Рішення

від 01.06.2018 по справі 826/5828/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2018 року №826/5828/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електро-Монтаж-Груп до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електро-Монтаж-Груп (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень форми Р від 22.09.2015 № 0004302204 та № 0004312204 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою суду від 12 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 10 квітня 2017 року справу прийнято до провадження суддею Шрамко Ю.Т.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню як такі, що прийняті на підставі висновків перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач у письмових запереченнях проти позову зауважив, що оскаржувані рішення прийнято у результаті встановленого у ході перевірки позивача факту відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, не прибув.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Під час прийняття судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

За результатами проведеної перевірки діяльності Товариства відповідач склав Акт перевірки від 28.07.2015 № 3210/26-56-22-04-09/38538349 Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Електро-Монтаж-Груп з питань дотримання податкового законодавства за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ Будресурс-К (код 38688468) за період з 01.12.2013 по31.12.2013 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновком Акта перевірки позивач порушив:

- п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 515918,00 грн;

- п.п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2013 року на загальну суму 543072,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач склав оскаржувані рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення форми Р від 22.09.2015 № 0004302204 на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 644898,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 515918,00 грн., за штрафними санкціями - 128980,00 грн.); податкове повідомлення-рішення форми Р від 22.09.2015 № 0004312204, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 678840,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 543072,00 грн., за штрафними санкціями - 135768,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що перевірка проводилась з 15.04.2015 по 21.04.2015. Перевірка призупинялась відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України до 21.07.2015, оскільки листом від 21.04.2015 позивач повідомив ДПІ про втрату документів, які стосуються взаємовідносин з ТОВ Будресурс-К . Перевірку поновлено з 21.07.2015 на один день. Позивач 21.07.2015 не надав до перевірки оригінали документів щодо взаємовідносин з ТОВ Будресурс-К за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Будресурс-К за період 2013 року, встановлено їх завищення на загальну суму 2715360,00 грн. Як наслідок, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ Будресурс-К за 2013 рік на загальну суму 515918,00 грн.

Також перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Будресурс-К за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 встановлено його завищення на загальну суму 543072,00 грн.

До вказаних висновків щодо відповідних порушень податкового законодавства ДПІ дійшло у зв'язку з тим, що позивачем в порушення вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України до перевірки не надано оригіналів документів по взаємовідносинах з ТОВ Будресурс-К . Крім того, відповідач отримав постанову слідчого про призначення перевірки, відповідно до змісту якої, невстановлені особи створили ТОВ Будресурс-К без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема ст. 205 КК України. Також відповідач використав дані акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки від 25.06.2014.

У зв'язку з викладеними обставинами відповідач дійшов висновку про те, що позивач не довів факт отримання товарів (послуг) від ТОВ Будресурс-К .

Як стверджує позивач, і це підтверджено матеріалами справи, завірені належним чином копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Будресурс-К , які підтверджують показники, відображені у податковій звітності, були подані Товариством до ДПІ разом із запереченнями на Акт перевірки 28.07.2015. Не зважаючи на подання вказаних документів, відповідач прийняв оскаржувані рішення.

Водночас, із долучених до матеріалів справи документів щодо взаємовідносин позивача і ТОВ Будресурс-К вбачається наступне.

17.10.2013 між позивачем і ТОВ Будресурс-К підписано договір підряду № 2415 про виконання роботи з монтажу структурованої кабельної системи та локально-обчислювальної системи на об'єкті Будівництво аеродромно-диспетчерської вишки (АДВ) в аеропорту Київ (Жуляни). Договірна ціна становить 325982,62 грн. На підтвердження прийняття вказаних робіт надано акт приймання виконаних будівельних робіт №327 за грудень 2013 року. ТОВ Будресурс-К виписано податкову накладну від 27.12.2013 № 327 на суму 325982,62 грн. (в т.ч. ПДВ - 54330,44 грн.). Також надано копію акта вартості змонтованого устаткування.

Крім того, 29.08.2013 між позивачем і ТОВ Будресурс-К підписано договір підряду № 2201, згідно з умовами якого ТОВ Будресурс-К зобов'язується виконати електро-монтажні роботи на об'єкті Термінальний комплекс по вул. Київський шлях №2/1-а в м. Бориспіль . На підтвердження факту отримання від контрагента вказаних послуг позивач надав довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2013 року, акт приймання виконаних робіт № 326 за грудень 2013 року на загальну вартість 2932449,68 грн. На виконання вказаних робіт ТОВ Будресурс-К виписало податкову накладну від 27.12.2013 № 326 на загальну суму 2932449,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 488741,61 грн.)

Судом на підставі долученого до матеріалаів справи витягу з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено факт реєстрації податкових накладних від 27.12.2013 № 326 і № 327 контрагентом позивача, що спростовує доводи відповідача в цій частині.

Всі бухгалтерські первинні документи від імені ТОВ Будресурс-К підписано директором ОСОБА_1

На підтвердження здійснення розрахунків по вказаних вище договірних відносинах позивач надав суду виписку з особового рахунку за 09.01.2014. Згідно з даними цієї виписки Товариство перерахувало на користь ТОВ Будресурс-К 304974,77 грн. за роботи у межах договору № 2201 та 325982,62 грн. за роботи у межах догвору № 2415.

Окрім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Будресурс-К та використання отриманих від указаного контрагента послуг у власній господарській діяльності позивач надав копії первинних документів по взаємовідносинах з Представництвом БАН 2000 ГмбХ і ТОВ ЮніТімГруп .

Так, зі змісту указаних документів вбачається, що 02.12.2013 між позивачем і Представництвом БАН 2000 ГмбХ (Замовник) укладено договір підряду №28 про виконання робіт з монтажу структурованої кабельної системи та локально-обчислювальної системи на об'єкті Будівництво аеродромно-диспетчерської вишки (АДВ) в аеропорту Київ (Жуляни). Договірна ціна становить 325982,62 грн. Також надано відповідні документи, що підтверджують прийняття Замовником таких робіт на вказану суму.

Крім того, між позивачем (Підрядник) і ТОВ ЮніТімГруп (Замовник) укладено договір підряду від 27.08.2013 № 124 про виконання електро-монтажних робіт на об'єкті Термінальний комплекс по вул. Київський шлях №2/1-а в м. Бориспіль на загальну вартість 2936043,32 грн. Надано документи на підтвердження прийняття таких робіт від позивача.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Податковий Кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з цим визначенням, повинен мати дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.12.2015 №21-4266а15, згідно з якою, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Суд зазначає, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, п.п. 14.1.36 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У ст. 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зважаючи на викладене суд зауважує, що у ході судового розгляду справи позивач надав суду докази на підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій з ТОВ Будресурс-К .

Водночас, із наданих документів вбачається, що документально оформлені відносини позивача із ТОВ Будресурс-К не мали розумної економічної причини (ділової мети), вони не призвели до змін у майновому стані позивача. Так, наданою випискою з особового рахунку за 09.01.2014 позивача підтверджено факт перерахування ідентичних сум коштів спершу від позивача на користь ТОВ Будресурс-К (304974,77 грн. за договором №2201 та 325982,62 грн. за договором № 2415), а потім у цей же день від Представництва БАН 2000 ГмбХ (304974,77 грн. за договором №124) і ТОВ ЮніТімГруп (325982,62 грн. за договором № 28) на користь позивача. Таким чином, позивач згідно з угодами в межах відносин з ТОВ Будресурс-К не планував і не отримав жодної економічної вигоди, що свідчить про відсутність здійснення реальних господарських операцій між позивачем і вказаним контрагентом, на підставі яких Товариство могло б формувати відповідну податкову звітність.

Своєю чергою, суд критично сприймає посилання позивача на наявність відповідної реєстрації ТОВ Будресурс-К як суб'єкта господарювання, наявність у цього контрагента ліцензії ДАБІ України на виконання певних видів робіт як на доказ наявності у цього підприємства необхідних ресурсів та активів для виконання робіт в межах укладених договорів, оскільки подання відповідних документів до ДАБІ України та отримання дозволу не може свідчити про фактичне виконання робіт ТОВ Будресурс-К .

Водночас, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується положеннями ч. 6 ст. 78 КАС України, згідно з якими вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З долученої до матеріалів справи копії вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі № 524/10551/14-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Цим вироком встановлено, що ОСОБА_1 27.03.2013 за попередньою домовленістю з невстановленими слідством особами, виконуючи відведену йому роль у реєстрації підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, на прохання невстановленої особи, за грошову винагороду у нотаріуса підписав як засновник статут ТОВ Будресурс-К (код 38688468), відповідно до якого став власником і засновником цього підприємства. Пізніше ОСОБА_1 відкрив банківські рахунки вказаного підприємства. Після реєстрації ТОВ Будресурс-К (код 38688468) ОСОБА_1 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печатками підприємства не користувався, а реєстраціні і установчі документи передав невстановленим слідством особам.

Як вже зазначалось вище, всі укладені між позивачем і ТОВ Будресурс-К первинні бухгалтерські документи, в т.ч. податкові накладні, на підставі яких позивач відобразив у податковій звітності за 2013 рік відповідні витрати та податковий кредит з ПДВ за грудень 2013 року, не були підписані уповноваженою особою - керівником ТОВ Будресурс-К ОСОБА_1

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У цьому випадку ТОВ Будресурс-К знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента позивача невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені ТОВ Будресурс-К , немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені ТОВ Будресурс-К .

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 21-3788а15.

Сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Встановлені у вироку обставини щодо дій ОСОБА_1 в сукупності з дослідженими доказами у справі та встановленими фактами дають підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій між позивачем і ТОВ Будресурс-К внаслідок того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовою особою контрагента, щодо якого встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період.

Суд дійшов однозначного висновку про встановлення вироком від 04.12.2014 у справі № 524/10551/14-к, який набрав законної сили, обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи, та наявність їх преюдиціального значення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17 (№ К/9901/4951/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також під час прийняття рішення по суті спору суд враховує відсутність у позивача первинних документів по взаємовідносинах із ТОВ Будресурс-К під час перевірки в порушення вимог ст. 44 ПК України та звернення з відповідним листом до ДПІ про їх втрату лише під час такої перевірки.

Окрім того, зважаючи на встановлені обставини, суд критично сприймає посилання позивача на добросовісність дій та поведінки з його боку у межах взаємовідносин із ТОВ Будресурс-К , оскільки під час підписання та оформлення первинних документів у директор ОСОБА_2 об'єктивно повинен був встановити, що їх від імені ОСОБА_1 укладає інша особа.

Суд також вважає необгрунтованими інші доводи позивача та надані ним документи на підтвердження реальності спірних господарських операцій, оскільки такі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд дійшов висновку про недоведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження валових витрат і формування податкового кредиту з ПДВ у межах взаємовідносин з ТОВ Будресурс-К , реальності господарських операцій із цим контрагентом, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків та, як наслідок, про наявність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм, правових позицій та з'ясованих фактичних обставин у справі суд дійшов висновку, що позов ТОВ Електро-Монтаж-Груп до ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень форми Р від 22.09.2015 № 0004302204 та № 0004312204 є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 242-246, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Електро-Монтаж-Груп (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 38538349) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) про скасування рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко