УХВАЛА
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 203/4121/15-ц
провадження № 61-18260св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , житлово-будівельний кооператив № 14 Заря , реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області,
треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги правонаступника ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (без визначення конкретної особи) про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , із зобов`язанням Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції здійснення реєстрації за нею права власності на цю квартиру.
В подальшому позивачем позовні вимоги неодноразово уточнювались та доповнювались.
До участі у справі як співвідповідачів було залучено: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ., ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , житлово-будівельний кооператив № 14 Заря (далі - ЖБК № 14 Заря ), реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, та третіх осіб: приватних нотаріусів Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезну Н. В., Орлова О. А.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із однокімнатної квартири за вказаною адресою. Після її смерті заведено спадкову справу за № 56919794. 03 вересня 2010 року ОСОБА_8 було зареєстровано заповіт серія НОМЕР_4, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 40872664, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т. В., реєстровий № 3601, за яким все своє майно покійна заповіла їй. Після подачі заяви про прийняття спадщини, 14 квітня 2015 року постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіна М. М. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлої у зв`язку із відсутністю документів для вчинення нотаріальної дії.
Позивач зазначала, що проживала у спірній квартирі разом з ОСОБА_8 та була в ній зареєстрована, але позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності за заповітом на вказану квартиру, оскільки за життя ОСОБА_8 належним чином право власності на квартиру не оформила, свідоцтво про право власності на неї не отримала та не зареєструвала.
В подальшому їй стало відомо, що 24 жовтня 2014 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності номер НОМЕР_2 , виданого 11 листопада 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції.
14 листопада 2014 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу спірної квартири, а вже 13 березня 2015 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н. В.
Позивач вважає, що ОСОБА_3 не може бути належним власником спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру від 11 листопада 2014 року підлягає визнанню недійсним, а рішення реєстраційної служби від 11 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру підлягає скасуванню.
У зв`язку з наведеним позивач просила: встановити факт належності на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 ; визнати незаконним та скасувати рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції індексний номер 17100045 від 11 листопада 2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру; витребувати у ОСОБА_2 у її власність спірну квартиру; визнати за нею право власності за заповітом на вказану квартиру та припинити право власності ОСОБА_2 на цю квартиру, а також просила стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 завдану майнову шкоду в сумі ринкової вартості квартири в розмірі 748 325,00 грн. та моральну у розмірі 20 000, 00 грн.
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру за нею.
Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2015 року на підставі договору дарування нею від ОСОБА_4 прийнято у дар квартиру АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н. В. На момент укладання вказаного договору квартира належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Орловим О. А., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вона мала всі права володіння квартирою. Нотаріусом ОСОБА_6 були перевірені всі обставини щодо законного володіння квартирою ОСОБА_4 , вказаний нотаріус зареєструвала належним чином право власності на придбане нею нерухоме майно, а оскільки ОСОБА_1 заявила свої права на вказану квартиру, просила винести рішення про визнання її добросовісним набувачем спірної квартири та визнати за нею право власності на цю квартиру.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції індексний номер 17100045 від 11 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 незаконним.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 32,6 кв. м, житловою площею 16,8 кв. м, після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ЖБК № 14 Заря на користь ОСОБА_1 судовий збір по 2 612,53 грн з кожного.
В решті рішення суду залишено без змін.
КОРОТКИЙ ЗМІС ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що визнавши за нею право власності на квартиру, однак відмовивши у вимогах про повернення із чужого незаконного володіння та не анулювавши при цьому право власності на квартиру третьої особи, апеляційний суд своїм рішенням фактично узаконив право власності на спірну квартиру за нею та ОСОБА_2 , що недопустимо. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК України). Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у справі, що розглядається, є договір дарування від 13 березня 2015 року, права відчужувати це майно.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не було з`ясовано, чи визнано ОСОБА_1 в судовому порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, чи наявний у неї опікун, та чи правомірно видана ОСОБА_1 (з урахуванням її діагнозу), в тому числі на ім`я ОСОБА_7 , довіреність від 21 вересня 2015 року.
Також судом не було враховано, що один з відповідачів у справі - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на підставі наказу Міністерства Юстиції України від 01 березня 2016 року № 571/5 вже не була належним відповідачем, адже її повноваження на час розгляду справи в апеляційному суді перейшли до відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, який не був залучений до участі у справі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виплату паю ОСОБА_8 виключно на підставі доказів, які були видані (підписані) безпосередньо ОСОБА_1 в період її перебування на посаді голови ЖБК № 14 Заря .
Апеляційний суд не з`ясував належним чином обставини, що мають значення у справі, а саме те, що ОСОБА_3 також був членом кооперативу та виплатив пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_2 в повному обсязі, що підтверджується довідкою кооперативу від 02 жовтня 2014 року, виданою головою правління ОСОБА_5 .
Також судом безпідставно не було взято до уваги покази свідків, що ОСОБА_1 після отримання заповіту на майно від ОСОБА_8 , відносини з нею не підтримувала та чинила їй перешкоди в анулюванні заповіту, адже забрала у неї оригінал паспорту та оригінал заповіту.
Крім того, апеляційним судом було неправильно розподілено судові витрати у справі відповідно до положень статті 88 ЦПК України.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАЛУЧЕННЯ ПРАВОНАСТУПНИКА
У травні 2018 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_7 надійшла заява про залучення її до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 . Належні їй права на кооперативну квартиру АДРЕСА_2 , яка є предметом спору у цій справі, ОСОБА_1 заповіла їй. Заповіт від 05 травня 2017 року серія НМА номер 450185, складений у м. Кам?янське Дніпропетровської області та посвідчений приватним нотаріусом Кам?янського міського нотаріального округу Кір?як К. Л. за реєстровим № 631. 10 травня 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіна М. С. із заявою про прийняття спадщини.
На підтвердження доводів вказаної заяви ОСОБА_7 додала ксерокопії свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , заповіту, витягу із спадкового реєстру, заяви про прийняття спадщини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , житлово-будівельного кооперативу № 14 Заря , реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезна Н. В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов О. А., про встановлення факту належності квартири, визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби, витребування майна, визнання права власності за заповітом, скасування права власності, стягнення шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4, про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру за цією особою, зупинено до залучення у справі правонаступників.
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У частині другій статті 1220 ЦК України зазначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до копії матеріалів спадкової справи № 18/2018, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіна М. С. у межах строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, 10 травня 2018 року звернулася ОСОБА_7 , та 22 жовтня 2018 року - ОСОБА_13 .
Згідно з положеннями частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
За таких обставин до участі у справі необхідно залучити правонаступників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .
Відповідно до статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
З огляду на те, що перестали існувати обставини, які були підставою для зупинення касаційного провадження у справі № 203/4121/15-ц, Верховний Суд вважає за необхідне поновити касаційне провадження у зазначеній справі.
Керуючись статтями 55, 254 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Поновити касаційне провадження у справі № 203/4121/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ЖБК № 14 Заря , реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезна Наталія Віталіївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійовича, про встановлення факту належності квартири, визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби, витребування майна, визнання права власності за заповітом, скасування права власності, стягнення шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання особи добросовісним набувачем квартири та визнання права власності на квартиру.
Залучити до участі в розгляді справи № 203/4121/15-ц правонаступників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П. Штелик
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2019 |
Оприлюднено | 05.07.2019 |
Номер документу | 82826497 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Лесько Алла Олексіївна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Леванчук Андрій Олексійович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Леванчук Андрій Олексійович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Леванчук Андрій Олексійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні