Постанова

від 19.06.2018 по справі 450/507/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/507/18 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/1166/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника особи, що одала апеляційну скаргу ТзОВ Преса - Цястуна Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Преса на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Даниліва Є.О. від 05 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову, - задоволено.Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, що зареєстрований за ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке видане Зубрянською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 25.02.2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету №14 від 21.02.2008р.Заборонено фізичним та юридичним особам, до повноважень яких належить вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, проведення прилюдних торгів, вчиняти будь - які дії щодо відчуження (продаж, дарування та інші) реєстрації (перереєстрації) права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що зареєстрований за ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке видане Зубрянською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 25.02. 2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету №14 від 21.02. 2008р.

Вказану ухвалу оскаржило ТзОВ Преса .

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати. Зазначають, що судом першої інстанції не було з'ясовано дані про особу відповідача, а відтак і про інших осіб, права яких можуть бути порушені, а саме ТОВ Преса , оскільки ОСОБА_4 є боржником за рішеннями Пустомитівського районного суду Львівської області у справах №450/3168/15-ц та №450/113/17. У зв'язку із невиконанням вказаних вище рішень суду, майно ОСОБА_4, а саме житловий будинок загальною площею 232 кв.м. та земельна ділянка пл. 0,0804 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, у рамках зведеного виконавчого провадження №55076448, за яким стягувачем є ТОВ Преса в примусовому порядку виставлено на торги з метою реалізації та забезпечення виконання рішень суду. Вказують на те, що постановивши в оскаржуваній ухвалі заборону фізичним і юридичним особам, до повноважень яких належить вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, проведення прилюдних торгів, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, реєстрації права власності на житловий будинок, суд першої інстанції фактично зупинив виконання рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення на користь ТОВ Преса заборгованості, чим порушив права товариства. Крім цього, зазначають, що судом не було обґрунтовано та не наведено достатніх обставин і підстав для вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову, а також наявності підстав вважати, що невжиття саме цього заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

В судове засідання сторони не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляд справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від представника позивача до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 153, ч. 1, 2 ст. 149, ч.3 ст. 154 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та задовольняючи заяву про забезпечення позову, - виходив з того, що ухвалою суду від 05.03.2018 року відкрито провадження по справі. Беручи до уваги те, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є поділ житлового будинку АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за відповідачем, позивачем обґрунтовано наведено припущення, що не вжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення його прав та законних інтересів. Судом враховано, що вид забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами та не позбавить власника майна права володіти та користуватися таким майном, суд прийшов до висновку, що вказане клопотання слід задоволити та вжити заходи забезпечення позову вказані у заяві позивача про забезпечення позову. Також, суд повторюючись зазначив, що вид забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами та не позбавить власника майна права володіти та користуватися таким майном. В силу вимог ч. 3 ст. 154 ЦПК України підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні, тому, на думку суду, зустрічне забезпечення застосуванню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції суперечать обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 зазначено, що суди, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до змісту п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову згідно з п.1ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з'ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх роз'яснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів вважає, що підстав для вжиття заходів забезпечення у суду першої інстанції не було.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_3 заявлено позов до ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_3 права власності на ? ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Крім цього, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій такий просив заборонити проводити будь-які реєстраційні дії, будь-які інші дії та накласти арешт на майно зареєстроване за відповідачем у справі ОСОБА_4, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1, що зареєстрований за відповідачем згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке видане Зубрянською сільською радою, Пустомитівського району, Львівської області 25.02.2008 року на підставі рішення виконавчого комітету №14 від 21.02.2008 року.

По-перше, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали судом вжито заходи забезпечення, про які у заяві не вказувалось та цим фактично суд в порушення вимог закону вийшов за межі заяви, застосувавши частину заходів забезпечення з власної ініціативи, що нормами процесуального закону не передбачено. Так, судом без прохання у заяві вжито заходи забезпечення у вигляді: заборони фізичним та юридичним особам, до повноважень яких належить вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, проведення прилюдних торгів, вчиняти будь - які дії щодо відчуження (продаж, дарування та інші) реєстрації (перереєстрації) права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що зареєстрований за ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке видане Зубрянською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 25.02. 2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету №14 від 21.02. 2008р.

Що стосується ухвали у іншій частині, то перевіряючи таке оскаржуване судове рішення, колегія суддів вважає, що з позовної заяви чітко не вбачається існування спору саме між сторонами. Так, окрім загального речення про те, що на даний час між сторонами не досягнуто добровільної згоди стосовно розподілу спірного житлового будинку, - жодних інших конкретизованих, деталізованих доводів, які б свідчили про наявність реального спору між сторонами, що і на даний час є подружжям (копії паспортів сторін а.с. 3-6), стосовно спірного будинку, - не наведено.

Також позивачем у заяві про забезпечення позову жодним чином не наведено про те в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Доводи про те, що відповідач має можливість вчинення нотаріальних дій по перереєстрації спірного майна, його відчуження чи передачу іншим особам в заставу без будь-яких посилань на певні обставини, які могли б свідчити про те, що такі дії відповідачем дійсно можуть бути вчинені з метою утруднення виконання чи унеможливлення виконання рішення суду про задоволення позову слід вважати такими, що не свідчать про під ставність заяви.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи відповідач не взмозі вільно розпоряджатися спірним будинком, так як такий будинок в порядку виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області суду у справі №450/3168/15 виставлений на торги в інтересах апелянта, стягувача за таким виконавчим провадженням ТзОВ Преса (постанови про відкриття виконавчого провадження та про об'єднання виконавчих проваджень, а також дані з Єдиного державного реєстру МВС України а.с. 31-35).

Відповідно слід вважати, що спір щодо спірного будинку напряму стосується апелянта, який до участі у розгляді справи ні позивачем, ні судом не залучався.

Фактично слід вважати, що заходи забезпечення, які вжиті судом фактично є заходами, які по суті зупиняють виконання судових рішень у інших справах, у зведеному виконавчому провадженні, про яке йшлося вище, оскільки, зокрема, і заходи, проведення яких заборонено оскаржуваною ухвалою, проводяться саме на виконання рішень судів, які набрали законної сили. Вказане є неприпустимим.

Зважаючи на вказане у суду першої інстанції підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення позову, які вжиті судом - не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні такої.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Преса - задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2018 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 про забезпечення позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Преса 1762 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра