Постанова

від 29.05.2018 по справі 12/299

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. місто Київ Справа №12/299

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.05.2018

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) у справі №12/299 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Фізичної особи -підприємця Черепанової Людмили Іванівни

до Закритого акціонерного товариства "Охорона-Комплекс"

про стягнення 1543951 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 12/299 заяву Фізичної особи - підприємця Черепанової Людмили Іванівни про заміну сторони (боржника) його правонаступниками в порядку процесуального правонаступництва (ст. 25 ГПК України) - задоволено частково. Замінено боржника у справі № 12/299 за наказом від 04.07.2007 - Закрите акціонерне товариство "Охорона-Комплекс" (вул. Саксаганського 4, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 24523145) на його правонаступника Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (вул. Студентська, буд. 9; ідентифікаційний код 08596920). Видано фізичній особі - підприємцю Черепановій Людмилі Іванівні дублікат наказу Господарського суду від 04.07.2007 у справі № 12/299.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з огляду на прийняття рішення про ліквідацію відповідача за рішенням акціонерів останнього, виконання наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 мало бути здійснено Ліквідаційною комісією ЗАТ "Охорона - Комплекс" в рамках процедури ліквідації товариства. Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 27.10.2007 здійснено державну реєстрацію припинення Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" у зв'язку з його ліквідацією, та відносно юридичної особи відповідача за ідентифікаційним кодом 24523145 правонаступників у ліквідованого товариства не зареєстровано. При цьому, боржник НЕ сплатив стягувачу суму коштів, яка підлягала стягненню відповідно до наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007, що і стало підставою для звернення заявника до господарського суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, так як рішення суду залишилося не виконаним. Під час ліквідації Закритого акціонерного товариства "Охорона Комплекс" за рішенням власників (Управління державної служби охорони при ГУ МВС України (ідентифікаційний код 08596819) та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (ідентифікаційний код 08596920)) виплата грошових коштів заявнику за наказом Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 здійснена не була, доказів іншого матеріали справи не містять. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання учасника товариства - Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (ідентифікаційний код 08596920), на якого, зокрема були законом покладені зобов'язання, щодо затвердження проміжного ліквідаційного балансу та затвердження ліквідаційного балансу товариства, та, зокрема, якому за законом передається майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, правонаступником боржника щодо зобов'язань останнього по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 був перерваний пред'явленням його до виконання, а отже на момент розгляду вимог заявника про видачу дублікату наказу строк, встановлений для його пред'явлення до виконання не скінчився, відповідно господарський суд може видати його дублікат.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 12/299 , Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати, а у задоволенін заяви Фізичної особи - підприємця Черепанової Людмили Іванівни про заміну сторони (боржника) його правонаступниками в порядку процесуального правонаступництва (ст. 25 ГПК України), а також видачу дублікату наказу - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з порушенням вимог процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що висновок суду першої інстанції про покладення на засновників товариства повної відповідальності за дії (бездіяльність) боржника, як окремої юридичної особи - є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, згідно з Актом ліквідаційної комісії боржника, станом на 26.11.2007 товариство не має кредиторської та дебіторської заборгованості, зазначений акт не оскаржений та не визнаний недостовірним, а наведені у ньому відомості не суперечать аудиторському висновку, складеному АФ Міга . Крім того, скаржник посилався на те, що станом на момент розгляду заяви факт встановлення у діях засновників боржника фальсифікації, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність - не підтверджується. Також, скаржник наголошував на тому, що висновок суду щодо передачі до УДСО при ГУМВС України в м.Києві майна, що залишилось після задоволення вимог кредиторів - є безпідставним. Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції було допущено процесуальні порушення розгляду справи, а саме: ст. 20, ст. 75, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 12/299 розподілено для розгляду апеляційної скарги Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 12/299 за апеляційною скаргою Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018), розгляд призначено на 17.04.2018.

17.04.2018 розгляд справи №№12/299 за апеляційною скаргою Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/1034/18 від 17.04.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №12/299.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 справу № 12/299 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А., розгляд справи призначено на 26.04.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2018.

16.04.2018 та 17.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останній, посилаючись на приписи ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про те, що скаржник намагається неправомірно викривити та звузити зміст норм права, що стосуються правонаступництва. На думку позивача, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час здійснення процедури припинення боржник не сплатив стягувачу суму коштів, яка підлягала стягненню відповідно до наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007. Крім того, позивач зазначає про те, що протиправною є думка Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про те, що здійснення припинення боржника шляхом його ліквідації з порушенням законодавства України, може мати наслідки оголошення судового рішення в справі № 12/ 299 таким, що втрачає законну силу і не підлягає виконанню, оскільки така ситуація є несумісною з принципами верховенства права та обов'язковості виконання судових рішень. Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого рішення про визнання учасником товариства - Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві. З урахуванням наведеного, позивач просив суд оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 14.02.2018 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

17.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив про те, що судом встановлено беззаперечний факт, що ЗАТ "Охорона-Комплекс", акціонерами якого є Департамент державної служби охорони при МВС України та Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві не виконав рішення суду в справі № 12/299 та не сплатив грошове зобов'язання ФОП Черепановій Л.І. за договором про надання охоронних послуг, при тому що у розпорядженні акціонерів та посадових осіб боржника був виконавчий документ - наказ суду № 12/299. На думку представника позивача, рішення Управління ДСО в місті Києві щодо правонаступництва, що закріплене у протоколі № 21, має також інший юридичний зміст - за своєю правовою природою дане рішення є фактично гарантією у розмінні ст. 21 Закону України Про господарські товариства від 19.09.1991 № 1576-ХІІ (який регулював відповідні правовідносини у 2007 році) наданої Управлінням ДСО у місті Києві кредиторам боржника, зокрема ФОП Черепановій Л.І., сплати грошових зобов'язань ЗАТ "Охорона-Комплекс", що виникло в наслідок спору між сторонами у справі № 12/299. Також, представник позивача зазначив про те, що рішення суду у справі № 12/299 про яке безумовно було відомо акціонерам ЗАТ "Охорона-Комплекс", зокрема Управлінню ДСО у місті Києві, залишилось не виконаним, а безспірне грошове зобов'язання перед ФОП Черепановою Л.І. - не сплаченим. З урахуванням наведеного, представник позивача зазначив про те, що, на його думку, апеляційна скарга Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

19.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №12/299, в яких Департамент, посилаючись на ст. ст. 96, 104, 111, 152 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 10, ч. 3 ст. 11 Закону України про виконавче провадження , п. 30 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначив про те, що покладення на учасників акціонерного товариства повної відповідальності за дії (бездіяльність) ЗАТ "Охорона-Комплекс", як окремої юридичної особи, або за дії (бездіяльність) ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона-Комплекс" є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Також, посилаючись на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва по справі № 760/6250/16-к від 04.05.2016, Департамент зазначив про те, що всі дії посадових осіб щодо ліквідації ЗАТ "Охорона-Комплекс" були законними. Крім того, Департамент повідомив, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа № 826/11548/17 за позовом ОСОБА_6 до Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, Департаменту поліції охорони національної поліції України, начальника Департаменту поліції охорони Будника С.І., голови ліквідаційної комісії Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ - перший заступник начальника Департаменту поліції охорони Тютюн В.М., заступник начальника Департаменту поліції охорони Фасового М.І., про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди. Результати розгляду відсутні. На думку Департаменту, результати розгляду наведених вище судових справ мають суттєве значення для об'єктивного та неупередженого розгулу справи № 12/299. Враховуючи вищенаведене, Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України просив апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №12/299.

20.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надійшли пояснення на відзив позивача, в яких скаржник зазначив про те, що ЗАТ "Охорона-Комплекс" ліквідовано без правонаступників, що зазначено і в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, сторонами будь-яких правочинів про заміну боржника у зобов'язанні щодо якого виник спір між позивачем та боржником, не укладалося; законодавством, що діяло в період ліквідації ЗАТ "Охорона-Комплекс", так і чинним на даний час законодавством, заміна виконавця, що є юридичною особою, в укладених ним договорах з іншими юридичними або фізичними особами на його засновника (акціонера), не передбачено; будь-які судові рішення про встановлення фактів порушення законодавства в ході проведення ліквідації ЗАТ "Охорона-Комплекс" з боку ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона-Комплекс" або його засновників в рамках цивільного, адміністративного або кримінального законодавства - відсутні. Також, скаржник зазначив про те, що позивач в порушення ст. ст. 110-112 Цивільного кодексу України ним не було заявлено кредиторських вимог до Ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона-Комплекс", право на оскарження рішень або бездіяльності Ліквідаційної комісії ЗАТ, в частині визнання позивачем кредитором боржника позивачем не використано. Враховуючи вищенаведене, Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 12/299 скасувати, а у задоволенні заяви ФОП Черепанової Людмили Іванівни про заміну боржника у виконавчому провадженні на правонаступника -відмовити повністю.

23.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Черкаській області надійшли пояснення по суті апеляційної скарги, в яких скаржник, посилаючись на ст. ст. 111, 112 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 61 Господарського кодексу України, зазначив про те, що позивач мав звернутися до ліквідаційної комісії з кредиторською вимогою протягом визначеного терміну, проте інформації про використання позивачем свого права - відсутня. Враховуючи наведене, а також приписи п. 30 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , п. 1. 4. Постанов Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, ст. ст. 96, 104, 111, 112 Цивільного кодексу України, ст. ст. 59, 60, 61 Господарського кодексу України, Закону України Про господарські товариства , скаржник дійшов висновку, що заміна сторони боржника ЗАТ "Охорона-Комплекс" на співзасновника боржника, є такою, що порушує вимоги матеріального та процесуального права.

08.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України надійшли додаткові письмові пояснення на відзив позивача на апеляційну скаргу, в яких Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України зазначив про те, що будь-які судові рішення про встановлення фактів порушення законодавства в ході проведення ліквідації ЗАТ "Охорона-Комплекс" з боку ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона-Комплекс" або його засновників в рамках цивільного, адміністративного або кримінального законодавства - відсутні. Також, Департамент зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, вийшов за межі своєї юрисдикції, визначивши УДСО в м. Києві процесуальним правонаступником, при тому, що факт правонаступництва при ліквідації ЗАТ "Охорона-Комплекс" відсутній і не може існувати. Крім того, на думку Департаменту, акціонери відповідно до законодавства не відповідають за зобов'язаннями акціонерного товариства. Враховуючи наведене, Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України просив суд апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №12/299.

14.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив про те, що оскаржувана ухвала правомірна, про що свідчить, наявний в матеріалах справи № 12/299 протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ "Охорона-Комплекс" № 21 від 18.04.2007, в якому закріплено рішення акціонерів ЗАТ "Охорона-Комплекс" - Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, яким зазначено, зокрема, Управління ДСО м. Києва правонаступником ЗАТ "Охорона-Комплекс" за договорами про надання охоронних послуг.

29.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено про те, що будь-які рішення загальних зборів ЗАТ "Охорона-Комплекс" або спостережної ради цієї ж юридичної особи не можуть розглядатися як самостійні розпорядчі документи в системі МВС України та мати відповідні правові наслідки. Таким чином, Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України просив суд апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №12/299.

В судове засідання 29.05.2018 з'явилися представники скаржника (УДСО при ГУ МВС України в м.Києві) та Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, які надали пояснення викладені в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) та в поданих поясненнях по справі.

В судове засідання 29.05.2018 з'явився представник позивача, який підтримав пояснення викладені у раніше поданому через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу та поясненнях до нього, відповідно до яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідач в судове засідання 29.05.2018 представників не направив, заяв та клопотань не подавав. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 26 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Фізична особа - підприємець Черепанова Людмила Іванівна звернулась до Господарського суд міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "ОХОРОНА - Комплекс" про стягнення 1 543 951, 50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 по справі № 12/299 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Охорона-Комплекс" на користь Приватного підприємця Черепанової Людмили Іванівни 1 543 951,5 грн. збитків, 15 439,76 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на послуги адвоката в розмірі 11 873 грн.

Київським апеляційним господарським судом, при перегляді рішення у справі № 12/299 в апеляційному порядку, апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299 змінено, відмовлено позивачу у відшкодуванні послуг адвоката у розмірі 11 873, 00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін, про що винесено постанову від 07.06.2007.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2007, господарським судом 04.07.2007 було видано відповідний наказ № 12/299.

Вищим господарським судом України 11.10.2007 касаційну скаргу ЗАТ "Охорона - Комплекс" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 у справі № 12/299 без змін, про що винесено відповідну постанову.

25.05.2016 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Черепанової Людмили Іванівни отримано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, відповідно до якої заявник просить замінити боржника Закрите акціонерне товариство "Охорона-Комплекс" на його правонаступників - Управління державної служби охорони про ГУ МВС України в м. Києві та Управління державної служби охорони про УМВС України в Черкаській області та про видачу дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі № 12/299 в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Черепанової Людмили Іванівни про заміну сторони у виконавчому провадженні - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Черепанової Людмили Іванівни задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі № 12/299 скасовано, справу № 12/299 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищим господарським судом Україні було зазначено, що ні місцевим, ні апеляційним судом не було надано належної правової оцінки таким доводам заявника:

- відповідно до протоколу №21 загальних зборів акціонерів ЗАТ "Охорона-Комплекс" від 18.04.2007 представники акціонерів, які є одночасно керівниками Департаменту державної служби охорони при МВС України та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві, прийняли рішення про безоплатну передачу основних засобів боржника до регіональних підрозділів державної служби охорони в зв'язку з реорганізацією боржника та визначили ВДСО (УДСО) при ГУМВС (УМВС) України у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Рівненській, Сумській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Черновецькій областях, містах Києві та Севастополі правонаступниками за договорами про надання охоронних послуг, оренди державного та комунального майна, майна інших форм власності, договорами про надання послуг зв'язку та телекомунікаційних послуг, укладених регіональними представництвами Товариства від імені ЗАТ "Охорона-Комплекс";

- факт правонаступництва територіальних підрозділів державної служби охорони саме на підставі протоколу №21 від 18.04.2007 підтверджують рішення в справах різних юрисдикцій, які надавались до матеріалів справи, зокрема, від 12.07.2010 у справі №2-2542/10, від 02.02.2010 у справі №16/11-10, від 28.10.2009 у справ і№16/145, від 08.04.2008 у справі №16/44, від 21.07.2010 у справі №8/127.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене в постанові від 28.11.2017, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин, що стосуються розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин визначитись з результатами розгляду поданої заяви у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого процесуального документа.

Відповідно до положень ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент надходження до суду заяви про заміну сторони) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" (який діяв станом на момент надходження до суду заяви про заміну сторони) було передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом ст. 334 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017, на момент розгляду заяви господарським судом) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діє на момент розгляду заяви господарським судом) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо боржника - Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" учасниками (акціонерами) товариства були Управління державної служби охорони при ГУ МВС України (ідентифікаційний код 08596819) та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (ідентифікаційний код 08596920).

18.04.2007 на загальних зборах Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс", на яких були присутні акціонери, що володіють 100 % акцій, окрім іншого були прийняті рішення по питанню 6 порядку денного "Про погодження рішення Спостережної ради ЗАТ "Охорона - Комплекс" від 31.01.2007 № 2 щодо безоплатної передачі основних засобів ЗАТ "Охорона - Комплекс" до регіональних підрозділів ДСО при МВС України", по питанню 9 "Про припинення (ліквідацію) діяльності ЗАТ "Охорона - Комплекс" та по питанню 10 "Про призначення ліквідаційної комісії".

Рішення, прийняті загальними зборами Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" 18.04.2007, оформлені протоколом № 21 загальних зборів Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" від 18.04.2007, копія якого додана до матеріалів заяви.

По питанню 6 порядку денного зборів було прийнято рішення погодити рішення Спостережної ради ЗАТ "Охорона - Комплекс" від 31.01.2007 щодо безоплатної передачі основних засобів ЗАТ "Охорона - Комплекс" до регіональних підрозділів ДСО при МВС України та відповідно реорганізації діяльності ЗАТ "Охорона - Комплекс" шляхом передачі функцій спостереження за технічними засобами охорони від ЗАТ "Охорона - Комплекс" до регіональних підрозділів ДСО при МВС України. А також, у зв'язку з реорганізацією ЗАТ "Охорона - Комплекс" визначити УДСО (ВДСО) при ГУ МВС (УМВС) України у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Криворізькій, Луганській, Львівській, Миколаївській, Рівненській, Сумській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях, містах Києві та Севастополі правонаступниками за договорами про надання охоронних послуг, оренди державного та комунального майна, майна інших форм власності, договорами про надання послуг зв'язку та телекомунікаційних послуг, укладених регіональними представництвами Товариства від імені ЗАТ "Охорона Комплекс".

