Рішення

від 25.06.2018 по справі 910/3446/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.06.2018Справа №  910/3446/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі  секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув в судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділлябуд” (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-В, приміщення 4) до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Полірем Київ”  (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 3) про  стягнення 781 552,49 грн. за участю представників сторін: від позивача:       не з'явились від відповідача:   не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Цемгіпс трейд” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Полірем Київ” про стягнення 781 552,49 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в період з 14.03.2017р. по 29.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Цемгіпс трейд” поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Полірем Київ” товар на загальну суму 3    365 786,06 грн., що підтверджується видатковими накладними. За доводами позивача, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, здійснивши часткову оплату у розмірі 2    588 546,06 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 781    552,49 грн., з яких: 757    240,00 грн. – основна заборгованість, 4    827,14 грн. – три відсотки річних, 19    547,59 грн. – індекс інфляції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 суд прийняв дану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3446/18 та вирішев розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, у судовому засіданні на 25.04.2018. 02.04.2018 через загальний відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про залучення у справі правонаступника у порядку ст. 52 ГПК України. У даній заяві позивач зазначив, що 26.03.2018 ТОВ “Цемгіпс трейд” уклало договір про відступлення права вимоги (цесія)  № ЦТ 006, на підставі якого до нового кредитора  ТОВ “Поділлябуд” переходять права первісного кредитора у зобов'язанні  у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. 24.04.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої останній зазначає, що не відповідають дійсності обставинам справи доводи позивача про поставку товару на суму 3    365    786,06 грн, згідно видаткових накладних у кількості 64 шт за період з 14.03.2017 по 29.11.2017, оскільки наведені позивачем видаткові накладні у загальній сумі складають 3    121 106,06 грн. Також відповідач зазначає, що позивачем не повідомлено про повернення товару згідно видаткової накладної № 4 від 17.10.2017 на суму 8    924,00 грн. За розрахунком відповідача сума поставленого товару останньому складає 3     112     182,06 грн, сума сплаченого товару складає 2    599    622,06 грн, а відтак сума боргу відповідно становить  512    560,00 грн.  Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що на його адресу надійшло повідомлення від ТОВ “Поділлябуд” про відступлення права вимоги товариству, як новому кредитору. Проте, як вказує відповідач, після відкриття провадження у даній справі фактично вчиняються дії як і  боку позивача так і з боку ТОВ “Поділлябуд” щодо погашення такої заборгованості, що суперечить нормам чинного законодавства. У зазначеному відзиві відповідач також просить суд визначити причини пропуску подання відзиву поважними та поновити строк для подачі відзиву. В обґрунтування поважності пропуску строків, відповідач вказує на вчинення дій щодо з'ясування дійсного кредитора за даними правовідносинами а також необізнаності керівника юридичної особи у сфері правознавства та укладення договору на надання правової допомоги лише 23.04.2018. Також відповідачем подано заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з клопотанням про поновлення строку на подання такого клопотання, в якому просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження з відповідними обґрунтуваннями. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 суд задовольнив клопотання позивача про залучення правонаступника, замінив позивача у справі № 910/3446/18 Товариство з обмеженою відповідальністю “Цемгіпс Трейд” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Поділлябуд” та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні 23.05.2018. 14.05.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що ТОВ “Цемгіпс Трейд” було виписано усі первинні документи на дату відвантаження товару (26.06.2017) на суму 242    440,00 грн., а саме видаткова накладна № 255 та податкова накладна № 323. Крім того, позивач зазначає, що факт отримання відповідачем товару на загальну суму 242    440,00 грн. підтверджується залізничною накладною № 215 69343. У судовому засіданні 23.05.2018, суд продовжив строк підготовчого провадження  на 30 днів, задовольнив клопотання про витребування доказів по справі у відповідача, запропонував відповідачу надати суду у строк до 30.05.2018 заперечення на відповідь на відзив та витребуванні докази по справі. Підготовче судове засідання у справі відкладено  на 06.06.2018. 01.06.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшло повідомлення відповідача про неможливість надання видаткової накладної № 255 від 26.06.2017, оскільки відсутній оригінал такої накладної. Крім того, відповідач вважає, що дублікат вказаної видаткової накладної не може бути підписаний відповідачем, оскільки у ТОВ “Поділлябуд” відсутнє право вимоги по вищевказаній видатковій накладній. Також, відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що ні у заявленому позові, ні у договорі про відступлення права вимоги від 26.03.2018 та акті не вказано видаткову накладну № 255 від 26.06.2017  на суму 242400,00 грн. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки останні не передавались ТОВ “Поділлябуд” згідно договору про відступлення права вимоги від 26.03.2018. 06.06.2018 у судовому засіданні позивач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням часу відповідачу для ознайомлення з актом звірки взаєморозрахунків.   У судовому засіданні 06.06.2018 суд відклав розгляд справи на 20.06.2018 та запропонував позивачу надати пояснення на заперечення на відповідь на відзив у строк до 14.06.2018. 13.06.2018 через загальний відділ діловодства суду  надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділлябуд” про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Полірем Київ” в розмірі, що відповідає розміру позовних вимог у сумі 781    552,49 грн., а також судових витрат у розмірі 12     605,22 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділлябуд” про  вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 суд закрив підготовче провадження у справі № 910/3446/18 та призначити до розгляду по суті на 25.06.2018. У судове засідання, призначене на 25.06.2018, представники сторін не з'явились, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляли, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України    неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив. Пунктом 1 частини 2   статті 11 Цивільного кодексу України   передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1   статті 202 Цивільного кодексу України   правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями     статті 205 Цивільного кодексу України    визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України). Статтею 638 Цивільного кодексу України   та частиною 2   статті 180 Господарського кодексу України   визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З матеріалів справи вбачається, що в період з 14.03.2017 по 29.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “Цемгіпс трейд” (надалі-постачальник) було поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Полірем Київ” (надалі – покупець) товар на загальну суму 3  121106,06 грн., про що свідчать підписані видаткові накладні у кількості 63 штук та акт надання послуг, а саме: 1. Видаткова накладна № 15 від 14.03.2017  на суму 12204,00 гривень з урахуванням ПДВ; 2. Видаткова накладна № 19 від 15.03.2017  у сумі 6 120,00 грн  з урахуванням ПДВ; 3. Видаткова накладна №20 від 16.03.2017  на суму 3264,00 грн  з урахуванням ПДВ; 4. Видаткова накладна № 21 від 17.03.2017 на суму 510,00 грн з урахуванням ПДВ; 5. Видаткова накладна № 35 від 20.03.2017 на суму 1530,00 грн з урахуванням ПДВ; 6. Видаткова накладна №36 від 24.03.2017 на загальну суму 2892,00 грн з урахуванням ПДВ; 7. Видаткова накладна № 37 від 27.03.2017 на загальну суму 18429,00 грн з урахуванням ПДВ; 8. Видаткова накладна №38 від 29.03.2017 на загальну суму 6195,00 грн з урахуванням ПДВ; 9. Видаткова накладна № 40 від 29.03.2017 на загальну суму 6629,40 грн з урахуванням ПДВ; 10. Видаткова накладна №41 від 30.03.2017 на суму 9384,00 з урахуванням ПДВ; 11. Видаткова накладна № 47від 01.04.2017 на суму 109 987,20          грн з урахуванням ПДВ; 12. Видаткова накладна №56 від 03.04.2017 на суму 26 430,90 грн з урахуванням ПДВ; 13. Видаткова накладна № 71 від 15.04.2017 на суму 115344,00 грн з урахуванням ПДВ; 14. Видаткова накладна № 84 від 18.04.2017 на суму 107334,00 грн з урахуванням ПДВ; 15.Видаткова накладна № 95 від 24.04.2017 на суму 115344,00 грн з урахуванням ПДВ; 16. Видаткова накладна № 113 від 02.05.2017 на суму 230688,00 грн з урахуванням ПДВ; 17. Видаткова накладна № 149 від 04.05.2017 на суму 1300,00 грн з урахуванням ПДВ; 18. Видаткова накладна № 150 від 05.05.2017 на суму 19200,00 грн з урахуванням ПДВ; 19. Видаткова накладна №151 від 10.05.2017 на суму 12896,00 грн з урахуванням ПДВ; 20. Видаткова накладна № 152 від 12.05.2017 на суму 4940,00 грн з урахуванням ПДВ; 21. Видаткова накладна № 153 від 13.05.2017 на суму 5616,00 грн з урахуванням ПДВ; 22. Видаткова накладна № 154 від 15.05.2017 на суму 9656,00 грн з урахуванням ПДВ; 23. Видаткова накладна № 168 від 19.05.2017 на суму 61840,00 грн з урахуванням ПДВ; 24. Видаткова накладна № 169 від 22.05.2017 на суму 5040,00 грн з урахуванням ПДВ; 25. Видаткова накладна № 170 від 23.05.2017 на суму 6000,00 грн з урахуванням ПДВ; 26. Видаткова накладна № 222 від 09.06.2017 на суму 648,00 грн з урахуванням ПДВ; 27. Видаткова накладна №223 від 13.06.2017 на суму 13824,00 грн з урахуванням ПДВ; 28. Видаткова накладна №224 від 16.06.2017 на суму 1620,00 грн з урахуванням ПДВ; 29. Видаткова накладна № 225 від 16.06.2017 на суму 3240,00 грн з урахуванням ПДВ; 30. Видаткова накладна № 288 від 17.07.2017 на суму 240768,00 грн з урахуванням ПДВ; 31. Видаткова накладна №293 від 18.07.2017 на суму 242272,80 грн з урахуванням ПДВ; 32. Видаткова накладна № 307 від 27.07.2017 на суму 232408,00 грн з урахуванням ПДВ; 33. Видаткова накладна №312 від 27.07.2017 на суму 240768,00 грн з урахуванням ПДВ; 34. Видаткова накладна № 337 від 27.07.2017 на суму 111355,20 грн з урахуванням ПДВ; 35. Видаткова накладна № 397 від 18.08.2017 на суму 1960,00 грн з урахуванням ПДВ; 36. Видаткова накладна № 405 від 19.08.2017 на суму 697224,00 грн з урахуванням ПДВ; 37. Видаткова накладна № 398 від 23.08.2017 на суму 1120,00 грн з урахуванням ПДВ; 38. Видаткова накладна № 377 від 28.08.2017 на суму 233244 грн з урахуванням ПДВ; 39. Видаткова накладна № 399 від 28.08.2017 на суму 1120,00 грн з урахуванням ПДВ; 40. Видаткова накладна № 400 від 29.08.2017 на суму 1344,00 грн з урахуванням ПДВ; 41. Видаткова накладна № 401 від 30.08.2017 на суму 1400,00 грн з урахуванням ПДВ; 42. Видаткова накладна № 402 від 01.09.2017 на суму 19152,00 грн з урахуванням ПДВ; 43. Акт надання послуг № 424 від 01.09.2017 на суму 37240,00 грн з урахуванням ПДВ; 44. Видаткова накладна № 403 від 04.09.2017 на суму 17168,00 грн з урахуванням ПДВ; 45. Видаткова накладна № 404 від 05.09.2017 на суму 1400,00 грн з урахуванням ПДВ; 46. Видаткова накладна № 425 від 18.09.2017 на суму 7668,00 грн з урахуванням ПДВ; 47. Видаткова накладна № 426 від 14.09.2017 на суму 7728,00 грн з урахуванням ПДВ; 48. Видаткова накладна № 442 від 18.09.2017 на суму 2160,00 грн з урахуванням ПДВ; 49. Видаткова накладна № 441 від 18.09.2017 на суму 1620,00 грн з урахуванням ПДВ; 50. Видаткова накладна № 443 від 21.09.2017 на суму 5144,00 грн з урахуванням ПДВ; 51. Видаткова накладна № 500 від 12.10.2017 на суму 56672,00 грн з урахуванням ПДВ; 52. Видаткова накладна № 508 від 24.10.2017 на суму 2240,00 грн з урахуванням ПДВ; 53. Видаткова накладна № 509 від 25.10.2017 на суму 1080,00 грн з урахуванням ПДВ; 54. Видаткова накладна № 510 від 26.10.2017 на суму 3584,00 грн з урахуванням ПДВ; 55. Видаткова накладна № 538 від 02.11.2017 на суму 2160,00 грн з урахуванням ПДВ; 56. Видаткова накладна № 539 від 03.11.2017 на суму 3584,00 грн з урахуванням ПДВ; 57. Видаткова накладна № 540 від 07.11.2017 на суму 54536,00 грн з урахуванням ПДВ; 58. Видаткова накладна № 541 від 10.11.2017 на суму 416,00 грн з урахуванням ПДВ; 59. Видаткова накладна № 542 від 11.11.2017 на суму 15600,00 грн з урахуванням ПДВ; 60. Видаткова накладна № 543 від 15.11.2017 на суму 3976,00 грн з урахуванням ПДВ; 61. Видаткова накладна № 544 від 16.11.2017 на суму 6360,00 грн з урахуванням ПДВ; 62. Видаткова накладна № 545 від 17.11.2017 на суму 3120,00 грн з урахуванням ПДВ; 63. Видаткова накладна № 565 від 24.11.2017 на суму 3328,00 грн з урахуванням ПДВ; 64. Видаткова накладна № 566 від 29.11.2017 на суму 2080,00 грн з урахуванням ПДВ. Отже, факт поставки ТОВ “Цемгіпс трейд” товару згідно вказаних видаткових накладних та прийняття його відповідачем свідчить про виникнення між сторонами  договірних правовідносин, які регулюються положеннями закону, що виникають з договору поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України   до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 712 Цивільного кодексу України   передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1   статті 193 Господарського кодексу України   суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з   статтею. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 525 Цивільного кодексу України   встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі укладеного між сторонами договору у ТОВ “Цемгіпс трейд” виник обов'язок здійснити поставку товару, а у ТОВ “Полірем Київ” прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. Судом встановлено, що в період з березня 2017 року по лютий 2018 року відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого постачальником товару на загальну суму 2    599    622,06 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку ТОВ “Цемгіпс трейд” та копіями платіжних доручень відповідача. Крім того, судом встановлено, що згідно накладної на повернення товару від покупця №4 від 17.10.2017 відповідачем було повернено, а ТОВ “Цемгіпс трейд” прийнято товар (Портландцемент ПЦ 500 Д0 (0,85 т.) та ПЦ 500 Д20 (3,25 т.)) на загальну суму 8    924,00 грн., в тому числі ПДВ 1    487,33 грн. Таким чином, з огляду на поставлений згідно видаткових накладних товар на загальну  суму 3   121 106,06 грн., здійснену часткову оплату у розмірі 2    599    622,06 грн. та повернений постачальнику товар на суму 8   924,00 грн., за відповідачем рахується заборгованість щодо оплати поставленого товару у розмірі 512   560,00 грн. Факт існування вищезазначеної заборгованості станом на момент розгляд спору відповідачем не заперечується. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 26 березня 2018 року між ТОВ “Цемгіпс трейд” (надалі - первісний кредитор) та ТОВ “Поділлябуд” (надалі - новий кредитор, позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги ЦТ № 006 (надалі –договір про відступлення позовних вимог), за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором на підставі видаткових накладних, згідно яких було здійснено поставки товару між первісним кредитором та Товариством  з обмеженою відповідальністю “Полірем Київ”  (далі - боржник). У пункті 1.2. договору про відступлення права, визначено, що за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за видатковими накладними у сумі 757 240,00 грн. За умовами п. 1.3. договору про відступлення права вимоги право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 757    240,00 грн. підтверджуються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною цього договору і передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору. Підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за видатковими накладними (п. 2.1. договору про відступлення права вимоги). З наявного у матеріалах справи Акта приймання-передачі видаткових накладних згідно договору про відступлення права вимоги № ЦТ 006 від 26.03.2018 вбачається, що 26 березня 2018 року ТОВ “Цемгіпс трейд” передало ТОВ “Поділлябуд” наступні документи, а саме видаткові накладні у кількості 63 штуки, що були підписані між первісним кредитором та боржником, а також один акт надання послуг №424 від 01.09.2017 на суму 37    240,56 грн. У пункті 2.2. договору про відступлення права вимоги сторони передбачили, що одночасно з підписання цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора. На виконання умов п. 2.2. вищезазначеного договору новим кредитором було скеровано на адресу ТОВ “Полірем Київ” повідомлення про відступлення права вимоги, у якому повідомлялось, що згідно ст. 516 Цивільного кодексу України ТОВ “Цемгіпс трейд” відступило згідно договору № ЦТ № 006 від 26.03.2018 право вимоги ТОВ “Поділлябуд” щодо заборгованості у розмірі 757 240,00 грн., яка виникла на підставі підписаних з боржником видаткових накладних у кількості 63 штуки та акту надання послуг. Листом вих. № 16/04/2018 -1 від 16.04.2018 ТОВ “Полірем Київ” повідомило нового кредитора, що внаслідок ненадання доказів переходу прав у зобов'язанні за договором № ЦТ № 006 від 26.03.2018, боржник на підставі ч. 2 ст. 517 ЦК України має право не виконувати свого обов'язку перед новим кредитором. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтями 514, 516 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено судом, в період з 14.03.2017 по 29.11.2017 первісним кредитором  на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних було поставило на адресу покупця товар на загальну суму 3   121 106,06 грн., що згідно платіжних доручень був частково оплачений ТОВ “Полірем Київ” на суму 2 599 622,06 грн. та повернений  постачальнику у розмірі 8    924,00 грн. на підставі накладної №4 від 17.10.2017. Отже, дослідивши наявні у матеріалах докази та обставини, що стосуються поставки, оплати та повернення товару, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за поставлений ТОВ “Цемгіпс трейд” товар у розмірі 512    560,00 грн. Враховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю  “Поділлябуд” підтверджено тільки частково заявлений до стягнення основний борг   ТОВ “Полірем Київ” за поставлений товар згідно видаткових накладних, право вимоги за якими у позивача виникло на підставі укладеного з ТОВ “Цемгіпс трейд” договору відступлення прав вимоги №ЦТ № 006 від 26.03.2018. Тобто, вищенаведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ  “Поділлябуд”, а саме у розмірі 512    560,00 грн. При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення боргу за видатковою накладної № 255 від 26.06.2017 у сумі 242    440,00 грн. Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1-2 ст. 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, факт здійснення сторонами господарських операцій повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня видаткова накладна № 255 від 26.06.2017 на суму 242    440,00 грн., яка є первинними обліковими документи, що фіксує факт здійснення господарських операцій в розумінні    Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", а договір про відступлення права вимоги не містить посилання щодо передачі прав вимоги за вказаною видатковою накладною, у позивача відсутні правові підстави щодо заявлення стягнення на підставі видаткової накладної № 255 від 26.06.2017. Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 4    827,14 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19    547,59 грн. За приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається із наданого до матеріалів позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, останні були нараховані відповідачу за загальний період прострочення з 30.12.2017 по 17.03.2017, тобто, до моменту укладення договору про відступлення права вимоги №ЦТ № 006 від 26.03.2018. При цьому, п. 1.2 договору про відступлення права вимоги визначено, що за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за видатковими накладними у сумі 757 240,00 грн. Отже, приймаючи до уваги, що умовами договору про відступлення права вимоги №ЦТ № 006 від 26.03.2018 не передбачено та не встановлено права вимоги нового кредитора до боржника в частині відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести        ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до    ст. 86 Господарського процесуального кодексу України    суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділлябуд”, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2.    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полірем Київ” (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 3, ідентифікаційний код 39456372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділлябуд” (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-В, прим. 4,  ідентифікаційний код 41137217) основну суму заборгованості у розмірі 512    560 (п'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 7    689 (сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 01 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 26.06.2018                        Суддя                                                                                                         Пукшин Л.Г.