з описом вкладення та вручено адресату 01.07.2016, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення. Отже, скаржник вважає, що встановлена у вказаній справі є преюдиційною та не потребувала повторного дослідження та аналізу, а позивач надав суду докази відсутності його волевиявлення на укладення договору в редакції відповідача.

Скаржник вказує, що підставою визнання недійсним договору оренди землі від 26.04.2016 є неврахування Тернопільською міською радою протоколу розбіжностей та здійснення реєстрації даного договору поза волею позивача.

Позивач зазначає, що судом не досліджено та не надано правової оцінки тому, що відповідач проігнорував протокол розбіжностей і скориставшись відсутністю в одному з примірників спірного договору позначки "з протоколом розбіжностей" зареєстрував вказаний договір.

Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що протокол розбіжностей скерований позивачем 05.10.2016 відповідачу після підписання договору та з порушенням встановленої процедури для вирішення переддоговірного спору на стадії укладення, зазначаючи, що факт надіслання відповідачу протоколу розбіжностей 29.06.2016 разом із спірним договором від 26.04.2016 встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2016 у справі №91/486/16-г/6, що є преюдиційним фактом та не потребує дослідження.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2011 року Тернопільською міською радою прийнято рішення за №6/6/55 "Про затвердження ПП "МВМ" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1116 га для обслуговування викупленої будівлі за адресою вул. Чумацька, 14, у м.Тернополі", згідно з яким вилучено з користування Тернопільської обласної організації Товариства сприяння обороні України земельну ділянку, площею 0,1116 га по вул. Чумацька, 14 в м. Тернополі, враховуючи письмову згоду землекористувача та надано її в оренду строком на 5 років приватному підприємству "МВМ" для обслуговування викупленої будівлі в рекреаційних та спортивно-туристичних цілях.

На підставі вказаного рішення, 21 жовтня 2011 року між Тернопільською міською радою (орендодавцем) та ПП "МВМ" (орендарем) підписано договір оренди, котрий зареєстровано 31.10.2011 року в Книзі записів засвідчення факту реєстрації за №4516 та зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м.Тернополі, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 25.11.2011 за № 011010004000614.

Відповідно до умов цього договору, ПП "МВМ" отримало у тимчасове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, у т.ч. землі, які використовуються у комерційних цілях, площею 0,1116 га, за адресою вул. Чумацька, 14, у м. Тернополі.

У відповідності до п. 8 Договору його укладено терміном на п'ять років - з 24.02.2011р. по 24.02.2016р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як свідчать матеріали справи, 03 березня 2016 року Тернопільською міською радою за результатами розгляду звернення підприємства (заява від 22.01.2016, реєстраційний номер 34513) було прийнято рішення за №7/6/47 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП "МВМ", пунктом 1 якого постановлено поновити ПП "МВМ" договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1116 га за кадастровим номером 6110100000:01:013:0120 з моменту його закінчення (з урахуванням додатку до рішення) та п.2 зобов'язано суб'єкта господарювання в двомісячний строк здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

На підставі рішення №7/6/47 від 03 березня 2016 року Тернопільською міською радою (орендодавцем) надіслано на адресу ПП "МВМ" (орендарю) для підписання два примірники підписаного проекту договору оренди землі від 26 квітня 2016 року, де у пункті 5 цього договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 рік становить - 721522,06грн., станом на 2015 рік - 901181,05 грн., станом на 2016 рік - 1291524,48 грн.

При цьому, пунктом 9 договору передбачено обов'язок орендаря (ПП "МВМ") сплачувати орендну плату з 01 січня по 31 грудня 2014р. у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 1803,81 грн., з 01 січня по 31 грудня 2015 року у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 2252,95 грн., а з 01 січня 2016 року у грошовій формі з розрахунку 3% нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 3228,81 грн. щомісячно, з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами.

Невід'ємними частинами договору є розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку; копія рішення міської ради; план-схема розташування земельної ділянки; кадастровий план розташування земельної ділянки; план розташування земельної ділянки; акт встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж земельної ділянки та акт-прийому передачі межових знаків на зберігання; акт приймання-передачі об'єкта з оренди; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (п. 43 договору).

Договір підписано сторонами та зареєстровано, про що в Книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис №5794 від 18 липня 2016 року.

Цього ж дня, відповідною комісією складено та підписано зі сторони орендаря акт прийому - передачі земельної ділянки в оренду та акт встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж земельної ділянки та акт-прийому передачі межових знаків на зберігання від 23.02.2016, згідно з яким комісія констатує факт передачі в оренду Орендодавцем (Тернопільською міською радою) Орендарю (ПП "МВМ") земельної ділянки, заг. площею 0,1116 га по вул. Чумацька, 14 в м. Тернополі з 24 лютого 2016 р. по 24 лютого 2021 року для обслуговування викупленої будівлі в рекреаційних та спортивно-оздоровчих цілях.

Сторонами не заперечується факт передачі в оренду ПП "МВМ" земельної ділянки, загальною площею 0,0016 га за спірним договором для обслуговування викупленої будівлі в рекреаційних та спортивно-оздоровчих цілях.

Згідно пункту 43 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до акту приймання передачі земельної ділянки від 18.07.2016, тобто після надіслання позивачем протоколу розбіжностей, останній отримав її в оренду з 24 лютого 2016 року (з моменту закінчення дії попереднього договору оренди землі від 21.10.2011).

Між тим, 12 липня 2013 року Тернопільською міською радою прийнято рішення №6/35/14 "Про грошову оцінку земель м. Тернополя", згідно якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Тернополя, розроблену Державним інститутом проектування міст "Діпромісто" та зазначено, що нові дані нормативної грошової оцінки земель міста застосовуються з 01.01.2014; суб'єктам господарювання та громадянам міста одержати з 01.01.2014 в територіальному органі Державного агентства земельних ресурсів витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (п.п. 1, 7, 8 рішення).

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом Держгеокадастру у місті Тернополі № 34-1908-99.5-216/08 від 08.02.2016 нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки, площею 1116кв.м, становить 1 291524,48грн. Однак, зміни до договору оренди землі від 21.10.2011 в порядку, передбаченому п.13 цього договору в частині розміру орендної плати, сторонами внесені не були.

На думку позивача, запропонований відповідачем проект договору від 26.04.2016 року містив обов'язки для позивача щодо сплати додаткових компенсаційних платежів в частині оренди земельної ділянки та охоплював період, що передує даті укладення відповідного договору (2014-2016 роки), а тому позивачем такий договір було підписано з протоколом розбіжностей щодо редакції п. 5 та п. 9 договору та надіслано на адресу відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради 29.06.2016 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист за формою 107 та повідомлення про вручення поштового відправлення № 4602506477110 (копії знаходяться в матеріалах справи).

Проте, у відповідь листом №1060/25 від 19.07.2016р. Тернопільська міська рада повідомила позивача про проведення реєстрації договору оренди землі від 26.04.2016р. без врахування протоколу розбіжностей, посилаючись на недопустимість втрат бюджету щодо збору орендної плати за землю внаслідок перегляду нормативної грошової оцінки землі міста Тернополя у 2014 році, застосування якої передбачено з 01.01.2014р., технічну документацію щодо якої затверджено рішенням Тернопільської міської ради від 12.07.2013р. за №6/35/14.

Вказані вище обставини зумовили судовий спір щодо узгодження усіх істотних умов договору (справа №921/486/16-г/6 за позовом Приватного підприємства "МВМ" до Тернопільської міської ради, про зобов'язання органу місцевого самоврядування підписати протокол розбіжностей від 24 червня 2016 року до договору оренди землі від 26 квітня 2016 року). Рішенням від 15.09.2016р. (яке набрало законної сили 04.10.2016р.) в задоволенні позову відмовлено, з огляду на невірно обраний позивачем спосіб захисту прав, передбачений ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа № 921/769/16-4, порушена за позовом приватного підприємства "МВМ" до Тернопільської міської ради, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 21.10.2011р, оскільки рішенням № 7/6/47 від 03.03.2016 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ПП "МВМ" рада вирішила договір оренди поновити, відповідно підстав для укладення нового договору в іншій редакції у міської ради не було. Рішенням від 21.02.2017 року (яке набрало законної сили 11.03.2017) в задоволенні позову відмовлено, з огляду на чинність договору оренди землі від 26 квітня 2016 року та проведення його державної реєстрації, факт припинення дії договору оренди землі від 21.10.2011р. у зв'язку із спливом строку, на який його було укладено та з огляду на недотримання процедури реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк (порушення встановленого строку).

При цьому судами встановлено:

- на виконання рішення Тернопільської міської ради №7/6/47 від 03 березня 2016 року, між Тернопільською міською радою (орендодавцем) та ПП "МВМ" (орендарем) підписано договір оренди землі від 26 квітня 2016 року, відповідно до умов якого ПП"МВМ" повинно отримати у тимчасове оплатне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, у т.ч. землі, які використовуються у комерційних цілях, площею 0,1116га, кадастровий № 6110100000:01:013:0120 за адресою вул. Чумацька, 14, у м. Тернополі, строком на 5 років до 24 лютого 2021 року;

- договір підписано сторонами, завірено відтисками їх печаток та зареєстровано, про що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис №5794 від 18 липня 2016 року, в редакції, запропонованій Тернопільською міською радою. Текст вказаного договору не містить застереження позивача (ПП "МВМ") про його підписання з урахуванням протоколу розбіжностей. Наведене встановлено судом шляхом огляду оригіналу даного договору в судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2017;

- посилання позивача на те, що проект договору оренди землі від 26.04.2016р., запропонований відповідачем, було підписано ним з протоколом розбіжностей від 24.06.2016р. та направлено відповідачу для підписання з протоколом розбіжностей, не знайшло свого підтвердження;

- опис вкладення поштового відправлення та повідомлення про вручення поштового відправлення не можуть слугувати належним і допустимим доказом підписання договору з протоколом розбіжностей, так як їх наявність (і протоколу розбіжностей, і опису вкладення) не спростовують факту наявності договору оренди землі від 24.06.2016р., підписаного позивачем без відмітки "з протоколом розбіжностей".

Посилаючись на частину 3 статті 35 ГПК України, суд першої інстанції вказав, що не перевіряє вищезазначені факти та не досліджує їх заново при розгляді даного господарського спору, оскільки наведені вище правові положення, з урахуванням складу сторін у перелічених справах, дають підстави дійти висновку про їх преюдиційність у даній справі.

В судовому засіданні 25.07.2017 судом також оглянуто оригінал договору оренди землі від 26.04.2016 року, котрий представлено Тернопільською міською радою та в якому відсутнє застереження позивача про його підписання з урахуванням протоколу розбіжностей, а така відмітка на договорі міститься лише на примірнику договору, що знаходиться у позивача.

Крім того, як вбачається з даних Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.09.2009 за № 23805368 позивач є власником нежилого приміщення по вул. Заозерна бічна (Чумацька, 14) в м. Тернополі відповідно до нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І.Л. договору про поділ нерухомого майна ВМІ 181982, ВМІ 181983 від 21.07.2009.

Позивач у справі стверджує, що підприємство не мало наміру укладати спірний договір в редакції, що була запропонована відповідачем, про що свідчать дії останнього, спрямовані на підписання правочину з протоколом розбіжностей. Враховуючи, що міська рада не розглянула в 20 денний строк протокол розбіжностей та не вжила заходів для врегулювання розбіжностей, не включила до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, не передала до суду в цей же строк, натомість, скористалася відсутністю на одному з примірників договору застереження про його підписання Орендарем з протоколом розбіжностей, вчинила дії по його державній реєстрації, тим самим юридично надала чинності оспорюваному правочину. За даних обставин, просить захистити порушене право шляхом визнання договору недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, частини 3 ст.203 ЦК України, з огляду на відсутність волі сторони на його укладення в існуючій редакції.

Суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі вказав, що як свідчать матеріали справи, земельна ділянка, площею 0,1116 га, кадастровий номер 6110100000:01:013:0120 в м. Тернопіль, вул. Чумацька, 14, що передана в оренду ПП "МВМ" за спірним договором оренди землі від 26.04.2016, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав із засвідченням факту реєстрації з вчиненням запису за № 5794 18.07.2016 в Книзі записів засвідчення факту реєстрації, відноситься до земель комунальної власності Тернопільської міської ради, у зв'язку з чим відповідач наділений правом розпорядження такою земельною ділянкою.