На засіданні Спостережної ради ЗАТ "Охорона - Комплекс" 31.01.2007 було прийнято рішення по питанню "Про реорганізацію проведення передачі функцій централізованого спостереження та основних засобів ЗАТ "Охорона - Комплекс" до регіональних підрозділів ДСО". А саме, було ухвалено з метою вдосконалення діяльності підрозділів ЗАТ "Охорона - Комплекс", з урахуванням реформування Державної служби охорони при МВС України, пов'язаної із залученням нарядів груп затримання міліції охорони та функцій централізованого спостереження за об'єктами в єдиній дислокації органів внутрішніх справ, спрямованої на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням, захист власності від злочинних посягань, ЗАТ "Охорона - Комплекс":

- звернутись до керівництва МВС України з пропозицією щодо безоплатної передачі основних засобів ЗАТ "Охорона - Комплекс" до регіональних підрозділів ДСО при МВС України;

- у разі необхідності розпочати проведення за рахунок товариства експертної оцінки основних засобів, що підлягають передачі та потребують дооцінки;

- спільно з керівниками регіональних підрозділів ДСО при МВС України проінформувати: замовників охоронних послуг про припинення дії договорів на послуги охорони та передачу функцій спостереження за технічними засобами охорони від ЗАТ "Охорона - Комплекс" до регіональних підрозділів ДСО при МВС Україні з 01.03.2007; орендодавців нерухомого майна, у яких товариство орендує приміщення (у тому числі технологічні), про припинення дії вказаних договорів з 01.04.2007;

- до особливого розпорядження забороняється укладання будь - яких угод дарування, купівлі - продажу, кредиту, оренди, застави, закладу, лізингу, спільної діяльності, позики, підряду тощо без попереднього погодження зі Спостережною радою товариства;

- погодити зазначене рішення на загальних зборах акціонерів ЗАТ "Охорона - Комплекс", запланованих на 18.04.2007.

По питанню 9 порядку денного зборів було прийнято рішення припинити діяльність ЗАТ "Охорона - Комплекс" шляхом ліквідації у зв'язку з втратою мети діяльності товариства, визначеної статутом.

При розгляді десятого питання порядку денного "Про призначення ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона - Комплекс" зборами були прийняті такі рішення:

- призначити Ліквідаційну комісію;

- визначити повноваження, порядок і строки ліквідації товариства, а саме: з дня призначення комісії до неї переходять повноваження з управління справами товариства. Визначити строк проведення ліквідації товариства з 23.04.2007 по 23.10.2007. Установити строк для заяви претензій кредиторами протягом 65 календарних днів з дня оголошення про ліквідацію товариства. Робота ліквідаційної комісії починається з часу опублікування оголошення про ліквідацію товариства. Комісія є колегіальним органом, організаційними формами роботи якого є засідання, де вирішуються питання, пов'язані з проведенням ліквідації товариства - порядок прийняття рішень (колегіально - комісією). Результати роботи комісії мають бути представлені у формі протоколу. Періодичність засідань комісії визначається Головою комісії або його заступником. Голова комісії зобов'язаний щодня інформувати (шляхом надання відповідного протоколу комісії) Спостережну раду товариства про хід ліквідації. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення опубліковує інформацію про ліквідацію товариства в одному з офіційних видань із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав власникам, складає проміжний та остаточний ліквідаційний баланс і подає їх Спостережній раді товариства. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Надати право Голові комісії залучати до її роботи фахівців ДДСО при МВС України, а також експертів, фізичних осіб і сторонні організації. Порядок оплати праці Голови та членів Комісії, а також залучених фахівців, експертів, фізичних осіб та умови укладання договорів зі сторонніми організаціями визначає Спостережна рада товариства за поданням Голови комісії;

- доручити Спостережній раді товариства затвердження проміжного та остаточного ліквідаційного балансу.

Відповідно до положень ст. 59 Господарського кодексу України (редакція від 12.03.2007) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується (ч. 1 ст. 60 Господарського кодексу України (редакція від 12.03.2007).

За приписами ст. 104 Цивільного кодексу України (редакція від 31.05.2007) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Статтею 110 Цивільного кодексу України (в редакції від 31.05.2007) внормовано, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Судом апеляційної інстанції в порядку апеляційного перегляду було досліджено зміст протоколу № 21 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" від 18.04.2007 та протоколу № 2 засідання Спостережної ради ЗАТ "Охорона - Комплекс" від 31.01.2007, і встановлено, що 18.04.2007 акціонерами ЗАТ "Охорона - Комплекс" було прийняте рішення саме про ліквідацію товариства, а не реорганізацію. Оскільки по шостому питанню порядку денного зборів вирішувалося питання щодо передачі функцій спостереження (обов'язків спостереження) від товариства до регіональних підрозділів Державної служби охорони при ВМС України, в по дев'ятому та десятому питаннях порядку денного зборів вирішувалося питання щодо ліквідації товариства.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи заявника, що боржника було припинено з правонаступництвом, оскільки із змісту протоколу № 21 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Охорона Комплекс" від 18.04.2007 чітко вбачається прийняття власниками товариства рішення щодо ліквідації товариства.

Щодо посилань заявника на судові рішення від 12.07.2010 в цивільній справі № 2-2542/10, від 21.07.2010 в господарській справі № 8/127, від 02.02.2010 в господарській справі № 16/11-10, від 28.10.2009 в господарській справі № 16/145, від 08.04.2008 в господарській справі № 16/44, в яких, на думку заявника, підтверджується факт процесуального правонаступництва прав та обов'язків боржника, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, згідно ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, при цьому правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Визнання судами у вказаних заявником судових рішеннях правонаступництва на підставі протоколу № 21 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Охорона Комплекс" від 18.04.2007, є правовою оцінкою таких судів змісту вказаного протоколу, а відтак така правова оцінка не є обов'язковою для господарського суду.

Крім того, як зазначалось вище, на загальних зборах Закритого акціонерного товариства "Охорона Комплекс" 18.04.2007 було прийнято рішення про ліквідацію товариства, що зафіксовано у протоколі № 21 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Охорона Комплекс" від 18.04.2007.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2007 по виконавчому провадженню ВП № 4239144, яка додана до заяви про заміну сторони виконавчого провадження, наказ Господарського суду м. Києва № 12/299 виданий 04.07.2007 разом із постановою про закінчення виконавчого провадження передано до Ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона - Комплекс", у відповідності до положень ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 27.08.2007 до ВДВС Печерського РУЮ м. Києва надійшла заява голови ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона - Комплекс" про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із ліквідацією боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2007 по виконавчому провадженню ВП № 4239144) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2007 по виконавчому провадженню ВП № 4239144) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Згідно зі ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2007 по виконавчому провадженню ВП № 4239144) у випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи. У випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

З урахуванням вищенаведених приписів закону, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з огляду на прийняття рішення про ліквідацію відповідача за рішенням акціонерів останнього, виконання наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 мало бути здійснено Ліквідаційною комісією ЗАТ "Охорона - Комплекс" в рамках процедури ліквідації товариства.

Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 27.10.2007 здійснено державну реєстрацію припинення Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" у зв'язку з його ліквідацією, та відносно юридичної особи відповідача за ідентифікаційним кодом 24523145 правонаступників у ліквідованого товариства не зареєстровано.

При цьому, як стверджує заявник, боржник не сплатив стягувачу суму коштів, яка підлягала стягненню відповідно до наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007, що і стало підставою для звернення заявника до господарського суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, так як рішення суду залишилося не виконаним.

За приписами ст. 129, 129-1 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внормовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6, 13 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Статтею 111 Цивільного кодексу України (в редакції від 31.05.2007) було визначено нижченаведений порядок дій ліквідаційної комісії при ліквідації підприємства. Так, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам , якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 112 Цивільного кодексу України (в редакції від 31.05.2007) внормовано, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію . Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку (ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України (редакція від 12.03.2007).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 61 Господарського кодексу України (редакція від 12.03.2007) майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача до ЗАТ "Охорона - Комплекс" щодо стягнення грошових коштів за наказом Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 є (і були на момент ліквідації боржника) безспірними вимогами. За визначенням наданим в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція від 20.06.2007) безспірними вимогами кредиторів - є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням власника (власників), в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому ст. ст. 111, 112 Цивільного кодексу України та ст. ст. 60, 61 Господарського кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" ухваленим 21.08.2007 (яке оформлене протоколом № 36 від 21.08.2007) було затверджено проміжний ліквідаційний баланс ЗАТ "Охорона - Комплекс" станом на 31.07.2007.

Згідно копії ліквідаційного балансу на 03.10.2007 наявній в матеріалах справи відповідний ліквідаційний баланс був затверджений протоколом загальних зборів акціонерів від 18.10.2007 № 38. Відповідний баланс відображає на дату його складення наявність у боржника активів та пасивів та суперечить змісту акту ліквідаційної комісії станом на 26.11.2007.

Згідно з аудиторським висновком, який міститься в матеріалах реєстраційної справи боржника, наданим голові ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона - Комплекс" (реєстраційний № 1691/10 від 18.10.2007) Аудиторською фірмою "МГА" (ідентифікаційний код 31201228) :

- інші довгострокові зобов'язання товариства становили станом на 01.01.2007 - 1 249, 7 тис. грн.., станом на 03.10.2007 - 0, 0 тис. грн.;

- нерозподілений прибуток станом на 01.01.2007 становив 25 276, 3 тис. грн ., станом на 03.10.2007 - 880, 3 тис. грн .

При цьому, наявність у ЗАТ "Охорона - Комплекс" зобов'язання за наказом Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 у вищевказаних документах відображене не було.

Відповідно до висновку експерта № 74/02/05-17 за результатами експертного економічного дослідження від 06.03.2017 № 74/02/05-17 зробленого за замовлення заявника: копія балансу Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" на 03.10.20107 не є ліквідаційним балансом у розумінні ст. 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", бухгалтерських стандартів, в т. ч. Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Діяльність, що припиняється"; у балансі станом на 03.10.2007 наявні дані у рядку 170 "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом" розділу Актив Балансу у сумі 2 131, 6 тис. грн. та у рядку 550 "Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом" розділу Пасив Балансу - у сумі 851, 3 тис. грн., тоді як у ліквідаційному балансі не повинні бути дані дебіторської та кредиторської заборгованості по розрахунках з бюджетом, так як це платежі третьої черги, розрахунки по яким повинні бути проведені до складання ліквідаційного балансу.

Під час ліквідації Закритого акціонерного товариства "Охорона Комплекс" за рішенням власників (Управління державної служби охорони при ГУ МВС України (ідентифікаційний код 08596819) та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (ідентифікаційний код 08596920)) виплата грошових коштів заявнику за наказом Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 здійснена не була, доказів іншого матеріали справи не містять, а також відповідний факт не заперечується учасниками процесу. При цьому, відповідно до наведених норм діючого на той час законодавства нагляд за законністю процедури ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу здійснюється власниками товариства, яким в подальшому передається майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів. Не виконання ліквідаційною комісією під час ліквідації ЗАТ "Охорона - Комплекс" наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 та інші встановлені судом апеляційної інстанції обставини, свідчать про те, що під час здійснення процедури ліквідації товариства, як ліквідаційною комісією товариства так і учасниками товариства, були допущенні порушення діючого законодавства.

Крім того, судом апеляційної інстанції доводи скаржника про те, що згідно з Актом ліквідаційної комісії боржника, станом на 26.11.2007 товариство не має кредиторської та дебіторської заборгованості, зазначений акт не оскаржений та не визнаний недостовірним, а наведені у ньому відомості не суперечать аудиторському висновку, складеному АФ Міга - судом апеляційної інстанції відхиляється саме як підстава для скасування оскаржуваної ухвали

Суд апеляційної інстанції зазначає,що вказаним Актом зафіксовано певні обставини (у даному випадку відсутність кредиторської та дебіторської заборгованості), проте, він не спростовує у встановленому законом порядку факт невиконання рішення суду та наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції обгрунтовано відхилено твердження Управління державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області та Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві про те, що заявниця (стягувач за наказом) мала звернутися до ліквідаційної комісії з кредиторською вимогою протягом визначеного терміну для пред'явлення кредиторських вимог та що відповідні вимоги позивача вважаються погашеними, оскільки вимоги позивача були підтверджені виконавчим документом, виданим на виконання рішення суду, обов'язковість виконання якого встановлена Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, і доказів виконання у встановленому порядку якого матеріали справи не містять.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення тверджень скаржника про те, що проведення ліквідації товариства з порушеннями закону, може мати наслідком оголошення судового рішення таким, що втрачає законну силу і не підлягає виконанню, - оскільки така ситуація є несумісною з принципами верховенства права та обов'язковості виконання судових рішень.

Відповідно до норм ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні дані про наявність юридичних осіб, які є правонаступниками Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс", проте, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за наведених обставин справи вимоги ФОП Черепанової Л.І. про визнання учасника товариства - Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (ідентифікаційний код 08596920), на якого, зокрема були законом покладені зобов'язання, щодо затвердження проміжного ліквідаційного балансу та затвердження ліквідаційного балансу товариства, та, зокрема, якому за законом передається майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, правонаступником боржника щодо зобов'язань останнього по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 - є законними та обгрунтованими.

Посилання Управління державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області на загальний строк позовної давності обгрунтовано відхилено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а заміна сторони виконавчого провадження, у відповідності до положень ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

За захистом свого права заявниця звернулася до суду 07.07.2006 і порушені права заявниці були захищені судом шляхом винесення судового рішення, обов'язкового до виконання, яке станом на момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження виконано не було.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання Департаменту державної служби охорони на положення ст. 609 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ліквідацією Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" не були припинені зобов'язання останнього по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007, а відповідні зобов'язання перейшли до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (ідентифікаційний код 08596920), як встановлено вище.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги заявника про визнання правонаступником Закритого акціонерного товариства "Охорона - Комплекс" Управління державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області - задоволенню не підлягають, оскільки між вказаними юридичними особами відсутній правовий зв'язок. Кожний із зазначених у протоколі № 21 від 18.04.2007 підрозділів ДСО при МВС України є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює службову та фінансово - господарську діяльність та одноособово відповідає за її результати та наслідки.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що частина майна боржника, у відповідності до рішень прийнятих на загальних зборах боржника 18.04.2007 (в тому числі і по питаннях 6 та 9 порядку денного) була безоплатно передана іншим юридичним особам, а частина була реалізована в рамках процедури ліквідації боржника. Проте, оскільки встановлення обставин правомірності укладання ЗАТ "Охорона - Комплекс" правочинів щодо наявного у нього майна не входить до предмету доказування при розгляді заяви (вимоги) про заміну сторони виконавчого провадження, відповідні докази не розглядалися та їм не надавалася правова оцінка. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи (для вирішення заяви) вирішувалося господарським судом відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку , встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи встановлено, що строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 до виконання був встановлений до 04.07.2010, вказаний наказ був пред'явлений до виконання в 2007 році до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві та в подальшому був разом із постановою про закінчення виконавчого провадження передано до Ліквідаційної комісії ЗАТ "Охорона - Комплекс", у відповідності до положень ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", для подальшого виконання. Проте, відповідний наказ виконаний не був, і не був повернутий стягувачу, і доказів іншого матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 був втрачений при його виконанні. Доказів протилежного не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду відповідної заяви, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція від 20.02.2007) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Такі самі положення містить і ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (діючого на момент розгляду заяви господарським судом).

На підставі наведених положень чинного законодавства суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 був перерваний пред'явленням його до виконання, а отже на момент розгляду вимог заявника про видачу дублікату наказу строк, встановлений для його пред'явлення до виконання не скінчився, відповідно господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість видачі його дублікату.

За викладених обставин, вимоги заявника щодо видачі дублікату наказу обґрунтовано задоволені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки заявник звернувся до суду з відповідною заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Крім того, при прийнятті судом рішення про задоволення вимог заявника про видачу дублікату наказу, судом першої інстанції обґрунтовано враховано положення ст. 18, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і їх виконання провадиться на підставі виданого господарським судом наказу, також судом прийнято до уваги, що Закритим акціонерним товариством "Охорона - Комплекс" (боржником) рішення господарського суду по справі № 12/299 в добровільному порядку ні станом на момент ліквідації боржника, ні станом на момент розгляду заяви не виконано (доказів протилежного матеріали справи не містять).

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було допущено процесуальні порушення розгляду справи, а саме: ст. 20, ст. 75, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що вирішення питання про заміну сторони правонаступником та видачу дублікату наказу було передбачено приписами ст. 25, 120 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення заявника з відповідною заявою). Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено клопотання Управління Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України в Черкаській області про витребування доказів з огляду на його необґрунтованість, що не суперечить приписам ст.ст.75, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, дослідивши обставини справи в сукупності та перевіривши їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) у справі №12/299 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд визнає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) у справі №12/299.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) у справі №12/299 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст ухвали складено 26.02.2018) у справі №12/299 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

4. Матеріали справи №12/299 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 19.06.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров