Ухвала

від 26.06.2018 по справі 910/5300/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.06.2018Справа № 910/5300/17 Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши матеріали

За скаргою ОСОБА_1

на дії Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві

про скасування обмеження у праві виїзду за межі України

у справі № 910/5300/17

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІАЛ- ІНЖИНІРИНГ"

до Національного банку України

про стягнення 381 180,78 грн.

за зустрічним позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІАЛ УКРАЇНА"

про стягнення штрафу

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 910/5300/17 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІАЛ УКРАЇНА" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13, код 38409211) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код 00032106) 1 476 192,40 грн. штрафу та 22142,89 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та постановою Верховного Суду від 04.04.2018.

13.10.2017 на примусове виконання рішення видано судовий наказ.

23.06.2018 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшла скарга, у якій останній просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІАЛ УКРАЇНА" ОСОБА_1, яке встановлено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 755/18239/39.

Дослідивши матеріали поданої ОСОБА_1 скарги на дії Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження заскаргою, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В той же час, суд зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/5300/17.

Положеннями ст. 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В той же час, суд зазначає, що заявник не зазначає про неправомірність дій чи бездіяльності державного виконавця, та не просить зобов'язати державного виконавця усунути будь-які порушення, а просить лише скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІАЛ УКРАЇНА" ОСОБА_1, яке встановлено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 755/18239/39.

Як вбачається з листа Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 755/18239/17, задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України здійснено в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ТОВ Поліал Україна на користь групи стягувачів.

Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України та статей 339, 340 ГПК України у редакціях від 03 жовтня 2017 року, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно.

Разом з тим ні в ЦПК України, ні в ГПК України не урегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон № 1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 30 Закону України Про виконавче провадження , виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням.

Суд такими повноваженнями не наділений.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Як вбачається зі змісту ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 755/18239/17, якою тимчасово обмежено право виїзду за межі України, оскаржувані виконавчі дії вчинялися на виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі листи, видані на виконання рішень Деснянського районного суду м. Чернігова, Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, Господарського суду міста Києва та постанови Головного управління держпраці у Київській області.

За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

Водночас статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої цієї статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим у частині п'ятій вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто частина п'ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного суду у постанові від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про необхідність оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у порядку адміністративного судочинства, та закрила провадження за скаргою на дії державної виконавчої служби.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд зазначає, що скарга ОСОБА_1 повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на оскарження дій в межах зведеного виконавчого провадження, а тому суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.339, 343, 175 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії Дніпровського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили 26.06.2018 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя С.О. Турчин