На зазначеній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення, яке належить Орендарю на праві приватної власності, та для обслуговування якого в рекреаційних та спортивно-оздоровчих цілях, передано земельну ділянку позивачу в орендне користування за оспорюваним договором.

Проте, позивач вважає, що договір оренди є недійсним, оскільки пунктами 5 та 9 цього договору встановлено орендну плату за період, що передує даті укладення договору, а саме 2014-2016р.р., а також визначено нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки станом на 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік.

В даному випадку місцева рада пропонувала орендарю встановити розмір орендної плати за землю, якою орендар користувався в зазначений період (2014-2016 р.р.), проте з урахуванням затвердженої у 2013 році нової нормативної грошової оцінки землі з метою уникнення збитків до місцевого бюджету в результаті недоотримання плати у встановленому розмірі за орендовану земельну ділянку.

Суд першої інстанції зазначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.08.2013, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2013 у справі №5009/3430/12).

Як свідчать наявні у справі докази, спірна земельна ділянка перебувала в орендному користуванні позивача з 31.10.2011 року на підставі договору оренди землі від 21.11.2011 року, що діяв до 26.02.2016 року. Спірний договір оренди від 26.04.2016 укладено між сторонами в порядку поновлення договору оренди землі на новий строк, про що свідчить рішення Тернопільської міської ради № 7/6/47 від 03.03.2016 року, котре прийнято на підставі звернення Орендаря.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при зверненні у січні 2016 року до міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк, додаткової угоди долучено не було. Така угода надіслана міській раді лише 05.10.2016 року, що встановлено господарським судом під час розгляду справи № 921/769/16-г/4.

Судом встановлено і це випливає з матеріалів справи, що договір оренди було підписано обома сторонами, завірено підписи печатками юридичних осіб та зареєстровано у встановленому порядку 18.07.2016 в редакції, запропонованій відповідачем. При цьому суд констатує, що примірник оригіналу договору, котрий знаходиться в Тернопільській міській раді, не містить застереження позивача про його підписання з протоколом розбіжностей.

Отже, на момент укладення договору від 26.04.2016 всі умови були погоджені сторонами, відтак, суд доходить висновку, що Орендар із запропонованими умовами міської ради погодився.

Наведеним спростовуються доводи позивача про відсутність волевиявлення сторони Орендаря на його укладення в запропонованій радою редакції, та наявності підстав для визнання договору недійсним.

Окрім того, суд першої інстанції врахував, що даний договір датований 26 квітня 2016 року, а протокол розбіжностей позивачем підготовлено на скеровано на адресу міської ради лише 29 червня 2016 року, тобто з порушенням 20-денного строку, встановленого частиною 4 ст. 181 Господарського кодексу України. Сторонами не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження дати отримання позивачем примірників договору з пропозицією його укласти, а тому суд вважає датою його підписання 26 квітня 2016року.

Оскільки у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, то, зважаючи на чинність рішення Тернопільської міської ради від 12.07.2013 №6/35/14 "Про грошову оцінку земель м. Тернополя", останнє слугує підставою для викладення умов договору оренди землі від 26.04.2016 з урахуванням даного регуляторного акту.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний договір оренди землі відповідає ст.ст. 631, 632, 792 ЦК України, 93 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 6, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи заявлений предмет позовних вимог та підстави позову, котрі є виключними повноваженнями позивача по справі, і в які суд не вправі втручатися, та з огляду на не доведеність матеріалами справи наявності визначених частиною 3 статті 203 ЦК України умов, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди землі недійсним з посиланням на відсутність волевиявлення сторони Орендаря на його укладення, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції вказав, що ст.33 Закону України "Про оренду землі" не забороняє сторонам при поновленні договірних відносин укладати новий договір із зазначенням інших умов, чи додаткових умов, за їх згодою, що мало місце і в даному спорі, що не суперечать як вимогам норм цивільного законодавства так і іншим нормам, що регулюють ці правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при зверненні у січні 2016 року до міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк, додаткової угоди долучено не було. Суд першої інстанції зазначає, що така угода надіслана міській раді лише 05.10.2016, що встановлено господарським судом під час розгляду справи № 921/769/16-г/4, проте, ця обставина правового значення для вирішення цього спору не має.

