Постанова

від 05.06.2018 по справі 910/18831/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/18831/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст складено 15.03.2018) у справі №910/18831/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня"

до 1) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації;

2) Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації;

про визнання договору продовженим та додаткову угоду укладеною,

за зустрічним позовом Управлінням освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня"

про виселення та зобов'язання повернути нежитлове приміщення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" - звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач-1), Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (відповідач-2) про визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №55-13 від 02.09.2018 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним та про визнання укладеною додаткової угоди №3 від 20.07.2017 до вказаного договору.

Вимоги позову мотивовані відсутністю заперечень з боку орендодавця проти продовження строку дії договору оренди у встановлений строк, тому позивач просив визнати договір продовженим на підставі закону на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним, шляхом визнання укладеною додаткової угоди №3 від 20.07.2017, оскільки саме шляхом укладення додаткових угод сторони у договорі погодили процедуру його пролонгації. Нормативно в обгрунтування позову позивач посилався на ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України.

Відповідач-1 проти позову заперечував з посиланням на те, що постійною комісією Київради з питань власності було прийнято рішення про не продовження орендних правовідносин з позивачем, тому враховуючи таке волевиявлення власника, який представляє територіальну громаду міста Києва, підстави продовжувати договір №55-13 від 02.09.2018 за законом відсутні. При цьому, Відповідач-1 звертає увагу, що про продовження договору позивач звертався після вказаного рішення постійної комісії Київради з питань власності про відмову у продовженні оренди, та що в цілому з листування та правовідносин сторін вбачалося їх волевиявлення, у тому числі самого Позивача, на не визнання договору продовженим на тих самих умовах, а натомість волевиявлення - або укласти договір на нових умовах, або продовжити дію договору шляхом внесенням у нього змін шляхом укладення додаткової угоди, тобто у будь-якому разі - волевиявлення щодо продовження договору на змінених умовах.

Відповідач-2 заперечував проти позову з тих же підстав, що і відповідач-1, додавши, що враховуючи звернення позивача, останнім за згодою відповідача-1 було розпочато процедуру підготовки документації (оцінка приміщення, тощо) для укладення нового договору оренди цього ж приміщення на нових умовах (новий розмір орендної плати згідно нової оцінки тощо), чим позивач фактично погодився з припиненням дії попереднього договору оренди, але продовжував займати приміщення до укладення нового. Проте, оскільки постійною комісією Київради з питань власності було прийнято рішення про не продовження орендних правовідносин з позивачем у зв'язку з необхідністю повернення майна територіальній громаді міста Києва та використання власником у власних цілях - для відкриття там державного (комунального) садочку, у зв'язку з цим відповідним листом позивачу і було відмовлено продовженні договірних відносин та виставлено вимогу про виселення з приміщення.

Крім того, відповідачем-2 було заявлено зустрічний позов, який суд першої інстанції прийняв до сумісного розгляду із первісним позовом, про виселення позивача з займаного раніше приміщення на підставі договору №55-13 від 02.09.2018 та зобов'язання повернути це приміщення відповідачу-2.

Зустрічних позов мотивований тим, що постійною комісією Київради з питань власності було прийнято рішення про не продовження орендних правовідносин з Позивачем у зв'язку з необхідністю повернення майна територіальній громаді міста Києва та використання власником у власних цілях - для відкриття там державного (комунального) садочку, тому підстави продовжувати договір №55-13 від 02.09.2018, у тому числі і на нових умовах, за законом відсутні. Крім того, про продовження договору позивач звертався після вказаного рішення постійної комісії Київради з питань власності про відмову у продовженні оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" - відмовлено. Зустрічний позов Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - задоволено: виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" з нежитлових приміщень, загальною площею 252 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А (дошкільний навчальний заклад №341), зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" передати нежитлові приміщення загальною площею 252 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А (дошкільний навчальний заклад №341) Управлінню освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації шляхом підписання акта прийому-передачі приміщення. Розподілено судові витрати.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивовано тим, що за наслідками розгляду справи судом встановлено, що не відбулося автоматичного продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а тому відсутні підстави для задоволення вимог позову про визнання договору продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним та про визнання укладеною додаткової угоди №3 від 20.07.2017 до договору про його продовження на той самий термін і на тих самих умовах. Крім того, станом на момент вирішення спору право позивача на укладення договору на нових умовах та на новий строк відповідно до ч. 3 ст. 17 наведеного Закону - не є порушеним, оскільки дана норма вказує, що переважне право у позивача, як у орендаря, виникає за інших рівних умов та крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що строк дії договору закінчився, договір автоматично пролонгований не був та сторони не досягли згоди про продовження договірних відносин з оренди нежитлового приміщення загальною площею 252 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 150-А (укладення договору) на новий строк. Відтак, відповідач після закінчення строку дії договору на виконання його умов та в силу положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" був зобов'язаний звільнити приміщення та повернути його відповідачу-2, чого позивачем зроблено не було, тому вимоги зустрічного позову про виселення позивача з займаного раніше на підставі договору №55-13 від 02.09.2018 приміщення та зобов'язання повернути це приміщення відповідачу-1 - визнані судом першої інстанції обґрунтованими.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст складено 15.03.2018) у справі №910/18831/17 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору за первісним та за зустрічним позовом помилково не було враховано тих обставин, що позивач за первісним позовом за місць до закінчення терміну договору звернувся про його пролонгацію, а станом на момент закінчення договору оренди з боку орендодавця були відсутні заперечення проти продовження строку дії договору оренди у встановлений строк, а тому договір оренди є продовженим згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України на той строк і на тих же умовах,. Отже, позивач за первісним позовом правомірно займає орендоване приміщення, у зв'язку з чим обумовлені законом підстави для виселення позивача та зобов'язання передати орендоване приміщення відповідачу - 2 за актом приймання - передачі - відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18831/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст складено 15.03.2018) у справі №910/18831/17, розгляд справи призначено на 22.05.2018.

27.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 за первісним позовом в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилався на те, що необхідною умовою продовження договору оренди приміщення, що перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення уповноваженого органу про надання цього приміщення в оренду. І лише за наявності такого рішення та при рівності інших запропонованих умов оренди приміщення, порівняно з тими, які запропоновані рештою бажаючих взяти це майно в оренду, у користувача виникає переважне право на продовження договору оренди на новий термін. Докази прийняття власником майна рішення про продовження терміну дії оренди спірного майна позивачу - відсутні. Крім того, застосування у спірних правовідносинах ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про автоматичне продовження договору оренди неможливо, оскільки у орендаря після закінчення терміну дії договору оренди виникло лише переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, відповідно до ч. 3 ст. 17 наведеного закону.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 в судовому засіданні 22.05.2018 оголошено перерву до 05.06.2018.

30.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач-2 за первісним позовом зазначав, що продовження договору оренди є неможливим і з тих підстав, що позивач звернувся до Департаменту комунальної власності м.Києва від 23.12.2016 № 062/05/10-13119 щодо зменшення розміру орендної ставки за користування орендованим майном, що унеможливлює пролонгацію договору саме на підставі ч. 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В судовому засіданні 05.06.2018 представник позивача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача-1 за первісним позовом в судовому засіданні 05.06.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судовому засіданні 05.06.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 02.09.2013 між Голосіївською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ Дитячий центр Плекальня ,як орендарем, укладено договір № 55-13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду комунальне майно територіальної громади міста Києва - нежилі приміщення, загальною площею 252 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А, для розміщення організації, яка здійснює діяльність у галузі освіти.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 02.09.2013 до 01.09.2016.

На підставі Договору за актом позивачу в оренду було надано комунальне майно територіальної громади міста Києва - нежилі приміщення, загальною площею 252 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А, для розміщення організації, яка здійснює діяльність у галузі освіти.

За умовами Договору, сторони уклали його на строк з 02.09.2013 до 01.09.2016 (п. 9.1), та погодили, що Договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4), та що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, і зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 9.7).

Позивач у позові вказував, що враховуючи відсутність заперечень з боку орендодавця проти продовження строку дії Договору у встановлений строк даний договір є продовженим, проте оскільки відповідачі (орендодавець та балансоутримувач, які є підписантами Договору) цієї обставини не визнають, позивач просить визнати Договір продовженим на підставі закону на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним та про визнання укладеною додаткової угоди №3 від 20.07.2017 про продовження Договору, оскільки саме шляхом укладення додаткових угод сторони у Договорі погодили процедуру його пролонгації.

Умови продовження договірних відносин за договорами оренди державного та комунального майна унормовані ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), і частини 2 та 3 указаної норми передбачають два окремі випадки продовження.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Натомість, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Фактичне використання позивачем за первісним позовом нежилих приміщень, загальною площею 252 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Горького, 150-А, після закінчення обумовленого Договором строку його дії, тобто після 01.09.2016, визнається усіма сторонами спору та підтверджується залученими до справи доказами - копіями платіжних доручень про сплату орендної плати по Договору та відшкодуванням вартості комунальних послуг, спожитих у приміщенні.

Також у матеріалах справи наявні докази, що позивач за первісним позовом протягом місячного строку до закінчення терміну дії Договору звертався до орендодавця (відповідача-1) з листом-звернення від 01.08.2016 №42 (отримано згідно вхідного штампу відповідачем-1 за первісним позовом 16.08.2016) про продовження строку дії Договору (постійно).

Відповідач-1 за первісним позовом на вказану пропозицію позивача відповів листом №100-14048 від 12.09.2016, у якому вказав, що відповідно до Закону термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору, тому відповідно до п. 12.4 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, для розгляду питання про внесення змін до істотних умов договору оренди орендар, подає орендодавцю заяву, звіт про оцінку об'єкта оренди (для здійснення розрахунку орендної плати) та виписку з Єдиного державного реєстру, і для отримання необхідних документів для проведення експертної оцінки зазначеного майна необхідно звернутись до балансоутримувача - Управління освіти Голосіївського району м. Києва. І при умові надання повного пакету документів, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, в установленому порядку, надає Постійній комісії Київської міської ради з питань власності узагальнені пропозиції щодо зміни до істотних умов договору оренди.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач за первісним позовом у листі-зверненні від 01.08.2016 №42 висловив волевиявлення не про "автоматичне продовження" дії договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а просив про "продовження терміну дії Договору для проведення занять (постійно)", тоді як умовами Договору чітко було передбачено, що він діяв не постійно, а з 02.09.2013 до 01.09.2016, тобто 2 роки та 365 днів.

У відповідь на вказане звернення, відповідачем-2 за первісним позовом було надано позивачу доручення терміном до 14.10.2016 на укладення договору оцінки орендованого приміщення, з датою оцінки 31.08.2016, відповідно до п. 5.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280.

Позивачем за первісним позовом з листом № 44 від 11.10.2016 було надано відповідачу-1 за первісним позовом (вх. 100/7796 від 11.10.2016) для прийняття та рецензування Звіт про оцінку майна нежитлового приміщення загальною площею 252 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 150-А, від 05.10.2016 для продовження строку дії Договору.

Вищевказане листування з питання продовження договірних відносин з оренди нежитлового приміщення загальною площею 252 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 150-А, визнається усіма сторонами спору і не заперечувалось ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі.

Як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, після отримання відповідачем-1 за первісним позовом від позивача за первісним позовом листа № 44 від 11.10.2016 відсутні докази укладення між сторонами будь-яких додаткових угод до Договору, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом з листом №9 від 20.07.2017 було надано відповідачу-1 за первісним позовом (копії - відповідачу-2 за первісним позовом, постійній комісії КМР з питань власності та Департаменту комунальної власності м. Києва) підписану з боку позивача за первісним позовом додаткову угоду №3 від 20.07.2017 до Договору на таких умовах:

"Цим Сторони домовились, що на підставі пункту 9.7 Договору №55-13 від 02.09.2013, Договір № 55-13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 02 вересня 2013 року вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах на три роки із строком дії до 02 вересня 2019 року.

Всі інші умови Договору №55-13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 02 вересня 2013 року залишаються незмінними.

Додаткова Угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами.

Додаткова Угода укладена у трьох примірниках українською мовою, по одному примірнику для Орендодавця, Орендаря та Установи, які мають однакову юридичну силу і с невід'ємною частиною Договору № 55-13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 02 вересня 2013 року".

Проте, відповідач-1 та відповідач-2 за первісним позовом не вчинили дій на підписання наведеного проекту Додаткової угоди, заперечуючи наявність обумовлених законом підстав для його підписання, з посиланням зокрема на те, що постійною комісією Київради з питань власності було прийнято рішення про не продовження орендних правовідносин з позивачем за первісним позовом у зв'язку з необхідністю повернення майна територіальній громаді міста Києва та використання власником у власних цілях - для відкриття там державного (комунального) садочку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, згідно наявного між сторонами листування вбачається, що у сторін було відсутнє взаємне волевиявлення (у т.ч. мовчазне) на продовження дії Договору на підставі закону автоматично, тобто відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону, оскільки дана частина статті передбачає, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором у разі відсутності протягом встановленого строку заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору.

У даному ж випадку мало місце, що позивач за первісним позовом у листі-зверненні від 01.08.2016 №42, поданим відповідачу-1 за первісним позовом у встановлений Законом строк, висловив волевиявлення не про "автоматичне продовження" дії Договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а просив про "продовження терміну дії Договору для проведення занять (постійно)", тоді як умовами Договору чітко було передбачено, що він діяв не постійно, а з 02.09.2013 до 01.09.2016, тобто 2 роки та 365 днів (2016 - високосний рік). Відповідач-1 за первісним позовом також у встановлений Законом строк на вказану пропозицію позивача за первісним позовом відповів, що для розгляду питання про внесення змін до істотних умов договору, до яких віднесено і строк його дії, орендар подає, зокрема, звіт про оцінку об'єкта оренди (для здійснення розрахунку орендної плати), який було замовлено позивачем за первісним позовом.

Тобто, у даному випадку між сторонами виникли правовідносини, передбачені ч. 3 ст. 17 Закону, де вказано, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

Наведене підтверджується також і тим, що ч. 2 ст. 17 Закону передбачає можливість автоматичного продовження дії договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором у разі відсутності, зокрема, заяви однієї із сторін про зміну умов договору, а в даному випадку вбачається досягнення сторонами згоди про зміну умов Договору при його укладенні на новий строк, що обгрунтовано вище, а саме зміну строку його дії та вчинення дій для визначення нового розміру орендної плати.

Таким чином, відповідачем-1 за первісним позовом було прийнято пропозицію позивача за первісним позовом продовжити дію Договору на нових умовах, у тому числі істотних (строк та розмір орендної плати), та в свою чергу через відповідача-2 за первісним позовом, як балансоутримувача, запропоновано позивачу за первісним позовом зміну умов майбутнього договору шляхом надання доручення на укладення договору оцінки орендованого приміщення, і дану пропозицію продовжити відносини на нових умовах прийняв позивач за первісним позовом, замовивши та надавши відповідачу-2 за первісним позовом відповідний звіт.

Окрім того, не свідчить про волевиявлення сторін на автоматичне продовження Договору та не свідчить про саму обставину автоматичного продовження Договору сплата позивачем за первісним позовом, як у межах Договору, орендної плати, оскільки за умовами Договору (п. 3.5) Позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату до повернення об'єкту оренди (приміщення) орендодавцеві. Так само відшкодуванням вартості комунальних послуг, спожитих у приміщенні, є обов'язком, а не правом, позивача за первісним позовом.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що автоматичного продовження дії Договору на підставі ч. 2 ст. 17 Закону, - не відбулося, а тому відсутні обумовлені законом підстави для визнання Договору продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним та про визнання укладеною додаткової угоди №3 від 20.07.2017 до Договору про його продовження на той самий термін і на тих самих умовах.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що право позивача за первісним позовом на укладення Договору на нових умовах та на новий строк відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону - не є порушеним, оскільки дана норма вказує, що переважне право у позивача за первісним позовом, як у орендаря, виникає за інших рівних умов та крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що в процесі підготовки позивачем за первісним позовом документів для продовження договірних відносин з оренди нежитлового приміщення загальною площею 252 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 150-А (укладення договору на новий строк), які передбачені Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 21.04.2015 №415/1280, відбулося засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності, якою було прийнято рішення, викладене у протоколі №56 від 04.07.2017, не продовжувати позивачу за первісним позовом строк дії договору оренди нежитлового приміщення у дошкільному навчальному закладі №341 на вул. Антоновича, 150-А, приватною організацією, яка надає послуги у галузі освіти (позивачем), у зв'язку з необхідністю, враховуючи численні звернення мешканців, відкриття (поновлення) дії у даних приміщеннях діяльності комунального закладу обов'язкової дошкільної освіти (комунального дитячого садочку).

У свою чергу, на виконання вищезазначеного протоколу, 30.08.2017 відповідач-1 за первісним позовом листом №100-15215 повідомив позивача за первісним позовом про не продовження строку дії договору оренди та необхідність (вимогу) звільнення нежитлового приміщення.

При цьому, необхідною умовою продовження на визначених (погоджених) сторонами умовах договору оренди приміщення, що перебуває у комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання цього приміщення в оренду, та лише за наявності такого рішення та при рівності інших запропонованих умов оренди приміщення, порівняно з тими, які запропоновані рештою бажаючих взяти це майно в оренду, у добросовісного користувача виникає переважне право на продовження договору оренди на новий термін. Проте, ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного перегляду справи, позитивного рішення власника майна про продовження терміну дії договору оренди - у встановленому законом порядку прийнято не було.

З огляду на викладене, судо апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №55-13 від 02.09.2018 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним та про визнання укладеною додаткової угоди №3 від 20.07.2017 до вказаного договору - відсутні, у зв'язку з чим первісний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами п. 7.6 Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні позивач, як орендар, зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди відповідачу-2 за первісним позовом у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди з урахуванням зносу за період строку договору оренди.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк дії Договору закінчився, Договір автоматично пролонгований не був та сторони не досягли згоди про продовження договірних відносин з оренди нежитлового приміщення загальною площею 252 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 150-А (укладення договору) на новий строк. З огляду на викладене, орендар (позивач за первісним позовом) після закінчення строку дії Договору на виконання його умов та в силу положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зобов'язаний звільнити приміщення та повернути його відповідачу-2 за первісним позовом, чого позивачем зроблено не було, а тому вимоги зустрічного позову про виселення позивача з займаного раніше на підставі договору №55-13 від 02.09.2018 приміщення та зобов'язання повернути це приміщення відповідачу-1 за первісним позовом - підлягають задоволенню.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст складено 15.03.2018) у справі №910/18831/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на позивача судового збору за подачу позову.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст складено 15.03.2018) у справі №910/18831/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 (повний текст складено 15.03.2018) у справі №910/18831/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий центр "Плекальня".

4. Матеріали справи №910/18831/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 18.06.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров