Рішення

від 19.06.2018 по справі 920/311/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.2018 Справа № 920/311/18 м. Суми

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Тех-Буд , Запорізька область, м. Запоріжжя,

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб , м. Суми,

про стягнення 902210,36 грн.

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 7 від 25.04.2018)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 79/15-0601/1 від 15.09.2015)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви від 26.04.0218 просить суд стягнути з відповідача 902210,36 грн. заборгованості (в т.ч. 832859,75 грн. основного боргу, 56437,01 грн. інфляційних збитків, 12913,60 грн. 3 % річних) за неналежне виконання умов договору від 31.01.2017 № 79/9-8-17, укладеного між сторонами даного спору, а також 13533,16 грн. судового збору.

07.06.2018 позивач подав уточнену позовну заяву (вх. № 4278), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 902210,36 грн. заборгованості (в т.ч. 832859,75 грн. основного боргу, 56437,01 грн. інфляційних збитків, 12913,60 грн. 3 % річних).

Також позивачем подане клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 4290 від 07.06.2018), згідно з яким він просить суд долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №759 від 01.09.2009, копію довіреності на представника - ОСОБА_2В від 25.04.2018 № 7 та договір-доручення про надання правових послуг адвоката від 26.04.2018 № б/н.

Вищезазначені документи оглянуті судом у підготовчому засіданні та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 19.06.2018.

При розгляді справи по суті судом надано вступне слово позивачу.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Також присутній представник позивача просив суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 14000,00 грн.

Судом досліджено докази, поданні позивачем.

Представник відповідача позовні вимоги визнав. Проти покладення на відповідача витрат по оплаті позивачем послуг адвоката представник відповідача заперечував.

Судом досліджено докази, подані відповідачем.

Представниками сторін були надані пояснення з приводу обставин, на які вони посилались у поданих до суду заявах по суті справи.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 Розгляд справи по суті Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив :

31.01.2017 між ТОВ Спец-Тех-Буд (постачальником, позивачем у справі) та ДП Завод обважнених бурильних та ведучих труб (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 79/9-8-17 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити продукцію, іменовану надалі товар , на умовах, в порядку і в терміни, визначені даним Договором (пункт 1.1 договору).

Найменування кількість та якість товару, що поставляється відповідно до договору, інші характеристики товару вказані у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.7 договору постачальник надає покупцеві наступні товаросупроводжуючі документи: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; рахунок-фактуру із зазначенням ціни, вартості товару (партії товару) та витрат в залежності від умов поставки; сертифікат якості на продукцію, що поставляється.

Розділом 3 договору № 79/9-8-17 сторони узгодили ціну та умови оплати за договором. Так, ціна товару вказана у гривнях на базисних умовах поставки, відображених в Специфікаціях. Загальна вартість договору визначається як сума вартості товару та інших витрат, зазначених у Специфікаціях. Валюта договору - гривня. Умови оплати за товар вказуються у Специфікаціях. Підставою для направлення рахунку постачальником покупцеві є отримана ним письмова або усна заявка покупця, в якій вказується найменування товару у відповідності з Специфікацією. За згодою сторін допускається попередня і інша, що не суперечить законодавству України, форма оплати. Після отримання попередньої оплати постачальником зміна ціни на поставлений товар не допускається. Форма розрахункових документів - платіжне доручення. Зміна ціни товару допускається за погодженням сторін (пункти 3.1-3.9 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно Специфікацій був поставлений відповідачеві товар - брухт сталевий, на загальну суму 4781097,14 грн. Даний факт також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідними видатковими накладними (№ РН-232 від 02.09.2017, № РН-234 від 02.09.2017, № РН-235 від 05.09.2017, № РН-236 від 05.09.2017, № РН-237 від 12.09.2017), товарно-транспортними накладними, актами приймання металів, а також не заперечується представником відповідача. У відповідності до Специфікацій відповідачу був встановлений строк оплати - протягом десяти календарних днів з моменту поставки.

Як встановлено судом, відповідач претензій до якості чи кількості товару не пред'являв, при цьому оплатив на користь позивача лише частину поставленого товару на суму 3948237,39 грн.

Таким чином, на дату звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за поставлений товар становить 832859,75 грн. ОСОБА_3 сума заборгованості відображена в Акті звірки взаємних розрахунків від 26.03.2018, а також визнана представником відповідача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено та представником відповідача визнано заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 832859,75 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки дані позовні вимоги доведені у встановленому порядку.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на його користь 56437,01 грн. інфляційних збитків та 12913,60 грн. суми 3% річних.

Умовами укладеного договору (пункт 7.1) передбачено, що сторона, винна у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за договором, обов'язана у повному обсязі відшкодувати іншій стороні завдані збитки.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та сум 3% річних за наслідками неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за поставлений товар згідно накладних № РН-235 від 05.09.2017, № РН-236 від 05.09.2017, № РН-237 від 12.09.2017.

Також суд враховує позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , відповідно до пункту 2 якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що інфляційні повинні бути нараховані відповідачу за кожний повний місяць, у якому мало місце прострочення.

Перевіривши, в межах позовних вимог розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню з відповідача на користь позивача 56437,01 грн. інфляційних збитків та 12913,60 грн. суми 3% річних підлягають задоволенню.

Розглянувши усну заяву представника позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем був наданий договір-доручення від 02.05.2018 про надання правових послуг адвоката, укладений між позивачем з адвокатом ОСОБА_4. Крім того, на підтвердження наданих послуг позивач надає квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 26.04.2018 про сплату 10000,00 грн., свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. .

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги , встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін тощо.

Враховуючи те, що справа є нескладною, пов'язана з дослідження незначної кількості доказів, враховуючи проведення одного судового засідання з розгляду справи по суті, тобто швидкий розгляд справи, суд дійшов висновку про часткове відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 5000,00 грн., оскільки, на думку суду, такий розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 13533,16 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2; код ЄДРПОУ 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Тех-Буд (69096, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39078116) заборгованість за договором № 79/9-8-17 від 31.01.2017 у сумі 902210,36 грн., в тому числі: 832859,75 грн. основного боргу, 56437,01 грн. інфляційних збитків, 12913,60 грн. суму 3% річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 13533,16 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 22.06.2018.

Суддя В.Л.Котельницька