Постанова

від 11.06.2018 по справі 916/613/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/613/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Панстрой"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 01.03.2018

та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Богатир К.В., судді: Величко Т.А., Мишкіна М.А.)

від 05.03.2018

у справі № 916/613/17

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панстрой",

Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОС Лізинг",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Группа компаній "Главстрой"

про визнання рішення загальних зборів та укладених договорів недійсними,

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - Стефанов О.Ф.;

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - Поярков В.О.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панстрой" (далі - ТОВ "Панстрой"), Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОС Лізинг" (далі - ТОВ "НЕОС Лізинг") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Группа компаній "Главстрой" (далі - ТОВ "Группа компаній "Главстрой") про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой", яке оформлене протоколом від 13.08.2014 за № 26; визнання недійсним з моменту укладення договору про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014, укладеного між ТОВ "УніКредіт Лізінг", ТОВ "Группа компаній "Главстрой" та ТОВ "Панстрой", визнання недійсним з моменту вчинення правочину, оформленого актом приймання-передачі від 13.08.2014 між ТОВ "Группа компаній "Главстрой" та ТОВ "Панстрой".

1.2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що спірне рішення загальними зборами фактично не приймалося, загальні збори не скликалися та не проводилися, а його підпис, як учасника товариства, було підроблено. Крім того, позивач також вказує і на підроблення його підпису на вищевказаному договорі про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014 та відповідному акті приймання-передачі майна від 13.08.2014.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2017 у справі № 916/613/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой", яке оформлене протоколом від 13.08.2014 за № 26 та договору про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014, укладеного між ТОВ "УніКредіт Лізінг", ТОВ "Группа компаній "Главстрой" та ТОВ "Панстрой". Прийнято в цій частині нове рішення, а саме: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Группа компаній "Главстрой", яке оформлене протоколом від 13.08.2014 за № 26; визнано недійсним договір про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредіт Лізінг", ТОВ "Группа компаній "Главстрой" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Панстрой". Рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2017 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі від 13.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Группа компаній "Главстрой" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Панстрой", залишено без змін.

2.3. Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 вирішено питання про судові витрати.

2.4. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ТОВ "УніКредіт Лізінг", правонаступником якого є ТОВ "НЕОС Лізинг" (лізингодавець), що підтверджено витягом з ЄДР (вказані юридичні особи мають єдиний ідентифікаційний номер), та ТОВ "Группа компаній "Главстрой" (лізингоодержувач) 17.08.2012 укладено договір фінансового лізингу №4106L12/00;

- відповідно до розділу "Визначення" зазначеного договору предмет лізингу означає обладнання або майно, визначене у додатку № 1 "Специфікація" до договору фінансового лізингу. Предметом лізингу є майно, яке було в експлуатації, тобто те, що на дату акту приймання-передачі вже перебувало у користуванні, про що лізингоодержувач був повідомлений до підписання цього договору, і, після попереднього огляду, погодився прийняти зазначені у цьому договорі зобов'язання, у тому числі, і ті, що стосуються предмету(ів) лізингу. Для зручності, далі за текстом під терміном "Предмет лізингу", що застосовується в однині, слід розуміти ту кількість предметів лізингу, що фактично передається у користування лізингоодержувачу згідно укладених Спеціальних умов договору фінансового лізингу;

- вступна частина договору лізингу містить положення про те, що фінансовий лізинг означає операцію з передачі предмета лізингу лізингоодержувачу в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше 1 (одного) календарного року) та на умовах погоджених в договорі фінансового лізингу, з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу;

- згідно з додатком № 1 "Специфікація" до наведеного договору предметом лізингу є бурова установка Bauer BG-20V, б/у 2007 року випуску, номер 1279, у розібраному вигляді для транспортування;

- на підставі акта приймання-передачі від 17.08.2012 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет фінансового лізингу відповідно до договору;

- пунктом 13.10 договору встановлено, що лізингоодержувач не може передавати, заставляти або передавати повністю або частково будь-які свої права, зобов'язання та обов'язки за цим договором без попередньої письмової згоди лізингодавця;

- засновниками (учасниками) ТОВ "Группа компаній "Главстрой" є ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

- статут ТОВ "Группа компаній "Главстрой" був зареєстрований 07.11.2011 за № 15561050004026366;

- відповідно до п. 4.3. статуту ТОВ "Группа компаній "Главстрой" ОСОБА_4 є учасником товариства та володіє 50%, ОСОБА_7 є учасником товариства та володіє 50%;

- згідно з п. 7.1. та 7.2. статуту, управління Товариством здійснюють його органи. Органами управління Товариством є загальні збори засновників, виконавчий орган та інші органи, передбачені Статутом;

- відповідно до п.п. 7.5.11. п. 7.5. Статуту до виключної компетенції загальних зборів засновників належить затвердження значних угод, пов'язаних з придбанням або відчуженням майна Товариства. Значною вважається угода або декілька взаємопов'язаних угод, предметом яких є придбання, відчуження, застава, іпотека або можливість відчуження активів Товариства, вартість яких складає більше 1 000 000, 00 грн;

- згідно з п. 7.6. Статуту питання, віднесенні до виключної компетенції загальних зборів засновників Товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу Товариства. Розгляд інших питань діяльності Товариства здійснюється за розсудом загальних зборів засновників;

- пунктом 7.30. Статуту визначено, що директор здійснює від імені Товариства будь-які угоди, розпоряджається майном Товариства, за виключенням випадків, віднесених статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства до компетенції зборів засновників;

- в матеріалах справи міститься копія протоколу № 26 від 13.08.2014 загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой". Оригінал вказаного протоколу у матеріалах даної справи відсутній, про що також було зазначено судом першої інстанції;

- відповідно до згаданого протоколу № 26 у загальних зборах засновників брали участь два засновника - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що підтверджується змістом протоколу та відповідними підписами, проставленими у кінці протоколу;

- порядок денний:

1. Укладення та підписання ТОВ "Группа компаній "Главстрой" з ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Панстрой" договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків до договору фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17.08.2012. Загальна сума зобов'язань ТОВ "Группа компаній "Главстрой" за договором фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17.08.2012, складає гривневий еквівалент 313 265, 84 євро, що на день укладання договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків становить 5 560 468, 66 грн.

2. Укладення та підписання ТОВ "Группа компаній "Главстрой" з ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Панстрой" договору поруки до договору фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17.08.2012, укладеного між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Панстрой". Загальна сума зобов'язань ТОВ "Группа компаній "Главстрой" за договором поруки складає гривневий еквівалент 407 245, 59 євро, що на день укладання договору поруки становить 7 228 609, 20 грн.

3. Призначення повноважної особи для укладення договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків та договору поруки до договору фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17.08.2012;

- збори одноголосно ухвалили:

1. Укласти ТОВ "Группа компаній "Главстрой" з ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Панстрой" договір про переведення прав та обов'язків до договору фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17.08.2012. Загальна сума зобов'язань ТОВ "Группа компаній "Главстрой" за договором фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17.08.2012, складає гривневий еквівалент 313 265, 84 євро, що на день укладання договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків становить 5 560 468, 66 грн.

2. Укласти ТОВ "Группа компаній "Главстрой" з ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Панстрой" договір поруки до договору фінансового лізингу № 4106L12/00 від 17.08.2012, який укладений між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Панстрой". Загальна сума зобов'язань ТОВ "Группа компаній "Главстрой" за договором поруки складає гривневий еквівалент 407 245, 59 євро, що на день укладання договору поруки становить 7 228 609, 20 грн.

3. Надати дозвіл та повноваження на укладення вказаного вище договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків та договору поруки директору ТОВ "Группа компаній "Главстрой" ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3;

- між ТОВ "НЕОС Лізинг" (лізингодавець), ТОВ "Группа компаній "Главстрой" (лізингоодержувач) та ТОВ "Панстрой" (новий лізингоодержувач) 13.08.2014 укладено договір про переведення боргу та передання прав та обов'язків, згідно з умовами якого, за згодою лізингодавця, лізингоодержувач переводить на нового лізингоодержувача свій борг, а також передає усі права та обов'язки, що витікають з умов договору фінансового лізингу від 17.08.2012 № 4106L12/00, а новий лізингоодержувач бере на себе борг лізингоодержувача за договором фінансового лізингу. Предметом лізингу за договором фінансового лізингу є бурова установка Bauer BG-20V, б/у 2007 року випуску, номер шасі (рами) 639, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- пунктом 3 спірного договору визначено, що з моменту підписання сторонами цього договору і акта приймання-передачі предмету лізингу, до нового лізингоодержувача переходять у повному обсязі усі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу;

- у пункті 8 договору визначено, що на дату укладення цього договору:

невідшкодована вартість ціни предмета лізингу становить 228 076, 28 Євро, що по курсу 9,77652978 грн за 1 (одне) Євро, складає 2 229 794, 50 грн у т.ч. ПДВ 371 632, 42 грн;

прострочена заборгованість з відшкодування вартості предмету лізингу становить 308 059, 63 грн, у т.ч. ПДВ 51 343, 27 грн;

прострочена заборгованість з комісійної винагороди становить 386 501, 75 грн без ПДВ;

- на виконання умов спірного договору, 13.08.2014 між ОСОБА_4 та ТОВ "Панстрой" складено акт приймання-передачі до договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків за договором фінансового лізингу, згідно з яким лізингоодержувач передав, а новий лізингоодержувач отримав бурову установку Bauer BG-20V, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (рами) 639, номер кузова НОМЕР_1, рік випуску 2007, разом з транспортним засобом ТОВ "Панстрой" передаються аксесуари, один набір ключів, документи, включаючи свідоцтво про реєстрацію, книгу сервісного обслуговування;

- спірний договір та акт приймання-передачі до нього підписані керівниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств. З боку лізингоодержувача в особі ТОВ "Группа компаній "Главстрой" спірний договір та акт приймання-передачі до нього були підписані директором ОСОБА_4

2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з такого:

- рішення загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой", яке оформлене протоколом від 13.08.2014 за № 26, згідно з яким було вирішено укласти договір про переведення передавання прав та обов'язків до договору фінансового лізингу та договір поруки, а також надано дозвіл та повноваження та таке укладення, є ненормативним актом органу товариства, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Відтак, визнання недійсним зазначеного рішення не породжує наслідків для учасників товариства, оскільки у відповідачів відповідні права та обов'язки виникли на підставі, зокрема, договору про переведення боргу та передання прав та обов'язків;

- вимоги про визнання недійсним договору про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014, укладеного між ТОВ "УніКредіт Лізінг", ТОВ "Группа компаній "Главстрой" та ТОВ "Панстрой" вже були предметом розгляду у справі № 916/2491/15, де суд відмовив у задоволенні такого позову;

- задоволення позову про визнання недійсним акту, підписаного на виконання умов договору, не може відновити права або законні інтереси позивача. Вказаний акт прийому-передачі майна не є правочином.

2.6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з такого:

- зокрема, щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів: на підставі аналізу Статуту ТОВ "Группа компаній "Главстрой" позачергові засідання загальних зборів засновників скликаються виконавчим органом Товариства - директором. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підписантом та керівником товариства є одна особа - ОСОБА_4. Як зазначає ОСОБА_4, він як один із засновників та як директор (керівник) Товариства не ініціював та не організовував проведення загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой" 13.08.2014. Статутом Товариства також передбачено, що учасники Товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів засновників. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів засновників не виконана, ці часники мають право самі скликати загальні збори засновників (п. 3.10. Статуту). З даного приводу, ОСОБА_4 зазначив, що він як засновник, який володіє 50% статутного капіталу не вимагав скликання загальних зборів засновників на 13.08.2014, та до нього як до директора Товариства не звертався інший засновник з вимогою про скликання загальних зборів засновників на 13.08.2014. Доказів спростування даних фактів матеріали справи не містять, як і не містять відомостей щодо того, ким саме були ініційовані та проведенні збори ТОВ "Группа компаній "Главстрой" 13.08.2014, в який спосіб здійснювалося повідомлення учасників про дату, місце та порядок денний вказаних зборів. Суд апеляційної інстанції вважав вказане достатнім для висновку про те, при проведенні загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой" 13.08.2014 були допущені суттєві порушення вимог Закону України "Про господарські товариства" та положення Статуту цього товариства щодо належного та своєчасного повідомлення одного з двох учасників в особі ОСОБА_4 про дату, час та місце проведення зборів, а також про порядок денний зборів. Такі порушення негативно впливають на корпоративні права учасника, унеможливлюють його участь в процедурі управління та контролю за діяльністю товариства, тому є достатньою підставою для визнання рішення зборів засновників недійсними;

- окрім того, в матеріалах справи міститься довідка № 64/Ш-965 від 23.02.2016 Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_4 дійсно 13.08.2014 перетинав державний кордон України через Митний пост "Кучурган" Одеської митниці ДФС, а саме:

- в'їзд до України 13.08.2014 о 08:15;

- виїзд з України 13.08.2014 о 11:48.

- на підставі наведеного суд апеляційної інстанції встановив, що 13.08.2014р ОСОБА_4 знаходився на території України усього 3 години 33 хвилини. Згідно з протоколом загальних зборів учасників, дані збори відбувались в місті Одеса. Приблизна відстань від Митного посту "Кучурган" Одеської митниці ДФС до м. Одеса становить 96 км, приблизний час у дорозі автомобільним транспортом - 1 година 55 хвилин. Таким чином, приблизний час знаходження в дорозі від Митного посту "Кучурган" до м. Одеси та у зворотньому напрямку складає 3 години 50 хвилин, без урахування часу, який необхідно було витратити на проведення самих загальних зборів, оформлення протоколу зборів та інше;

- таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи не доведено, що в день проведення загальних зборів засновників ТОВ "Группа компаній "Главстрой" 13.08.2014, ОСОБА_4 дійсно знаходився в місті Одесі та був присутній на даних зборах, що узгоджується з позицією позивача по справі та його твердженням про відсутність його на вказаних зборах та відсутність його підпису на протоколі зборів. Ким був виконаний підпис від імені ОСОБА_4 на протоколі зборів судом не встановлено;

- оскільки в матеріалах справи міститься лише копія протоколу № 26 загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой" від 13.08.2014, яка відповідно до пояснень позивача була зроблена з іншої копії, і це підтверджується візуальним оглядом даної копії документа, оригінал означеного протоколу в матеріалах справи відсутній, та під час розгляду справи сторонами не надавався, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провести експертне дослідження протоколу № 26 загальних зборів учасників ТОВ "Группа компаній "Главстрой" від 13.08.2014 не видається можливим;

- окрім того, пунктом 7.15 Статуту ТОВ "Группа компаній "Главстрой" передбачено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше як 60 відсотками голосів. При цьому колегія суддів дійшла висновку про достатність підстав для визнання рішення зборів учасників від 13.08.2014 недійсним з підстав того, що був відсутній встановлений законом та Статутом кворум для проведення вказаних зборів (відсутній один з двох засновників з 50% голосів, факт чого суд вважає доведеним належними доказами по справі; для проведення зборів треба наявність учасників з 60% голосів, факт чого не було встановлено судом та не доведено відповідачами);

- задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний договір про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014, укладений між ТОВ "УніКредіт Лізінг", ТОВ "Группа компаній "Главстрой" та ТОВ "Панстрой", з боку ТОВ "Группа компаній "Главстрой" підписаний від імені ОСОБА_4. Окрім того, цей договір було укладено 13.08.2014 в м. Києві. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 саме в цей день перебував на території України декілька годин, у той час як відстань між Києвом та Одесою складає приблизно 476 км (подолання такої відстані на транспорті в еквіваленті часу становить не менш як 6 годин 46 хвилин). Це також підтверджує, що ОСОБА_4 перебуваючи на території України 13.08.2014 року всього 3 години 33 хвилини, фізично не міг відразу знаходитись як в м. Одесі на загальних борах учасників Товариства, так і м. Києві на підписанні оспорюваного договору разом з актом приймання-передачі майна. Вказані обставини співпадають із твердженням позивача, що він не приймав участі в загальних зборах учасників Товариства 13.08.2014, не підписував даний протокол, а також не підписував договір про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014 разом з актом приймання-передачі майна до цього договору.

- при цьому ОСОБА_4 до матеріалів справи додано Висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28.12.2016 № 19331/19332/16-32, проведений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Згідно з даним висновком підпис від імені ОСОБА_4 у договорі про переведення боргу та передання прав та обов'язків від 13 серпня 2014 року в графі "ОСОБА_4 Директор", виконаний не ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою з частковим наслідуванням підпису ОСОБА_4;

- встановивши, що відповідно до судових рішень, прийнятих по справі № 916/2491/15, 13.06.2016 за вх. № 14612/16 Господарський суд Одеської області отримав Висновок судової експертизи № 5021 від 10.06.2016 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_4 на спірному договорі, акті приймання-передачі від 13.08.2014 виконані самим ОСОБА_4, а отже такий суперечить висновку судово-почеркознавчої експертизи від 28.12.2016 № 19331/19332/16-32, проведений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, суд апеляційної інстанції з метою встановлення дійсних обставин справи прийняв до уваги як письмовий доказ довідку № 64/Ш-965 від 23.02.2016 Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України, яка підтверджує факт фізичної неможливості ОСОБА_4 13.08.2014 впродовж 3 годин 33 хвилин перебування на території України провести загальні збори учасників Товариства в м. Одесі, та підписати договір про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014 разом з актом приймання-передачі до цього договору в м. Києві. У сукупності із таким доказом суд апеляційної інстанції вважав достовірним Висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28.12.2016 № 19331/19332/16-32, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який приймає до уваги як належний письмовий доказ;

- погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі від 13.08.2014, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статей 16 Цивільного кодексу України, 20 Господарського кодексу України, виходив з того, що в даному випадку не вбачається, яким чином задоволення позову про визнання недійсним акту, підписаному на виконання умов договору, може відновити права або законні інтереси позивача.

2.7. Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 на підставі статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив питання про судові витрати.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Панстрой" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду у даній справі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Панстрой":

- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відновлено ОСОБА_4 строк подання апеляційної скарги за відсутності окремого документа - відповідного клопотання, а причини пропуску процесуального строку, зазначені апелянтом не були поважними;

- судом апеляційної інстанції порушено норму пункту 3 статті 269, статті 91 Господарського процесуального кодексу, оскільки представники позивача та ТОВ "Группа компаній "Главстрой" надали до суду апеляційної інстанції велику кількість копій документів без належного обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції. Окрім того, вони не були належним чином засвідчені;

- висновки суду апеляційної інстанції про те, що загальні збори товариства проводилися саме в місті Одеса є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції не врахував, що та обставина, що договір про переведення боргу складено в місті Києві жодним чином не підтверджує неможливість його підписання в Одесі чи іншому місті;

- суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експертизи від 28.12.2016 № 19331/19332/16-32;

- необґрунтованими є також висновки суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_4 не приймав участі при розгляді справи № 916/2491/15 і як учасник товариства не мав можливості в повній мірі захистити свої права засновника та надати відповідні пояснення щодо предмета спору. Звертаючись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_4 намагається переглянути рішення у іншій господарській справі № 916/2491/15;

- суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про порушення оспорюваним договором прав ОСОБА_4

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.4. Позиція ОСОБА_4, викладена у відзиві на касаційну скаргу:

- протокол загальних зборів від 13.08.2014 № 26, яким оформлені спірні рішення загальних зборів ТОВ "Группа компаній "Главстрой" позивач ніколи не складав і не підписував, на підприємстві даний протокол ніколи не фіксувався та не зберігався ні в оригіналі, ні в засвідченій копії. Таким чином, збори ТОВ "Группа компаній "Главстрой" 13.08.2014 не проводилися та не могли відбутися без участі позивача через відсутність кворуму;

- наведеним грубо порушено право позивача на участь в управління товариством;

- судом апеляційної інстанції правильно оцінено всі докази в сукупності.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

4.2. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.3. Виходячи з даного визначення правової природи рішень загальних зборів товариства, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно спростовано висновок місцевого господарського суду, згідно з яким рішення загальних зборів віднесено до правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів), та як наслідок застосовано підстави для визнання останніх незаконними (недійсними), а саме: невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

4.4. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.5. Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення (пункт 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.6. Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", пункт 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.7. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, про проведення загальних зборів ТОВ чи ТДВ учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Наведена норма законодавства вказує на те, що обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів (пункт 2.25 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.8. Якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними (пункт 2.27 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

4.9. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

4.10. Таким чином, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

4.11. Суд апеляційної інстанції на підставі встановлених, у результаті здійсненої оцінки усіх доказів в їх сукупності, фактичних обставин справи дійшов висновку про наявність таких правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Группа компаній "Главстрой" від 13.08.2014:

1) порушення вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів, оскільки суду не було надано жодних доказів, які б свідчили про виконання певної процедури ініціювання скликання загальних зборів, прийняття відповідного рішення про необхідність їх проведення, повідомлення учасників товариства про скликання загальних зборів із зазначенням інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний);

2) відсутність кворуму на загальних зборах, у зв'язку з фактичною відсутністю учасника товариства, який володіє 50% частки, через його об'єктивну неможливість бути присутнім у зазначені в протоколі місці та час, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а також встановленими судом фактичними обставинами справи;

3) як наслідок недоведення самого факту проведення загальних зборів ТОВ "Группа компаній "Главстрой" 13.08.2014.

4.12. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині.

4.13. Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

4.14. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.15. За змістом статей 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

4.16. Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

4.17. Судом апеляційної інстанції на підставі оцінки сукупності доказів (висновку судово-почеркознавчої експертизи від 28.12.2016 № 19331/19332/16-32, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та довідки № 64/Ш-965 від 23.02.2016 Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України) встановлено, що у договорі про переведення боргу та передання прав та обов'язків від 13.08.2014 підпис в графі "ОСОБА_4 Директор", виконаний не ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою з частковим наслідуванням підпису ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 об'єктивно впродовж 3 годин 33 хвилин перебування на території України не міг провести загальні збори учасників Товариства в м. Одесі, та підписати договір про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014 разом з актом приймання-передачі до цього договору в м. Києві.

4.18. Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4.19. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що в розумінні статті 92 Цивільного кодексу України інші сторони договору від 13.08.2014 в особі ТОВ "УніКредіт Лізінг" та ТОВ "Панстрой" при його укладенні та підписанні повинні були пересвідчитися, що особа, яка фактично підписувала вказаний договір від імені ТОВ "Группа компаній "Главстрой" дійсно є його директором ОСОБА_4, що вони або не здійснили, або свідомо підписували договір з представником без належних повноважень від іншої сторони цього договору. Таким чином колегія суддів вважає, що ТОВ "УніКредіт Лізінг" та ТОВ "Панстрой" не могли не знати про обмеження повноважень щодо представництва особою, яка фактично підписувала спірний договір від ТОВ "Группа компаній "Главстрой", тому для цих осіб такі обмеження мають юридичну силу.

4.20. Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

4.21. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ "Группа компаній "Главстрой", учасники Товариства мають право брати участь в управлінні справами Товариства, одержувати інформацію про діяльність Товариства, брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди).

4.22. З урахуванням викладеного та на підставі встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що укладений договір про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014 зачіпає права ОСОБА_4 як одного із засновників ТОВ "Группа компаній "Главстрой". Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про порушення оспорюваним договором прав ОСОБА_4

4.23. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про переведення боргу та передавання прав та обов'язків від 13.08.2014, оскільки особа, яка вчинила цей правочин від імені ТОВ "Группа компаній "Главстрой" в особі директора ОСОБА_4 та поставила підпис на договорі, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

4.24. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.25. Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

4.26. З огляду на те, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 в частині визнання недійсним акту, підписаного на виконання умов договору, оскільки обраний ним такий спосіб захисту не може відновити права або законні інтереси позивача.

4.27. Доводи касаційної скарги ТОВ "Панстрой" про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відновлено ОСОБА_4 строк подання апеляційної скарги за відсутності окремого документа - відповідного клопотання, а причини пропуску процесуального строку, зазначені апелянтом не були поважними, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

4.28. Клопотання про поновлення строку може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги (пункт 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

4.29. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції були визнані поважними в розумінні статей 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, і суд касаційної інстанції, виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, не вбачає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

4.30. Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм у зв'язку з прийняттям додаткових доказів, які не були належним чином засвідчені, колегія суддів зазначає таке.

4.31. Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

4.32. Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

4.33. З урахуванням наведених законодавчих приписів суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування. Якщо подані копії письмових доказів викликають сумнів у суду апеляційної інстанції він може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо такий доказ має значення для прийняття рішення зі спору.

4.34. Відповідно до частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.35. Виходячи з наведеного, якщо прийнята апеляційною інстанцією постанова є по суті правильною і законною, то самі лише прийняття і розгляд апеляційною інстанцією додаткових доказів без обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції чи прийняття копій письмових доказів, які не засвідчені належним чином, не можуть вважатися підставами для скасування зазначеної постанови.

4.36. До того ж і частина 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України не відносить відповідне порушення до числа тих, які в будь-якому випадку є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.

4.37. Доводи скаржника про місце проведення зборів та місце підписання оспорюваного договору колегією суддів відхиляються, оскільки вони за своє суттю зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Окрім того, скаржником ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції зазначені обставини не були спростовані належними, допустимими та достовірними доказами.

4.38. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експертизи від 28.12.2016 № 19331/19332/16-32, колегією суддів відхиляються, оскільки суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог процесуального закону, встановив обставини справи з врахуванням доказів, поданих обома сторонами та на підставі відповідної сукупності доказів усунув розбіжності між двома взаємно суперечливими висновками експертизи, які містяться в матеріалах справи.

4.39. Колегією суддів відхиляють також доводи касаційної скарги про те, що звертаючись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_4 намагається переглянути рішення у іншій господарській справі № 916/2491/15, з огляду на таке.

4.40. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013).

4.41. Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (див. рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010, Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011).

4.42. Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009).

4.43. Таким чином, з огляду на різний склад учасників даної справи та справи № 916/2491/15, на яку посилається відповідач, результатом розгляду господарськими судами зазначених справ є встановлення наявності чи відсутності порушення прав та законних інтересів конкретного позивача.

4.44. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні додаткової постанови від 05.03.2018, колегія суддів дійшла висновку, що вона відповідає вимогам статей 129 та 244 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панстрой" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 916/613/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Л.Стратієнко