Ухвала

від 14.08.2018 по справі 920/311/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

14.08.2018 Справа № 920/311/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (дов. № 7 від 25.04.2018) - в режимі відеоконференції

представника відповідача (заявника) - ОСОБА_2 (дов. № 79/15-061/1 від 15.09.2015 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області

заяву Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 920/311/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Тех-Буд , м. Запоріжжя

до Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб , м. Суми

про стягнення 902210,36 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось Дочірнє підприємство Завод обважнених бурильних та ведучих труб із заявою про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, мотивуючи свої вимоги скрутним матеріальним становищем підприємства.

17.07.2018 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд заяви відповідача у режимі відеоконференції. За змістом клопотання представник позивача заперечив проти розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

У судовому засіданні представника відповідача заяву про розстрочення виконання рішення суду підтримав. Представник позивача проти заяви заперечив.

Рішенням від 19.06.2018 Господарський суд Сумської області у даній справі позов задовольнив, стягнув з Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Тех-Буд заборгованість за договором № 79/9-8-17 від 31.01.2017 у сумі 902210,36 грн., в тому числі: 832859,75 грн. основного боргу, 56437,01 грн. інфляційних збитків, 12913,60 грн. суму 3% річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 13533,16 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

01.08.2018 на примусове виконання судового рішення у даній справі виданий відповідний судовий наказ.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Отже, лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може розстрочити чи відстрочити виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї документів, відповідачем не зазначено обставин і відповідно не надано суду доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення. Наведені відповідачем доводи щодо тяжкого фінансового стану, відсутності коштів та наявності боргів - не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для відстрочення виплати боргу, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.

Крім того, суд наголошує, що самі лише звіт про фінансові результати за 2017 рік та баланс станом на 31 грудня 2017 року не можуть свідчити про загальний фінансово-майновий стан боржника, оскільки не включають відомостей про наявність коштів на банківських рахунках, готівкові кошти, інформацію про рухоме та нерухоме майно, майнові права, тощо.

При цьому суд зауважує, що обов'язок доведення обставин, на які посилається Дочірнє підприємство Завод обважнених бурильних та ведучих труб в обґрунтування своїх вимог, покладається саме на заявника, який згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України повинен вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи з поданням належних та допустимих доказів.

Заявником не доведено наявності обставин, які ускладнюють виконання боржником судового рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, п.40.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, п. 34, ЕСНR 2002-ІII, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви , заява № 41510/98, п. 27).

В рішенні від 20.06.2004 у справі Півень проти України Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Враховуючи викладене, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду Дочірньому підприємству Завод обважнених бурильних та ведучих труб - відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 16.08.2018.

Суддя В.Л.Котельницька