Постанова

від 12.03.2019 по справі 2а/2370/8609/2011

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №2а/2370/8609/2011

адміністративне провадження №К/9901/63260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 (головуючий суддя - Гарань С.М.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Степанюк А.Г., Файдюк В.В.)

у справі №2а/2370/8609/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Приватне акціонерного товариство Черкаське хімволокно (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДПІ) від 13 липня 2011 року.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ дійшла помилкового висновку про заниження Товариством податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентом.

Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.

Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року частково задоволено касаційну скаргу ДПІ, скасовано постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши обставини справи та залучені до матеріалів справи докази.

ДПІ відзиву на касаційну скаргу не надала, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин із ТОВ Фордінвестплюс за грудень 2010 року складено акт від 13 липня 2011 року, в якому викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 673 421 грн.

На цій підставі відповідачем 13.07.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002512301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 091 776 грн. (за основним платежем - 1 673 421 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 418 355 грн.).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного повідомлення рішення ДПІ мотивує тим, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ Фордінвестплюс , оскільки договір укладений між Товариством та цим Підприємством фактично не виконувався та з об'єктивних причин не міг бути виконаний останнім.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Законів України Про податок на додану вартість , Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтею 7 Законів України Про податок на додану вартість .

Господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідно до матеріалів справи 01.10.2010 між Товариством (Замовник) та ТОВ "Фордінвестплюс" (Виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику за плату рекламні послуги: створення клієнтської бази; створення макетів рекламних листівок євро формату, плакатів А1-А3 формату, макетів для розміщення на транспорті; виготовлення поліграфічної продукції; безадресне розсилання рекламних листівок; розміщення рекламних листівок в поштових скриньках згідно клієнтської бази; розміщення рекламних листівок в маршрутних таксі; реклама в касах Ощадбанка, Укрпошти.

У якості доказів належного виконання умов договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт та звіти про результати наданих послуг

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ДПІ про те, що господарські операції з ТОВ "Фордінвестплюс" щодо отримання рекламних послуг не мали реального характеру, не призвели до змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання договорів купівлі-продажу.

При цьому судами належним чином дано оцінку доказам залученим до матеріалів справи, враховано, що акти прийняття робіт не дають можливості визначитися з їх обсягом та змістом.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято до уваги, що судовими рішеннями у справі №2а/2370/884/2012 також встановлено, що господарські операції між Товариством та ТОВ "Фордінвестплюс" щодо виконання договору від 01.10.2010 про надання рекламних послуг (за інший період ніж у справі, що розглядається) фактично не виконувались, а надані Товариством первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит.

З огляду на це, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що документи бухгалтерської звітності позивача не дають підстав визнати помилковим висновок контролюючого органу про те, що договір про надання послуг між позивачем та його контрагентом фактично не виконувався і що мало місце лише його документальне оформлення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер