Ухвала

від 25.04.2018 по справі 709/1658/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/153/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

за участю секретаря Наконечної М.М.., ОСОБА_3

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - СТОВ Кліщинське ; представник відповідача - ОСОБА_5;

особа, що подала апеляційну скаргу - представник СТОВ Кліщинське - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника СТОВ Кліщинське - ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Чубай В.В. в залі Чорнобаївського районного суду Черкаської області, у справі за позовом ОСОБА_4 до СТОВ Кліщинське , треті особи: Центр надання адміністративних послуг Чорнобаївської РДА Черкаської області, державний реєстратор Чорнобаївської РДА Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, -

в с т а н о в и в :

01 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до СТОВ "Кліщинське" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4І зазначила, що 8 травня 2012 року між її матір'ю - ОСОБА_7 та відповідачем укладено договір оренди землі.

16 січня 2014 року мати позивача - ОСОБА_7 померла, а вказану земельну ділянку успадкувала позивач. Термін дії договору оренди землі було визначено строком на 5 років. Позивач ОСОБА_4 повідомила відповідача про своє небажання продовжувати та переукладати договір після закінчення строку його дії, а саме 7 травня 2017 року, але у відповідь отримала лист, в якому відповідачем зазначалося, що строк дії договору оренди землі закінчиться 4 березня 2020 року, оскільки його зареєстровано 4 березня 2015 року. У зв'язку з цим позивач просила зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у використанні належної їй земельної ділянки шляхом передачі її в натурі.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач ОСОБА_4 уточнювала позовні вимоги та у кінцевій редакції просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 8 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_7 і відповідачем, та скасувати державну реєстрацію права оренди згідно з договором оренди земельної ділянки від 8 травня 2012 року, проведену 4 березня 2015 року.

Однак, обгрунтувань вказаних вимог та підстав визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 не зазначено у поданій заяві.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 8 травня 2012 року № 156, укладений між ОСОБА_7 і СТОВ "Кліщинське".

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 8 травня 2012 року № 156, що проведена 4 березня 2015 року реєстраційною службою Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області.

Стягнуто зі СТОВ "Кліщинське" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник СТОВ Кліщинське - ОСОБА_6 оскаржив рішення в апеляційному порядку. Особа, яка подає апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначається, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 08.05.2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що орендар не набув права оренди земельної ділянки, оскільки орендар не отримав земельну ділянку від орендодавця. Проте особа, яка подає апеляційну скаргу, вказує, що відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Також не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо надання оцінки доказу передачі земельної ділянки в оренду, а саме акту приймання-передачі від 08.05.2012 року, який виходив з того, що даний акт підписаний орендарем та орендодавцем до державної реєстрації права оренди всупереч п. 20 вказаного договору та свідчить, що орендодавець фактично передав земельну ділянку орендарю в користування, а не в оренду за договором оренди землі. В апеляційній скарзі вказується, що отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 плати від СТОВ Кліщинське суд розцінив не, як орендну плату, а як плату за користування земельною ділянкою. Тому, посилаючись на ст.ст. 92, 93 ЗК України та на ст.407 ЦК України особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає, що підписаний акт приймання-передачі до договору оренди землі від 08.05.2012 року є саме передачею в оренду земельної ділянки СТОВ Кліщинське , а плата отримана ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є орендною платою за користування земельною ділянкою. СТОВ Кліщинське просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі № 709/1658/17 від 21 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_4 до СТОВ Кліщинське про визнання недійсним договору оренди землі від 08.05.2012 року № 156, укладеного між ОСОБА_7 та СТОВ Кліщинське та скасування права оренди земельної ділянки 04.03.2015 року, що проведена реєстраційною службою Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, суд першої інстанції виходив з того, що орендар не набув права оренди земельної ділянки, оскільки орендар не отримав земельну ділянку від орендодавця, так як з припиненням обов'язку орендодавця щодо передачі земельної ділянки було припинено і право орендаря на її отримання у зв'язку із смертю орендодавця та договір оренди був зареєстрований після смерті орендодавця.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2014 року серії НАК № 627441 належить земельна ділянка площею 2,7133 га, кадастровий номер 7125183200:02:000:0295, розташована на території Кліщинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 8).

Згідно із даними копії договору оренди землі № 156 від 8 травня 2012 року, останній був укладений між ОСОБА_7 та СТОВ Кліщинське (а.с. 16-17), до 2012 року між сторонами існували правовідносини, так як ними був укладений договір оренди земельної ділянки від 03.12. 2007 року.

Згідно даних копії свідоцтва про смерть від 17 січня 2014 року серії І-СР № 227870, наявної в матеріалах справи, ОСОБА_7 померла 16 січня 2014 року, тобто до державної реєстрації права оренди (а.с. 10).

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 5 березня 2015 року № 34521871 зазначено, що право оренди земельної ділянки за спірним договором зареєстровано реєстраційною службою Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області 4 березня 2015 року (а.с. 15).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулюються відносини, пов`язані з орендою землі є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладений, якщо сторонами в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Разом із тим, цивільні права та обов`язки на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України по справі від 19.02.2014 року № 6-162ц13). В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося.

Отже, строк дії такого договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди землі) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

В силу вимог ч. 5 ст. 6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У ст. 13 Закону України Про оренду землі надано визначення договору оренди. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Також передбачена законом і форма договору оренди землі, який укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Крім того, окремо у ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з п. 44 спірного договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 17).

Відповідно до п. 20 зазначеного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації цього договору актом її приймання передачі (а.с. 16).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Частина 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень говорить про те, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають із моменту такої реєстрації.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачено, що державній реєстрації підлягає право оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Із матеріалів справи вбачається, що після закінчення дії договору від 03.12.2007 року земельна ділянка не поверталася орендодавцю, а орендар і надалі користувався нею на праві оренди. 08.05.2012 року підписаний акт приймання-передачі за договором від 08.05.2012 року, тобто земельна ділянка була передана СТОВ Кліщинське і постійно використовувалася товариством.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку доказу передачі земельної ділянки в оренду, а саме акт приймання-передачі від 08.05.2012 року, виходив з того, що даний акт підписаний орендарем та орендодавцем до державної реєстрації права оренди всупереч п. 20 вказаного договору та свідчить, що орендодавець фактично передав земельну ділянку орендарю в користування, а не в оренду за договором оренди землі. Отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 плати від СТОВ Кліщинське суд першої інстанції оцінив не як орендну плату, а як плату за користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, але в під час розгляду справи подала нову уточнену заяву про зміну позовних вимог, вказавши зовсім інший предмет та підстави позову про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

При цьому, як вбачається із поданої заяви, позивачем не вказано, з яких підстав слід визнати договір оренди землі недійсним, та чим саме позивач обґрунтовує уточнені позовні вимоги, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, не залишив дану заяву без руху, та не роз'яснив позивачеві вимоги до уточненої позовної заяви, які є такими ж, як і до первісного позову, тому безпідставно прийняв таку заяву позивача, яка не відповідає вимогам закону та розглянув уточнену заяву, ухваливши рішення про задоволення вказаних вимог.

Суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду справи позбавлений можливості встановлювати підстави заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для продовження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, чинним законодавством України, визначено, що користування земельною ділянкою можливе у вигляді: право постійного користування та право оренди.

Відповідно до ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Аналіз вищевикладеної норми, дає підстави для висновку про те, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

В зв`язку з вищезазначеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписаний акт приймання-передачі до договору оренди землі від 08.05.2012 року є саме передачею в оренду земельної ділянки СТОВ Кліщинське , а плата отримана ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є орендною платою за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, що склалися між сторонами по справі, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4 є помилковим і рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору, неповно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, неправильно оцінив докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті та дав їм неналежну правову оцінку, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, то слід стягнути з ОСОБА_4 на користь СТОВ Кліщинське судові витрати понесені за сплату судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в розмірі 3 200 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника СТОВ Кліщинське - ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до СТОВ Кліщинське , треті особи: Центр надання адміністративних послуг Чорнобаївської РДА Черкаської області, державний реєстратор Чорнобаївської РДА Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до СТОВ Кліщинське , треті особи: Центр надання адміністративних послуг Чорнобаївської РДА Черкаської області, державний реєстратор Чорнобаївської РДА Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь СТОВ Кліщинське судові витрати за сплату судового збору в сумі 3200 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

ОСОБА_8

Повний текст постанови виготовлений 08.05.2018 року.