Отже, пункти договору оренди землі від 26.04.2016 щодо зміни орендної плати за укладеним спірним договором ґрунтувалися на вимогах діючого законодавства та прийняті з дотриманням необхідної процедури щодо визначення грошової оцінки землі та її застосування про що правильний висновок зроблений судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення спірного договору оренди землі від 26.04.2016 всі умови договору оренди, щодо орендної плати, в тому числі і за минулі періоди (2014, 2015, 2016) погоджені сторонами, тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що орендар із запропонованими умовами міської ради погодився, що відповідало волевиявленню позивача, а протокол розбіжностей скерований позивачем 05.10.2016 відповідачу після підписання договору та з порушенням встановленої процедури для вирішення переддоговірного спору на стадії укладення.

Таким чином, вищезазначений договір оренди землі від 26.04.2016 є вчиненим, оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди.

Оскільки судами встановлено, що позивач звертався в межах дії договору оренди землі від 21.10.2011 (строк якого закінчувався 25.11.2016) про його поновлення, і органом місцевого самоврядування - Тернопільською міською радою приймалося рішення про поновлення договору оренди та змінені умови щодо п.5 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2014, 2015, 2016 роках та п.9 про розмір орендної плати в 2014, 2015, 2016 роках за договором оренди від 26.04.2016, які погоджені сторонами шляхом підписання цієї редакції договору та здійснено його реєстрацію в книзі записів засвідчення факту реєстрації за № 5794 від 18.07.2016 (а.с.15, зворот), то відсутні правові підстави для висновку про відсутність волевиявлення позивача, як учасника правочину, на його укладення, а звідси і про визнання договору недійсним на підставі ч. 3 ст.203 ЦК України за вимогами позивача.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

Відповідно ст.181 Господарського кодексу України:

"1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

8. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України."

Як зазначено судами попередніх інстанцій, примірник оригіналу договору, котрий знаходиться в Тернопільській міській раді, не містить застереження позивача про його підписання з протоколом розбіжностей. Крім того, сторонами не надано, а судами не здобуто доказів на підтвердження дати отримання позивачем примірників договору з пропозицією його укласти, а тому суди дійшли висновку, що датою його підписання є 26 квітня 2016року.

Зазначене презюмує висновок, що протокол розбіжностей позивачем не складався та не надсилався взагалі.

Проте, одночасно суди зазначили, що даний договір датований 26 квітня 2016 року, а протокол розбіжностей позивачем підготовлено та скеровано на адресу міської ради лише 29 червня 2016 року, тобто, з порушенням 20-денного строку, встановленого частиною 4 ст. 181 Господарського кодексу України, що вказує на висновок, що протокол розбіжностей позивачем складався та надсилався.

При цьому, за доводами позивача, з посиланням на описи вкладення у цінний лист, саме 29.06.2016 разом з протоколами розбіжностей ним було надіслано і підписані ним примірники самого договору.

Одночасно судами не надано належної оцінки доводам позивача, що листом №1060/25 від 19.07.2016 відповідач повідомив про відмову від підписання протоколу розбіжностей до договору від 26.04.2016, посилаючись на недопустимість втрат бюджету щодо збору орендної плати на землю внаслідок перегляду нормативної грошової оцінки землі у 2014 році , а не на факт вже укладення договору оренди.

При цьому, судами встановлено, що договір зареєстровано, про що в Книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис №5794 від 18 липня 2016 року , тобто, за день до відмови від підписання протоколу розбіжностей.

За викладених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили повно та всебічно всі доводи та докази позивача з наданням їм відповідної оцінки, дійшовши суперечливих та взаємовиключних висновків щодо погодження чи не погодження позивача з проектом договору відповідача, справжньої дати укладення цього договору та направлення чи ненаправлення позивачем відповідачу протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "МВМ" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "МВМ" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 921/426/17-г/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 921/426/17-г/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський