Ухвала

від 13.06.2018 по справі 203/4121/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 203/4121/15-ц

провадження № 61-18260св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - відповідач - ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_5),

відповідач - позивач - ОСОБА_6,

відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, житлово-будівельний кооператив № 14 Заря , реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області,

треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович, Підберезна Наталія Віталівна, ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги правонаступника ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року у складі суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (без визначення конкретної особи) про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, із зобов'язанням Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції здійснення реєстрації за нею права власності на цю квартиру.

У подальшому позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювались та доповнювались.

До участі у справі як співвідповідачів було залучено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, житлово-будівельний кооператив № 14 Заря (далі - ЖБК № 14 Заря ), реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, та третіх осіб: приватних нотаріусів Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезну Н. В., Орлова О. А.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із однокімнатної квартири за вказаною адресою. Після її смерті заведено спадкову справу за № 56919794. 03 вересня 2010 року ОСОБА_12 було зареєстровано заповіт серія ВРА № 969101, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 40872664, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ШульдіноюТ. В., реєстровий № 3601, за яким все своє майно покійна заповіла їй. Після подачі заяви про прийняття спадщини, постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіна М. М. від 14 квітня 2015 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлої у зв'язку із відсутністю документів для вчинення нотаріальної дії.

Позивач зазначила, що проживала у спірній квартирі разом з ОСОБА_12 та була в ній зареєстрована, але вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності за заповітом на вказану квартиру, оскільки за життя ОСОБА_12 належним чином право власності на квартиру не оформила, свідоцтво про право власності на неї не отримала та не зареєструвала.

У подальшому їй стало відомо, що 24 жовтня 2014 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності номер 29284331, виданого 11 листопада 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції.

14 листопада 2014 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу спірної квартири, а вже 13 березня 2015 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 13 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н. В.

Позивач вважає, що ОСОБА_7 не може бути належним власником спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру від 11 листопада 2014 року підлягає визнанню недійсним, а рішення реєстраційної служби від 11 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру підлягає скасуванню.

У зв'язку з наведеним позивач просила: встановити факт належності на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_12, померлій ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати незаконним та скасувати рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції індексний номер 17100045 від 11 листопада 2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на вказану спірну квартиру; витребувати від ОСОБА_6 у її власність спірну квартиру; визнати за нею право власності за заповітом на вказану спірну квартиру та припинити право власності ОСОБА_6 на цю квартиру, а також просила стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 завдану майнову шкоду в сумі ринкової вартості квартири в розмірі 748 325,00 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_8, про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру за нею.

Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2015 року на підставі договору дарування нею від ОСОБА_8 прийнято у дар квартиру АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н. В. На момент укладання вказаного договору квартира належала ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Орловим О. А., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вона мала всі права володіння квартирою. Нотаріусом Підберезною Н. В. були перевірені всі обставини щодо законного володіння квартирою ОСОБА_8, вказаний нотаріус зареєструвала належним чином право власності на придбане нею нерухоме майно, а оскільки ОСОБА_4 заявила свої права на вказану квартиру, просила винести рішення про визнання її добросовісним набувачем спірної квартири та визнати за нею право власності на цю квартиру.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції індексний номер 17100045 від 11 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 незаконним.

Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,6 кв. м, житловою площею 16,8 кв. м, після смерті ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ЖБК № 14 Заря на користь ОСОБА_4 судовий збір по 2 612,53 грн з кожного.

В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову повному обсязі.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року справу № 203/4121/15-ц призначено до розгляду в складі п'яти суддів та залучено до участі у розгляді справи правонаступника ОСОБА_4, ОСОБА_5

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У частині другій статті 1220 ЦК України зазначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до матеріалів касаційного провадження із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіна М. С. 10 травня 2018 року звернулася лише ОСОБА_5, яка залучена до участі у справі як правонаступник.

Разом з цим матеріали касаційного провадження не містять інформації щодо існування інших спадкоємців на спірне нерухоме майно.

Таким чином, лише зі спливом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, у суду буде можливість встановити коло спадкоємців, у яких виникло право на спадкування спірної квартири, після померлої ОСОБА_4

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Згідно з положеннями частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, оскільки правовідносини, з яких виник спір, допускають правонаступництво, то касаційне провадження у справі слід зупинити до залучення до участі у справі спадкоємців позивача.

Керуючись статтями 55, 251, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, житлово-будівельного кооперативу № 14 Заря , реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезна Наталія Віталіївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович, про встановлення факту належності квартири, визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби, витребування майна, визнання права власності за заповітом, скасування права власності, стягнення шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_8, про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру за цією особою, зупинити до залучення у справі правонаступників.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П. Штелик