Постанова

від 19.06.2018 по справі 910/26146/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа№ 910/26146/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Малайдах А.І.

за участю представників:

від позивача: Портняк С.Ф.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Снісаренко Д.І.

від відповідача-3: Авраміч В.О.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Слуценко Р.П.

від третьої особи-3: Бриль П.О.

від третьої особи-4: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг"

на рішення господарського суду міста Києва

від 08.12.2017 (повний текст рішення складено 13.12.2017)

у справі №910/26146/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг"

до 1) Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

2) Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"

3) Приватного підприємства "Фастторг -2009"

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві

2) Фонд державного майна України

3) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

4) Командитне товариство EMET TRADING

про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (далі - Державне підприємство), а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", проведені 23.04.2015 державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом №75748 проведення електронних торгів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що електронні торги з реалізації нерухомого майна - дослідно-виробничого випробувального комплексу, що належить Державному підприємству, відбулися з порушенням приписів чинного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Бюджетного кодексу України, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", посилаючись на те, що торги проведені всупереч мораторію на відчуження такого майна та з неналежним здійсненням державним виконавцем виконавчого провадження. На думку позивача такі порушення є підставою для визнання результатів прилюдних (електронних) торгів недійсними. Щодо порушених і охоронюваних законом інтересів товариства "Укравтомехбудлізинг", позивач зазначає, що він був учасником прилюдних (електронних) торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні". Також позивач вказує на те, що наявність у товариства "Укравтомехбудлізинг" охоронюваного законом інтересу підтверджується господарськими відносинами, які склалися між ТОВ "Укравтомехбудлізинг" та Державним підприємством "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", що характеризується відповідно відносинами кредитора (ТОВ "Укравтомехбудлізинг") та боржника (ДП "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"); при цьому позивач посилається на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі №910/10184/15, наказ господарського суду міста Києві від 07.07.2015 у справі №910/10184/15 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2015 ВП 48496655.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2016 (суддя Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову товариства "Укравтомехбудлізинг" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2016 залишено без змін.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства, а саме з реалізації дослідно-виробничого випробувального комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які були проведені 23.04.2015 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів, були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки проведені з порушенням встановленого Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію державного майна" мораторію на примусову реалізацію нерухомого майна державного підприємства та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", однак, враховуючи відсутність порушень прав та охоронюваних законом інтересів товариства "Укравтомехбудлізинг", вимога останнього про визнання таких торгів недійсними задоволенню не підлягає.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В постанові Вищий господарський суд України від 05.07.2017 вказав наступне: Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" були проведені з порушенням вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що з огляду на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України може бути підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними. Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 09.09.2016 вказував судам на необхідність з'ясування наявності порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку із проведенням спірних прилюдних (електронних) торгів. За результатами нового розгляду справи судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що позивач був учасником прилюдних (електронних) торгів під номером "5" з реалізації арештованого нерухомого майна на спірних електронних торгах. Як було встановлено судами, позивач вважає порушеними свої права та охоронювані законом інтереси як учасника цих торгів, оскільки допущені під час їх проведення порушення безпосередньо впливають на його права. Надавши належну правову оцінку зазначеним доводам позивача, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем належними доказами не доведено порушення встановленої законом процедури реалізації майна Державного підприємства, а також обставин можливості іншого результату прилюдних торгів, що могло б слугувати підставою для їх скасування через порушення конкурентного права учасників торгів. При цьому, апеляційним судом правильно зазначено про те, що порушення, які були допущені під час реалізації нерухомого майна Державного підприємства, в першу чергу вплинули на інтереси та законні права власника такого майна, оскільки майно вибуло із власності держави всупереч існування мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств. Разом із тим, позивач, як на підставу своїх вимог, наголошував також на обставинах існування у нього з Державним підприємством господарських відносин, в яких позивач виступає кредитором та має грошові вимоги до Державного підприємства, що за твердженнями позивача, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі №910/10184/15 та виданим на його виконання наказом від 07.07.2015. Вказане може свідчити про те, що порушення, які були допущені під час реалізації нерухомого майна та, відповідно, незаконне відчуження цього майна Державного підприємства порушують права та законні інтереси позивача як його кредитора. Дані обставини також можуть мати суттєве значення в контексті визнання Державного підприємства банкрутом постановою Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 у справі №910/10542/16. Між тим, судами попередніх інстанцій даним посиланням позивача належної оцінки не надано. Обставини щодо можливого порушення прав позивача як кредитора Державного підприємства не з'ясовувались. При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що станом на момент проведення примусової реалізації дослідно-виробничого випробувального комплексу Державного підприємства (23.04.2015), а також станом на момент винесення Акту проведення прилюдних торгів (17.06.2015) товариство "Укравтомехбудлізинг" ще не мало підтверджених рішенням суду вимог до Державного підприємства жодним чином не спростовують можливого існування порушених прав товариства "Укравтомехбудлізинг" як кредитора при зверненні до суду з даним позовом у жовтні 2015 року. За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення прав позивача у справі у зв'язку із порушенням вимог закону щодо мораторію на реалізацію майна державних підприємств при проведенні спірних електронних торгів. (а.с.137 т.4).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 Командитне товариство EMET TRADING.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що ТОВ "Укратомехбудлізинг" не доведено, що допущені порушення під час проведення прилюдних (електронних) торгів вплинули або порушили його права та охоронювані законом інтереси як учасника прилюдних торгів та як особи, яка має господарські відносини із ДП "Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"; також, позивачем не доведено, яким чином визнання торгів недійсними зможе стати підставою для задоволення його грошових вимог до відповідача-2. При цьому, суд звернув увагу на те, що станом на момент проведення торгів (23.04.2015) ТОВ "Укравтомехбудлізинг" не мало підтверджень своїх грошових вимог до Державного підприємства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі №910/26146/15 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 77, 82 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), посилаючись на те, що суд, позбавивши позивача права на участь у розгляді даної справи та подання пояснень, прийняв оскаржуване рішення без належного дослідження всіх обставин справи та оцінки відповідних доказів, в той час як необхідність з'явлення представника позивача визнав обов'язковим, а в силу приписів ст.ст. 69, 77 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) мав можливість відкласти розгляд справи з метою забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 прав кожного на захист своїх прав і інтересів в суді. Також скаржник вказує на те, що із мотивувальної частини рішення вбачається, що відмовляючи в позові судом було встановлено наявність порушень приписів законодавства України при проведенні спірних торгів, а саме: порушення вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Закону України "Про управління об'єктами державної власності" у зв'язку з чим вказано на наявність правових підстав для визнання в силу приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України таких торгів недійсними, однак вказано про відсутність порушених прав позивача, що виключає можливість задоволення його позову. В той же час, на думку скаржника, судом першої інстанції всупереч приписам ст. 111-12 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) не було належним чином враховано, досліджено та відхилено вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 05.07.2017 щодо обставин порушень законних інтересів позивача за наслідками проведення оскаржуваних торгів; в даному випадку, визнання недійсними оскаржуваних торгів зумовить незаконність реєстрації за відповідачем-3 права власності на предмет продажу та її фактичне поновлення за відповідачем-2, що в свою чергу надасть змогу ТОВ "Укравтомехбудлізинг" захистити свої порушені майнові права в першу чергу як кредитора відповідача-2.

У відзиві на апеляційну скаргу, Фонд державного майна України просив розглянути апеляційну скаргу з урахуванням наданих ним пояснень, в яких зокрема зазначив, що спірне майно включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Реалізація даного майна підпадає під дію Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про виконавче провадження". Третя особа-2 зазначила, що органом управління нерухомим майном, що належить Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-3 просив рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2018 у справі №910/18211/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі №910/26146/15 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. У відзиві третя особа-3, зокрема зазначила про те, що виконавче провадження №4101551 із включенням до нього виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства, так як розмежувати у реалізованому майну частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію, фактично неможливо, отже реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію, а тому укладена за результатами таких торгів угода не відповідає вимогам закону, що є підставою для визнання торгів недійсними.

В судове засідання апеляційної інстанції представники відповідача-1, третьої особи-1, третьої особи-4 не з'явились.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача-1, третьої особи-1, третьої особи-4.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, третьої особи-2, третьої особи-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.04.2015 було проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", яке належить Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні". Результати торгів оформлені протоколом №75748 проведення електронних торгів.

Згідно протоколу №75748 проведення електронних торгів, переможцем торгів визнано приватне підприємство "Фастторг-2009", у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 3622798,74 грн. 23.04.2015 о 23:59:59 год.

Вважаючи результати проведення електронних торгів незаконними, товариство "Укравтомехбудлізинг" звернулось до суду з даним позовом.

Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Тобто, аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 №6-116цс12.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на недотримання приписів Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності" під час реалізації вищезазначеного майна Державного підприємства.

Приписами ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна").

Згідно п. 3.3 рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі №1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна), за змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Державне підприємство "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.12.1993 №176 "Про створення Головного підприємства Державного науково-виробничого об'єднання "Укренергоресурси" належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.12.2004, виданого Лебедівською сільською радою, дослідно-виробничий випробувальний комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" належить державі в особі Верховної Ради України (Головне підприємство Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки, правонаступником якого є Державне підприємство "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"), форма власності - загальнодержавна.

Таким чином, відчужене на аукціоні майно є державним майном, перебуває на балансі Державного підприємства та віднесено до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об'єктів соціальної сфери, гуртожитків та об'єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

Колегією суддів встановлено, що виконавче провадження №4101551, в межах якого було проведено спірні торги, є зведеним та стосується як стягнення коштів на користь фізичних осіб в якості погашення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 1886281,42 грн., так і стягнення коштів на користь юридичних осіб за рішеннями судів в якості погашення невиконаних господарських зобов'язань перед останніми, тобто отримані за наслідками проведення спірних торгів кошти будуть спрямовані як на погашення заборгованості з виплати заробітних плат, так і на погашення заборгованості перед юридичними особами за рішеннями судів, виконання яких підпадає під дію мораторію, встановленого Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", тому розмежувати у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію, фактично неможливо.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 № 3-262гс15.

Прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" були проведені з порушенням вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що з огляду на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (п. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України(в редакції, яка діяла до 15.12.2017)).

Щодо порушених і охоронюваних законом інтересів позивача, останній зазначає, що товариство "Укравтомехбудлізинг" було учасником прилюдних (електронних) торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні".

З матеріалів справи вбачається, що позивач був учасником прилюдних (електронних) торгів під номером "5" з реалізації арештованого нерухомого майна на спірних електронних торгах та вважає порушеними свої права та охоронювані законом інтереси як учасника цих торгів, оскільки допущені під час їх проведення порушення безпосередньо впливають на його права.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, про що також зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 05.07.2017, позивачем належними доказами не доведено порушення встановленої законом процедури реалізації майна Державного підприємства, а також обставин можливості іншого результату прилюдних торгів, що могло б слугувати підставою для їх скасування через порушення конкурентного права учасників торгів.

Також позивач вказує на те, що наявність у товариства "Укравтомехбудлізинг" охоронюваного законом інтересу підтверджується господарськими стосунками, які склалися між ТОВ "Укравтомехбудлізинг" та Державним підприємством "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", що характеризується відповідно відносинами кредитора (ТОВ "Укравтомехбудлізинг") та боржника (ДП "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"); при цьому позивач посилається на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі №910/10184/15, наказ господарського суду міста Києві від 07.07.2015 у справі №910/10184/15 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2015 ВП 48496655.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі №910/10184/15 підтверджуються правовідносини між позивачем та відповідачем-2 (правовідносини виникли за договором підряду на виконання монтажних робіт від 19.07.2013 №12/Г-13), а також наявність грошових вимог ТОВ "Укравтомехбудлізинг" до ДП "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (рішенням суду у справі №910/10184/15 стягнуто з Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" основний борг у сумі 240 000 грн., неустойку в сумі 450000 грн., штраф у розмірі 450000 грн., 3% річних у сумі 11164,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 97424,88 грн., судовий збір у розмірі 24971,79 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 12913,26 грн.).

Відмовляючи в позові у справі №910/26146/15, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Укратомехбудлізинг" не доведено, що допущені порушення під час проведення прилюдних (електронних) торгів вплинули або порушили його права та охоронювані законом інтереси як учасника прилюдних торгів та як особи, яка має господарські відносини із ДП "Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"; також, позивачем не доведено, яким чином визнання торгів недійсними зможе стати підставою для задоволення його грошових вимог до відповідача-2. При цьому, суд звернув увагу на те, що станом на момент проведення торгів (23.04.2015) ТОВ "Укравтомехбудлізинг" не мало підтверджень своїх грошових вимог до Державного підприємства.

Проте колегія суддів вважає дані висновки помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є кредитором шостої черги в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі №910/10542/16.

Як зазначено судом касаційної інстанції в постанові від 05.07.2017, посилання суду апеляційної інстанції (в постанові від 29.03.2017) на те, що станом на момент проведення примусової реалізації дослідно-виробничого випробувального комплексу Державного підприємства (23.04.2015), а також станом на момент винесення Акту проведення прилюдних торгів (17.06.2015) товариство "Укравтомехбудлізинг" ще не мало підтверджених рішенням суду вимог до Державного підприємства жодним чином не спростовують можливого існування порушених прав товариства "Укравтомехбудлізинг" як кредитора при зверненні до суду з даним позовом у жовтні 2015 року.

З'ясовуючи обставини можливого порушення прав позивача як кредитора Державного підприємства, колегією суддів встановлено, що станом на момент проведення примусової реалізації дослідно-виробничого випробувального комплексу Державного підприємства (23.04.2015), а також станом на момент винесення Акту проведення прилюдних торгів (17.06.2015), Державне підприємство мало грошове зобов'язання перед ТОВ "Укравтомехбудлізинг" за договором підряду на виконання монтажних робіт від 19.07.2013 №12/Г-13 щодо повернення авансу в сумі 240000 грн., яке виникло в жовтні 2013 року.

З огляду на викладене, враховуючи те, що порушення відповідачем-2 прав позивача виникло ще в жовтні 2013 року, відсутність підтвердження рішенням суду відповідних вимог позивача не спростовує існування порушених прав товариства "Укравтомехбудлізинг" як кредитора при зверненні до суду з даним позовом у жовтні 2015 року, з урахуванням встановлення судом факту проведення спірних торгів з порушенням вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства "Укравтомехбудлізинг" про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (далі - Державне підприємство), а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7967, 50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", проведених 23.04.2015 державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлених протоколом №75748 проведення електронних торгів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 77, 82 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), посилаючись на те, що суд, позбавивши позивача права на участь у розгляді даної справи та подання пояснень, прийняв оскаржуване рішення без належного дослідження всіх обставин справи та оцінки відповідних доказів, в той час як необхідність з'явлення представника позивача визнав обов'язковим, а в силу приписів ст.ст. 69, 77 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) мав можливість відкласти розгляд справи з метою забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 прав кожного на захист своїх прав і інтересів в суді.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що учасники справи належним чином повідомлялись про місце засідання суду, розгляд справи неодноразово відкладався; порушень судом першої інстанції процесуальних прав учасників справи колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2017 у справі №910/26146/15 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" задовольнити.

Визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить Державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які проведені 23.04.2015 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом №75748 проведення електронних торгів.

Стягнути з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вулиця Артема, будинок 73, ідентифікаційний код 25287988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 15, ідентифікаційний код 33061222) 406 (чотириста шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (2016 р.), 446 (чотириста сорок шість) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (2016 р.), 609 (шістсот дев'ять) грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (2018 р.).

Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (04086, м. Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 40, ідентифікаційний код 13685287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 15, ідентифікаційний код 33061222) 406 (чотириста шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (2016 р.), 446 (чотириста сорок шість) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (2016 р.), 609 (шістсот дев'ять) грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (2018 р.).

Стягнути з Приватного підприємства "Фастторг-2009" (02100, м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 18, квартира 15, ідентифікаційний код 36516700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, будинок 15, ідентифікаційний код 33061222) 406 (чотириста шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (2016 р.), 446 (чотириста сорок шість) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (2016 р.), 609 (шістсот дев'ять) грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (2018 р.).

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко

(повний текст постанови складено 23.06.2018)