Постанова

від 20.06.2018 по справі 916/224/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/224/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Богатиря К.В.

Суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

Секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ПП РЕМЕРЦЕНТР - адвокат Завалькевич І.М., за ордером;

від ГУ ДКСУ в Одеській області - Баланюк Т.С., за довіреністю;

Інші представники учасників справи в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року по розгляду скарги Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР від 14.02.2018 року за вх. №2-1024/18 на дії Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.; дата складання повного тексту: 12.03.2018 року; час і місце оголошення ухвали: 12.03.2018 року о 14:43 год., 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, зала судових засідань № 4)

по справі № 916/224/17

за позовом Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР

до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації

за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області

2. Одеська обласна державна адміністрація

про стягнення 7 573 782,83 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 березня 2017 року задоволено позов Позивача повністю та стягнуто з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР 2 156 802,20 грн. три проценти річних, 7 773 279,58 грн. інфляційних втрат, а також 148 951,22 грн. судового збору.

07 квітня 2017 року Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27 березня 2017 року по справі № 916/224/17, яке набрало законної сили 07 квітня 2017 року.

14 лютого 2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР на дії Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області в порядку ст. 339 ГПК України, в якому просило:

- визнати неправомірними дії ГУ ДКСУ в Одеській області, які полягають у відмові від виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2017 року та у поверненні без виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.04.2017 року;

- зобов'язання ГУ ДКСУ в Одеській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Одеської області від 07.04.2017 року по справі № 916/224/17;

- поновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07 квітня 2017 року по справі № 916/224/17.

Зазначену скаргу обґрунтовано тим, що 20 грудня 2017 року Підприємство передало наказ суду від 07.04.2017р. до ГУ ДКСУ в Одеській області. Листом від 18.01.2018 року № 16-08/74-332, який отримано підприємством 05.02.2017 року, наказ суду повернуто заявнику, як такий, що оформлено з порушенням установлених вимог, оскільки у казначействі не зареєстровано такого розпорядника бюджетних коштів як Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, а зареєстровано Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації. Однак, скаржник вважає, що наказ суду від 07.04.2017 року виданий та оформлений без порушення установлених вимог, так як Департамент перейменовано згідно розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 47/А-2017 від 26.01.2017 року Про заходи щодо упорядкування структури Одеської обласної державної адміністрації , а відповідні зміни зареєстровано лише 28 березня 2017 року

З підстав відсутності такої законодавчо визначеної підстави для повернення виконавчого документа без виконання, як неправильне його оформлення, скаржник не вбачає правомірності застосування органом казначейства п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 року, так як він оформлений з дотриманням установлених вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року по справі № 916/224/17 (суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.) скаргу Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР задоволено частково; визнано неправомірними дії ГУ ДКСУ в Одеській області, які полягають у поверненні без виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.04.2017 року по справі № 916/224/17; зобов'язано ГУ ДКСУ в Одеській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Одеської області від 07.04.2017 року по справі № 916/224/17; в решті відмовлено.

Ухвала в частині задоволення скарги мотивована тим, що ГУ ДКСУ в Одеській області не вжило всіх передбачених чинним законодавством заходів, направлених на виконання виконавчого документу у даній справі і безпідставно повернуло його стягувачу без виконання.

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність причин пропуску такого строку.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року по справі № 916/224/17 скасувати в частині задоволення скарги Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР та в цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні скарги Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР на дії Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області в порядку ст. 339 ГПК України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що прийняття до виконання виконавчих документів та вжиття заходів по виконанню виконавчого документа, передбачених п.п. 24-34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, можливо лише, якщо боржник обслуговується в органі казначейства. При перевірці виконавчого документа органом казначейства було встановлено, що боржником зазначено - Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, проте відповідно до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів у 2017 році через ГУ ДКСУ в Одеській області за кодом ЄДРПОУ 33659544 значиться (та зареєстрована в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів) така установа, як Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, відповідність коду саме останньому казначейством встановлено також на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

До того ж, апелянт вказує, що відомості стосовно реєстрації зміни найменування боржником зареєстровано 28.03.2017 року, а наказ суду видано 07.04.2017 року, тобто, на момент набрання рішенням законної сили боржник вже мав іншу назву, у зв'язку з чим казначейство вважає, що у наказі суду від 07.04.2017 року допущено описку в частині назви боржника. Відтак, вжиття заходів по безспірному списанню коштів за наказом Господарського суду Одеської області від 07.04.2017 року по справі № 916/224/17 можливо тільки у разі якщо боржником буде зазначено - Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації. Проте ні боржником, ні стягувачем не були вжитті належні заходи щодо заміни сторони.

Крім того, скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що ГУ ДКСУ в Одеській області є юридичною особою публічного права, органом державної влади, а тому його дії, як суб'єкта владних повноважень, мають бути оскаржені не до суду господарської юрисдикції, а відносяться до компетенції адміністративних судів.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив від Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР на апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2018 року поновлено Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року; відкрито апеляційне провадження по справі № 916/224/17 за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на вищезазначену ухвалу Господарського суду Одеської області; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; роз'яснено учасникам справи про їх право не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31 травня 2018 року по справі № 916/224/17 розгляд апеляційної скарги призначено на 20 червня 2018 року о 11:30 год.

В судове засіданні 20 червня 2018 року представники Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної державної адміністрації не з'явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення зазначених осіб про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом.

Оскільки вищезазначені учасники справи не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні, явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноважених представників Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні уповноважений представник ГУ ДКСУ в Одеській області апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, проте уповноважений представник ПП РЕМЕРЦЕНТР заперечував проти її задоволення та просив судову колегію апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року по справі № 916/224/17 без змін.

Заяви та клопотання учасниками справи до суду не заявлялись.

Вислухавши пояснення присутніх представників учасників справи , дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами п. 1 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27 березня 2017 року по справі № 916/224/17 стягнуто з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства РЕМЕРЦЕНТР 2 156 802,20 грн. три проценти річних, 7 773 279,58 грн. інфляційних втрат, а також 148 951,22 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ № 916/224/17 від 07 квітня 2017 року.

20 грудня 2017 року Приватне підприємство РЕМЕРЦЕНТР звернулось до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області із заявою № 20/12/17-3 від 20.12.2017 року про виконання судового наказу Господарського суду Одеської області за № 916/224/17 від 07 квітня 2017 року.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області листом від 18.01.2018 року № 16-08/74-322 повернуло стягувачу судовий наказ № 916/224/17 від 07.04.2017 року без виконання на підставі пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, як такий, що видано або оформлено з порушенням встановлених вимог.

Таке рішення про повернення наказу Управління вмотивовано тим, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним у виконавчому документі кодом ЄДРПОУ 33659544 зареєстрований Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, а не Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації.

Посилаючись на незаконність вказаних дій ГУ ДКСУ в Одеській області, Підприємство 14 лютого 2018 року звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ГУ ДКСУ в Одеській області в порядку ст. 339 ГПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення такої скарги в частині визнання неправомірними дій ГУ ДКСУ в Одеській області, які полягають у поверненні без виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.04.2017 року по справі № 916/224/17 та зобов'язання ГУ ДКСУ в Одеській області прийняти до виконання зазначений наказ, з огляду на наступне.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом п.п. 10, 11 ст. 11 ГПК України зазначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до позиції, наведеної ВГСУ у постанові від 24.09.2013 року по справі № 32/37-10, орган державної казначейської служби, виконуючи рішення суду, діє в межах Закону України Про виконавче провадження з особливостями, визначеними Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а відтак, скарги на дії органу державної казначейської служби підлягають розгляду в межах господарського процесу.

Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції , якщо інше не визначено цим розділом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ч. 1 ст. 339 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 326 ГПК України зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами; рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів .

Саме з цих підстав під час розгляду даної справи по суті господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області.

Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання (стаття 1 вказаного Закону).

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Таким чином, орган державної казначейської служби, виконуючи рішення суду, діє в межах Закону України Про виконавче провадження , з особливостями, визначеними Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а відтак скарги на дії органу державної казначейської служби підлягають розгляду в межах господарського процесу .

Враховуючи викладене, а також те, що виконання рішення господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу , не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності оскарження дій (бездіяльності) ГУ ДКСУ в Одеській області з приводу виконання виконавчого документу у цій справі в порядку адміністративного судочинства.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, в редакції, що була чинною на дату повернення виконавчого документу без виконання (далі - Порядок), згідно з пунктом 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Підпунктом 1 пункту 9 зазначеного Порядку встановлено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ :

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог ;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

Як вбачається із змісту листа ГУ ДКСУ в Одеській області від 18.01.2018 року № 16-08/74-322, яким останній повернув без виконання наказ Господарського суду Одеської області № 916/224/17 від 07.04.2017 року, підставою для такого повернення органом казначейства зазначено те, що вказаний виконавчий документ видано або оформлено з порушенням встановлених вимог, а саме: замість боржника Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації зазначено Департамент розвитку інфраструктури та житлового господарства Одеської області.

При цьому, ГУ ДКСУ в Одеській області повідомило стягувача про те, що відбулася зміна найменування боржника на підставі пункту 2 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації за № 47/А-2017від 26.01.2017 року.

Відповідно до пункту 2 пункту 2 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 26.01.2017 року № 47/А-2017 вирішено перейменувати Департамент розвитку інфраструктури та житлового господарства Одеської області в Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003391873 від 19.12.2017 року державна реєстрація зміни найменування відповідача відбулася 28 березня 2017 року .

Вказане свідчить про те, що на момент ухвалення судового рішення у даній справі, а саме 27 березня 2017 року , вірним найменуванням Відповідача було Департамент розвитку інфраструктури та житлового господарства Одеської області.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

Отже, наказ суду відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки містить резолютивну частину рішення щодо заходів примусового виконання рішення, в тому числі, він містить назву, адресу та код ЄДРПОУ боржника, що виключає можливість стверджувати про невідповідність його установленим вимогам.

З підстав того, що наказ суду видається саме на виконання судового рішення та в процесі видання наказу суд не може поза відповідною процедурою змінювати особу відповідача - боржника, судом 07 квітня 2017 року було видано наказ, який відповідає резолютивній частині рішення, що вказує на відсутність будь-яких помилок, допущених при оформленні зазначеного виконавчого документу.

За таких обставин, у органу державної казначейської служби були відсутні підстави для повернення наказу Господарського суду Одеської області за № 916/224/17 від 07.04.2017 року без виконання відповідно до пункту 9 Порядку, оскільки виконавчий документ було видано та оформлено з дотриманням вимог, встановлених Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

Пунктом 5 Порядку визначено, що під час виконання виконавчих документів органи казначейства мають право:

1) повідомляти орган, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію;

4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання;

5) застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держфінінспекції;

6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком;

7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Достеменно знаючи, про що свідчить зміст листа від 26.01.2017 № 47/А-2017, про те, що після видачі наказу Господарського суду Одеської області за № 916/224/17 від 07.04.2017 року відбулася зміна найменування Відповідача, ГУ ДКСУ в Одеській області не вжив жодних заходів, передбачених пунктом 5 Порядку, для виконання покладених на нього повноважень, пов'язаних з виконанням цього наказу, та безпідставно в порушення пункту 9 Порядку повернув виконавчий документ стягувачу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження , із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

У розумінні абз. 3 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених Постановою КМУ за № 845 від 03.08.2011 року, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку встановлено, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право: відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.

Підпунктом 3 пункту 13 Порядку зазначено, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , пп. 3 п. 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, ГУ ДКСУ в Одеській області мало запитати у стягувача відповідні документи, що викликали сумніви у відмінності назви боржника за умови співпадіння адреси та коду ЄДРПОУ, так як завдяки мережі розпорядника коштів державного бюджету був обізнаний зі зміною назви Депратаменту, надавши право стягувачу звернутись до суду із заявою про заміну боржника його правонаступником, за наслідками чого мав би застосувати процедуру зупинення безспірного списання коштів.

Зважаючи на вищевикладене, Одеський апеляційний господарський суд вважає, що під час розгляду скарги на бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм права, доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року по справі № 916/224/17 в частині визнання неправомірними дій ГУ ДКСУ в Одеській області, які полягають у поверненні без виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.04.2017 року по справі № 916/224/17 та зобов'язання ГУ ДКСУ в Одеській області прийняти до виконання зазначений наказ, колегія суддів не вбачає.

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 329 ГПК України).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні клопотання ПП РЕМЕРЦЕНТР про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 07.04.2017 року по справі № 916/224/17 через не доведеність обґрунтування причин пропуску такого строку.

За таких обставин, апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишається без задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року по справі № 916/224/17 без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275-276, 281-284, 338, 339 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 березня 2018 року по справі № 916/224/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 21.06.2018 року.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя І.Г. Філінюк