Постанова

від 18.06.2018 по справі 922/2577/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2577/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - адвокат Гевко А.В.

відповідача - адвокат Смотров О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І.

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 17.01.2018

у складі колегії суддів: Гетьман Р.А. (головуючого), Россолова В.В., Хачатрян В.С.

та на рішення Господарського суду Харківської області

від 17.10.2017

у складі судді: Калініченко Н.В.

у справі № 922/2577/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК"

до селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Близнюківський комбінат хлібопродуктів", 2. Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1. Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Селянського (фермерського) господарства Костюченко Миколи Івановича, про відшкодування вартості насіння соняшника в кількості 226 200 кг., яка становить 2 476 890,00 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2017 у справі №922/2577/17 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Костюченко Миколи Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК" відшкодування вартості насіння соняшника в кількості 226200 кг., яка становить 2064075,00 грн. та 30961,12 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

3. Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 у справі №922/2577/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 922/2577/17 апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства Костюченко Миколи Івановича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 у справі №922/2577/17 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 06.02.2018 до Верховного Суду через Харківський апеляційний господарський суд селянським (фермерським) господарством Костюченко М.І. подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 у справі № 922/2577/17.

6. 06.02.2018, на підставі пункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 922/2577/17 Господарського суду Харківської області разом з вказаною касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І. направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/2577/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.03.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2577/17 за касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017; призначено розгляд касаційної скарги на 07.06.2018 о 14 год. 15 хв.

9. Разом з тим, розгляд касаційної скарги призначений на 07.06.2018 о 14:15 год. не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці без збереження заробітної плати в період з 07.06.2018 по 08.06.2018.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 призначено розгляд касаційної скарги селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І. на 18.06.2018 о 12 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити в позові повністю.

12. Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

17.1 09.11.2016 ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі № 629/4408/16-к, задоволено клопотання слідчого Лозівського ВП ГУНП України в Харківській області старшого лейтенанта поліції Колісника А.М по кримінальному провадженню №12016220380000736 від 19.03.2016р. про проведення обшуку. Надано дозвіл на обшук на території току та механізованих дворів, що розташовані за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Абрикосова (колишня Колгоспна), б. 1, 4, 8 (б. 1, 4 відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, б. 8 належить на праві власності ТОВ Компанія "БОТіК") в тому числі в усіх приміщеннях, спорудах, нежитлових будівлях, зерносховищах та складах, які не мають нумерації та знаходяться на території вказаного току за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Абрикосова (колишня Колгоспна), що в користуванні та у власності ТОВ Компанія "БОТіК", Обори А.М. та ОСОБА_11, з метою відшкодування та фактичного вилучення: насіння соняшнику в кількості 478 м.куб. (але не менш 167 тон 330 кг), журналу в'їзду та виїзду транспорту на території току за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Абрикосова (колишня Колгоспна), б. 1, 4, 8, де містяться відомості про в'їзд та виїзд транспорту за 09.09.2016 та 10.09.2016; журналу ваговика та документів, де фіксується вага автотранспорту, яка заїжджала на територію току 09.09.2016 та 10.09.2016; оригіналів накладних та документів, які було складено та виписано 09.09.2016 та 10.09.2016 ТОВ "ДСП"БВ" та ОСОБА_11, а також головним державним виконавцем Стинько Д.В.; записів з камер відеоспостереження за 09.09.2016 та 10.09.2016; комп'ютерного обладнання (в тому числі системних блоків, ноутбуків та ін.), на яких збережені електроні документи, які містять інформацію про проведення польових робіт за 2015-2016 роки на полі №25 Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області; іншого комп'ютерного обладнання, на якому могли роздруковуватись відповідні документи (принтерів); з'ємних носіїв інформації, на яких можуть зберігатися електронні документи, які містять інформацію про проведення польових робіт за 2015-2016 роки на полі № 25 Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області; документи щодо фінансово -господарської діяльності, та проведення польових робіт ТОВ Компанія "БОТіК", ТОВ "ДСП"БВ", ФОП "Блошко Л.О.", ФОП "Волобуєв М.В." за 2015-2016 роки на полі № 25 Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

17.2 14.11.2016, на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді, було проведено обшук в ході проведення якого зі складів позивача було вилучено насіння соняшника об'ємом 477,33 м. куб., що відповідає 226200 кг., та підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу обшуку.

17.3 Згідно наявного протоколу обшуку від 14.11.2016 зазначено, що обшук було проведено в Харківській області, Лозівському районі, с. Веселе, вул. Абрикосова, б. 1,4,8 в т.ч. в усіх будівлях, спорудах, нежитлових приміщеннях, зерносховищах та складах, які не мають нумерації та знаходяться на території току.

17.4 15.11.2016, постановою прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12016220380000736 від 19.03.2016, а саме насіння соняшника, об'ємом 477,33 метри кубічні, що відповідає 226200 кг. Речові докази, а саме: насіння соняшника, об'ємом 477,33 метри кубічні, що відповідає 226200 кг., яке вилучено 14.11.2016 із території току за адресою: Лозівський район, с. Веселе, вул. Абрикосова (колишня Колгоспна), б. 4 передано на відповідальне зберігання СФГ "Костюченко М.І.".

17.5 Як вбачається з розписки Костюченко М.І., останнім отримано від працівників Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області насіння соняшника об'ємом 477,33 кубічних метрів, що при зважуванні на вагах на території току складало 226200 кг.

17.6 Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.11.2016 по справі №629/4408/16-к задоволено клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Іванчака А.О. про арешт майна по кримінальному провадженню №12016220380000736; накладено арешт на насіння соняшника об'ємом 477,33 метрів кубічних, вагою 226200 кг, яке передане на відповідальне зберігання СФГ Костюченко М.І. в особі директора Костюченко Миколи Івановича та ухвалено зберігати його на території ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів", за адресою: Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, буд.11, до прийняття рішення по справі; заборонено СФГ Костюченко М.І. в особі директора Костюченко Миколи Івановича та ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів", в особі директора Міщанчука С.М. здійснювати дії по відчуженню, використанню в господарській діяльності та розпорядження насінням соняшника об'ємом 477,33 метрів кубічних, вагою 226200 кг.

17.7 19.12.2016, ухвалою Апеляційного суду Харківської області по справі №629/4408/16-к, задоволено апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК" Обори Андрія Миколайовича; скасовано ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.11.2016, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12016220380000736 та накладено арешт на майно; відмовлено у задоволенні клопотання слідчого від 15.12.2016 про арешт майна; арештоване 18.11.2016 насіння соняшнику об'ємом 477,33 метри кубічних, вагою 226 200 кг, яке зберігається на території ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів" та ухвалено його повернути ТОВ Компанія "БОТіК"; зобов'язано керівництво ТОВ Компанія "БОТіК" в особі директора Обори А.М. забезпечити його належне зберігання протягом 2 місяців з моменту оголошення ухвали.

17.8 29.12.2016 постановою Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, задоволено клопотання директора ТОВ Компанія "БОТіК" Обори А.М. від 29.12.2016; постановлено Прокурору Лозівської місцевої прокуратури Іванчук А.О. вжити заходи щодо організації виконання ухвали Апеляційного суду Харківської області від 19.12.2016 про скасування арешту соняшника, вагою 226200 кг вилученого в ході обшуку із території току в с. Веселе, Лозівського району шляхом направлення її копії на адресу зберігача речових доказів для ознайомлення та подальшого виконання; постановлено Прокурору Лозівської місцевої прокуратури Іванчук А.О. викликати до Лозівської місцевої прокуратури особу, відповідальну за зберігання речових доказів, для оформлення ознайомлення її з вищевказаною ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19.12.2016 відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства.

17.9 Постановою державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 31.01.2017 відкрито виконавче провадження з виконання ухвали №629/4408/16-к від 19.12.2016.

17.10 Згідно актів державного виконавця від 17.03.2017 здійснити виконавчі дії по передачі предметів зазначених в ухвалі від 19.12.2016 не вдалось, у зв'язку із відсутністю за місцем знаходження відповідача.

17.11 Лозівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області вчинялись дії щодо розшуку майна, вказаного в ухвалі від 19.12.2016, зокрема направлялись листи до ПрАТ "Лозівський КХП", ЗАТ "Самойлівський елеватор", ПрАТ "Краснопавлівський КХП", ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів", в яких виконавець просив повідомити чи знаходиться на зберіганні насіння соняшника об'ємом 477,33 метрів кубічних, вагою 226200 кг., яке належить ТОВ Компанія "БОТіК" або гр. Оборі А.М.

17.12 Всіма товариствами було надано відповідь про відсутність спірного соняшника за їх адресами. Також, виконавцем було складено акт від 12.06.2017 про відсутність соняшника у ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів".

17.13 Так, у ході виконання ухвали суду від 19.12.2016 встановлено, що СФГ Костюченко М.І. ухиляється від виконання ухвали суду та не вдається встановити місцезнаходження насіння соняшника, яке підлягає поверненню. Факт неповернення майна - насіння соняшника підтверджується відсутністю розписки про повернення отриманого майна ТОВ Компанії "БОТіК". Відомості державного виконавця щодо виконання ухвали суду від 19.12.2016 в матеріалах справи, також, відсутні.

17.14 Як вбачається з листа ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів" (вих. №236 від 29.12.2016) останній на заяву ТОВ Компанія "БОТіК" повідомив, що майно, яке належить ТОВ Компанія "БОТіК" або гр. Оборі А.М., на зберіганні у ТОВ "Близнюківський КХП" не знаходиться, слідчими, судовими органами, а також працівниками державної виконавчої служби таке майно на зберігання до ТОВ "Близнюківський КХП" не передавалося. Додатково повідомлено, що СФГ "Костюченко М.І." було завезена на зберігання до ТОВ "Близнюківський КХП" сільськогосподарська продукція, яка в подальшому була відвантажена володільцю складського документу у відповідності до статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

17.15 Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №26/07-01 від 26.07.2017 щодо повернення насіння соняшника об'ємом 477,33 метрів кубічних, вагою 226200 кг. Однак, відповідних дій відповідачем зроблено не було.

17.16 В ході обшуку, проведеного в Харківській області, Лозівському районі, с. Веселе, вул. Абрикосова, б. 1,4,8 в т.ч. в усіх будівлях, спорудах, нежитлових приміщеннях, зерносховищах та складах, які не мають нумерації та знаходяться на території току було вилучене насіння соняшника об'ємом 477,33 м. куб., що відповідає 226200 кг.; будь-якого іншого насіння в даних приміщеннях під час обшуку, проведеного 14.11.2016 знайдено не було; саме вказане насіння згідно ухвали від 18.11.2016 та розписки було передане на зберігання СФГ Костюченко М.І. в особі директора Костюченко Миколи Івановича; саме вказане насіння соняшника об'ємом 477,33 м. куб., що відповідає 226200 кг. в подальшому було ухвалено повернути ТОВ Компанії "БОТіК"; а в ході проведення виконавчих дій встановлено відсутність в ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів" вказаного насіння соняшника; зазначене насіння соняшника не було повернуто позивачу.

18. В обґрунтування касаційної скарги скаржник, зокрема, зазначив про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді Калініченко Н.В., що розглядала справу в суді першої інстанції, які за наслідком їх встановлення, є підставою для відводу судді. Такими обставинами на думку відповідача є дії, зокрема, щодо прийняття до свого провадження позовної заяви без доказів сплати судового збору. На думку відповідача платіжне доручення було додано до матеріалів справи вже після прийняття суддею Калініченко Н.В. справи до свого провадження, а вказаний факт підтверджується відсутністю в системі діловодства суду реєстрації вказаного платіжного доручення.

19. Щодо такої підстави для відводу судді Калініченко Н.В. як розгляд справи у незаконному складі суду, колегією суддів апеляційної інстанції вже було вірно зазначено, що згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/2577/17 визначено суддю Калініченко Н.В., яка й здійснювала судовий розгляд. Будь-яких обставин щодо порушення здійснення автоматизованого розподілу справи відповідачем вказано не було, та судом апеляційної інстанції не встановлено.

20. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що така підстава для самовідводу судді як "інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді" є оціночним поняттям, а факти зацікавленості та (або) неупередженості повинні ґрунтуватися на доказах і підлягають обов'язковому встановленню.

21. Основним твердженням відповідача є те, що позовну заяву було подано без доказів сплати судового збору, що відповідно до статті 63 Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції є підставою для повернення позовної заяви.

22. Разом з тим, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що не внесення платіжного доручення до системи документообігу не свідчить про неупередженість судді, оскільки по-перше в матеріалах справи наявне платіжне доручення, що підтверджує сплату судового збору; по-друге, кількість додатків вказаних у позовній заяві відповідає кількості аркушів, доданих до неї. Внесення платіжного доручення здійснюється відповідальним працівником суду, а відсутність інформації про платіжне доручення в системі документообігу суду може свідчити про неналежне та несвоєчасне виконання обов'язків відповідальною особою по відображенню відповідних відомостей у системі діловодства. Однак вказане порушення не дає підстави вважати що відповідні документи не були надані, або були відсутні, як і не дає підстави вважати, що наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.

23. Надання Господарським судом Харківської області відповіді про те, що платіжне доручення не вносилось до системи - є підтвердженням інформації саме щодо внесення або не внесення до системи діловодства відповідного платіжного доручення, а не доказом подання чи неподання платіжного доручення про сплату судового збору разом із позовною заявою.

24. Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач в обґрунтування заяви про відвід судді посилався на ухилення судді Калініченко Н.В. від надання інформації на запити, однак за результатами розгляду відповідного позову, поданого до Харківського окружного адміністративного суду, постановою від 12.10.2017р. у справі №820/4266/17 в позові Селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І. до господарського суду Харківської області, судді господарського суду Харківської області Калініченко Наталії Вадимівни про визнання дій протиправними було відмовлено. Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що відповідач по адміністративній справі діяв в межах наданих йому повноважень та у повній відповідності до вимог Закону.

25. Таким чином, враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви про відвід, з огляду на відсутність доказів про неупередженість судді Калініченко Н.В.

26. Згідно статті 41 Конституції України, статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

27. Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом власності.

28. Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

29. Згідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України. Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває не на підставі укладеного з власником договору.

30. Відповідно частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

31. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

32. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

33. Відповідно до приписів статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

34. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

35. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої на момент подання позову воно фактично знаходиться у незаконному володінні. При цьому об'єктом віндикаційного позову можуть бути лише індивідуально-визначені речі, тобто індивідуально визначене майно або ж майно, яке хоча і наділене родовими ознаками, проте якимось чином індивідуалізоване.

36. За змістом статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки є незамінною.

37. Статтями 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміється витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержання нею доходів, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

38. До складу збитків, що підлягають до відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

39. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні, або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

40. Вказане узгоджується з приписами статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

41. Як вже було зазначено, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

42. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що оскільки встановлено та доведено факт відсутності насіння соняшника у ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів", відповідальна особа на зберігання якої було передано вказане майно - СФГ Костюченко М.І. не вчиняє дій по його поверненню, позивачем було обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення вартості неповернутого майна.

43. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що вказане насіння соняшника об'ємом 477,33 м. куб., що відповідає 226200 кг. підлягає поверненню ТОВ Компанії "Ботік", спірне насіння не знаходиться на зберіганні ТОВ "Близнюківський комбінат хлібопродуктів", а СФГ Костюченко М.І. не вчиняє дій по його поверненню на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2016.

44. Судами попередніх інстанцій також було вірно встановлено, що будь-яких належних підстав для невиконання Селянським (фермерським) господарством Костюченко М.І. ухвали суду від 19.12.2016 відповідачем вказано не було.

45. Разом з тим, вимогами статті 209 Податкового кодексу України встановлено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, що є основним видом діяльності підприємства-позивача.

46. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач при здійсненні своєї господарської діяльності сплачує податок на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування, втім належного розрахунку у якому відсотку та в якому розмірі сплачується даний податок, який є складовою сукупної вартості, до суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно його визначити.

47. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача відшкодування вартості насіння соняшника в кількості 226200 кг., без урахування податку на додану вартість 20%, у розмірі 2 064 075,00 грн.

48. Враховуючи наведене, доводи скаржника які викладені в касаційній спростовуються вищевикладеним.

49. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

51. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

52. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

53. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час касаційного провадження.

54. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

56. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

57. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

58. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані.

59. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 у справі № 922/2577/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 у справі № 922/2577/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко