Рішення

від 19.06.2018 по справі 910/2758/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2018Справа № 910/2758/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом приватного підприємства "Стітекс"

до публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання зобов'язання припиненим

за участю представників учасників справи:

позивача: Олексієнко Т.В.

відповідача: Янкова А.В., Пилюченко І.Г.

третьої особи: Сидоренко Ю.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Стітекс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" про визнання зобов'язання за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012 припиненим на суму у розмірі 907 500 доларів США 00 центів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2758/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.04.2018. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.04.2018 відповідач подав письмовий відзив на позов та клопотання про витребування доказів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 03.04.2018 третя особа подала письмові пояснення, в яких проти позову заперечувала повністю.

У судовому засіданні 03.04.2018 представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача оригіналів документів.

У судовому засіданні 03.04.2018 представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача доказів.

Для надання можливості ознайомитися учасникам справи з поданими документами, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 підготовче засідання відкладено на 08.05.2018.

У судовому засіданні 08.05.2018 представник позивача в частині витребування у відповідача виписки по рахунках клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 08.05.2018 клопотання позивача задоволено та ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" наступні документи: виписку по рахунку від 06.11.2017 щодо ОСОБА_5, виписку по рахунку від 03.11.2017 щодо ОСОБА_6, виписку по рахунку від 06.11.2017 ТОВ "Ноблесс".

Крім того, задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у приватного підприємства "Стітекс" належним чином завірені копії документів, що підтверджують факт здійснення приватним підприємством "Стітекс" оплати: на користь ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суми в розмірі 40 000, 00 доларів США (еквівалент в гривні на дату оплати за офіційним курсом гривні до долару США) за договором відступлення прав вимоги, за договором банківського рахунку від 30.10.2017, на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) суми в розмірі 3 238 186, 54 грн. за договором відступлення прав вимоги від 03.11.2017, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ноблесс" (ідентифікаційний код 35135348) суми в розмірі 1 804 799, 74 грн. за договором відступлення прав вимоги від 03.11.2017, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" (ідентифікаційний код 37558757) суми в розмірі 1 366 338, 12 грн. за договором відступлення прав вимоги від 03.11.2017, на користь ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) суми в розмірі 3 00 000, 00 доларів США (еквівалент в гривні на дату оплату за офіційним курсом гривні до долару США) за договором відступлення прав вимоги від 03.11.2017, на користь ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) суми в розмірі 100 000, 00 євро (еквівалент в гривні на дату оплату за офіційним курсом гривні до євро) за договором відступлення прав вимоги від 03.11.2017, на користь ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) суми в розмірі 150 000, 00 доларів США (еквівалент в гривні на дату оплату за офіційним курсом гривні до долару США) за договором відступлення прав вимоги від 06.11.2017, на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) суми в розмірі 27 000, 00 доларів США (еквівалент в гривні на дату оплату за офіційним курсом гривні до долару США) за договором відступлення прав вимоги від 04.11.2017.

У судовому засіданні 08.05.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.05.2018 відповідач подав письмову заяву про надання доказів на вимогу суду, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.05.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.05.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив, клопотання про долучення документів до справи та заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд визнати припиненими зобов`язання на суму 897 601 доларів США 88 центів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, подана заява фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 21.05.2018 представник відповідача подав письмові заперечення на відповідь на відзив.

Для надання можливості учасникам справи ознайомитися з поданими позивачем документами, у судовому засіданні з 22.05.2018 до 29.05.2018 оголошувалась перерва.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 25.05.2018 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9, ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен", ОСОБА_8

Розглянувши у судовому засіданні 29.05.2018 надане клопотання суд встановив, що відповідачем не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки визначених осіб.

У той же час, задоволення цього клопотання неминуче буде мати прямим наслідком невмотивоване затягування строків підготовчого провадження у даній справі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Ухвалою від 29.05.2018 відмовлено відповідачу у задоволенні поданого клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб.

У судовому засіданні 29.05.2018 представник відповідача подав клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України

у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Надане в судовому засіданні 29.05.2018 відповідачем клопотання не відповідає наведеним вище вимогам процесуального Закону.

Крім того, більшість витребуваних документів мають бути у відповідача, в тому числі, договір банківського рахунку, договір банківського вкладу, заяви, додаткові договори тощо.

Враховуючи наведене, суд встановив наявність ознак зловживання процесуальними правами у поданому відповідачем клопотанні.

За таких обставин, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2758/18 до судового розгляду по суті на 19.06.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 19.06.2018 представник відповідача подав письмові пояснення.

У судовому засіданні 19.06.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Бі-Ту-Бі Експрес .

Враховуючи приписи частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишив подані відповідачем пояснення та клопотання без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.06.2018 представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмовому відзиві.

У судовому засіданні 19.06.2018 представник третьої особи проти позову заперечував.

У судовому засіданні 19.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, відповідачем та приватним підприємством Саліус 30.08.2017 укладено тристоронній договір переведення боргу, який мало підприємство Саліус перед відповідачем у справі за кредитним договором №15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012.

Відповідно до пункту 2 договору про переведення боргу від 30.08.2017 позивач зобов'язався у термін до 20.09.2019 погасити відповідачу заборгованість приватного підприємства Саліус у розмірі 909 000 дол. США за отриманим кредитом, сплатити суму прострочених первісним боржником процентів за період з квітня по вересень 2017 року у термін до 31.10.2017 та в подальшому щомісячно сплачувати відсотки з розрахунку 11% річних від суми боргу.

Укладений позивачем, відповідачем та приватним підприємством Саліус договір відповідає вимогам, встановлених цивільним законодавством щодо заміни боржника у зобов'язанні, у тому числі приписам статей 520 та 521 Цивільного кодексу України.

Позивачем 30.10.2017 укладено з фізичною особою ОСОБА_7, який на той час мав по відношенню до відповідача права кредитора за договором банківського депозитного вкладу, договір відступлення права вимоги грошових коштів у сумі 196 797, 43 дол.США.

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок (у тому числі) передавання ним своїх прав цій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, позивач на підставі укладеної 30.10.2017 угоди набув права кредитора по відношенню до відповідача за грошовим зобов'язанням у сумі 196 797, 43 дол.США.

Відповідно, станом на 30.10.2017 позивач був одночасно кредитором та боржником за грошовими зобов'язаннями, права та обов'язки за якими він отримав у результаті укладення цивільно-правових договорів переведення боргу від 30.08.2017 та відступлення права вимоги від 30.10.2017.

Позивачем 02.11.2017 надано відповідачу письмову заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 196 797, 43 дол.США. Зазначену заяву відповідач залишив поза увагою, не провівши ні списання зазначеної суми з боргових зобов'язань позивача ні заперечивши викладені у заяві факти.

Натомість, відповідач 03.11.2017 письмово повідомив позивача (лист-вимога №209/14) про те, що строк погашення заборгованості за договором банківського кредиту сплинув 02.11.2017, оскільки 23.10.2017 керівництво банку випадково дізналось про факти порушення позивачем умов кредитного договору, що стало підставою для дострокового погашення заборгованості.

Відповідно до листа-вимоги відповідача №209/14 сума боргу позивача за договором банківського кредиту станом на 03.11.2017 складала 907 500 дол. США.

У той же день, 03.11.2017 позивачем укладено з кредиторами відповідача п'ять договорів відступлення прав вимоги грошових коштів, у тому числі з ОСОБА_5 на суму 3 238 186, 54 грн., з ТОВ Ноблесс на суму 1 804 799, 74 грн., з ТОВ Санаторій Борисфен на суму 1 366 338, 12 грн. та з фізичною особою ОСОБА_8 на суму 100 000 євро та 300 000 дол. США.

Набувши по відношенню до відповідача права вимоги грошових коштів за встановленими НБУ офіційними курсами валют загальною еквівалентною сумою 851 235, 35 дол.США, позивач надав 03.11.2017 відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на цю суму.

Крім того, позивачем додатково укладено з кредиторами за грошовим зобов'язаннями відповідача, що ґрунтуються на договорах банківського вкладу, договори про відступлення прав вимоги грошових коштів на суму 27 000 дол. США (договір з фізичною особою ОСОБА_6 від 04.11.2017) та 150 000 дол.США (договір з фізичною особою ОСОБА_8 від 06.11.2017).

Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог отримано відповідачем 04.11.2017 (на суму 27 000 дол.США) та 06.11.2017 о 10 год. 45 хв. (на суму 150 000 дол.США).

Таким чином, станом на 45 хвилину 10 години 06.11.2017 позивачем було надану відповідачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог загальною еквівалентною сумою 934 500 дол. США. Зазначена сума відповідає кредиторським правам позивача, проте є більшою його боргових зобов'язань, визначених відповідачем листом-вимогою №209/14 від 03.11.2017.

Серед загальних засад цивільного законодавства стаття 3 Цивільного кодексу України виділяє свободу договору, сутність якої розкривається статтею 6 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).

За висновками постанови від 21.03.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі №760/14438/15-ц у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав залишати поза увагою укладені позивачем договори уступки прав вимоги.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідач мав можливість за умови наявності відповідних правових та фактичних підстав захистити свої права у судовому порядку шляхом визнання укладених позивачем договорів недійсними. Цим правом відповідач не скористався.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, укладені позивачем договори уступки прав вимоги до відповідача є дійсними та обов'язковими до виконання.

Сам по собі факт введення тимчасової адміністрації у відповідача не може спростовувати наведений висновок.

Позивач стверджує, що тимчасову адміністрацію у відповідача запроваджено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа на стороні відповідача) з 13 години 06.11.2017 строком на один місяць. В якості доказу часу та дати введення тимчасової адміністрації позивачем надано суду знімок екрану комп'ютера, який відображає офіційне повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2017 (розміщене на офіційному веб-ресурсі фонду) про введення у відповідача тимчасової адміністрації.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах Урядовий кур'єр або Голос України . Таким чином, суд визнає наданий позивачем сріншот належним доказом у справі.

Крім того, відповідно до частини першої письмових пояснень на позовну заяву, наданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тимчасову адміністрацію було введено на підставі постанови Правління Національного банку України від 06.11.2017 №708-рш/БТ рішенням третьої особи у справі №4928 з 13-00 06.11.2017.

Виходячи з цього, суд встановлює, що всі без виключення описані вище правочини були вчинені позивачем до моменту введення тимчасової адміністрації у АТ Банк Богуслав (відповідач у справі).

Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюються (у тому числі): задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (пункт1) та зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (пункт 4).

За умовою гіпотези цієї правової норми визначені нею обмеження діють виключно з моменту введення тимчасової адміністрації в банк.

У даному випадку наведені обмеження цивільних прав щодо відповідача діють з 13 години 06.11.2017 і не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до цього моменту.

Таким чином, посилання відповідача та третьої особи на порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не є правомірним.

Відповідно, у даному випадку не може бути застосовано обмеження, встановлені частинною першою статті 602 Цивільного кодексу України.

Крім того, не є правомірним і посилання третьої особи у справі на вимоги пункту восьмого частини другої статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки ці законодавчі обмеження діють взагалі з моменту початку ліквідаційної процедури, яка щодо відповідача була запроваджена значно пізніше - з 01.12.2017.

У будь-якому випадку, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки не доведено інше, укладені позивачем в період з 30.10.2017 по 06.11.2017 вісім цивільно-правових договорів є правомірними та є належними підставами (у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України) виникнення у позивача права вимоги відповідних грошових коштів у відповідача.

При цьому, у позивача виникло саме право на отримання грошових коштів, і аж ніяк не право на відкриті у відповідача рахунки, як стверджує відповідач у своєму відзиві. Поняття грошові кошти та банківський рахунок не є тотожними, оскільки перше визначає вид майна (статті 177, 192, 193 Цивільного кодексу України), а друге - лише засіб чи інструмент обліку, зокрема, грошових коштів.

Крім того, у даному випадку не має істотного значення з'ясування фактів проведення розрахунків позивача з кредиторами відповідача, оскільки ці правовідносини є відступленням вимоги, а не факторингу. Питання взаєморозрахунків позивача з первісними кредиторами відповідача не є предметом даного судового розгляду.

Заперечуючи позовні вимоги третьою особою у справі на стороні відповідача наведено власне розуміння вирішення питань при застосуванні колізійних правових норм без зазначення того, які саме правові норми, що регулюють відносини сторін у справі, третя особа вважає колізійними (частина 2 заперечень). Після цього, на семи сторінках письмових пояснень третьою особою надано суду хрестоматійне викладення правових норм цивільного та господарського законодавства, починаючи зі статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу України щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (частина третя статті 203 Господарського кодексу України). При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Якщо при заліку із двох зустрічних однорідних вимог одне із зобов'язань є меншим по сумі, таке зобов'язання зараховується та припиняється повністю, інше - частково у сумі меншого зобов'язання.

В силу правового припису частини другої статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який породжує правові наслідки для обох сторін правовідносин.

З урахуванням встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, інформація стосовно чого відсутня в матеріалах справи.

У будь якому випадку, відповідач був не в праві ігнорувати факт вчиненого позивачем правочину та здійснювати в подальшому нарахування (проценти тощо) на зобов'язання позивача.

Встановивши наявність права у позивача та факт порушення цього права відповідачем суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства Стітекс до публічного акціонерного товариства Банк Богуслав про визнання зобов'язання припиненим задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим зобов'язання приватного підприємства Стітекс (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 11/61, нежитлове приміщення 69, ідентифікаційний код 36135129) на суму 897 601, 88 доларів СШа за кредитним договором № 15/01-КР-25/2012 від 28.09.2012, укладеним приватним підприємством Саліус (м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, ідентифікаційний код 36100468) з публічним акціонерним товариством Банк Богуслав (м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, ідентифікаційний код 34540113), обов'язки боржника за яким перейшли до приватного підприємства Стітекс за договором про переведення боргу від 30.08.2017.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Банк Богуслав (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, ідентифікаційний код 34540113) на користь приватного підприємства Стітекс (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 11/61, нежитлове приміщення 69, ідентифікаційний код 36135129) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.06.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк