Постанова

від 14.06.2018 по справі 824/434/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/434/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

14 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Бідашко О.Є.,

представника третьої особи: Граматовича М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" до першого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання незаконною постанови державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2016 року товариство з додатковою відповідальністю Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 (ТДВ Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 ) звернулось до суду з адміністративним позовом до першого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання незаконною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції №49400918 від 20 листопада 2015 року про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

10 травня 2018 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від ГУПФ України в Чернівецькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, дав належну та об'єктивну оцінку письмовим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник третьої особи про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05 квітня 2011 року Чернівецьким окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі №2а-807/10/2470, відповідно до якої вирішено стягнути з відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" заборгованість у сумі 9893,21 грн.

31 жовтня 2012 року Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист і 14 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 35170198.

03 вересня 2014 року постановою державного виконавця по ВП № 35170198 накладено арешт на кошти що містяться на рахунках та належать боржнику ВАТ "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" у межах суми - 9893,21 грн.

Проте, 08 червня 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу, у зв'язку з припиненням чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Так, 13 жовтня 2015 року Управління пенсійного Фонду України в м. Чернівцях повторно направило виконавчий лист по адміністративній справі №2а-807/10/2470 для виконання до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції.

20 листопада 2015 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 49400918.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність розгляду даного адміністративного спору, колегія суддів дійшла висновку щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, прийняття до провадження позовної заяви ТДВ Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 , прийняття рішення по суті, в той час, як позивачем грубо порушено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України (в редакції чинній на момент подання позову) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Так, строки звернення до адміністративного суду визначені ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент подання позову). Зокрема, відповідно до ч. 2 вказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу в окремих випадках застосуванню підлягає спеціальна норма.

Так, ч. 1 ст. 181 КАС України (в редакції чинній на момент подання позову) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ч. 2 ст. 181 КАС України).

Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Як вбачається із матеріалів адміністративного позову, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, обгрунтовуючи його тим, що оскаржувана постанова на адресу ТДВ Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 не направлялася і була отримана лише 17 червня 2016 року в приміщенні Шевченківського відділу ДВС, що підтверджується підписом керівника.

Суд першої інстанції в ухвалі від 11 липня 2016 року про відкриття провадження в адміністративній справі зазначив про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, проте не дослідив обставини його пропущення та докази у підтвердження даної обставини.

Також, суд першої інстанції не звернув увагу, що положення ч. 2 ст. 181 КАС пов'язують початок перебігу десятиденного строку на оскарження рішення державного виконавця з тим моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

На думку колегії суддів, обставини зазначені позивачем у підтвердження дотримання ним строків звернення до суду, визначених ч. 2 ст. 181 КАС України, є безпідставними та не підтвердженими жодними письмовими доказами.

Так, в матеріалах справи відсутня заява керівника ТДВ Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 від 17 червня 2016 року щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а посилання на підпис керівника на постанові про її отримання саме 17 червня 2016 року судом відхиляються, оскільки при подачі першочергового позову у додатках до нього надано оскаржувану постанову у якій відсутній запис про отримання 17 червня 2016 року. При цьому, із вказаного запису неможливо встановити, що його здійснив саме керівник товариства і що цей запис підтверджує саме дату отримання цієї постанови.

Щодо доводів про те, що оскаржувана постанова на адресу ТДВ Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 не направлялася, то суд вважає за необхідне зазначити про те, що оскаржувана постанова направлена державним виконавцем рекомендованим листом на адресу ВАТ "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754", однак дане повідомлення повернулось із відміткою На Канівській 41 номера немає .

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 є правонаступником ВАТ "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754", адреса місцезнаходження яких однакова, а саме: м. Чернівці, вул. Канівська, 41.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт державного виконавця від 06 березня 2016 року в якому встановлено, що зі слів директора ТДВ Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754 сума боргу визначена у виконавчому листі від 31 жовтня 2012 року погашена в повному обсязі.

Також, в матеріалах справи міститься виклик державного виконавця про необхідність боржника з'явитись 30 листопада 2015 року для сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів сплати; постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 21 квітня 2016 року та супровідний лист про направлення даної постанови боржнику.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не мав жодних перешкод для отримання копії оскаржуваної постанови державного виконавця та за даних умов мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, а небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Крім того, після відкриття провадження у даній справі відповідачем ставилось питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, однак суд першої інстанції не з'ясував та не дослідив цих обставин.

Виходячи з встановленого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про прийняття рішення по суті позовних вимог, не вирішивши попередньо питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, не встановив обставин, які б свідчили про поважність причин звернення із даним позовом поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства строку, а тому колегія суддів визнає причини пропуску такого строку неповажними та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" задовольнити частково..

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" до першого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання незаконною постанови державного виконавця залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 червня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Граб Л.С.