Постанова

від 26.06.2018 по справі 826/14977/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14977/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, суддя Скочок Т.О., у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Дніпровського районного відділу Державної виконавчлої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 15.08.2016 року ВП №51936632,-

У С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження Дніпровського РВДВС м. Київ від 24.12.2015 року ВП №49724045;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження Дніпровського РВДВС м. Київ від 15.08.2016 року ВП №51936632.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження Дніпровського РВДВС м. Київ від 24.12.2015 року ВП №49724045.

В решті позовних вимог ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2016 року відкрито провадження у справі та призначено останню до судового розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.12.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києв на підставі наказу №910/19541/15 виданого 23.10.2015 року Господарським судом м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Дочірнє підприємство "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Юніком Авто" боргу.

Крім того, державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малковою М.В. у межах виконавчого провадження №49724045 винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 03.06.2016 року, якою, з огляду на невиконання самостійно боржником - Дочірнім підприємством "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" - рішення у встановлений для цього строк, постановлено стягнути з останнього виконавчий збір у розмірі 15 387,72 грн.

Разом з тим, державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малковою М.В. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору №49724045, виданої 03.06.2016 року Дніпровським РВДВС м. Київ, про стягнення з Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 15 387,72 грн. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51936632 від 15.08.2016 року.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, вважаючи її протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного випливає, що законодавець, вказуючи про можливість оскарження в адміністративному порядку будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватноправового.

Частиною 1 статті 287 вказаного Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону, що діяв на момент звернення до суду з адміністративним позовом) скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно частини другої статті 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція викланена в постанові Великої Палатт Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа № 213/2012/16 (провадження № 14-13цс18).

Отже, для визначення підвідомчості відповідної категорії справ значущим фактором є питання, який суд видав виконавчий документ.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2016 року року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51936632 за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору №49724045 від 03.06.2016 року у межах виконавчого провадження №49724045 про стягнення з Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Юніком Авто" боргу на підставі наказу №910/19541/15 виданого 23.10.2015 року Господарським судом м. Києва.

Таким чином, колегія суддів вважає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо оскарження дій органів державної виконавчої служби по виконанню рішень господарських судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року справа №21-278а15 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року у справі № К/800/54092/13.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі № 0670/4378/12 (провадження К/9901/94/18) звернув увагу, що Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження яким надано справо сторонам, іншим учасникам та особам оскаржувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Таким чином, лише з 05 жовтня 2016 року юрисдикційно спори про оскарження постанов державних виконавців про накладення штрафів відносяться до адміністративних судів, тоді як адміністративний позов подано 27 вересня 2016 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірні відносини між сторонами в даній справі не належать до юрисдикції адміністративних судів, а повинні вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 229, 238, 241, 242, 243, 287, 308, 310, 313, 315, 319, 321, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Дніпровського районного відділу Державної виконавчлої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 15.08.2016 року ВП №51936632 закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 26 червня 2018 року.