Постанова

від 18.06.2007 по справі 7/192

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/192

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.06.2007  року                                                                      Справа № 7/192

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

                                        Перлова Д.Ю.

Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.05.2007. Розпорядженнями від 23.05.2007 та 18.06.2007 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Мартинцевій Н.М.

за участю представників сторін

від позивача                              Сімейко А.М., дов. б/н від 04.04.07

від відповідача                    Мова В.І., дов. б/н від 01.01.07

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Відкритого акціонерного товариства

                                                  „Сєвєродонецький хімремонт”, м. Сєвєродонецьк

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         26.04.07

у справі                               № 7/192 (суддя –Калашник Т.Л.)

за позовом                               Колективного підприємства „Аргон”,

м. Сєвєродонецьк

до відповідача                     Відкритого акціонерного товариства  

„Сєвєродонецький хімремонт”, м. Сєвєродонецьк

про                                        стягнення 37277 грн. 08 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.04.07 у справі № 7/192 (Калашник Т.Л.) задоволено позов Колективного підприємства „Аргон” (КП „Аргон”) до Відкритого акціонерного товариства „Сєвєродонецький хімремонт” (ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт”) про стягнення 37277 грн. 08 коп. боргу за виконанні роботи з ремонту технологічного обладнання та вентиляційних систем.

Рішення господарського суду з посиланням на норми частини 5 статті 261, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином довів факт виконання ним робіт для відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-2в № 89/2 за жовтень 2002 року (ремонт вентиляційної системи) на суму 14142 грн. 28 коп., довідкою про вартість цих робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в № 110/6 за жовтень 2002 року (капремонт генератора) на суму 23152 грн. 80 коп., довідкою про вартість цих робіт (а.с. 22-25) та подав позов в межах строку позовної давності.

ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт”, відповідач у справі, не погодилося з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушеним норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що не можна погодитися з висновками місцевого господарського суду про відсутність пропуску строку позовної давності з посиланням на вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

На дату набрання чинності ЦК України (01.01.04) строк позовної давності на стягнення заборгованості за договором від 30.08.02 не сплив.

Згідно пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України  за зобов”язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред”явити вимогу про виконання зобов”язання. В даному випадку право на пред”явлення вимоги про виконання зобов”язання виникло у позивача після виконання робіт та підписання актів, тобто у жовтні 2002 року. Тобто перебіг строку позовної давності щодо зобов”язання за виконані роботи у жовтні 2002 року почався з жовтня 2002 року. На момент пред”явлення позову термін позовної давності, який передбачено законодавством у три роки, минув, а тому згідно пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, це є підставою для відмови у позові. Позивачем не надано суду ніяких доказів зупинення перебігу позовної давності.

Позивач у справі проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, погоджується з пропуском строку позовної давності, вважає, що Цивільний кодекс України набув чинним з 01.01.04, а тому відсутні підстави застосувати п. 5 ст. 261 цього кодексу до правовідносин що існували до 01.01.04. На думку позивача, перебіг строку позовної давності розпочався з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між позивачем - Колективним підприємством "Аргон" (Підрядник) та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Сєвєродонецький Хімремонт" (Генпідрядник) було укладено договір № 3 від 30.08.02 (далі –Договір),  за умовами якого Генпідрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з ремонту технологічного обладнання та вентиляційних систем (п. 1.1. Договору).

Вартість виконаних робіт за цим Договором складає 40 тис. грн., у тому числі ПДВ 6666,67 грн. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3.  Договору Генпідрядник здійснює оплату Підряднику виконаних робіт по їх поетапному завершенню. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника (п. 2.4. Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами по акту здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 19-21).

Позивач у жовтні 2002 року виконав роботи по ремонту вентиляційної системи на суму 14142 грн. 28 коп., що підтверджено актом ф. КБ-2В №89/2 та роботи по ремонту регенератора на суму 23152 грн. 80 коп., що підтверджується актом ф. Кб-2В №110/6.

27.02.07 позивачем направлена відповідачу претензія (а.с. 4, 6, 26) з вимогою оплатити виконані роботи.

Відповідачем по теперішній час заборгованість за виконані роботи не оплачена, що і стало підставою звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача боргу за виконані роботи на загальну суму 37277 грн. 08 коп.

Відповідач відзивом проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на сплив позовної давності.

Позивач подав клопотання про відновлення позовної давності.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.04.07 у справі №7/192 позов задоволено з підстав викладених вище.

Під час апеляційного провадження судова колегія, керуючись положеннями статей 99, 101 ГПК України, з метою повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, встановила, що спір між сторонами щодо суми позову та факту виконання робіт відсутній.

Факт виконання позивачем робіт на суму 37277 грн. 08 коп. підтверджений матеріалами справи, а саме актами ф. КБ-2В за жовтень 2002 року.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду від 26.04.07 у даній справі підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини у сторін за позовом виникли із договору підряду № 3 від 30.08.02, який за своєю правовою природою є договором підряду, зміст якого визначено статтями 332, 334 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним у період виникнення правовідносин у справі за зазначеним договором.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу УРСР, замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин, що виникли після  набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли  до набрання чинності  Цивільним кодексом України,  положення цього кодексу застосовуються до  тих прав і обов'язків, що  виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки позивач не розрахувався за виконані роботи, зобов”язання щодо їх оплати продовжують існувати, а тому застосовуються норми Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна  сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик  виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріали справи свідчать, що сторони вільно виявили своє волевиявлення, уклали договір № 3 від 30.08.02 у письмовій формі, узгодили його умови.

Вказаний договір підписаний та стверджений печатками двох підприємств без доповнень і заперечень з визначенням строку дії –до виконання своїх обов”язків сторонами, а в частині розрахунків до їх повного завершення.

Умовами  договору, а саме, пунктами 2, 3 визначенні вартість робіт, порядок їх задачі –приймання, гарантій підрядника щодо їх недоліків, пунктом 4 договору визначені права та обов”язки сторін, а пунктом 5 -  відповідальність сторін.

Підписавши зазначений договір сторони приступили до його виконання.

На виконання договору позивачем було виконано роботи, про що було складено Акт форми КБ-2в № 89/2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2002 року (ремонт вентиляційної системи) на суму 14142 грн. 28 коп. з довідкою про вартість робіт  та  Акт форми КБ-2в № 110/6 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2002 року (капремонт регенератора) на суму 23152 грн. 80 коп. з довідкою про вартість робіт (а.с.22-25).

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач не заперечує щодо виконання позивачем робіт за вищевказаними актами та не довів тієї обставини, що ним здійснена оплата виконаних позивачем робіт за актами форми КБ-2в № 89/2 на суму 14142 грн. 28 коп. та № КБ-2в № 110/6 на суму 23152 грн. 80 коп. за жовтень 2002, але ж проти стягнення суми боргу заперечує, оскільки вважає, що на момент пред'явлення позову сплинув строк позовної давності встановлений Цивільним кодексом України у 3 роки, а тому згідно пункту 4 статті 267 ЦК України це є підставою для відмови у позові (а.с. 36).

Позивач подав клопотання (а.с. 40) про відновлення строку   позовної давності. Задовольняючи позов місцевий господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки позивачем направлене відповідачу претензія 27.02.07.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правил Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що станом на 01.01.04, коли став чинним ЦК України позовна давність за зобов”язаннями відповідача по договору №3 від 30.08.2002 не сплила, і в даному випадку до спірних правовідношень повинні застосовуватися правила про позовну давність, встановлені Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, починаючи з 01.01.2004.

Позовна давність –це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання  боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов”язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від  дня,  коли  у  кредитора  виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Пунктом 2.3 договору підряду № 3 від 30.08.02, на підставі якого заявлено позов, сторони визначили, що «Генпідрядник», відповідач у справі, здійснює оплату виконаних робіт «Підряднику», позивачу у справі, по їх поетапному завершенні.

Строк виконання зобов”язання відповідача по оплаті виконаних робіт договором не визначено.

Отже,  право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання у спірних взаємовідносинах виникло у позивача з 01.01.04, коли стала чинною норма пункту 5 статті 261 ЦК України.

Позивач направив претензію відповідачу з вимогою оплатити виконані роботи тільки 27.02.2007 та згідно поштового штемпелю на конверті (а.с. 27) звернувся до господарського суду Луганської області 21.03.07, тобто з пропуском загальної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.

Позивач також вважає, що перебіг строку позовної давності у даному випадку розпочався з 01.01.04 і сплинув 01.01.2007.

Позовна давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Відповідачем було заявлено про сплив позовної давності по вимогах позивача місцевому господарському суду у відзиві на позовну заяву від 10.04.07, який був зда7 в судове засідання 23.04.07 (а.с. 36).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (частина 4, 5 статті 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, позивачем було подано клопотання про поновлення строку позовної давності на подачу даного позову (а.с. 40-42), яке судом першої інстанції не розглядалося.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Судова колегія під час розгляду апеляційної скарги розглянула клопотання позивача про поновлення позовної давності та залишає його без задоволення з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску позовної давності, позивач послався на те, що упродовж 2006 року і початку 2007 року господарським судом Луганської області і Луганським апеляційним господарським судом розглядалися дві справи зі спорами з відповідачем, це справа № 6/270 предметом розгляду якої був договір № 2 від 20.05.07 та справа № 2/592 предметом розгляду якої був договір № 8 від 17.06.02, 30.08.02, що позбавило можливості звернутися до господарського суду ще з третім позовом.

Дослідивши зміст судових рішень за вказаними справами, судова колегія вважає, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до господарського суду з позовом про захист свого порушеного права за договором № 3 від 30.08.02, оскільки судові рішення у справах № 2/592 та № 6/270 не стосуються виконання обов'язків сторонами за договором на підставі якого заявлено  даний позов, в них взагалі не зазначається про існування між сторонами ще 3-го договору № 3 від 30.08.02.

Отже, судова колегія не визнає поважними вказані позивачем причини пропущення позовної давності.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо початку перебігу позовної давності з 01.11.02 судовою колегією відхиляються, оскільки п. 5 ст. 261 ЦК України є чинним  тільки з 01.01.04, з цього часу   у позивача виникло право пред'являти  вимогу про виконання зобов'язання.

Враховуючи те, що позовна давність сплинула 01.01.07 –до звернення позивача до господарського суду з даним позовом, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, судова колегія  апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд припустився помилки в застосуванні  ч. 5 ст. 261 ЦК України, а тому оскаржене заявником рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову  в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за позовом та витрати по державному миту за апеляційною скаргою в сумі 186 грн. 37 коп. покладаються на позивача.

Відповідачем у справі надміру сплачене державне мито в сумі 3 грн. 63 коп., за апеляційною скаргою, яке відповідно до частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 підлягає поверненню із державного бюджету України.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Сєвєродонецький хімремонт” на рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2007 у справі №7/192 залишити задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2007 у справі №7/192 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Колективного підприємства „Аргон”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 17, ідентифікаційний код 13388690 на користь Відкритого акціонерного товариства „Сєвєродонецький хімремонт”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 17, ідентифікаційний код 00205877 витрати по державному миту за апеляційною скаргою в сумі 186 грн. 37 коп.

5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6.Повернути Відкритому акціонерному товариству „Сєвєродонецький хімремонт” м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 17, ідентифікаційний код 00205877 з Державного бюджету України державне мито у сумі 3 грн. 63 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням №352 від 04.05.2007.

Підставою для повернення є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                Д.Ю. Перлов