Рішення

від 19.06.2018 по справі 2а/2370/8609/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року                                                                            справа № 2а/2370/8609/2011                                                                                                                               м. Черкаси

15 год. 45 хв.          

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,          

за участю:

секретаря судового засідання – Гордієнка Ю.П.,

представника позивача публічного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” ОСОБА_1 – (за довіреністю),

представника відповідача ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_2 – (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в загальному позовному адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” до ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                         ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року публічне акціонерне товариство “Черкаське хімволокно” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (правонаступником якого на час розгляду даної справи є ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, про що в журналі судового засідання від 16.04.2018 зроблено відповідну відмітку), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 № НОМЕР_1.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2012 відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.01.2013 скасував постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.07.2011 р. № НОМЕР_1.

Верховний Суд своєю постановою від 13.02.2018 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби задовольнив частково: постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 у скасував, а справу № 2а/2370/8609/2011 направив до Черкаського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.     

05.03.2018 справа № 2а/2370/8609/2011 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та відповідно до вимог КАС України про автоматизовану систему документообігу, після автоматичного перерозподілу (протокол від 05.03.2018) була передана судді Гараню С.М., для продовження розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки позивача, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ "Фордінвестплюс" здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про податок на додану вартість”. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, пов’язані з власною господарською діяльністю позивача. Сама по собі несплата податків продавцем послуг в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового зобов'язання покупцем.

У відповіді на відзив представник позивача додатково зазначив, що виконавцем – ТОВ "Фордінвестплюс", в межах виконання умов договору були надані рекламні послуги і їх результати були відчутними на час надання таких послуг (з часу укладення договору про надання рекламних послуг значно збільшилась оплата абонентів позивача зав надані послуги, а тому висновки відповідача щодо формальності зазначеного правочину не відповідають дійсності.  

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, в підтвердження чого надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Актом позапланової перевірки контрагента позивача - ТОВ “Фордінвестплюс” № 780/23-2/37307494 від 22.03.2011 встановлено, що останній не має основних фондів та виробничих активів, трудових ресурсів, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за місцем знаходження, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Відтак, відповідач вважає, що позивачем перераховано кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об‘єкту оподаткування. Тому, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність податкових накладних, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства.

Додатково зазначив, що оскаржуване позивачем рішення у даній справі прийняте на підставі акта перевірки від 13.07.2011 № 2а/2370/8609/2011 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ “Черкаське хімволокно” з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ “Фордінвестплюс” за грудень 2010, в рамках виконання договору № 01/10 від 01.10.2010 «Про надання рекламних послуг». Постановою КААС від 29.03.2018 у справі № 2а/2370/884/2012 апеляційну скаргу податкового органу задоволено, внаслідок чого скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено. ППР у справі № 2а/2370/884/2012 було прийнято на підставі акта перевірки позивача за листопад 2010, в рамках виконання договору № 01/10 від 01.10.2010 «Про надання рекламних послуг». Тобто, колегія суддів КААС скасовуючи  постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 дійшла висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податків наслідків господарських операцій для податкового обліку, оскільки позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, тобто їх об’єктивний зміст не відповідає задекларованому.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що публічне акціонерне товариство “Черкаське хімволокно” зареєстроване 02.06.1994 виконкомом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 00204033. Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 30.07.1994 р.

На підставі направлення № 542/23-0 від 30.06.2011, наказу про проведення перевірки № 1840 від 29.06.2011, з 30 червня по 13 липня 2011 року посадовою особою ДПІ у м. Черкаси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ “Черкаське хімволокно” з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ “Фордінвестплюс” (код 37307494) за грудень 2010, за результатами якої складено акт від 13.07.2011 р. № 1769/23-2/00204033.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі –Закон № 168/97), в результаті чого занижено суму податкового зобов‘язання з ПДВ за грудень 2010 року на загальну суму 1673421 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 № НОМЕР_1, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2091776 грн., в тому числі основний платіж - 1673421 грн., штрафна (фінансова) санкція - 418355 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПА у Черкаській області від 14.09.2011 № 22028/25-010 та рішенням  ДПС України від 24.11.2011 № 6166/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення.

Судом встановлено, що на формування податкового кредиту позивача у грудні 2010  мали вплив операції з придбання у ТОВ “Фордінвестплюс”рекламних послуг.

Суд з‘ясував, що між позивачем та ТОВ “Фордінвестплюс” 01.10.2010 укладено договір про надання рекламних послуг № 01/10, за яким позивач (замовник) замовляє, а ТОВ “Фордінвестплюс” (виконавець) виконує рекламні послуги. Згідно п. 2.1 договору у порядку, на умовах та у строки, визначені даним договором та додатками до нього замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе обов‘язки надати замовнику за плату рекламні послуги: створення клієнтської бази; створення макетів рекламних листівок євро формата, плакатів А1-А3 формату, макетів для розміщення на транспорті; виготовлення поліграфічної продукції; безадресне розсилання рекламних листівок; розміщення рекламних листівок в поштових скриньках згідно клієнтської бази; розміщення рекламних листівок в маршрутних таксі; реклама в касах Ощадбанка, Укрпошти.

Вказаним договором сторони також передбачили: територія проведення комплексу робіт/послуг: місто Черкаси (п. 2.3); надавати рекламні послуги особисто або із залученням інших осіб, у разі обов‘язкового попереднього погодження Замовником залучення інших осіб. У разі залучення для надання рекламних послуг інших осіб, відповідальність за надання послуг перед замовником несе виконавець (п. 3.1.2.); загальна вартість наданих послуг передбачених договором складає 12078000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 2013000 грн. (п.4.1); виконавець кожного місяця протягом терміну надання послуг та в рамках дій передбачених договором та додатковими угодами до нього надає замовнику акти виконаних робіт та щомісячні звіти з докладним описом робіт (п. 5.1); послуги, визначені даним договором вважаються наданими належним чином та прийнятими замовником з моменту затвердження замовником звіту про результати наданих послуг та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.3).

На виконання умов договору, позивачем та ТОВ “Фордінвестплюс” було підписано акт від 30.12.2010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 10065000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1673421 грн. 16 коп. та податок на рекламу у сумі 24473 грн. 03 коп. та ТОВ “Фордінвестплюс” видано податкові накладні: № 031205 від 03.12.2010 щодо підготовки рекламних послуг згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 на загальну суму 4167000 грн., в тому числі ПДВ 694500 грн.; № 271213 від 27.12.2010 р. щодо комплексу рекламних дій згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 на загальну суму 5000000 грн., в тому числі ПДВ 829875 грн. 52 коп.; № 291212 від 29.12.2010 р. щодо рекламних дій згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 на загальну суму 898000 грн., в тому числі ПДВ 149045 грн.

Позивач перерахував на рахунок ТОВ "Форінвестплюс" грошові кошти за платіжними дорученнями: № 46 від 01.12.2010, № 49 від 02.12.2010, № 95 від 27.12.2010, № 98 від 28.12.2010. Крім того, на підтвердження факту оплати за надані ТОВ "Форінвестплюс" рекламні послуги позивач надав копію виписки з банку.     

Суд наголошує, що в даному випадку застосовує норми законодавства, які діяли станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України “Про податок на додану вартість”вбачається, що право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.         

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, суд дійшов до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній    господарській діяльності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно п.2.15 та п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).     

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

Під час первинного розгляду даної справи Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2012 відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю з огляду на не підтвердження факту реального здійснення між позивачем та ТОВ «Фордінвестплюс» господарських операцій, у зв'язку з чим висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР  є правомірним.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.01.2013 скасував постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.07.2011 №0002512301. Суд апеляційної інстанції навпаки, дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та безпідставність визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням - рішенням відповідача.

Натомість, Вищий Суд в своїй постанові від 13.02.2018 скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013, а також направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції наголосив, що під час розгляду справи судовими інстанціями не досліджено, чи використовувались рекламні послуги в оподаткованих господарських операціях. Поза увагою залишене дослідження можливої (граничної) суми використання на рекламу, а саме не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік відповідно до пп.5.4.4 п.5.4  статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час спірних правовідносин. Також зазначено, що позивачем, як платником податків не доведений зв'язок витрат з основною діяльністю, а також вказано, що постачання електроенергії та теплоенергії, виробництво та реалізація яких складає 97,9% в загальному об'ємі реалізації позивача, факт використання рекламних та маркетингових послуг, як витрат на збут, не досліджений судами взагалі.

При новому розгляді справи суд витребовував у позивача всі наявні у нього первинні бухгалтерські документи по спірним правовідносинам за вказаний період (грудень 2010), які на думку останнього матимуть важливе значення для вирішення справи по суті. Нових бухгалтерських документів по спірним правовідносинам (при розгляді справи) позивачем надано не було та зазначено, що всі підтверджуючі документи по господарським операціям з ТОВ «Фордінвестплюс» у грудні 2010 містяться в матеріалах справи.

Розглянувши справу судом встановлено, що позивачем, як замовником, податковий кредит сформований по факту отримання рекламних послуг в межах договору від 01.10.2010 № 01/10 укладеного з ТОВ “Фордінвестплюс”.

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення вищеназваної господарської операції позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2010, податкові накладні № 031205 від 03.12.2010, № 271213 від 27.12.2010, № 291212 від 29.12.2010 та звіт про результати наданих послуг.

Обсяги та види фактичних робіт (послуг), що надано виконавцем, зазначені у звіті по маркетинговим діям з наявною калькуляцією. Відповідно до звіту виконавцем фактично надано рекламні послуги (розробка оригіналів макетів, друк поліграфічної продукції, збір даних, форматування бази даних, доставка рекламних матеріалів споживачам замовника тощо).

Дослідивши вказані документи суд вважає, що ними не підтверджується фактичний рух активів в процесі здійснення господарської операції за договором про надання рекламних послуг № 01/10 від 01.10.2010, зокрема, звіт №1 по маркетинговим діям не отримує в собі сутності операцій та їх вартості. Надані позивачем акти мають формальній характер, і не дають змоги зрозуміти, які фактично послуги надані.

Податкові накладні та акт здачі-прийняття робіт, враховуючи специфіку вказаного договору, не доводять наведених вище обставин, а відтак і не підтверджують в достатній мірі реального здійснення цієї операції.

Позивачем, як платником податків не доведений зв'язок витрат з основною діяльністю, обов'язок доведення якого покладається на платника податку відповідно до п.5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якою на час здійснення спірних правовідносин врегульовані особливості віднесення витрат подвійного оподаткування до складу валових витрат платника податку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшла висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку, оскільки позивачем не підтверджено реальність здійснення вказаних господарських операцій, тобто їх об'єктивний зміст не відповідає задекларованому.

Аналогічного висновку дійшов КААС в своїй постанові від 29.03.2018 у справі № 2а/2370/884/2012 (скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2013) за адміністративним позовом ПАТ “Черкаське хімволокно” до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування ППР, яке було прийнято на підставі акта перевірки позивача за листопад 2010, в рамках виконання договору № 01/10 від 01.10.2010 «Про надання рекламних послуг».

Отже, враховуючи, що позивачем, як суб'єктом, який використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, не доведено правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами, суд вважає, що наведені позивачем у позовній заяві обставини не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, водночас, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наявності для цього правових підстав, тобто правомірно, та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач    довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений  Конституцією  та законами України, а тому вимоги ПАТ “Черкаське хімволокно” є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.  6,  9,  14,  72,  76,  90,  139,  241-246,  255,  295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                         ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                                             С.М. Гарань

Повний текст рішення суду виготовлено 23.06.2018